Постанова від 19.03.2026 по справі 910/12115/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2026 р. Справа№ 910/12115/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Гриник М. С.

від відповідача 1: Вєлікова Т. М.

від відповідача 2: Самойличенко Н. В.

від прокуратури: Куцоконь О. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські електричні послуги"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2024

у справі № 910/12115/24 (суддя Мудрий С. М.)

за позовом Керівника Солом'янської окружної прокуратури міста Києві в інтересах держави в особі Київської міської ради

до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги"

2. Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва

про визнання недійсним додаткових угод до договору постачання електричної енергії та повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 155 579,38 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У жовтні 2024 року керівник Солом'янської окружної прокуратури міста Києва (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (далі - Товариство, відповідач-1) та Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва (далі - Комунальне підприємство, відповідач-2) про визнання недійсними додаткових угод: №1 від 14.09.2021, №2 від 22.10.2021, №3 від 05.11.2021, №4 від 09.11.2021, №5 від 09.12.2021, №6 від 10.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №3217083П-Т121 від 24.03.2021 та стягнення 155 579,38 грн безпідставно сплачених коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вищезазначені додаткові угоди, якими було внесено зміни до договору про постачання електричної енергії споживачу №3217083П-Т121 від 24.03.2021, укладені з порушенням положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме недоведенням коливання ціни товару на ринку, у зв'язку з чим є недійсними на підставі статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Оскільки оскаржувані правочини є недійсними з моменту їх вчинення, тому Київська міська рада, як розпорядних коштів місцевого бюджету, має право на повернення безпідставно отриманих коштів у розмірі 155 579,38 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2024 позов задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсною додаткову угоду №1 від 14.09.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №3217083П-Т121 від 24.03.2021, укладену між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (03061, місто Київ, вулиця Новопольова, будинок 95; ідентифікаційний код 31806913) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045).

Визнано недійсною додаткову угоду №2 від 22.10.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №3217083П-Т121 від 24.03.2021, укладену між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (03061, місто Київ, вулиця Новопольова, будинок 95; ідентифікаційний код 31806913) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045).

Визнано недійсною додаткову угоду №3 від 05.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №3217083П-Т121 від 24.03.2021, укладену між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (03061, місто Київ, вулиця Новопольова, будинок 95; ідентифікаційний код 31806913) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045).

Визнано недійсною додаткову угоду №4 від 09.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №3217083П-Т121 від 24.03.2021, укладену між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (03061, місто Київ, вулиця Новопольова, будинок 95; ідентифікаційний код 31806913) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045).

Визнано недійсною додаткову угоду №5 від 09.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №3217083П-Т121 від 24.03.2021, укладену між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (03061, місто Київ, вулиця Новопольова, будинок 95; ідентифікаційний код 31806913) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045).

Визнано недійсною додаткову угоду №6 від 10.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №3217083П-Т121 від 24.03.2021, укладену між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом'янського району м. Києва (03061, місто Київ, вулиця Новопольова, будинок 95; ідентифікаційний код 31806913) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045) на користь Київської міської ради (01044, місто Київ, вулиця Хрещатик, будинок 36; ідентифікаційний код 22883141) 155 579 (сто п'ятдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят дев'ять) грн 38 коп. безпідставно сплачених коштів.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (04050, місто Київ, вулиця Юрія Іллєнка, будинок 31; ідентифікаційний код 41916045) на користь Київської міської прокуратури (03150, Україна, місто Київ, вулиця Предславинська, будинок, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) 16 956 (шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн 80 коп. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним:

- прокурором належним чином доведено та підтверджено підстави для здійснення представництва інтересів держави у спірних правовідносинах, що стало правомірною підставою для його звернення до суду з даним позовом;

- передбачене законом обмеження у 10 % є граничним масимумом для зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від кількості укладених додаткових угод, будь-яке інше тлумачення норм Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює принципи прозорості публічних закупівель;

- зміна істотних умов договору про закупівлю можлива виключно за наявності реального факту коливання ціни товару на ринку, що має бути належним чином обґрунтовано та підтверджено документально, відсутність такого обґрунтування при підписанні додаткових угод є безумовною підставою для визнання їх недійсними;

- докази, надані на підтвердження коливання цін, не містять доказів пропорційного зростання ринкових цін з урахуванням періодів дії попередніх угод, отже, необхідність коригування ціни залишилася документально не підтвердженою;

- з огляду на визнання додаткових угод недійсними, позивач як замовник, на підставі ч. 1 ст. 670 ЦК України має законне право вимагати від постачальника повернення суми надміру сплачених бюджетних коштів.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/12115/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські електричні послуги" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що:

- висновок суду першої інстанції про неналежність довідок ДП "Держзовнішінформ" є помилковим, та вказує, що ціна на РДН за період дії договору зросла на 116,07%, тоді як сторони фактично підвищили її лише на 57%, що свідчить про обґрунтованість змін;

- додаткові угоди № 4- 10 передбачали підвищення ціни кожного разу на 9,9%, що не перевищує встановлений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону 10-відсотковий ліміт для однієї зміни;

- прокурор не має повноважень здійснювати "опрацювання" Prozorro, оскільки ці функції належать Держаудитслужбі;

- суд першої інстанції застосував наслідки недійсності лише до однієї сторони, ігноруючи абз. 2 ч. 1 ст. 216 ЦК України щодо обов'язку відшкодувати вартість отриманого за ринковими цінами.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" 27.01.2026 через систему "Електронний суд" подано до Північного апеляційного господарського суду доповнення до апеляційної скарги.

