вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" березня 2026 р. Справа№ 910/7146/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників:
від позивача: Бугайцов Є. В.
від відповідача: Франюк А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державного підприємства "Гарантований покупець"
на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2025 (повне рішення складено та підписано 01.08.2025)
у справі № 910/7146/25 (суддя Спичак О. М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерія Солар"
до Державного підприємства "Гарантований покупець"
про стягнення 13 815 059, 48 грн
Короткий зміст позовних вимог
В червні 2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерія Солар" (далі за текстом - ТОВ "Астерія Солар"; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" (далі за текстом - ДП "Гарантований покупець"; відповідач) про стягнення 13 815 059, 48 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 20.12.2019 № 1402/01 в частині повної та своєчасної оплати вартості купленої електричної енергії, поставленої у жовтні 2021 року, лютому 2022 року - жовтні 2022 року.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/7146/25 позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Астерія Солар" грошові кошти у розмірі 13 815 059 грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 165 780 грн 71 коп.
Рішення суду мотивовано тим, що доказів належної оплати за договором та в установлений строк суду не надано. Ні договір №1402/01 від 20.12.2019, ні Порядок №641 не містять умов та правил, які визначали б стан виконання гарантованим покупцем обов'язків за договором в залежності від виконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. При цьому судом враховано, що відповідачем у даній справі не надано жодного доказу на підтвердження існування форс-мажорних обставин у спірних зобов'язаннях.
Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/7146/25, ДП "Гарантований покупець" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 11, 252, 526, 599 ЦК України, ст.ст. 180, 193 ГК України, ст. 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", ст. 2 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", ст. 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", ст. 92 Конституції України, ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.
При цьому скаржник зазначає, що оскільки за спірні розрахункові місяці НЕК "Укренерго" не оплатило його послуги в повному обсязі, зобов'язання Гарантованого покупця перед позивачем за вказані розрахункові періоди у розумінні ч. 1 ст. 530 ЦК України не виникли. Судом не взято до уваги, що акти купівлі-продажу за квітень-червень2022 року позивачем підписані без зауважень, що підтверджує вірність сум, зазначених в актах, а отже, позивач самостійно перерахував "зелений" тариф, чим перетягнув на себе повноваження суб'єкта владних повноважень.
Крім того, скаржник посилається на те, що позивач має заборгованість перед відповідачем в сумі 4 799 642, 41 грн за послугу відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця, що підтверджується оборотами рахунку 3618 та 36181. Відтак, в силу положень підпункту 12 пункту 1 постанови НКРЕКП № 332.
Також скаржник посилається на настання форс-мажорних обставин, які виключають можливість стягнення з нього як з підприємства підвищеної соціальної спрямованості основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.
Розгляд заяв, клопотань
25.11.2025 відповідач звернувся до суду апеляційної інстанції із клопотанням про надання доказів (акт зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 11.08.2025) та закриття провадження у цій справі в частині стягнення заборгованості в сумі 21 184, 54 грн за поставлену електроенергію у жовтні 2021 року на підставі п. 2 ч. 2 ст. 231 ГПК України.
Відповідно до частин першої - третьої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що єдиний винятковий випадок, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - це наявність об'єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (подібні за змістом висновки щодо застосування статті 269 ГПК України викладено Верховним Судом, зокрема, у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17).
Водночас така обставина як відсутність існування доказів на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність (постанови Верховного Суду від 09.12.2020 у справі №924/232/18, від 16.04.2024 у справі №922/331/23).
Також об'єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 30.04.2024 у справі №916/3006/23 виснувала, що суд закриває провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього, але припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спору. У випадку виникнення обставин припинення існування предмета спору на стадії апеляційного (касаційного) перегляду справи, відсутні підстави для застосування пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України та скасування судового рішення по суті спору лише з мотивів виникнення зазначених обставин, якщо законність та обґрунтованість судового рішення не спростована за наслідками апеляційного (касаційного) розгляду справи.
Враховуючи наведене і те, що наданий відповідачем акт зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог датований після ухвалення судом першої інстанції оскарженого рішення, колегія суддів вирішила відхилити зазначений доказ та відмовити в задоволенні зазначеного клопотання.
Щодо клопотання позивача про зупинення розгляду цієї справи до моменту верифікації даних комерційного обліку спеціальною комісією відпуску електричної енергії в контрольовану частину об'єднаної енергосистеми України позивачем.
