вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"30" березня 2026 р. Справа№ 910/10849/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Барсук М.А.
в порядку спрощеного провадження без участі представників сторін розглянувши апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/10849/25 (суддя - Лиськов М.О.)
за позовом товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг"
до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"
про стягнення 62 617,33 грн,-
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" (далі - ТДВ "СГ "Оберіг") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (далі - ПрАТ "УПСК") про стягнення 62 617,33 грн, з яких: 27 097,42 грн частка невиплаченого страхового відшкодування, 7 019,63 грн інфляційні втрати, 26 257,50 грн пеня та 2 242,78 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.09.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) внаслідок якої транспортні засоби (далі - ТЗ) Renault Megane державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 та Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 отримали механічні пошкодження, а власникам цих ТЗ було завдано матеріальних збитків. В судовому порядку була встановлена обопільна вина водіїв ТЗ у вчиненні ДТП. Разом з цим на дату настання ДТП цивільно-правова відповідальність водія ТЗ Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 одночасно забезпечена ТДВ "СГ "Оберіг" та ПрАТ "УПСК", у зв'язку з чим ДТП є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ (далі - ОСЦПВВНТЗ) і правовідносини між страховими компаніями регулюються положеннями Порядку виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами ОСЦПВВНТЗ, затвердженого протоколом Президії Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБУ) № 464/2020 від 26.02.2020, згідно якого відповідач має компенсувати позивачу частину виплаченого власнику ТЗ Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 страхового відшкодування протягом 15 днів з дати отримання відповідачем від позивача заяви про її виплату. Оскільки відповідачем відмовлено у виплаті частки страхового відшкодування у розмірі 27 097,42 грн, позивач просив стягнути її разом з нарахованими 7 019,63 грн інфляційними втратами, 26 257,50 грн пенею та 2 242,78 грн 3 % річними нарахованими за загальний період прострочення виконання зобов'язання з виплати з 27.11.2022 до 30.08.2025.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/10849/25 відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування з пропуском визначеного положеннями пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" річного строку для такого звернення.
Не погоджуючись з судовим рішенням ТДВ "СГ "Оберіг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що він наступного дня після ДТП (09.09.2021) повідомляв відповідача про настання події, яка має ознаки страхового випадку, а 28.09.2022 додатково повідомив про прийняте рішення щодо виплати потерпілій стороні 59 394,84 грн та намір звернутися до ПрАТ "УПСК" за компенсацією частки виплаченого страхового відшкодування, тож відповідач протягом річного строку знав про факт ДТП та участь співстраховика у ній, що давало йому можливість провести спільний технічний огляд пошкодженого в ДТП ТЗ, перевірити обставини події та зарезервувати кошти. На переконання скаржника, відмова у задоволенні позову з посиланням виключно на дату подання заяви (при ігноруванні факту своєчасного повідомлення відповідача про подію) є проявом надмірного формалізму і суворе застосування строку передбаченого пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" фактично позбавило позивача права на компенсацію сплачених коштів незважаючи на його добросовісну поведінку та вчасне інформування відповідача. Позивач вказував, що мета встановлення строків у ст. 37 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ" - це правова визначеність для страховика, тож подання заяви на виплату частки страхового відшкодування після спливу одного року було зумовлено об'єктивною необхідністю завершення процесу виплати потерпілому та збору документів, а не бездіяльністю скаржника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та ухвалено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
23.02.2026 до апеляційного суду надійшов відзив відповідача, в якому представник зазначав, що позивачем було пропущено річний строк для звернення до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, який передбачений пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про ОСЦПВВНТЗ". При цьому позивачем не надано доказів того, що ним були протягом року здійсненні розумні заходи для отримання відшкодування за рахунок відповідача та цей строк пропущено через незалежні від нього поважні причини. Також відповідач просив стягнути з позивача 8 000,00 грн витрат на правничу допомогу за подання до апеляційного суду цього відзиву.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ч.ч. 1, 4 до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2021 в м. Черкаси сталася ДТП за участю ТЗ Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 та ТЗ Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок якої ТЗ отримали механічні пошкодження, а власникам цих ТЗ було завдано матеріальних збитків.
На дату настання ДТП цивільно-правова відповідальність водія ТЗ Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 була одночасно забезпечена в ТДВ "СГ "Оберіг" за полісом EP-205508583 (а.с. 23 зворот том 1) та ПрАТ "УПСК" за полісом АТ-0846114 (а.с. 24 зворот том 1).
09.09.2021 позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 33057 (а.с. 42 зворот том 1) про настання події за декількома внутрішніми договорами ОСЦПВВНТЗ.
Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/10131/21 від 08.10.2021 підтверджено вину водія ТЗ Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яка відбулася 08.09.2021, а постановою Черкаського апеляційного суду у справі № 712/10128/21 від 27.05.2022 підтверджено вину водія ТЗ Renault Megane д.н.з. НОМЕР_1 - ОСОБА_2 у вчиненні ДТП, яка відбулася 08.09.2021 (а.с. 17-23 том 1), тобто в судовому порядку встановлено обопільну вину водіїв ТЗ у вчиненні ДТП.
16.06.2022 судовим експертом Старинець М.В. складено висновок експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 54 щодо вартості матеріальних збитків, завданих власникові ТЗ Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 при ДТП - ОСОБА_3 , у сумі 134 473,88 грн (а.с. 25-40 том 1).
15.07.2022 власником Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_3 подано позивачу заяву на виплату страхового відшкодування (а.с. 40 зворот том 1).
28.09.2022 позивач звернувся до ПрАТ "УПСК" з повідомлення про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування № 33057/1 (а.с. 43 том 1), в якій зазначав, що було проведено розслідування, а також огляд пошкодженого ТЗ, в результаті підтверджено факт настання страхового випадку та прийнято рішення про здійснення виплати страхового відшкодування (погоджено з потерпілою стороною) 59 394,84 грн та заплановано виплату страхового відшкодування. Зазначено, що після здійснення виплати страхового відшкодування позивач звернеться до відповідача за компенсацією частки виплаченого страхового відшкодування.
Згідно страхового акту № 33057/1 від 18.10.2022 визнано подію, що відбулась 08.09.2021, страховим випадком та призначено 59 394,84 грн страхового відшкодування (а.с. 41 зворот том 1).
Платіжною інструкцією в національній валюті № 3940 від 18.10.2022 позивачем виплачена власнику Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_3 59 394,84 грн страхового відшкодування згідно страхового акту № 33057/1 від 18.10.2022 (а.с. 42 том 1).
11.11.2022 ТДВ "СК "Оберіг" звернулось до ПрАТ "УПСК" із заявою на виплату частки страхового відшкодування № 33057/1 (а.с. 43 зворот том 1) у розмірі 27 097,42 грн (за розрахунком: 59 394,84 грн розмір виплаченого страхового відшкодування / 2 кількість страховиків - 2 600,00 грн розмір франшизи).
У відповідь відповідач листом № 2946/18 від 22.12.2022 (а.с. 69 том 1) повідомив позивача про те, що ДТП мала місце 08.09.2021, проте з заявою про виплату страхового відшкодування позивач звернувся лише 11.11.2022, тобто після спливу одного року з моменту скоєння ДТП, тож враховуючи положення пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та відсутність поважності причин перевищення терміну подачі заяви про виплату страхового відшкодування у ПрАТ "УПСК" відсутні правові підстави для виплати страхового відшкодування за даною подією.
Позивач не погодився з відмовою відповідача у виплаті страхового відшкодування та звернувся з даним позовом до господарського суду.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування з пропуском визначеного положеннями пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"" річного строку для такого звернення.
Переглядаючи спір колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 999 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних ТЗ згідно із Законом України "Про "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
За змістом ст. 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при укладенні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику.
Відносини між страховиками-членами МТСБУ з питань забезпечення здійснення страхового відшкодування при наявності декількох внутрішніх договорів обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - внутрішні договори страхування), які були чинними на момент ДТП, врегульовує Порядок виконання зобов'язань при настанні події, яка є страховим випадком за декількома внутрішніми договорами ОСЦПВВНТЗ, затверджений протоколом Президії МТСБУ № 464/2020 від 26.02.2020 (далі - Порядок; а.с. 47-49 том 1).
Пунктом 2.1 ст. 2 Порядку визначено, що наявність на момент укладення внутрішнього договору страхування в єдиній централізованій базі даних МТСБУ відомостей про інші чинні внутрішні договори страхування, укладені по відношенню до того ж забезпеченого ТЗ, визнається достатнім доказом виконання страхувальником зобов'язання при укладенні внутрішнього договору страхування повідомити страховика про інші внутрішні договори страхування (обов'язки страхувальника, що передбачені п. 3 ч. 1 ст. 989 ЦК України та п. 17.3 ст. 17 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
За змістом п. 3.1 ст. 3 Порядку страховик при отриманні інформації про настання події, що містить ознаки страхового випадку за укладеним ним внутрішнім договором страхування, зобов'язаний (незалежно від наявності інших внутрішніх договорів страхування, укладених по відношенню до забезпеченого ТЗ, та черговості їх укладення) здійснити визначені Законом № 1961 (Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") заходи для забезпечення своєчасного здійснення страхового відшкодування.