Відповідно до частини першої статті 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Згідно з ч. 4 ст. 13 цього Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Оскільки доповнення до апеляційної скарги подані поза межами строку на апеляційне оскарження, в межах якого допускається доповнення чи зміна апеляційної скарги, вони підлягають залишенню без розгляду на підставі статті 118 ГПК України.

13.02.2026 прокурором через систему "Електронний суд" подано до Північного апеляційного господарського суду заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено, що судом першої інстанції перевірено та підтверджено наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Київської міської ради при відкритті провадження; окремі приписи ст. 23 Закону "Про прокуратуру", які визнані неконституційними, втрачають чинність лише з 01.01.2027.

Прокурором, 25.03.2026 через систему "Електронний суд", подано до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін.

Прокурор зазначає, що рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі № 910/12115/24 є законним та обґрунтованим та таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених наданими Сторонами доказами.

Прокурор, зокрема, вказує, що спірні Додаткові угоди № 1-6 укладені на підставі інформації про середньозважені ціни на ринку "на добу наперед", які не встановлюють наявності факту коливання ціни на електроенергію, оскільки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електроенергію, в них відсутній аналіз вартості ціни як на дату укладання договору так і додаткових угод, будь-яких інших даних, які б підтверджували коливання ціни електроенергію на ринку в бік збільшення в період між укладеними Договором та угодами, що свідчить відсутність підстав для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі"

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

08.01.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські електричні послуги" надійшла апеляційна скарга на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2024 по справі № 910/12115/24.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.01.2025 зазначену апеляційну скаргу у справі 910/12115/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2025 витребувано з господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12115/24, відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські електричні послуги" на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2024 по справі № 910/12115/24 до надходження даної справи з суду першої інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські електричні послуги" на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2024 по справі № 910/12115/24 залишено без руху. Надано час для усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські електричні послуги" на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2024 по справі № 910/12115/24. Призначено розгляд справи у судовому засіданні на 16.04.2025ю

У судовому засіданні 16.04.2025 протокольно оголошено перерву на 07.05.2025.

02.05.2025 через систему "Електронний суд" від ТОВ "Київські електричні послуги" до суду надійшло клопотання (в порядку п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України) про зупинення провадження у справі № 910/12115/24 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські електричні послуги" про зупинення провадження у справі №910/12115/24. Зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські електричні послуги" на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі № 910/12115/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

17.12.2025 через систему "Електронний суд" від Керівника Солом'янської окружної прокуратури міста Києва надійшла заява, в якій заявник повідомив суд про те що, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень 15.12.2025 забезпечено надання загального доступу до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 920/19/24 від 21.11.2025.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетичне партнерство" залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 08 жовтня 2024 року та рішення господарського суду Сумської області від 26 червня 2024 року у справі № 920/19/24 залишено без змін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.12.2025 у справі №910/12115/24 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.) поновлено апеляційне провадження у справі №910/12115/24. Справу № 910/12115/24 призначено до розгляду на 28.01.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі № 910/12115/24 продовжено строк розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські електричні послуги" на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі № 910/12115/24. Оголошено перерву у розгляді справи №910/12115/24 на 04.03.2026.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/756/26 від 24.02.2026 у справі № 910/12115/24, у зв'язку із перебуванням судді Владимиренко С.В., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 справу № 910/12115/24 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя - Ходаківська І. П., судді: Демидова А. М., Євсіков О. О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 прийнято до провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські електричні послуги" на рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/12115/24 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А. М., Євсіков О. О. Призначено апеляційну скаргу до слухання у судовому засіданні на 19.03.2026.

Присутній у судовому засіданні 19.03.2026 представник ТОВ "Київські електричні послуги" просив задовольнити апеляційну скаргу.

Присутній у судовому засіданні 19.03.2026 представник Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва підтримав апеляційну скаргу.

Присутні у судовому засіданні 19.03.2026 представники Київської міської ради та прокуратури просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, 12.03.2021 Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва на вебпорталі Уповноваженого органу з питань закупівель (https://prozorro.gov.ua) розміщено оголошення про проведення відкритих торгів №UA-2021-03-18-004365-c про закупівлю електричної енергії (ДК 021:2015:09130000-5) з очікуваною вартістю закупівлі 1 390 000 грн.

18.03.2021, за результатами проведення переговорної процедури, прийнято рішення про намір укладення договору про закупівлю з Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", що оформлено протоколом засідання тендерного комітету Замовника №1/18.03.2021-Т.

24.03.2021 між Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва (далі по тексту договору - Споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" (Постачальник) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №3217083П-Т121.

Відповідно до п.2.1. договору Постачальник продає електричну енергію за ДК 021:2015:09130000-5 для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а останній оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Згідно з пунктами 2.2., 2.5. договору Постачальник має поставити Споживачу на період з 01.04.2021 по 31.12.2021 електричну енергію очікуваним обсягом 500 000 кВт*год.