Клопотання мотивоване тим, що 11.03.2026 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення функціонування енергетичних ринків, конкурентних умов виробництва електричної енергії альтернативних джерел енергії та посилання енергетичної стійкості".
Пункт 5 частини першої статті 227 ГПК України, який є підставою подання зазначеного клопотання, визначає, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи в розумінні ч. 5 ст. 227 ГПК УКраїни є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаною є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4 та 6 ст.75 ГПК).
Тоді як під неможливістю розгляду зазначеної справи необхідно розуміти неможливість для цього господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Верховний Суд у постанові від 07.05.2025 у cправі № 920/481/23 дійшов таких висновків: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення. Подібні висновки викладені також у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі №357/10397/19.
Оскільки викладені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для зупинення провадження у справі у розумінні пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України, колегія вирішила відмовити в задоволенні цього клопотання.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І. П., судді: Владимиренко С. В., Демидова А. М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "Гарантований покупець" на рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі № 910/7146/25 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 26.11.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 розгляд справи відкладено на 24.12.2025 та продовжено строк її розгляду.
У судовому засіданні 24.12.2025 протокольно оголошено перерву до 21.01.2026.
У судовому засіданні 21.01.2026 протокольно оголошено перерву до 23.02.2026.
Склад суду змінено відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2026 справу прийнято колегією суддів у визначеному складі до провадження та призначено її до розгляду на 26.02.2026.
У судовому засіданні 26.02.2026 протокольно оголошено перерву до 12.03.2026.
У судовому засіданні 12.03.2026протокольно оголошено перерву до 17.03.2026.
Присутній у судовому засіданні 17.03.2026 представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу.
Присутній у судовому засіданні 17.03.2026 представник позивача просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.
Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору 20.12.2019 № 1402/01, укладеного між ДП "Гарантований покупець" та ТОВ "Астерія Солар", як виробником за "зеленим" тарифом, останнє зобов'язалося продавати, а гарантований покупець - купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок № 641).
Згідно з п. 2.1 договору сторони визнають свої зобов'язання згідно з Законом України "Про ринок електричної енергії", Порядком № 641, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.
Пунктами 2.2, 2.3 договору встановлено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за "зеленим" тарифом в балансуючій групі виробників за "зеленим" тарифом.
Виробник за "зеленим" тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Пунктом 2.4 договору погоджено, що виробник за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП), у національній валюті України.
Відповідно до п. 2.5 договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом.
Згідно з п. 3.1 договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку № 641 на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку № 641.
Пунктом 3.3 договору встановлено, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку № 641.
В подальшому до договору №1402/01 від 20.12.2019 вносились зміни та доповнення.
Звертаючись з позовом у даній справі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астерія Солар" послалось на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №1402/01 від 20.12.2019 не у повному обсязі оплатив вартість купленої електричної енергії, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 13.815.059,48 грн.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач повідомив, що заборгованість НЕК "Укренерго" перед ним за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел становить 16,303 млрд. грн, тоді як Порядком №641 передбачено, що відповідач виконує свої зобов'язання перед виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом у випадку 100% виконання НЕТ "Укренерго" своїх зобов'язань перед відповідачем. Також, відповідач зауважив, що позивач має заборгованість перед відповідачем за зобов'язанням щодо сплати частки відшкодування вартості відхилення та вартості частки з врегулювання небалансу, на розмір яких зменшується зобов'язання відповідача. Як вказує відповідач, заборгованість позивача за вказаними послугами становить 4799642,11 грн, що має бути враховано при розрахунках між сторонами. Крім того, відповідач вказав на існування обставин форс-мажору.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Згідно зі ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, а згідно з приписами ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії (двосторонній договір).
Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" Купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець, оператори установок зберігання енергії та споживачі.
За положеннями ч. 2 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм "зеленим" тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця.
Відповідно до ч. 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем.
В ч. 5 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Пунктом 8 ч. 9 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено зобов'язання гарантованого покупця сплачувати своєчасно та в повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 1.3 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, виробник за "зеленим" тарифом - суб'єкт господарювання, що здійснює виробництво електричної енергії із використанням альтернативних джерел енергії та продаж електричної енергії гарантованому покупцю за "зеленим" тарифом відповідно до укладеного між ними договору.