Згідно з п. 3.2 ст. 3 Порядку страховик, який отримав інформацію про подію, яка має ознаки страхового випадку за декількома внутрішніми договорами страхування, для забезпечення участі усіх страховиків за такими договорами страхування повинен:
а) невідкладно, але не пізніше 3-ох робочих днів з дати надходження інформації про страховий випадок, повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованої бази даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку;
б) забезпечити можливість іншим страховикам, які також застрахували той самий об'єкт, приймати участь в розслідуванні страхового випадку (зокрема, у огляді наявних документів та пошкодженого (знищеного) майна);
в) повідомити у письмовій формі (як правило, за допомогою електронної корпоративної пошти МТСБУ) інших страховиків, які внесли до єдиної централізованій базі даних МТСБУ відомості про інші внутрішні договори страхування, які є дійсними на дату настання події, що містить ознаки страхового випадку, про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування не пізніше ніж за 3-и робочі дні до дати її проведення.
Згідно із п. 5.1 Порядку страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив відшкодування, у разі, якщо визначений ним розмір шкоди не перевищує сукупного розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на дату страхового випадку внутрішніми договорами страхування, визнається особою, яка надала послуги з відшкодування збитків, і згідно з п. 36.4 ст. 36 Закону № 1961 має право на отримання страхового відшкодування від інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку по відношенню до того ж забезпеченого ТЗ внутрішні договори страхування. Для реалізації зазначеного у цьому пункті права страховик, який на умовах, визначених цим Порядком, здійснив страхове відшкодування, має подати заяви про страхове відшкодування до решти зазначених страховиків. Заява про страхове відшкодування та додатки до неї мають відповідати вимогам, передбачених ст. 35 Закону № 1961. До зазначеної заяви мають також додаватися докази настання страхового випадку, документи на підставі яких визначено розмір шкоди і факт проведення страхового відшкодування заявником. У разі якщо заявник не погодив з усіма іншими страховиками розмір шкоди, то до заяви про страхове відшкодування за шкоду, заподіяну пошкодженням ТЗ, обов'язково долучається звіт про оцінку або висновок автотоварознавчого дослідження.
Протоколом Президії МТСБУ № 500/2021 від 03.06.2021 (а.с. 50-51 том 1) затверджено внесення змін до п. 5.2 Порядку і викладено пункт 5.2 в новій редакції, відповідно до якої розмір страхового відшкодування належного страховику, який здійснив виплату страхового відшкодування, від кожного з інших страховиків, які уклали чинні на момент настання страхового випадку інші внутрішні договори страхування по відношенню до того ж забезпеченого ТЗ, визначається з огляду на положення ст. 540 ЦК України (виконання зобов'язання, в якому беруть участь кілька боржників, визначається у рівній частці) за формулою: Ск = (Св - Сш/Кс)/(Кс-1) - Ф.
Зі змісту п. 5.3 Порядку вбачається, що страховик за внутрішнім договором страхування якого настала подія, що має ознаки страхового випадку, але проведення виплати страхового відшкодування здійснено згідно з цим Порядком іншим страховиком і розмір шкоди не перевищує загального розміру страхових сум, за відповідну шкоду, за усіма чинними на момент настання страхового випадку внутрішніми договорами страхування, зобов'язаний здійснити страхове відшкодування такому іншому страховику протягом 15 днів з дати отримання заяви про виплату страхового відшкодування та у розмірі, визначеному відповідно до п. 5.2 цієї статті.
Відповідно до пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.
Як вже зазначалось, ДТП відбулась 08.09.2021, а наступного дня 09.09.2021 позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 33057 (а.с. 42 зворот том 1) про настання події за декількома внутрішніми договорами про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів 28.09.2022 позивач звернувся до відповідача з повідомлення про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування № 33057/1 (а.с. 43 том 1), а 11.11.2022 звернувся із заявою на виплату частки страхового відшкодування № 33057/1 (а.с. 43 зворот том 1).
Враховуючи наведене позивачем пропущений визначений положеннями пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" річний строк для звернення до відповідача із заявою на виплату частки страхового відшкодування.
В обґрунтування поважності пропуску строку звернення із відповідною заявою позивач посилався на введення воєнного стану та ракетні обстріли, що призвели до вимушеної евакуації працівників з міста Києва, де знаходиться офіс позивача, а також тривалим перебуванням працівників в укриттях впродовж робочого часу.
Однак сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути поважною причиною пропуску строку, адже такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану і унеможливили звернення позивача із заявою до відповідача протягом установленого законом строку. В той же час посилання позивача на перебування працівників в укриттях не можуть бути основною та поважною причиною, оскільки повітряні тривоги не мають постійного та безперервного характеру та не доводять фактичну неможливість звернення позивача із відповідною заявою.