Відповідно до пункту 5.1. договору сума договору, з урахуванням всіх витрат, зборів та податків Постачальника, становить 1 390 000 грн (разом із ПДВ) з яких:

- за рахунок коштів місцевих бюджетів 900 000,00 грн (разом із ПДВ);

- за рахунок господарських коштів 490 000,00 грн (разом із ПДВ).

Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Пунктом 5.3. договору визначено, що ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Ціна (тариф) за одиницю Товару (1 кВт*год електричної енергії) ґрунтується на всіх фактичних складових ціни електроенергії та включає до себе, окрім закупівельної ціни на відповідному ринку, тариф, встановлений Регулятором для оператора системи передачі за передачу електричної енергії та націнку Постачальника за послуги з постачання електричної енергії.

У разі коливання ціни за одиницю Товару на ринку в сторону збільшення, Постачальник письмово звертається до Споживача листом, в якому пропонує нову ціну за одиницю товару з урахуванням коливання ціни такого товару на ринку, але не більше 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, визначеною в договорі. Разом із листом Постачальник повинен надати оригінал довідки НКРЕКП/Торгово-промисловї палати України чи її територіального відділення/ДП "Держзовнішінформ"/ДП "Укрпромзовнішекспертиза"// органів статистики або іншого органу, який має на це повноваження, із зазначенням зміненої ціни за одиницю Товару на ринку України (далі - Довідка), яка підтверджує та обґрунтовує збільшення ціни порівняно з ціною за одиницю Товару, встановленою у Додатку 2 до цього договору.

Довідка повинна бути надана Постачальником Споживачу не пізніше 30 числа місяця, що передує місяцю поставки та не може бути замінена після зазначеного терміну. Довідка, надана Постачальником пізніше вказаного терміну, Споживачем не розглядається та внесення змін до ціни за одиницю Товару не здійснюється.

Зміна ціни за одиницю Товару може бути здійснена не частіше 1 (одного) разу протягом розрахункового періоду, встановленого у пункті 5.5. договору, та не раніше ніж через 30 (тридцять) календарних днів після укладення цього договору.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.6.договору).

За умовами пункту 5.8. договору оплата рахунків за спожиту електроенергію здійснюється Споживачем у 100% розмірі протягом 20 (двадцяти) банківських днів з дня отримання підписаних рахунків, на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції, грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника.

Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами, скріплення печатками сторін (за наявності) і діє до 31.12.2021 включно, а щодо проведення розрахунків до повного здійснення. (п.13.1 Договору).

Відповідно до пункту 1 Комерційної пропозиції (Додаток №2 до договору) ціна (тариф) електричної енергії становить 2,78 грн (разом із ПДВ).

Оплата рахунків за спожиту електроенергію здійснюється Споживачем у 100% розмірі на протязі 20 (двадцяти) банківських днів з дня отримання підписаних рахунків, на підставі акту прийняття-передавання товарної продукції, грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника (пункту 2 Комерційної пропозиції).

14.09.2021 Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва отримало від Товариства лист №25/4/7/10/24587 від 09.08.2021, в якому було запропоновано укласти додаткову угоду щодо зміни ціни товару за одиницю у зв'язку із коливанням ціни на ринку на електроенергію. Також повідомлено, що у період 01.08.2021 до 10.08.2021 середньозважений показник вартості електричної енергії на РДН становив 2,1271 грн.

Додатковою угодою №1 від 14.09.2021 збільшено на розрахунковий період з серпня 2021 року ціну за одиницю товару з 2,78 грн за 1 кВт*год (разом із ПДВ) до 2,51124 за 1 кВт*год (без ПДВ), а разом із ПДВ - 3,013488 грн за 1 кВт*год, тобто на 8,4% від початкової ціни.

21.10.2021 Комунальне підприємство отримало від Товариства лист №25/4/7/10/29403 від 10.09.2021, в якому було запропоновано укласти додаткову угоду щодо зміни ціни товару за одиницю у зв'язку із коливанням ціни на ринку на електроенергію. Також повідомлено, що у період 01.09.2021 до 30.09.2021 середньозважений показник вартості електричної енергії на РДН становив 2,23078 грн (без ПДВ).

Додатковою угодою №2 від 22.10.2021 збільшено на розрахунковий період з вересня 2021 року ціну за одиницю товару з 3,013488 грн (разом із ПДВ) за 1 кВт*год до 2,69393 (без ПДВ) за 1 кВт*год, а разом з ПДВ - 3,232716 грн за 1 кВт*год, тобто на 16,29% від початкової ціни.

26.10.2021 Комунальне підприємство отримало від Товариства лист №25/4/7/10/33637 від 19.09.2021, в якому було запропоновано укласти додаткову угоду щодо зміни ціни товару за одиницю у зв'язку із коливанням ціни на ринку на електроенергію. Також повідомлено, що у період 01.10.2021 до 19.10.2021 середньозважений показник вартості електричної енергії на РДН становив 2,68212 грн (без ПДВ).

Додатковою угодою №3 від 05.11.2021 збільшено на розрахунковий період з жовтня 2021 року ціну за одиницю товару з 3,232716 грн (разом із ПДВ) за 1 кВт*год до 2,92163 (без ПДВ) за 1 кВт*год, а разом із ПДВ - 3,505956 грн за 1 кВт*год, тобто на 26,11% від початкової ціни.

