ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про відкладення розгляду справи
"26" березня 2026 р. Справа № 918/1103/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Філіпова Т.Л.
судді Бучинська Г.Б.
судді Василишин А.Р.
секретар судового засідання Новак С.Я.
за участю представників:
позивача: не з'явився
відповідача: не з'явився
апелянт: не з'явився
за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.01.26 р., у справі №918/1103/25, ухвалене суддею Н.Церковною, повне рішення складене 20.01.26 р.
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3
про визнання договору купівлі - продажу недійсним
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.01.26 р. позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ХОЛДИНГ ФІХМУС" у розмірі 250 гривень, яка становить 25 % відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ХОЛДИНГ ФІХМУС", укладений 23.08.2024 між ОСОБА_3 , від імені та в інтересах якої діяв ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2 422,40 грн судового збору.
Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Рівненської області від 14.01.2026 р. особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 14.01.2026 року у справі №918/1103/25 та ухвалити нове рішення у справі №918/1103/25, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Стягнути з учасників справи на користь ОСОБА_1 судові витрати.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2026 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі ОСОБА_1 на рішення господарського суду Рівненської області від 14.01.26 р., у справі №918/1103/25. Витребувано у Господарського суду Рівненської області матеріали справи №918/1103/25. Запропоновано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надати апеляційному суду відзив на апеляційну скаргу в строк до 27.02.2026 р..
12.02.2026р. матеріали справи №918/1103/25 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2026 р. розгляд апеляційної скарги призначено на "26" березня 2026 р. об 10:30год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601 м. Рівне вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань №2.
25.02.2026 р. представник ОСОБА_2 надіслав до суду апеляційної інтенції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.01.2026 р. у справі №918/1103/25.
26.03.2026 р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від представника ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що представник не зможе взяти участь у судовому засіданні, оскільки здійснює представництво 26.03.2026 р. о 9:40 год та об 11:00 год в інших судових засіданнях.
В судове засідання 26.03.2026 р. представники сторін не з'явились, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегією суддів за результатами з'ясування наявності правового зв'язку між апелянтом та сторонами у даній справі, встановлено наступне.
Стаття 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.
У відповідності до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Законом встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Частина 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України містить перелік суб'єктів, право на звернення яких до господарського суду є обмеженим. Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.
Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов'язок і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Зазначеною правовою нормою визначено право особи подати апеляційну скаргу на рішення, яким розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи у відповідних правовідносинах, виходячи з предмету та підстав позову. Якщо скаржник зазначає лише про те, що рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов'язки, або зазначає (констатує) лише, що рішенням вирішено про його права та/або обов'язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з вищенаведеного, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду апеляційної скарги по суті.
Водночас судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з'ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов'язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Разом з тим, згідно з пунктом 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
При цьому, у разі застосування наведеної правової норми за вимогами статті 234 цього Кодексу в мотивувальній частині ухвали про закриття апеляційного провадження повинні бути зазначені, зокрема, мотиви, з яких суд дійшов висновків, постановляючи ухвалу.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов'язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи як третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушено та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі №910/22354/15, від 17 травня 2018 року у справі №904/5618/17, від 12 вересня 2019 року у справі №905/947/18, від 25 жовтня 2019 року у справі №910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі №910/9254/18.
Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку статей 17, 254 ГПК України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов'язки і такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій частині оскаржуваного ним судового рішення (в мотивувальній та/або резолютивній) прямо вказано про його права, інтереси та (або) обов'язки, та про які саме.
З матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу частини частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ХОЛДИНГ ФІХМУС" у розмірі 250 гривень, яка становить 25 % відсотків статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "СМАРТ ХОЛДИНГ ФІХМУС".
Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що згідно оскаржуваного Договору купівлі-продажу та Акта приймання-передачі частини частки у статутному капіталі Товариства від 23.08.2024 року Відповідач передала у власність (продала) позивачу частину частки в статутному капіталі Товариства у розмірі 250,00 гривень, яка становить 25% статутного капіталу Товариства, а позивач прийняла вказану частку та сплатила за неї 250,00 гривень.
При цьому станом на дату укладання Договору в Товариства було 3 учасника: Скаржник - із часткою 15% статутного капіталу, що становить 150,00 грн; ОСОБА_5 - із часткою 15 % статутного капіталу, що становить 150,00 грн та Відповідач ОСОБА_1 - із часткою 70 % статутного капіталу, що становить 700,00 грн.
В подальшому, 21.10.2025 року відповідач - ОСОБА_3 знову відчужила частини належної їй частки статутного капіталу Товариства, внаслідок чого власниками 40% статутного капіталу Товариства стали ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Тобто станом на час розгляду та вирішення даної справи в Товариства було та є 5 учасників та розмір часток у статутному капіталі Товариства, який складає 1000,00 гривень (100%), визначено наступним чином: частка Скаржника - 15 % статутного капіталу, що становить 150,00 грн; частка ОСОБА_5 - 15 % статутного капіталу, що становить 150,00 грн; частка Відповідача - 5 % статутного капіталу, що становить 50,00 грн; частка Позивача - 25% статутного капіталу, що становить 250,00 грн; частка учасника ОСОБА_6 20% статутного капіталу, що становить 200,00 грн. Та частка учасника ОСОБА_7 - 20% статутного капіталу, що становить 200,00 грн. (витяг з реєстру ?- додається).
Разом з тим, скаржник наголошує на тому, що заявлені позивачем позовні вимоги порушують права та інтереси Товариства та його учасників, проте не призводять до захисту чи поновлення прав та/або інтересів позивача, так як стан Сторін не буде приведено у первісний стан (до укладення оскаржуваного Договору). Зокрема спірна частка статутного капіталу Товариства у розмірі 25% не повернеться у власність та не стане власністю відповідача, яка на час розгляду даної справи та ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції вже була власником лише частки в розмірі 5 % статутного капіталу Товариства, що становить лише 50,00 грн. Решта (40% статутного капіталу Товариства), як вже було зазначено вище, ще 21.10.2025 року була відчужена відповідачем на користь інших фізичних осіб: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які, як й учасники Товариства ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , не були залучені до розгляду даної справи.
Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що апелянт - ОСОБА_1 не був учасником судового процесу під час розгляду цієї справи, а місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення, яке стосується прав та обов'язків вказаної особи.
Отже, з огляду на викладене вбачається, що оскаржуване рішення має безпосередній влив на законні інтереси апелянта. Проте, господарським судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення зазначених обставин досліджено не було.
Відповідно до частини 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України, якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Враховуючи вище встановлене та те, що господарським судом першої інстанції розглянуто та вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття оскаржуваного судового рішення є апелянт, судова колегія вважає за необхідне залучити вказану особу до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
Крім того, згідно п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстави першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Враховуючи зазначені обставини та приписи ст.202 ГПК України, зважаючи на те, що судом визнано причину неможливості явки представника позивача в засідання суду поважною, з метою повного, всебічного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, для надання стороні можливості забезпечення прав передбачених ст.56 ГПК України, колегія суддів вважає за доцільне задовольнити клопотання позивача та відкласти розгляд справи на іншу дату.
На підставі викладеного, керуючись ст. 50, 216, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Залучити до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
2. Розгляд апеляційної скарги відкласти на "09" квітня 2026 р. о 10:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59 у залі судових засідань № 2.
3. Копію ухвали надіслати учасникам справи
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.