вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" лютого 2026 р. Справа№ 911/1557/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
прокурор: Попельнюк В.В.
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Київської обласної прокуратури
на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2025, повний текст якого складено та підписано 24.11.2025
у справі № 911/1557/24 (суддя Ярема В.А.)
за позовом Заступника керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави
в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
до Гребінківської селищної ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
13.06.2024 Заступник керівника Білоцерківської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях звернувся з позовом до Гребінківської селищної ради в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Гребінківської селищної ради, що полягає у неприйнятті до комунальної власності територіальної громади смт Гребінки з державної власності об'єктів нерухомості - 15-ти квартирного житлового будинку, що знаходиться по вул. Київська, 184 смт Гребінки Білоцерківського (Васильківського) району Київської області та 10-ти квартирного житлового будинку, що знаходиться по вул. Івана Франка, 5 смт Гребінки Білоцерківського (Васильківського) району Київської області, що перебувають на балансі ВАТ «Агропрогрес», правонаступник якого ТДВ «Агропрогрес»;
- зобов'язати Гребінківську селищну раду забезпечити прийняття з державної власності у комунальну власність територіальної громади смт Гребінки Білоцерківського району Київської області об'єкти нерухомості: 15-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться по вул. Київська, 184 смт Гребінки Білоцерківського (Васильківського) району Київської області та 10-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться по вул. Івана Франка, 5 смт Гребінки Білоцерківського (Васильківського) району Київської області.
22.10.2024 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Білоцерківської окружної прокуратури надійшла заява про зміну (частково) предмета позову та повернення судового збору.
Так, у вказаній заяві прокурор зауважив, що заявлена вимога в частині визнання протиправною бездіяльності є неефективним способом захисту, оскільки не забезпечує відновлення порушених прав, а тому Білоцерківська окружна прокуратура вважала за необхідне зменшити розмір позовних вимог в цій частині.
Відтак у змісті згаданої заяви, покликаючись на ч. 3 ст. 46 ГПК України, прокурор вважав за необхідне уточнити позовні вимоги та змінити частково предмет позову шляхом виключення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача і уточнення іншої позовної вимоги, виклавши її в новій редакції.
З огляду на вказане прокурор просив:
1) вважати позовні вимоги у цій справі заявленими у такій редакції: зобов'язати Гребінківську селищну раду прийняти з державної власності у комунальну власність територіальної громади смт Гребінки Білоцерківського району Київської області об'єкти нерухомості:
- 15-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться по вул. Київська, 184 смт Гребінки Білоцерківського (Васильківського) району Київської області;
- 10-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться по вул. Івана Франка, 5 смт Гребінки Білоцерківського (Васильківського) району Київської області;
2) повернути 3 028,00 судового збору.
У підготовчому засіданні 28.10.2024 суд першої інстанції вказану заяву прийняв до розгляду.
Суд дійшов висновку про розгляд позовних вимог у цій справі в редакції первісно заявлених вимог та в редакції означеної заяви про зміну предмету позову, а саме:
1) визнання протиправною бездіяльності Гребінківської селищної ради (проспект Науки, буд. 2, смт Гребінки Білоцерківського району Київської області, 08662, ідентифікаційний код 04359152), що полягає у неприйнятті до комунальної власності територіальної громади смт Гребінки з державної власності об'єктів нерухомості - 15-ти квартирного житлового будинку, що знаходиться по вул. Київська, 184 смт Гребінки Білоцерківського (Васильківського) району Київської області та 10-ти квартирного житлового будинку, що знаходиться по вул. Івана Франка, 5 смт Гребінки Білоцерківського (Васильківського) району Київської області, що перебувають на балансі ВАТ "Агропрогрес", правонаступник якого ТДВ "Агропрогрес";
2) зобов'язання Гребінківської селищної ради (проспект Науки, буд. 2, смт Гребінки Білоцерківського району Київської області, 08662, ідентифікаційний код 04359152) прийняти з державної власності у комунальну власність територіальної громади смт Гребінки Білоцерківського району Київської області об'єкти нерухомості:
- 15-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться по вул. Київська, 184 смт Гребінки Білоцерківського (Васильківського) району Київської області;
- 10-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться по вул. Івана Франка, 5 смт Гребінки Білоцерківського (Васильківського) району Київської області.