Додатковою угодою №4 від 09.11.2021 збільшено на розрахунковий період з жовтня 2021 року ціну за одиницю товару з 3,505956 грн (разом із ПДВ) за 1 кВт*год до 3,07802 грн за 1 кВт*год (без ПДВ), а разом із ПДВ - 3,693624 грн за 1 кВт*год, тобто на 32,86% від початкової ціни.

25.11.2021 Комунальне підприємство отримало від Товариства лист №25/4/7/10/37870 від 17.11.2021, в якому було запропоновано укласти додаткову угоду щодо зміни ціни товару за одиницю у зв'язку із коливанням ціни на ринку на електроенергію. Також повідомлено, що у період 01.10.2021 до 31.10.2021 середньозважений показник вартості електричної енергії на РДН становив 2,79344 грн (без ПДВ).

Згідно листа Товариства №25/4/7/10/37872 від 18.11.2021, останнє запропоновано укласти додаткову угоду щодо зміни ціни товару за одиницю у зв'язку із коливанням ціни на ринку на електроенергію. Також повідомлено, що у період 01.11.2021 до 10.11.2021 середньозважений показник вартості електричної енергії на РДН становив 3,37495 грн (без ПДВ).

Додатковою угодою №5 від 09.12.2021 збільшено на розрахунковий період з листопада 2021 року ціну за одиницю товару з 3,693624 грн (разом із ПДВ) за 1 кВт*год до 3,34643 (без ПДВ), а разом із ПДВ - 4,015716 грн за 1 кВт*год, тобто на 44,45 % від початкової ціни.

Додатковою угодою №6 від 10.12.2021 збільшено на розрахунковий період з листопада 2021 року ціну за одиницю товару з 4,015716 грн (разом із ПДВ) за 1 кВт*год до 3,64168 за 1 кВт*год, а разом із ПДВ - 4,370016 грн за 1 кВт*год, тобто на 57,19 % від початкової ціни.

У результаті укладання вищезазначених додаткових угод до договору ціна на електричну енергію зросла за 1 кВт*год з 2,78 грн (з ПДВ) до 4,370016 грн (з ПДВ), тобто на +1,590016 грн, або на +57,19% більше від первісної ціни.

У період з квітня 2021 року по грудень 2021 року Товариством Комунальному підприємству було відпущено всього 236 431 кВт*год електроенергії загальною вартістю 812857,56 грн (разом з ПДВ), що підтверджується актами прийняття-передавання товарної продукції:

№3217083/4/1 (за квітень 2021 року) - 46 848 кВт*год по середньозваженому тарифу 2,31714 (без ПДВ) на суму 130 264,06 грн (разом із ПДВ);

№3217083/5/1 (за травень 2021 року) - 18 910 кВт*год по середньозваженому тарифу 2,31598 (без ПДВ) на суму 52 554,22 грн (разом із ПДВ);

№3217083/6/1 (за червень 2021 року) - 17 063 кВт*год по середньозваженому тарифу 2,32051 (без ПДВ) на суму 47 513,83 грн (разом із ПДВ);

№3217083/7/1 (за липень 2021 року) - 16 566 кВт*год по середньозваженому тарифу 2,31667 (без ПДВ) на суму 46 053,55 грн (разом із ПДВ);

№3217083/8/1 (за серпень 2021 року) - 15 186 кВт*год по середньозваженому тарифу 2,51124 (без ПДВ) на суму 45 762,83 грн (разом із ПДВ);

№3217083/9/1 (за вересень 2021 року) - 19 850 кВт*год по середньозваженому тарифу 2,69393 (без ПДВ) на суму 64 169,41 грн (разом із ПДВ);

№3217083/10/1 (за жовтень 2021 року) - 28 441 кВт*год по середньозваженому тарифу 3,07803 (без ПДВ) на суму 105 050,70 грн (разом із ПДВ);

№3217083/11/1 (за листопад 2021 року) - 35 666 кВт*год по середньозваженому тарифу 3,64168 (без ПДВ) на суму 155 860,99 грн (разом із ПДВ);

№3217083/12/1 (за грудень 2021 року) - 37 901 кВт*год по середньозваженому тарифу 3,64168 (без ПДВ) на суму 165 627,97 грн (разом із ПДВ).

Вартість поставленої Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" електроенергії повністю сплачена Комунальним підприємством по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва, що підтверджується платіжними дорученнями:

№14 від 18.08.2021 на суму 90 000,00 грн;

№120 від 12.05.2021 на суму 40 264,06 грн;

№28 від 15.06.2021 на суму 52 554,22 грн;

№31 від 12.07.2021 на суму 47 513,83 грн;

№39 від 18.08.2021 на суму 46 053,55 грн;

№44 від 14.09.2021 на суму 45 762,83 грн;

№56 від 25.10.2021 на суму 64 169,41 грн;

№69 від 18.11.2021 на суму 105 050,70 грн;

№177 від 21.12.2021 на суму 155 860,99 грн;

№199 від 29.12.2021 на суму 144 139,01 грн;

№964 від 30.12.2021 на суму 21 488,96 грн.

Прокурор звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" про визнання недійсними вказаних додаткових угод та стягнення з Товариства 155 579,38 грн безпідставно сплачених коштів, оскільки додаткові угоди №1 від 14.09.2021, №2 від 22.10.2021, №3 від 05.11.2021, №4 від 09.11.2021, №5 від 09.12.2021, №6 від 10.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №3217083П-Т121 від 24.03.2021 укладені всупереч приписам пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про державні закпівлі".