В той же час з матеріалів справи вбачається, що в межах річного строку, а саме: 16.06.2022 було складено висновок експерта за результатами проведення автотоварознавчого дослідження № 54 судовим експертом Старинець М.В. щодо вартості матеріальних збитків, завданих при ДТП власникові ТЗ Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 у сумі 134 473,88 грн (а.с. 25-40 том 1) та 15.07.2022 власником Volkswagen Jetta д.н.з. НОМЕР_2 подано позивачу заяву на виплату страхового відшкодування (а.с. 40 зворот том 1).
Однак звернення позивача до відповідача з повідомлення про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування № 33057/1 від 28.09.2022; страховий акт № 33057/1 від 18.10.2022; виплата 59 394,84 грн страхового відшкодування (платіжною інструкція в національній валюті № 3940 від 18.10.2022) та звернення позивача до відповідача із заявою на виплату частки страхового відшкодування № 33057/1 від 11.11.2022, - відбулось вже після спливу одного року з дня ДТП (08.09.2021).
Посилання апелянта на те, що відповідач протягом річного строку знав про факт ДТП та мав змогу приймати участь у проведені спільного технічного огляду пошкодженого в ДТП ТЗ, перевірці обставини події тощо, не спростовує погодження/сплату позивачем розміру страхового відшкодування та зверненням до відповідача із заявою на виплату її частини вже після спливу річного строку.
Також слід зазначити, що надіслані позивачем відповідачу заяви-повідомлення про настання події за декількома внутрішніми договорами про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 33057 від 09.09.2021 та про прийняте рішення та заплановану виплату страхового відшкодування № 33057/1 від 28.09.2022 за своїм змістом та суттю не є заявою про страхове відшкодування.
Враховуючи вищевикладене позивачем не наведено обґрунтованих пояснень та не надано доказів неможливості подання ним заяви відповідачу про виплату частки страхового відшкодування в межах річного строку з дати настання ДТП, а отже, у даному випадку, подання заяви про виплату страхового відшкодування залежало виключно від самостійних, ініціативних дій позивача.
За таких обставин, оскільки позивачем не підтверджено подання відповідачу заяви про страхове відшкодування у межах річного строку встановленого пп. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", то у останнього відсутній обов'язок з виплати частки страхового відшкодування, у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову щодо стягнення 27 097,42 грн частки невиплаченого страхового відшкодування, а також похідних вимог, - нарахованих на цю суму 7 019,63 грн інфляційних втрат, 26 257,50 грн пені та 2 242,78 грн 3 % річних.
Відтак переглянувши оскаржуване рішення колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.
Стосовно заявленого відповідачем у відзиві на апеляційну скаргу клопотання про покладення на позивача понесених витрат на правничу допомогу, у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції, слід зазначити наступне.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з позивача 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та на підтвердження понесення цих витрат долучив:
- договір № 1/07-2025 про надання правової (правничої) допомоги від 17.07.2025, укладений між ПрАТ "УПСК", як клієнтом, та адвокатським об'єднанням (далі - АО) "Ентропія права", як АО, за умовами якого клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов'язання в якості правової (правничої) допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін;
- акт про надання правової (правничої) допомоги № 01-26 від 23.01.2026 до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1/07-2025 від 17.07.2025, згідно якого АО надало, а клієнт прийняв правові (правничі) послуги щодо підготовки та подання відзиву на апеляційну скаргу; загальна кількість часу витраченого на надання правових послуг складає 7 год.; вартість - 8 000,00 грн;
- платіжну інструкцію № 174513775 від 23.01.2026 на суму 8 000,00 грн;
- ордер на надання правничої допомоги АА № 1669912 від 23.01.2026;
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1345 від 02.04.2002.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічний висновок викладений у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц).
У постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, у додаткових постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 917/272/23, від 05.03.2024 у справі № 916/2266/22, від 17.04.2024 у справі № 910/19865/21 зазначено, що суд при зменшенні витрат на правову допомогу враховує: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.
Дослідивши та оцінивши обґрунтованість заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає, що з огляду на предмет спору та розумну необхідність судових витрат для конкретної справи, враховуючи наведену позицію відповідача як у відзиві в суді першої так і в суді апеляційної інстанції, справедливим та розумним буде задовольнити подане клопотання відповідача частково на суму 3 000,00 грн, а в решті вимог заяви відмовити.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/10849/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2025 у справі № 910/10849/25 залишити без змін.
Заяву приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції задовольнити частково.
Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Група "Оберіг" (03040, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 14; ЄДРПОУ 39433769) на користь приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 40; ЄДРПОУ 20602681) 3 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Відмовити у задоволенні іншої частини заяви.
Доручити суду першої інстанції видати відповідний наказ.
Матеріали справи № 910/10849/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
М.А. Барсук