Мотивуючи підстави позову в інтересах держави в особі відповідного органу, прокурор зазначив, що на даний час зазначені відповідні житлові будинки, які у процесі приватизації Гребінківського державного ремонтно-транспортного підприємства не увійшли до статутного капіталу, але залишились на балансі ВАТ «Агропрогрес», правонаступником якого є ТДВ «Агропрогрес» (ідентифікційний код 03563324) перебувають в управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України та підлягають передачі з державної у комунальну власність відповідної територіальної громади.
Передача у комунальну власність державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, здійснюється у порядку, визначеному: Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 №147/98; Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»; постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» №1482 від 21.09.1998 (далі також - Постанова КМУ №1482); Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №891 від 06.11.1995 (далі також - Постанова КМУ №891).
Прокурор вважає, що для прийняття до комунальної власності майна є обов'язковим здійснення процедури підписання акта приймання-передачі будинку, передбаченої статтею 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», попри вказане означений акт не підписано та спірні об'єкти нерухомості до комунальної власності не прийнято.
Процедуру передачі спірних житлових будинків до комунальної власності фактично розпочато шляхом затвердження Плану приватизації, попри те так і не продовжено у зв'язку з відсутністю: згоди відповідача на передачу такого майна у комунальну власність; утворення комісії з питання передачі спірного об'єкта до комунальної власності та в подальшому не прийняття на сесії відповідного рішення; оформлення акту передачі.
Прокурор посилається на те, що всупереч взятих на себе зобов'язань щодо прийняття спірного об'єкта соціальної інфраструктури до комунальної власності Гребінківська селищна рада безпідставно не вживає заходів щодо завершення процедури безоплатного прийняття об'єкта в комунальну власність, а саме: не підписує та не затверджує акт приймання-передачі і не вживає заходів до проведення державної реєстрації права комунальної власності.
Позов також обґрунтовано тим, що цьому випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, а дії Гребінківської селищної ради щодо невжиття заходів з прийняття державного майна у комунальну власність є незаконними, оскільки призводять до руйнування державного майна та суперечать інтересам територіальної громади, відтак за вказаним позовом, з урахуванням заяви про зміну предмету позову.
Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави у суді за відповідно поданим позовом, прокурор зазначив, що РВ ФДМ України здійснювало лише листування з Радою, але реальних заходів щодо забезпечення передачі до комунальної власності міста майна не вживало.
Матеріально-правовою підставою позову прокурор також обрав норми статей 334 ЦК України ст. 4, 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної власності та комунальної власності», ст. 10, 16, 26 Закону України « Про місцеве самоврядування».
Короткий зміст заперечень відповідача
Відповідач - Гребінківська селищна рада з позовом не погодилася та заявила про застосування строків позовної давності;
Короткий зміст судового рішення що оскаржується
Рішенням Господарського суду Київської області від 28.10.2025 суд відмовив у задоволенні позову повністю. Понесені прокурором судові витрати поклав на прокурора. Також суд відмовив у задоволенні клопотання Білоцерківської окружної прокуратури Київської області про повернення судового збору.