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до приписів статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

На прокуратуру покладаються, зокрема, функції представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених Законом України "Про прокуратуру" (п.2 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прокуратуру").

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

За приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 ч.4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до абз. 2 ч.5 статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).

Частини третя та четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред'явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII обов'язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов'язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб'єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб'єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц).

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред'явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб'єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов'язань відповідно до положень Закону № 922-VIII (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).

Закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі № 918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/16372/21).

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються:

у першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно;

"нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається;

- "здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є "неналежною";

"неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

За приписами ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя). Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як було встановлено судом першої інстанції, Прокурор подав позовну заяву в порядку статей 1311 Конституції України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України в інтересах держави в особі Київської міської ради.

Відповідно до приписів норм статей 2, 6, 10, 60, 61 та 181 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також статті 140 Конституції України, місцеве самоврядування є гарантованим державою правом територіальної громади як первинного суб'єкта та основного носія повноважень самостійно вирішувати питання місцевого значення, реалізуючи це право як безпосередньо, так і через обрані ради та їхні виконавчі органи. Територіальним громадам належить право комунальної власності на майно та кошти місцевих бюджетів, які є самостійними, захищаються законом нарівні з іншими формами власності та не можуть бути вилучені без згоди громади або рішення ради, крім випадків, передбачених законом. При цьому органи місцевого самоврядування наділені правосуб'єктністю виступати позивачами та відповідачами у судах, якщо це необхідно для забезпечення їхніх функцій, управління об'єктами спільної власності та самостійного визначення напрямів використання бюджетних коштів

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. Так, частинами першою та другою статті 143 Конституції України передбачено, зокрема, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції. Обласні та районні ради затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах з місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання, віднесені законом до їхньої компетенції (висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 22.12.2022 у справі №904/123/22).

Згідно зі статтею 172 ЦК України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Як встановлено судом першої інстанції, на території міста Києва таким органом місцевого самоврядування є Київська міська рада.

Відповідно до пункту 1.1. Статуту Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Солом'янського району міста Києва, затвердженого рішенням Київської міської державної адміністрації від 17.12.2001 №2715, зі змінами, затвердженими Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.12.2014 №1574 (далі - Статут), засновником та власником Комунального підприємства є територіальна громада міста Києва, від імені якої виступає Київська міська рада.

Згідно з пунктом 5.1. Статуту статутний капітал Комунального підприємства сформований за рахунок грошового внеску відповідно до рішення Ради від 29.12.2011 №1100/7336 "Про бюджет міста Києва на 2012 рік" у розмірі 34 077 240,46 грн. Майно Комунального підприємства належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Відповідно до пунктів 8.1.-8.3. Статуту прибуток Комунального підприємства використовується виключно в порядку, визначеному Радою. Планування фінансово-господарської діяльності здійснюється Комунальним підприємством шляхом складання у порядку та за формою, що визначаються виконавчим органом Ради (КМДА), річних фінансових планів, які затверджуються Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Ради (КМДА). Відрахування Комунальним підприємством частини прибутку до бюджету міста Києва здійснюється в порядку, визначеному Радою.

Комунальне підприємство звітує про стан виконання річного фінансового плану в порядку та за формою , що визначається Департаментом комунальної власності міста Києва виконавчого органу Ради (КМДА) (пункт 8.12. Статуту).

Таким чином, Київська міська рада є засновником та власником Комунального підприємства, сформувала своїм рішенням статутний капітал останнього і наділена повноваженнями контролю за фінансово-господарською діяльністю Комунального підприємства.

Відповідно до звіту про виконання договору про закупівлю одним з джерел фінансування договору були кошти місцевого бюджету (900 000,00 грн).

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційна-правова форма Ради - орган місцевого самоврядування.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади міста Києва.

Оскільки засновником та власником Комунального підприємства і власником його майна є територіальна громада міста Києва в особі Ради, яка контролює діяльність цього суб'єкта, а також зобов'язана контролювати виконання міського бюджету, зокрема законність та ефективність використання закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, тому Київська міська рада є органом, уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади міста Києва, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного суду від 21.06.2023 у справі №905/1907/21, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.12.2022 у справі №904/123/22, від 26.10.2022 у справі №904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).

Місцевим господарським судом встановлено, що прокурор звертався до Київської міської ради з листами №44-4419ВИХ-24 від 19.04.2024 та №44-5980ВИХ-24 від 30.05.2024 про надання інформації щодо проведення процедури закупівлі, укладення спірних додаткових угод до договору та щодо вжиття заходів щодо стягнення надміру сплачених коштів за постачання електроенергії.

Матеріали справи не містять відповідей Київської міської ради на вказані звернення Прокурора.

Сам факт незвернення до суду належного суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси, свідчить про те, що цей орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають підстави для звернення до суду з відповідним позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини (правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 №587/430/16-ц та від 15.10.2019 №903/129/18)

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 виснувала, що бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

При цьому прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (п. 43 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду).