Згідно з главою 7 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, адміністратор комерційного обліку на другий робочий день після розрахункового дня надає гарантованому покупцю сертифіковані дані комерційного обліку електричної енергії про погодинні обсяги відпуску та споживання електричної енергії кожною генеруючою одиницею виробників за "зеленим" тарифом, у яких гарантований покупець купує електричну енергію. Обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг відбору генеруючими одиницями виробників за "зеленим" тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробників за "зеленим" тарифом, у кожному розрахунковому місяці визначається на основі даних, що надаються гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку. При цьому обсяг відпуску електричної енергії за розрахунковий місяць визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби.
Відповідно до п. 8.3. глави 8 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, фактичний обсяг відпущеної/відібраної виробником за "зеленим" тарифом електричної енергії визначається в кожному розрахунковому періоді, щодо якого здійснюється оплата відповідно до договору.
У п. 8.4 глави 8 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, зазначено, що у кожному розрахунковому місяці обсяг відпуску електричної енергії, а також обсяг купівлі виробником за "зеленим" тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби по кожній генеруючій одиниці виробника за "зеленим" тарифом, визначаються за алгоритмом:
1) на основі даних, що надаються гарантованому покупцю відповідно до пункту 8.3 цієї глави, визначається значення сальдо перетоків електричної енергії для генеруючої одиниці виробника за "зеленим" тарифом за розрахунковий місяць;
2) якщо сальдо перетоків електричної енергії має додатне значення, то обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею виробника за "зеленим" тарифом та, відповідно, її продажу гарантованому покупцю за цей розрахунковий місяць приймається рівним абсолютному значенню відповідного сальдо перетоків електричної енергії, а обсяг купівлі виробником за "зеленим" тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби генеруючої одиниці, за цей розрахунковий місяць приймається рівним нулю;
3) якщо сальдо перетоків електричної енергії має від'ємне значення, то обсяг відпуску електричної енергії генеруючою одиницею виробника за "зеленим" тарифом, та, відповідно, її продажу гарантованому покупцю за цей розрахунковий місяць приймається рівним нулю, а обсяг купівлі виробником за "зеленим" тарифом у гарантованого покупця електричної енергії, що надійшла із зовнішніх мереж на власні потреби генеруючої одиниці виробника за "зеленим" тарифом, за цей розрахунковий місяць приймається рівним абсолютному значенню відповідного сальдо перетоків електричної енергії.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до умов договору №1402/01 від 20.12.2019 позивач за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2021 за період з 01.10.2021 по 31.10.2021 поставив відповідачу електроенергію на суму 3462090,76 грн (в тому числі 577015,13 грн ПДВ); за актом купівлі-продажу електроенергії від 28.02.2022 за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 - електроенергію на суму 1708190,14 грн (в тому числі 284698,36 грн ПДВ); за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2022 за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 - електроенергію на суму 2546532,55 грн (в тому числі 424422,09 грн ПДВ); за актом купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2022 за період з 01.04.2022 по 30.04.2022 - електроенергію на суму 2162847,24 грн (в тому числі 360474,54 грн ПДВ); за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2022 за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 - електроенергію на суму 3558819,05 грн (в тому числі 593136,51 грн ПДВ); за актом купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2022 за період з 01.06.2022 по 30.06.2022 - електроенергію на суму 2768140,16 грн (в тому числі 461356,69 грн ПДВ); за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2022 за період з 01.07.2022 по 31.07.2022 - електроенергію на суму 3479093,70 грн (в тому числі 579848,95 грн ПДВ); за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.08.2022 за період з 01.08.2022 по 31.08.2022 - електроенергію на суму 3712827,07 грн (в тому числі 618804,51 грн ПДВ); за актом купівлі-продажу електроенергії від 30.09.2022 за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 - електроенергію на суму 936881881,33 грн (в тому числі 156146,89 грн ПДВ); за актом купівлі-продажу електроенергії від 31.10.2022 за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 - електроенергію на суму 70776,97 грн (в тому числі 11796,16 грн ПДВ).
Пунктом 3.3 договору №1402/01 від 20.12.2019 оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі- продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.
Згідно з п.10.4 Порядку №641 (в редакції чинній до 26.01.2024) після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Отже, оплату відповідач зобов'язаний здійснювати у кожному розрахунковому місяці за куплену електричну енергію у виробника за "зеленим" тарифом у три етапи: перший (авансовий) - до 15 числа (включно) розрахункового місяця; другий (авансовий) - до 25 числа (включно) розрахункового місяця; третій (остаточний, у розмірі 100%) - протягом трьох робочих днів після отримання акту та оприлюднення рішення НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги.
Наведене відповідає правовому висновку щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом, викладеному у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.
При цьому з 26.01.2024 Порядок № 641 діє у новій редакції, відповідно до постанови НКРЕКП від 24.01.2024 № 178.