Рішення, з посиланням на ст. ст. 5, 13, 19 Конституції України ст.ст. 2, 3, 7, 4-1 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 16, п. 51 ч. 1 ст. 26, ч.ч. 1, 2 ст. 59, ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» мотивовано тим, що прокурором у цій справі не доведено безумовного обов'язку Гребінківської селищної ради прийняти з державної у комунальну власність територіальної громади селища Гребінки Білоцерківського району Київської області вищевказані об'єкти житлової нерухомості, у тому числі через відсутність рішення ради як представницького органу місцевого самоврядування про надання згоди на таку передачу. Суд констатував, що прокурором не надано жодних належних та достовірних доказів на підтвердження обставин прийняття на пленарному засіданні Гребінківської селищної ради рішення про надання згоди на передачу з державної у комунальну власність спірних об'єктів житлового фонду, які не увійшли до статутного капіталу та залишилися на балансі створеного у процесі приватизації ВАТ «АГРОПРОГРЕС», правонаступником якого є ТДВ «АГРОПРОГРЕС». Відтак суд дійшов висновку, що прокурор не довів виникнення у селищної ради обов'язку прийняти спірні будинки у комунальну власність без наявної згоди територіальної громади чи факту бездіяльності ради у цьому питанні, мотивуючи, що примусова передача майна суперечить принципу самостійності місцевого самоврядування та покладає на громаду невиправданий фінансовий тягар.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову керівника Білоцерківської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях до Гребінківської селищної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ТДВ «АГРОПРОГРЕС», про зобов'язання Гребінківської селищної ради прийняти з державної власності у комунальну власність територіальної громади селища Гребінки Білоцерківського району Київської області об'єкти житлової нерухомості: 15-ти квартирний житловий будинок, розташований по вул. Київська, 184 в смт Гребінки Білоцерківського (колишнього Васильківського) району Київської області; 10-ти квартирний житловий будинок, розташований по вул. Івана Франка, 5 в смт Гребінки Білоцерківського (колишнього Васильківського) району Київської області.
Апеляційна скарга, з посиланням на ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» обґрунтована тим, що судове рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
А саме апелянт посилається на те, що:
- суд не врахував, що передача у комунальну власність державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, здійснюється у порядку, визначеному: Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" від 03.03.1998 №147/98; Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду»; постановою Кабінету Міністрів України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» №1482 від 21.09.1998 (далі також - Постанова КМУ №1482); Положенням про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №891 від 06.11.1995 (далі також - Постанова КМУ №891). Для прийняття до комунальної власності майна є обов'язковим здійснення процедури підписання акта приймання-передачі будинку, передбаченої статтею 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», попри вказане означений акт не підписано та спірні об'єкти нерухомості до комунальної власності не прийнято;
- суд безпідставно відхилив законодавчо обґрунтованої позиції прокурора про виключність випадку для застосування у спірних правовідносинах поєднання норм ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.11.1995 № 891 (далі - Положення № 891), якими визначено механізм та виключні випадки безумовного прийняття у комунальну власність об'єктів державного житлового фонду без необхідності одержання попередньої згоди органу місцевого самоврядування на його прийняття, на противагу підтриманої судом позиції відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень норм Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.09.1998 № 1482 «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», які передбачають обов'язковість отримання згоди відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, районних або обласних рад перед прийняттям органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями рішень щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури державної власності у комунальну власність;
- суд не врахував висновків, викладених у постанові Вищого господарського суду України від 31.05.2005 у справі № 2-20/13777.1-04 за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим до Центральної районної ради та ВАТ «Кримське підприємство по племінній справі в тваринництві» про спонукання до прийому житлових приміщень комунальну власність;
- суд не врахував правові висновки Верховного Суду За схожих обставин, з тим лише виключенням, що події відбуваються у зв'язку із банкрутством підприємств, установ та організацій, Верховним Судом у постановах від 09.02.2022 у справі № 752/19622/19, від 22.06.2022 у справі № 331/3702/19, від 08.07.2021 у справі № Б-19/81-10, від 13.05.2021 у справі №905/2432/19, від 19.02.2019 у справі № 5023/182/12, щодо комплексного застосування норм ч. 9 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ч. 13 ст. 41 Закону про банкрутство та ч. 7 ст. 61 КУзПБ.
Правова позиція щодо апеляційної скарги відповідача
Відповідач проти апеляційної скарги заперечив посилаючись на те, що жодних виключень з щодо можливості передати майно з державної власності в комунальну без згоди органу місцевого самоврядування чинне законодавство не містить, що спростовує всі доводи прокурора, а тому апеляційна скарга не підлягає до задоволення. На підставі вищевикладеного відповідач просить залишити без задоволення а оскаржене рішення без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Буравльов С.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1557/24 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2025 у справі №911/1557/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 23.02.2026. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 16.02.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 16.02.2026 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2026, у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/1557/24.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2026 апеляційну скаргу прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів. Постановлено розгляд справи здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 23.02.2026.