Для захисту інтересів держави нераціонально та неефективно витрачені бюджетні кошти слід повертати (стягувати) саме на користь держави в особі уповноваженого органу як головного розпорядника бюджетних коштів, тобто на користь державного бюджету (див. постанову об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 15 березня 2024 року у справі № 904/192/22). Тобто у спорі за позовом прокурора про визнання недійсним договору про закупівлю та застосування наслідків недійсності правочину головний розпорядник бюджетних коштів, визначений прокурором як позивач, на користь якого прокурор просить стягнути кошти (застосувати реституцію), є належним позивачем у справі, який уособлює державу, за захистом інтересів якої прокурор звернувся із цим позовом до суду (правовий висновок викладений в п.111 постанови Верховного Суду №920/19/24 від 28.11.2025).

Як встановлено місцевим господарським судом, Прокурор листом від 18.09.2024 №44-10239ВИХ-24 додатково повідомляв Київську міську раду про підготовку прокурором вказаного позову.

Відтак, Прокурор звертався до вказаного органу у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", надаючи йому можливість відреагувати на порушення цивільно-правовим шляхом самостійно.

Оскільки позивачем повноваження захисту законних інтересів держави не було здійснено впродовж розумного строку, вказане у відповідності до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є підставою для вжиття Прокурором заходів представницького характеру та пред'явлення відповідного позову.

Отже, підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Київської міської ради щодо захисту інтересів держави, яке є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором, та зобов'язане ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Київську міську раду позивачем за пред'явленим ним до суду позовом, відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про дотримання прокурором вимог Закону України "Про прокуратуру" та ГПК України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається його змістом, а тому при оцінці відповідності волі сторін та укладеного договору суд повинен надати правову оцінку його умовам, правам та обов'язкам сторін для визначення спрямованості як їх дій, так і певних правових наслідків, тобто дослідити відповідні умови договору з зазначенням своїх висновків за результатами такої оцінки у прийнятому судовому рішенні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.05.2023 у справі №914/4127/21.

Місцевий господарський суд проаналізував умови спірного договору, дійшов висновку, що договір за своєю правовою природою є договором енергопостачання.

За приписами норми ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії". Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку "на добу наперед", внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту. Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку (частини 5, 6 статті 56 Закону України "Про ринок електричної енергії").

Відповідно до ч. 4 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються, зокрема, перелік послуг, що надаються електропостачальником, ціна електричної енергії та послуг, що надаються.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 24.03.2021 за результатами процедури відкритих торгів №UA-2021-03-18-004365-c між Комунальним підприємством (Споживач) та Товариством (Постачальник) було укладено договір №3217083П-Т121 про постачання електричної енергії споживачу. Відповідно до пункту 2.1. умов цього Договору, Постачальник зобов'язався здійснювати продаж електричної енергії (код за ДК 021:2015: 09130000-5) для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а останній - своєчасно оплачувати Постачальнику вартість спожитої (купованої) електричної енергії та здійснювати інші платежі на умовах та в порядку, визначених цим правочином. Постачальник мав поставити Споживачу на період з 01.04.2021 по 31.12.2021 електричну енергію очікуваним обсягом 500 000 кВт*год. (п.п. 2.2., 2.5. договору).

Згідно з умовами правочину, розрахунки за електричну енергію здійснюються Споживачем за цінами, визначеними у Комерційній пропозиції (Додаток №2 до Договору), обраній Споживачем. Сторони передбачили механізм коригування договірних умов: Постачальник у встановленому порядку повідомляє Споживача про зміну ціни або інших умов Договору, якщо такі зміни обумовлені переглядом регульованих складових вартості (зокрема, тарифів на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) чи набранням чинності новими нормативно-правовими актами, що впливають на порядок формування ціни або умови постачання енергоресурсу

Як встановлено судом першої інстанції сторонами укладено низку додаткових угод до спірного договору якими збільшено ціну за одиницю товару.

У результаті укладання даних додаткових угод до договору ціна на електричну енергію зросла за 1 кВт*год з 2,78 грн (з ПДВ) до 4,370016 грн (з ПДВ), тобто на +1,590016 грн, або на +57,19% більше від первісної ціни.

У період з квітня 2021 року по грудень 2021 року Товариством Комунальному підприємству було відпущено всього 236 431 кВт*год електроенергії загальною вартістю 812857,56 грн (разом з ПДВ), що підтверджується вищезазначеними актами прийняття-передавання товарної продукції, копії яких містяться в матеріалах даної справи та не заперечувалося сторонами.

Комунальне підприємство оплатило вартість поставленої Товариством електроенергії, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечувалося сторонами.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що внаслідок укладення додаткових угод №1 від 14.09.2021, №2 від 22.10.2021, №3 від 05.11.2021, №4 від 09.11.2021, №5 від 09.12.2021, №6 від 10.12.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу №3217083П-Т121 від 24.03.2021, на думку прокурора, вартість 1кВт/год електроенергії зросла з 2,78 грн до 4,370016 грн, що призвело до значного підвищення ціни, а саме на 57,19% від ціни, визначеної основним договором, що суперечить вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. ч. 1, 3, 5 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до ст. 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно із частинами 3, 4 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Обмеження у 10 % застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод). Тобто закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Водночас підвищення більш як на 10% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (постанова об'єднаної палати Верховного Суду у від 18.06.2021 р. у справі № 927/491/19) (аналогічна правова позиція також викладалась у постановах Верховного Суду від 19.07.2022 р. у справі № 927/568/21, від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2022 № 927/563/20).

Системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 %; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21, від 07.12.2022 у справі №927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

Так, під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки частиною 5 статті 41 Закону №922-VIII урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Однак постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №927/491/19 від 18.06.2021).

Як встановлено місцевим господарським судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" наголошувало, що факт коливання вартості електричної енергії на ринку був підтверджений належними документами, внаслідок чого і були укладені додаткові угоди.

Порядок внесення змін до договору встановлено пунктом 5.3. договору, згідно якого у разі коливання ціни за одиницю Товару на ринку в сторону збільшення, Постачальник письмово звертається до Споживача листом, в якому пропонує нову ціну за одиницю товару з урахуванням коливання ціни такого товару на ринку, але не більше 10% пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку, визначеною в договорі. Разом із листом Постачальник повинен надати оригінал довідки НКРЕКП/Торгово-промисловї палати України чи її територіального відділення/ДП "Держзовнішінформ"/ДП "Укрпромзовнішекспертиза"// органів статистики або іншого органу, який має на це повноваження, із зазначенням зміненої ціни за одиницю Товару на ринку України (далі - Довідка), яка підтверджує та обґрунтовує збільшення ціни порівняно з ціною за одиницю Товару, встановленою у Додатку 2 до цього договору.

Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (пункт 5.6.договору).

Як встановлено судом першої інстанції передумовою укладення додаткової угоди №1 від 14.09.2021 було звернення Товариства до Комунального підприємства з листом від 09.08.2021 №25/4/7/10/24587. Дане повідомлення було отримано Споживачем нарочно 14.09.2021, про що свідчить відтиск вхідного штемпеля (реєстраційний №077/234/1876).

Обґрунтовуючи необхідність перегляду ціни, Постачальник посилався на результати функціонування ринку "на добу наперед" (РДН) у період з 01.08.2021 по 10.08.2021, де середньозважений показник вартості електричної енергії становив 2,1271 грн (без ПДВ). За твердженням Відповідача-1, різниця між раніше узгодженим показником та актуальними котируваннями на РДН перевищила 10%, що, на його переконання, є безумовним підтвердженням коливання ціни на ринку. Як доказ таких змін Постачальник надав посилання на офіційні дані ДП "Оператор ринку" (https://www.oree.com.ua), вважаючи їх достатньою правовою підставою для коригування вартості товару згідно з пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Разом із вказаним листом Товариством надано довідки ДП "Держзовнішінформ" від 19.08.2021 №121/147 та від 03.09.2021 №121/189.

Встановивши вказані обставини, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про невідповідність укладеної додаткової угоди №1 від 14.09.2021 вимогам закону та умовам основного Договору.

Постачальником було порушено порядок ініціювання змін до Договору, а відповідно до абзацу 4 пункту 5.3. Договору, документи, що обґрунтовують зміну ціни, мають бути надані у чітко визначені строки. Водночас, додатковою угодою №1 розрахунковим періодом визначено серпень 2021 року, тому відповідні підтверджуючі документи мали бути надані Споживачу не пізніше 30.07.2021.

Судом першої інстанції правильно вказано, що надані Товариством довідки ДП "Держзовнішінформ" не можуть бути визнані належними та допустимими доказами коливання ціни товару на ринку. Судом вірно зазначено, що перед експертною установою ставилося завдання про визначення середньозваженої ціни, а не фіксації факту та відсотка її коливання (динаміки) у порівнянні з датою укладення Договору. Висновки довідки містять лише констатацію ціни у певні часові проміжки, проте не містять аналізу ринку, який би підтверджував саме об'єктивне коливання ціни у розумінні Закону України "Про публічні закупівлі"; середньозважена ціна розрахована в межах усієї території України, без урахування специфіки регіону виконання договору (місто Київ); зміст самих довідок прямо вказує на їх виключно інформаційний характер та зазначає, що наведені дані не враховують конкретні умови договорів чи контрактів.

Підсумовуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що довідки ДП "Держзовнішінформ" від 19.08.2021 №121/147 та від 03.09.2021 №121/189 позбавлені будь-якого фактичного підтвердження динаміки зростання вартості товару на ринку. За таких обставин, укладення додаткової угоди №1 від 14.09.2021 відбулося за відсутності належного обґрунтування та правових підстав.

В результаті укладення сторонами спірних додаткових угод №2 від 22.10.2021, №3 від 05.11.2021, №4 від 09.11.2021, №5 від 09.12.2021, №6 від 10.12.2021, ціна на товар збільшилась на 57,19% від ціни, яка визначена в комерційній пропозиції до Договору. Це є прямим порушенням п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії Договору. Даний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду, від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, яка є релевантною до спірних відносин.

Подібні висновки викладені також в постанові Великої Палати Верховного Суду, від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

Також, місцевий господарський суд зазначив, що укладення додаткових угод №2 від 22.10.2021, №3 від 05.11.2021, №4 від 09.11.2021, №5 від 09.12.2021, №6 від 10.12.2021 до договору, внаслідок чого було змінено ціну, відбувалось всупереч строків визначених абз. 5 п. 5.3 Договору.