В п. 11.4 Порядку № 641 (в редакції з 26.01.2024) встановлено, що гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено судом, постановами НКРЕКП від 03.11.2023 №2057 та від 03.11.2023 №2058 регулятор переглянув ставки "зеленого" тарифу на ІІ квартал (квітень-червень) та ІІІ квартал (липень - вересень) 2022 року за наслідками розгляду справи №640/13467/22, за результатом якої була визнано протиправною бездіяльність НКРЕКП щодо невиконання зобов'язань, передбачених частинами 29 та 30 статті 9-1 Закону України "Про альтернативні джерела енергії", пункту 1.5 Порядку встановлення, перегляду та припинення дії "зеленого" тарифу на електричну енергію для суб'єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП №1817 від 30.08.2019.
Між сторонами були підписані акти коригування до акту купівлі-продажу електроенергії за липень, серпень, вересень 2022 року на підставі постанови НКРЕКП від 03.11.2023 №2058.
Постановою НКРЕКП від 09.09.2022 №1117, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора 12.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у жовтні 2021 року, лютому-червні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора 21.09.2022, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у липні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора 15.03.2023, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у серпні 2022 року.
Постановою НКРЕКП від 15.05.2024 №946, оприлюдненою на офіційному веб-сайті Регулятора 16.05.2024, затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "Гарантований покупець" у вересні-листопаді 2022 року.
Наданими доказами підтверджено, що відповідач не у повному обсязі здійснив розрахунки з позивачем за придбану електроенергію, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 13.815.059,48 грн, а саме: - за жовтень 2021 року заборгованість складає 21184,54 грн; - за лютий 2022 року заборгованість складає 301751,96 грн.; - за березень 2022 року заборгованість складає 2106398,33 грн.; - за квітень 2022 року заборгованість складає 1244938,47 грн; - за травень 2022 року заборгованість складає 3190197,00 грн; - за червень 2022 року заборгованість складає 2264972,05 грн; - за липень 2022 року заборгованість складає 2436862,34 грн.; - за серпень 2022 року заборгованість складає 1941145,52 грн; - за вересень 2022 року заборгованість складає 294534,27 грн.; - за жовтень 2022 року заборгованість складає 13075,00 грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором в розмірі 13.815.059,48 грн.
В частині посилання відповідача на те, що судом правомірно враховано, що постановою НКРЕКП від 03.04.2024 №652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану" викладено у такій редакції: "Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення".
Водночас, дані положення не звільняють відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.
Крім того, слід врахувати і те, що стягнення заборгованості позивача перед відповідачем не є предметом розгляду у даній справі.
До того ж, як вірно враховано судом, в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до спірного договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків за спірний період, тоді як саме вищевказаним договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників.
Судом враховано посилання відповідача на пункт 5 постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року № 178 "Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", якою на відповідача покладено обов'язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку № 641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, які виникли в період з 8 вересня 2022 року по 26 січня 2024 року.
Однак, в матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогами погасити заборгованість за актами приймання передачі послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи на вказану вище суму.
Доводи скаржника, що його зобов'язання перед позивачем відповідно до п. 11.4. Порядку № 641 за спірні розрахункові періоди не виникли, оскільки на даний момент він недоотримує кошти від НЕК "Укренерго" в якості оплати послуги, були предметом дослідження суду першої інстанції з наданням належної правової оцінки.
Зокрема, судом правомірно зазначено, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов'язаність, є самостійним зобов'язаннями, з самостійними предметами та суб'єктами.
В той же час, ані договір №1402/01 від 20.12.2019, ані Порядок №641 не містять умов та правил, які визначали б стан виконання гарантованим покупцем обов'язків за договором в залежності від виконання Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Крім того, як умовами договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов'язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за "зеленим" тарифом, оскільки даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК "Укренерго" в якості оплати послуги.
Так само обґрунтовано, судом визнано безпідставними посилання відповідача (продубльовані в апеляційній скарзі) на те, що позивач самостійно перерахував "зелений" тариф, чим перетягнув на себе повноваження суб'єкта владних повноважень (НКРЕКП), з огляду на те, що як встановлено судом вище, тариф для позивача встановлювався постановами НКРЕКП від 03.11.2023 за №2057 "Про встановлення на 2 квартал 2022 року "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб'єктів господарювання" та за №2058 "Про встановлення на 3 квартал 2022 року "зелених" тарифів на електричну енергію та надбавки до "зелених" тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб'єктів господарювання", а тому після прийняття зазначених постанов позивачем з їх урахуванням здійснено розрахунок боргу.
