вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"24" лютого 2026 р. Справа№ 910/18666/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів: Остапенка О.М.
Пантелієнка В.О.
за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,
арбітражного керуючого Бандоли О.О.,
представника Головного управління ДПС у м. Києві Іващенко Д.А.,
розглянувши апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на ухвалу Господарського суду міста Києва
від 11.12.2025 (суддя Яковенко А.В.)
у справі № 910/18666/23
за заявою Головного управління ДПС у м. Києві
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра 2000" (код 31026469)
про банкрутство,
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі № 910/18666/23, продовжено ліквідатору боржника арбітражному керуючому Бандолі О.О. строк для подання суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута на затвердження на шість місяців до 09.03.2026.
Задоволено заяву ліквідатора та затверджено звіт арбітражного керуючого Бандоли О.О. про нарахування основної грошової винагороди під час виконання повноважень ліквідатора боржника за період з 09.09.2024 по 30.09.2025 на загальну суму 305600 грн.
Затверджено звіт арбітражного керуючого Бандоли О.О. про здійснені та невідшкодовані особисто понесені витрати під час виконання повноважень ліквідатора боржника за період з 09.09.2024 по 21.10.2025 у розмірі 5 449 грн.
Вирішено:
- стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві на користь арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра 2000" у розмірі 305576,75 грн та витрати ліквідатора у розмірі 5448,59 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь арбітражного керуючого Бандоли Олександра Олексійовича основну грошову винагороду за виконання повноважень ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра 2000" у розмірі 23,25 грн та витрати ліквідатора у розмірі 0,41 грн.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, 22 грудня 2025 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.12.2025 в частині задоволення заяви ліквідатора арбітражного керуючого Бандоли О.О. про затвердження звітів про нарахування та виплату грошової винагороди, відшкодування понесених витрат та стягнення з кредиторів основної грошової винагороди і понесених витрат за період виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Ельвіра 2000", в частині затвердження звітів ліквідатора, стягнення основної грошової винагороди та витрат з кредиторів, відмовити у задоволені заяви ліквідатора, в іншій частині ухвалу Господарського суду м. Києва від 11.12.2025 залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2025 відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві; розгляд справи призначено на 24.02.2026.
Ліквідатор у відзиві просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 залишити без змін.
На переконання ліквідатора, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п'ятої статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства, так і за ухвалою суду пропорційно грошових вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 Кодексу України з процедур банкрутства (постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011).
В судовому засіданні 24.02.2026 суд проголосив скорочену постанову (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів вважає, що ухвалу суду першої інстанції належить залишити без змін з огляду на наступне.
Провадження у справах про банкрутство регулюється Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законодавчими актами України.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство боржника.
Постановою суду від 09.09.2024, окрім іншого, визнано боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Бандолу О.О.
22.10.2025 до суду від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про затвердження звітів про нарахування основної грошової винагороди та витрат арбітражного керуючого. Так, ліквідатор банкрута просить затвердити звіти про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат, відповідно до яких грошова винагорода арбітражного керуючого за період з 09.09.2024 по 30.09.2024 становить 305600 грн, а витрати за цей же період - 5449 грн.
Суд першої інстанції, розглянувши звіт про нарахування винагороди арбітражного керуючого, дійшов висновку про необхідність його затвердження та стягнення винагороди та витрат з кредиторів пропорційно їх грошових вимог.
При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких зауважень або заперечень щодо діяльності арбітражного керуючого Бандоли О.О. у ліквідаційній процедурі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельвіра 2000", а також щодо звітів арбітражного керуючого Бандоли О.О. про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування понесених витрат за період виконання повноважень ліквідатора комітетом кредиторів зазначено не було.
Так, 21.10.2025 відбулось засідання комітету кредиторів, на якому був присутній член комітету кредиторів боржника представник Головного управління ДПС у м. Києві (39376003,97 голосів) та ліквідатор арбітражний керуючий Бандола О.О. (з правом дорадчого голосу).
Згідно з Протоколом від 21.10.2025 комітет кредиторів, окрім інших, ухвалив наступні рішення, а саме:
- взяти до відома звіт ліквідатора ТОВ "Ельвіра 2000" арбітражного керуючого Бандоли О.О. про виконану роботу, використання коштів, фінансове становище та майно банкрута у період з 09.09.2024 по 21.10.2025;
- взяти до відома звіт про нараховану та невиплачену основну грошову винагороду арбітражного керуючого Бандоли О.О. під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Ельвіра 2000" за період з 09.09.2024 по 30.09.2025 у сумі 305600 грн та відкласти вирішення даного питання до зборів комітету кредиторів, на яких будуть затверджені звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс;
- взяти до відома звіт про здійснені та невідшкодовані особисто понесені витрати арбітражного керуючого Бандоли О.О. під час виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Ельвіра 2000" за період з 09.09.2024 по 21.10.2025 у сумі 5449,00 грн.
Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, комітет кредиторів не визначив недоліків у діяльності ліквідатора, відтак і не встановив підстави для відмови у затвердженні звіту про нарахування грошової винагороди.
Частиною 1 статті 30 КУзПБ передбачено, що арбітражний керуючий виконує повноваження за грошову винагороду. Грошова винагорода арбітражного керуючого складається з основної та додаткової грошових винагород.
Нормами ч. 2 ст. 30 КУзПБ передбачено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна або ліквідатора визначається в розмірі середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останніх 12 місяців його роботи до відкриття провадження у справі, але не менше трьох розмірів мінімальної заробітної плати за кожний місяць виконання арбітражним керуючим повноважень. Право вимоги основної грошової винагороди виникає в арбітражного керуючого в останній день кожного календарного місяця виконання ним повноважень. Сплата основної винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією здійснюється за рахунок коштів, авансованих заявником (кредитором або боржником) на депозитний рахунок господарського суду, який розглядає справу, до моменту подання заяви про відновлення відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 6 ст. 30 КУзПБ арбітражний керуючий не менше одного разу на два місяці звітує про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого, здійснення та відшкодування його витрат на засіданнях зборів кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітету кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - перед забезпеченим кредитором. Звіт арбітражного керуючого про нарахування і виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат має бути схвалений зборами кредиторів (у справі про неплатоспроможність фізичної особи) чи комітетом кредиторів (у процедурі банкрутства юридичної особи), а в частині витрат, що стосуються заставного майна, - забезпеченим кредитором. Звіт про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за підсумками процедур розпорядження майном, санації, ліквідації, реструктуризації заборгованості, погашення боргів подається арбітражним керуючим до господарського суду за п'ять днів до закінчення відповідної процедури, розглядається судом та затверджується ухвалою, що може бути оскаржена у встановленому порядку.
У випадку, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватися за рахунок коштів кредиторів, виходячи із принципу пропорційності їх грошовим вимогам.
Тобто, не виявлення ліквідатором в ліквідаційній процедурі майна боржника, чи інших його активів та грошових коштів, жодним чином не впливає на оплату його послуг.
Арбітражний керуючий виконує покладені на нього судом обов'язки та, відповідно, здійснює діяльність арбітражного керуючого на платній основі, а необгрунтована відмова арбітражному керуючому в можливості отримання гарантованої законом винагороди і тим самим примушення його виконувати повноваження з відсутності оплати праці суперечить ст. 43 Конституції України та ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 5011-50/438-2012 від 17.05.2018.
При цьому відмову від оплати винагороди арбітражному керуючому можна розцінювати як примушування до безоплатної праці, що забороняється та прирівнюється до рабства в контексті статті 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та інших міжнародних актів (зокрема, Конвенції 1926 року про заборону рабства, Конвенції Міжнародної організації праці про примусову чи обов'язкову працю 1930 року ратифіковану Україною 10.08.1956 року, Конвенції Міжнародної організації праці №105 про скасування примусової праці 1957 року ратифіковану Україною 05.10.2000 року), резолюції Економічної і Соціальної Ради ООН (ЕКОСОС) 1996 року тощо) та суперечить статті 43 Конституції України.
Якщо процедура банкрутства триває після закінчення коштів, авансованих заявником відповідно до абзацу 6 частини другої статті 30 КУзПБ, або таке авансування не здійснювалося через інше правове регулювання на час ініціювання процедури банкрутства, фонд для авансування грошової винагороди та відшкодування витрат арбітражного керуючого кредиторами не створено, а коштів, одержаних у результаті господарської діяльності боржника або від продажу його майна, яке не перебуває в заставі, недостатньо для оплати послуг арбітражного керуючого та його витрат, або взагалі відсутні, арбітражний керуючий не позбавлений права звернутися до суду із заявою про стягнення з кредиторів банкрута коштів на сплату грошової винагороди арбітражного керуючого та відшкодування його витрат у справі, пропорційно розміру визнаних кредиторських вимог (висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 5011-15/2551-2012).