Явка представників учасників справи
Представник прокуратури підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
В судове засідання 23.02.2026 представники позивача та відповідача не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в електронному кабінеті, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Відповідач у відзиві просив суд проводити розгляд справи №911/1557/24 без його участі відповідача та його представника.
За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов наступних висновків.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів визнав встановленими такі обставини.
Згідно з Планом приватизації державного майна Гребінківського державного ремонтно-транспортного підприємства, затвердженим начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області 05.05.1997 (далі також - План приватизації), вказане підприємство (ідентифікційний код 03563324) приватизовано шляхом продажу акцій відкритого акціонерного товариства.
Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області №5-25-11/14 від 19.07.1999 процес приватизації Відкритого акціонерного товариства «Агропрогрес» завершено.
Пунктом 7.6. Плану приватизації передбачено перелік майна підприємства, яке не підлягає приватизації - житловий фонд, зокрема:
- 15-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться по вул. Київська, 184;
- 10-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться по вул. Івана Франка, 5.
Відповідно до копії: протоколів №4 від 31.08.2021, №5 від 03.11.2021, №6 від 14.12.2021 засідання регіональної робочої групи з опрацювання питань використання державного майна в області, утвореної розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 13.05.2021 №293.
Відповідно до копії наказу ФДМ №873 від 24.05.2021 «Про передачу об'єктів житлового фонду та захисних споруд цивільного захисту до сфери управління Київської обласної державної адміністрації» та додатку №1 до вказаного наказу, зокрема - Переліку багатоквартирних житлових будинків, які у процесі приватизації не увійшли до статутних капіталів господарських товариств, але залишились у них на балансі та розташовані на території Київської області, у змісті якого вказано:
- 15-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться по вул. Київська, 184 смт Гребінки Білоцерківського (Васильківського) району Київської області ;
- 10-ти квартирний житловий будинок, що знаходиться по вул. Івана Франка, 5 смт Гребінки Білоцерківського (Васильківського) району Київської області , баланосутримувачем яких є ВАТ «Агропрогрес» (ТДВ «Агропрогрес») (далі також - житлові будинки/спірні об'єкти нерухомості/спірне державне майно).
Рішенням виконавчого комітету Гребінківської селищної ради VІ скликання від 26.02.2009 №12 утворено робочу комісію з вивчення питань прийому-передачі об'єктів соціальної інфраструктури в комунальну власність відповідної селищної ради, яка рекомендувала розробити питання прийому-передачі в два етапи:
- на першому прийняти до комунальної власності артсвердловину, мережі водопостачання та водовідведення;
- на другому - багатоквартирні будинки.
Попри вказане, за доводами Регіонального відділення, означене питання не було вирішено та надалі в ході проведеної ним 04.09.2020 перевірки стану ефективності та збереження державного майна встановлено, що об'єкти державної власності перебувають у задовільному стані і заселені мешканцями, а тому, з урахуванням наданих ТДВ "Агропрогрес" правовстановлюючих документів на квартири, які перебувають у приватній власності, три житлові будинки позивачем знято з обліку у зв'язку з приватизацією квартир мешканцями, тоді як два спірні житлові будинки залишились в управлінні відділення.