Щодо доводів скаржника про настання форс-мажорних обставин, які виключають можливість стягнення з нього як з підприємства підвищеної соціальної спрямованості основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів зауважує, що предметом позову є стягнення основного боргу, а не 3% річних та інфляційних втрат.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (частина перша статті 617 ЦК України).
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі №904/6463/14 (3-216гс15)).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Разом з тим, форс - мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс - мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (частина 2 статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні").
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі №904/3886/21 щодо застосування статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" зазначив, що:
"- ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності;
- форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини, повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом;
- наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14,14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката".
Згідно з пунктом 5.3 договору у редакції додаткової угоди №767/07/24 від 26.01.2024, наявність обставин непереборної сили підтверджується відповідним документом Торгово-промислової палати України або її територіальних підрозділів відповідно до законодавства.
Відповідач, посилаючись на лист ТПП України від 28.02.2022, яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, вказує на наявність обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які негативним чином вплинули на його господарську діяльність.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 29.06.2023 у справі № 922/999/22, зазначив, що:
"- лист ТПП України від 28.02.2022, на який посилався скаржник у судах попередніх інстанцій, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов'язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні";
- сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов'язання."
Верховний Суд у постановах від 07.06.2023 у справі № 906/540/22, від 23.08.2023 у справі № 910/6234/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
В матеріалах справи відсутній сертифікат ТПП, який засвідчує настання форс-мажорних обставин саме для відповідача у справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє посилання відповідача на військову агресію Російської Федерації проти України, як підставу для звільнення від виконання зобов'язань за договором №16585/01 від 22.02.2019 на підставі ст. 617 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що негативні наслідки військової агресії російської федерації проти України в першу чергу впливають на позивача як на компанію, яка генерує електричну енергію, а потім вже на відповідача, який купує у позивача цю електроенергію. В силу ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник у грошовому зобов'язанні не звільняється від відповідальності за неможливість його виконання, адже презюмується, що у державі завжди є в обігу грошові кошти, а воєнний стан на грошовий обіг не впливає.
Крім того, одне лише передбачене законом віднесення введеного воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану унеможливлює виконання конкретного договору.
В апеляційній скарзі не наведено заперечень проти висновку суду першої інстанції в частині аргументів відповідача про настання форс-мажорних обставин, як підстави для звільнення його від виконання своїх договірних зобов'язань, не зазначено норм права, які суд першої інстанції невірно застосував або порушив та відповідно не спростовано цей висновок.
Щодо доводів про необхідність врахування правових висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 та у постанові від 03.10.2025 у справі № 908/1162/23, щодо застосування статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України".
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", таку подібність необхідно оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності необхідно насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація висновків Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини" полягає у тому, що на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
У справі № 910/9680/23 Товариство з обмеженою відповідальністю "Індіан Ісатекс Солар" звернулося з позовом до ДП "Гарантований покупець" про стягнення боргу за поставлену електричну енергію за жовтень 2021 року, лютий-серпень 2022 року.
Господарський суд міста Києва рішенням від 26.09.2023 у справі №910/9680/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2023, в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Верховний Суд постановою від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23 залишив без змін рішення та постанову в частині відмови у стягненні заборгованості за відпущену позивачем електричну енергію за такі періоди: кінець лютого 2022 року (починаючи з 25.02.2022 - офіційної дати тимчасової окупації міста Мелітополь) - серпень 2022 року, посилаючись на те, що з моменту тимчасової окупації міста Мелітополь (попереднє зареєстроване місцезнаходження позивача) позивач не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу; скасував рішення та постанову в частині розгляду позовних вимог про стягнення заборгованості за жовтень 2021 року та частину лютого 2022 року, в скасованій частині передав справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Верховний Суд у справі №910/9680/23 виходив з такого:
- місцем провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії позивача у справі є сонячна електростанція (дахова) будинків 15/6 та 15/7 на вулиці Дмитра Донцова у місті Мелітополі Запорізької області;
- відповідно до інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у зазначений вище період часу місцезнаходженням відповідача була наступна адреса: Україна, 72312, Запорізька обл., місто Мелітополь, вулиця Університетська, будинок 11, офіс 26;
- загальновідомим фактом, що не потребує окремого доказування у даному судовому дослідженні, є факт окупації міста Мелітополя з 26.02.2022.