Згідно із частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Тобто, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач по справі має довести, що такий правочин, саме в момент його укладання, зокрема, суперечив ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

За змістом пункту 2 частини п'ятої статті 41 (у редакції, чинній станом на дати укладення спірних у цій справі додаткових угод) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, зокрема збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

У цій нормі права передбачена можливість внесення змін до договору про закупівлю у разі збільшення ціни товару, однак за умови, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору не повинне перевищувати нормативно визначеного граничного (порогового) відсоткового значення суми, визначеної в договорі про закупівлю, а не застосовуватися щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Такі послідовні зміни не повинні спрямовуватися на ухиляння від виконання положень цієї норми.

Інший підхід до розуміння положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", який передбачає щоразу з кожним внесенням змін можливість збільшення ціни договору до 10 %, тобто можливість необмеженого збільшення ціни (понад 10 % ціни договору закупівлі) при незмінному загальному розмірі суми закупівлі, може призвести до нівелювання мети законодавчого регулювання процедур закупівлі, адже відкриває шлях до маніпулювання учасниками загальною вартістю пропозицій, внаслідок чого відкривається можливість під час процедури усунути конкурентів, запропонувавши найнижчу ціну, та після укладення договору підвищити ціну до рівня економічно обґрунтованої.

Укладення додаткових угод до договору про закупівлю щодо зміни ціни на товар із урахуванням подібного підходу спотворюватиме результати торгів та зводитиме нанівець економію, яку було отримано під час підписання договору, та, як наслідок, робитиме результат закупівлі невизначеним й зумовлюватиме неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та 5 Закону України "Про публічні закупівлі". Крім того, збільшення ціни може призвести до того, що кількість товарів настільки зменшиться, що виконання договору закупівлі в такому обсязі не відповідатиме господарській меті укладення замовником договору закупівлі. Застосування підходу, який передбачає можливість збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % пропорційно збільшенню ціни товару на ринку, у разі коливання ціни цього товару, спотворюватиме принцип добросовісної конкуренції серед учасників.

Отже, зміна умов договору про закупівлю щодо збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % не допускається, зокрема, у випадку закупівлі бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Дані правові висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у редакції Закону України № 1530-ІХ, чинній станом на дати укладення спірних у цій справі додаткових угод від 24 червня 2021 року та від 09 вересня 2021 року, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24.

Встановивши вказані вище обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що спірні у цій справі додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, є недійсними, оскільки їхнє укладення призвело до фактичного перевищення допустимої межі збільшення ціни за одиницю товару (10%), визначеної Законом України "Про публічні закупівлі", що суперечить пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання оспорюваних додаткових угод до договору недійсними, через підвищення цін на електричну енергію з перевищенням максимального ліміту у 10 %, та також за відсутності належного документального обґрунтування, що не відповідає вимогам пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Місцевим господарським судом встановлено, що у період з квітня 2021 року по грудень 2021 року Товариством було поставлено Комунальному підприємству 236 431 кВт/год на загальну суму 812 857,56 грн. Вказана вартість товару була повністю сплачена Комунальним підприємством.

Сума безпідставно одержаних коштів є різницею між загальною вартістю поставленої електроенергії за цінами, вказаних у додаткових угодах, та первісною ціною, визначеною в комерційній пропозиції.

За розрахунком суду першої інстанції сума безпідставно одержаних коштів становить 155 579,38 грн: (812 857,56 грн - 236 431 кВт/год х 2,78 грн).

Таким чином, грошові кошти в сумі 155 579,38 грн є такими, що були безпідставно одержані Товариством, оскільки підстава їх набуття відпала, а тому постачальник зобов'язаний їх повернути, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Місцевий господарський суд, визнавши спірні у цій справі додаткові угоди недійсними, які не породжують правових наслідків та встановивши те, що переплата за спожиту електричну енергію внаслідок укладення спірних додаткових угод складає 155579,38 грн., керуючись положеннями статті 1212 Цивільного кодексу України, дійшов правильного висновку, що грошові кошти в зазначеній сумі є такими, що були безпідставно одержані Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", оскільки підстава їх набуття внаслідок недійсності додаткових угод відпала, а тому Товариство зобов'язане їх повернути до місцевого бюджету відповідно до положень статей 216, 1212 Цивільного кодексу України, з огляду на що правильно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення цієї суми з Товариства на користь позивача в дохід місцевого бюджету, як безпідставно сплачених бюджетних коштів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київські електричні послуги" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 19.12.2024 у справі №910/12115/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Постанова підписана 27.03.2026.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

О.О. Євсіков

Попередній документ

135232171

Наступний документ

135232173

Інформація про рішення:

№ рішення:	135232172
№ справи:	910/12115/24
Дата рішення:	19.03.2026
Дата публікації:	31.03.2026
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (19.03.2026)
Дата надходження:	08.01.2025
Предмет позову:	визнання недійсним додаткових угод до договору постачання електричної енергії та повернення безпідставно сплачених коштів у розмірі 155 579,38 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (5)

16.04.2025 10:30	Північний апеляційний господарський суд
07.05.2025 12:00	Північний апеляційний господарський суд
28.01.2026 11:20	Північний апеляційний господарський суд
04.03.2026 11:40	Північний апеляційний господарський суд
19.03.2026 11:10	Північний апеляційний господарський суд