Учасниками справи не заперечується, що:
- у процесі приватизації Гребінківського державного ремонтно-транспортного підприємства у Відкрите акціонерне товариство «Агропрогрес», яка тривала з 05.05.1997 по 16.07.1999, до статутного капіталу вказаного акціонерного товариства не увійшло та залишилось на його балансі майно житлового фонду, у тому числі спірні житлові будинки у смт Гребінки Білоцерківського (Васильківського) району Київської області: 15-ти квартирний будинок по вул. Київська, 184 та 10-ти квартирний будинок по вул. Івана Франка, 5;
- станом на час приватизації та по її завершенню, а також станом на час звернення прокурора з цим позовом до суду вказані будинки були та є державною власністю, а функції з управління такими будинками як майном, яке у процесі приватизації не увійшло до статутного капіталу господарського товариства, покладено на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях;
- згідно відомостей ЄДР державну реєстрацію ВАТ «Агропрогрес», на балансі якого закріплено спірні житлові будинки, проведено 01.06.1998 та, надалі, 18.05.2011 реорганізовано його у ТДВ «Агропрогрес», відтак вказане товариство наразі є балансоутримувачем означеного державного майна;
- згідно з наказом ФДМ №873 від 24.05.2021 та додатком №1 до такого наказу до сфери управління Київської обласної державної адміністрації передано об'єкти житлового фонду, у тому числі спірні багатоквартирні житлові будинки.
Водночас зі змісту наявних в матеріалах справи копій протоколів засідання №4 від 31.08.2021, №5 від 03.11.2021, №6 від 14.12.2021 слідує, що утворена розпорядженням голови Київської обласної державної адміністрації від 13.05.2021 №293 регіональна робоча група з опрацювання питань використання державного майна в області вирішила: Київській обласній державній адміністрації спільно з ФДМ України та об'єднаними територіальними громадами Київської області забезпечити заходи щодо передачі об'єктів житлового фонду у комунальну власність територіальних громад на місцях, відтак вказаним громадам, зокрема і Гребінківській громаді - винести на сесійне засідання питання щодо прийняття до комунальної власності об'єктів державного майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації, але перебувають на їх балансі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Як вже зазначено, звертаючись до суду із позовом у цій справі та мотивуючи підстави такого звернення в інтересах держави в особі відповідного органу, прокурор зазначив, що на даний час відповідні житлові будинки, які у процесі приватизації Гребінківського державного ремонтно-транспортного підприємства не увійшли до статутного капіталу, але залишились на балансі ВАТ «Агропрогрес», правонаступником якого є ТДВ «Агропрогрес» (ідентифікційний код 03563324) перебувають в управлінні Регіонального відділення Фонду державного майна України та підлягають передачі з державної у комунальну власність відповідної територіальної громади. Разом з тим бездіяльність Гребінківської селищної ради щодо забезпечення прийняття спірних об'єктів до комунальної власності є протиправною, чим порушуються вимоги чинного законодавства, на які він послався у позові. Разом з тим безпідставне зволікання із передачею та оформленням права комунальної власності на подібне нерухоме майно часто призводить як до порушень поточними балансоутримувачами безпосередньо прав мешканців багатоквартирних житлових будинків, так і прав держави/територіальних громад через незаконне безпідставне використання нежилих приміщень таких житлових будинків іншими суб'єктами господарювання всупереч передбаченому чинним законодавством про оренду державного та комунального майна порядку.
Доводи апеляційної скарги по суті є аналогічними з позовною заявою, суд першої інстанції надав їм детальну та належну правову оцінку. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції у повному обсязі, адже суд першої інстанції правильно визначив обставини справи, які підлягають дослідженню та правильно застосував щодо встановлених обставин норми матеріального права, що регулюють спірні відносини.
Так у справі що розглядається слід встановити:
- чи є необхідною умовою для передачі з державної у комунальну власність майна згода органу місцевого самоврядування на таку передачу;
- чи виник у Гребінківської селищної ради безумовний обов'язок прийняти у комунальну власність спірні будинки та, власне, завершити відповідну процедуру шляхом підписання акта приймання-передачі майна і проведення державної реєстрації права власності на нього.
Щодо порядку передачі майна з державної у комунальну власність
У цій частині прокурор посилається на таке.