З огляду на зазначені обставини справи, з урахуванням частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивач з лютого по серпень 2022 року не мав права здійснювати господарську діяльність з виробництва електричної енергії та передавати її лініями електропередач відповідачу, а також, що всі підписані представниками сторін у справі акти купівлі-продажу електроенергії в період часу з лютого по серпень 2022 року є нікчемними правочинами, що не мають жодних правових наслідків (крім пов'язаних з їх недійсністю).
Тобто, наведені висновки були зроблені Верховним Судом з урахуванням встановлення судами попередніх інстанцій одразу двох умов, які передбачені положеннями Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", 1) факт реєстрації позивача у спірний період на тимчасово окупованій території, з яким частина друга статті 13 Закону безпосередньо і пов'язує наслідок нікчемності укладеного з таким суб'єктом договору; 2) установлення існування заборони на переміщення, зокрема, електроенергії з окупованої території на неокуповану, яка визначена частиною другою статті 13-1 Закону.
У справі № 908/1162/23 ключовим було питання щодо визначення тимчасово окупованої території України та стягнення заборгованості за договором з оплати виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом за період з частини лютого до серпня 2022 року.
Водночас у цій справі № 910/7146/25 відповідачем ні у відзиві на позов, а ні в апеляційній скарзі не доводилися обставини, що місцем реєстрації позивача та здійснення ним господарської діяльності є тимчасово окупована територія, і відповідно, що наявні підстави для висновку про застосування положень зазначеного Закону.
У цій справі № 910/7146/25 вирішується питання щодо належного / неналежного виконання договірних зобов'язань між двома суб'єктами господарювання, зареєстрованими на підконтрольній Україні території щодо купівлі-продажу відпущеної електричної енергії, виробленої за "зеленим" тарифом.
Колегія суддів вважає, що правовідносини у цій справі № 910/7146/25 та у справах № 910/9680/23, № 908/1162/23 не відповідають критеріям подібності, враховуючи те, що в одному випадку такі відносини стосуються комплексного застосування статей 13, 13-1 Закону "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" (справи № 910/9680/23, № 908/1162/23), тоді як у іншому випадку спірні правовідносини стосуються застосування виключно положень статті 13-1 цього Закону (справа № 910/7146/25).
Також колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до частини четвертої статті 165 ГПК України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою з обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої з обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Звідси висновується, що відповідач, який заперечує проти позову, має навести аргументи про це, зокрема, у відзиві на позов. Згодом після ухвалення судового рішення він втрачає право посилатися на такі доводи, які не були предметом розгляду й оцінки суду першої інстанції.
Верховний Суд у пунктах 40, 41, 43 постанови від 08.07.2025 у справі № 914/1491/24 щодо застосування частини четвертої статті 165 ГПК України виснував, що суди попередніх інстанцій розглянули позов у межах заявлених позовних вимог і з наведених позивачем підстав, а також з урахуванням наданих відповідачем заперечень, які оцінили з відповідним обґрунтуванням. Відповідач, зі свого боку, не скористався процесуальним правом заперечити проти заявлених позивачем вимог у передбаченому ГПК України порядку і не обрав підставою такої незгоди вартість теплової енергії за договором. Тому ці доводи скаржника, які він обґрунтував як підставу касаційного оскарження, не беруться до уваги у силу положень частини четвертої статті 165 цього ж Кодексу.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву відповідача, в якому він не посилався на ті обставини, які він виклав в додаткових письмових поясненнях про необхідність відмови у задоволенні вимог позивача, як виробника електричної енергії за "зеленим" тарифом, генеруючі одиниці якого знаходяться на тимчасово окупованій території, до ДП "Гарантований покупець" про стягнення вартості електричної енергії, виробленої в період часу окупації відповідної території.
Про такі обставини відповідач не зазначав і в апеляційній скарзі.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що відповідач у відзиві на позовну заяву не скористався процесуальним правом заперечити проти заявлених позивачем вимог у передбаченому ГПК України порядку і не обрав підставою такої незгоди ті доводи, які він виклав в додаткових письмових поясненнях на стадії апеляційного перегляду, тому вони відхиляються, оскільки зворотнє призведе до порушення принципів змагальності, диспозитивності, правової визначеності, та буде суперечити правовим висновкам Верховного Суду, викладених у раніше згаданій постанові і порушить право позивача на справедливий суд, яке гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2025 у справі №910/7146/25 залишити без змін.
Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повна постанова підписана 27.03.2026.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
О.О. Євсіков