Таким чином, покладення оплати основної грошової винагороди арбітражного керуючого та його витрат у справі на кредиторів боржника є правильним, як у разі створення ними фонду для авансування таких витрат відповідно до частини п'ятої статті 30 КУзПБ, так і за ухвалою суду пропорційно сумам грошових вимог, адже залишається єдиним можливим засобом дотримання принципу оплатності послуг арбітражного керуючого у відповідності до приписів статті 43 Конституції України та статті 30 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 5002-17/1718-2011).
Згідно з викладеним у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 12/23-Б висновком про застосування норм права, які регулюють питання нарахування, оплати та відшкодування витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) і оплати його послуг (п. 44 вказаної постанови), не виявлення ліквідатором боржника в процедурі ліквідації майна боржника чи інших його активів та грошових коштів жодним чином не впливає на оплату його послуг. А відмова судом у задоволенні клопотання арбітражного керуючого про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого за рахунок кредиторів за умови потенційної можливості виявлення майнових активів банкрута у майбутньому, а також за умови попереднього затвердження звітів про оплату послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого нівелює стадію виконання судових рішень, якими встановлювалися і затверджувалися розміри послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого.
Також, Верховний Суд у постанові від 30.01.2019 у справі № 910/32824/15 відзначив, що ініціюючи провадження у справі про банкрутство кредитори, як споживачі послуг арбітражного керуючого, котрі очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що надавши на свій ризик згоду на участь у справі про банкрутство, однак не знайшовши майна, як джерела своїх доходів і покриття видатків, арбітражний керуючий правомірно очікує покриття забезпечення процедури, яке у такому випадку лягає тягарем на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
За змістом постанови Верховного Суду від 07.03.2023 у справі № 908/1946/15-г, відхиляючи аргументи скаржника про відсутність підстав для вимог ліквідаторів щодо стягнення з кредиторів виплати грошової винагороди у заявлених розмірах через недоведення ліквідаторами часу, витраченого на вчинення ними окремих дій у ліквідаційній процедурі боржника, суд зауважує, що положення статті 30 КУзПБ імперативно закріплюють щомісячний характер нарахування основної грошової винагороди за весь період виконання арбітражним керуючим відповідних повноважень з оплатою цієї винагороди у межах розміру, встановленого законом (частина друга статті 30 КУзПБ), що встановлюється ухвалою суду.
Кредитори за умови непогодження з роботою арбітражного керуючого, з належним виконанням покладених на нього функцій, з розміром оплати праці арбітражного керуючого вправі були подавати скарги на дії арбітражного керуючого, ставити питання про відсторонення його від виконання повноважень, оскаржувати ухвали суду про затвердження звітів про нарахування і виплату грошової винагороди, чого у цій справі не встановлено.
Крім того, пункт 14.1.226. статті 14 Податкового кодексу України визначає: самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Отже, відповідно до приписів Податкового кодексу України поняття незалежна професійна діяльність визначене через термін "самозайнята особа".
Відтак, надання послуг арбітражного керуючого, як суб'єкта незалежної професійної діяльності, повинно відбуватися на платній основі.
Кредитори як споживачі послуг арбітражного керуючого, які очікують на результат його діяльності, мають усвідомлювати, що арбітражний керуючий в свою чергу правомірно очікує на отримання передбаченої законом грошової винагороди у зв'язку із належним здійсненням ним повноважень розпорядника майна, ліквідатора, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією, керуючого реалізацією у конкретній справі, оплата грошової винагороди у випадку неможливості здійснення її оплати з інших джерел має покладатися на кредиторів (кредитора) неплатоспроможного боржника.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для затвердження винагороди арбітражного керуючого в сумі 305600 грн та витрат в сумі 5449 грн, оскільки арбітражний керуючий, виконуючи повноваження ліквідатора у справі про банкрутство, має беззаперечне право на оплату його послуг, втім таке право обмежується вчиненими арбітражним керуючим діями з завершення ліквідаційної процедури, як-то пошук та продаж майна банкрута, розрахунок з кредиторами тощо. В даному випадку, ліквідаційна процедура не завершена, тривають заходи з притягнення винних осіб до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням до банкрутства, тобто ліквідатор продовжує виконувати повноваження та вживає заходи з пошуку джерел наповнення ліквідаційної маси задля розрахунку з кредиторами, що створює підстави для затвердження нарахованої плати та її стягнення з кредиторів в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги кредитора не спростовують зазначених вище висновків, у зв'язку з чим відхиляються колегією суддів.
Частиною 1 статті 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.12.2025 у справі № 910/18666/23 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 30.03.2026.
Головуючий суддя С.В. Сотніков
Судді О.М. Остапенко
В.О. Пантелієнко