Проведення приватизації Гребінківського державного ремонтно-транспортного підприємства редакція ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» від 04.03.1991 № 2163-XII передбачала, що дія цього Закону не поширюється на приватизацію об'єктів державного земельного та житлового фондів, а також об'єктів соціально-культурного призначення, що фінансуються з державного бюджету, в тому числі об'єктів сфери охорони здоров'я, за винятком тих, які належать підприємствам, що приватизуються. У той же час правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання визначав Житловий кодекс Української РСР та Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19.06.1992 № 2482-XII (далі - Закон № 2482-XII ), який є чинним на цей час. Так, за визначенням мети приватизації державного житлового фонду, викладеним у преамбулі до цього Закону, вона полягає у створенні умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин. При цьому діюча на час приватизації Гребінківського державного ремонтно-транспортного підприємства редакція ч. 9 ст. 8 Закону № 2482-XII передбачала наступне: « 9. Державний житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні або оперативному управлінні державних підприємств, організацій та установ, за їх бажанням може передаватись у комунальну власність за місцем розташування будинків з наступним здійсненням їх приватизації органами місцевої державної адміністрації та місцевого самоврядування згідно з вимогами цього Закону. В разі банкрутства підприємств, зміни форми власності або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (крім гуртожитків) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. (Пункт 9 статті 8 доповнено частиною другою згідно із Законом №3981-XII від 22.02.94) Нежилі приміщення житлового фонду, які використовуються підприємствами торгівлі, громадського харчування, житлово-комунального та побутового обслуговування населення на умовах оренди, передаються у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських Рад народних депутатів. (Пункт 9 статті 8 доповнено частиною третьою згідно із Законом № 3981-XII від 22.02.94)
Порядок передачі житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні підприємств, установ чи організацій, у комунальну власність визначається Кабінетом Міністрів України. (Пункт 9 статті 8 доповнено частиною четвертою згідно із Законом N 3981-XII від 22.02.94)». На виконання вимог цього абз. 4 п. 9 ст. 8 Закону № 2482-XII Кабінетом Міністрів України видано постанову від 06.11.1995 № 891, якою затверджено Положення про порядок передачі в комунальну власність загальнодержавного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій (далі - Положення № 891). У п. 1 Положення № 891 передбачено, що воно визначає порядок передачі в комунальну власність саме державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, у разі: 1) банкрутства, 2) зміни форми власності або 3) ліквідації цих підприємств, установ та організацій.
За посиланням прокурора Положенням № 891 продубльовано норми ч. 9 ст. 8 Закону № 2482-XII, які мають імперативний характер, та якими передбачено виключні випадки безумовної передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, а саме виключно у разі банкрутства, зміни форми власності або ліквідації цих підприємств, установ та організацій, й викладено детальний механізм дій суб'єктів передачі відомчого житлового фонду у комунальну власність у цих випадках.
Надаючи правову оцінку зазначеним посиланням у їх сукупності, колегія не погоджується з висновком прокурора про наявність законодавчих підстав для безумовної передачі в комунальну власність державного житлового фонду. Колегія вважає такий висновок прокурора помилковим з таких підстав.
Перелічені норми права, на як послався прокурор не визначають можливість передачі зазначеного майна без згоди органу місцевого самоврядування на таку передачу.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до статей 140, 143 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема: управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч. 5 ст. 16, ч.ч. 1, 2 ст. 59, ч. 2 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування» №280/97-ВР від 21.05.1997 ( в чинній станом на момент вирішення спору редакції) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
Згідно з пунктом 51 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішується питання надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності.
03.03.1998 Верховною Радою України прийнято Закон України №147/98-ВР «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» (в чинній станом на момент вирішення спору редакції), яким згідно його преамбули визначено основні засади передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, а також об'єктів права комунальної власності у державну власність безоплатно або шляхом обміну.
Приписами статей 2, 3, 7 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» унормовано, що об'єктами передачі згідно з цим Законом є, зокрема, об'єкти житлового фонду (у тому числі гуртожитки як об'єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) або не увійшли до статутного капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Ініціатива щодо передачі об'єктів права державної та комунальної власності, зокрема, може виходити відповідно від органів, уповноважених управляти державним майном, відповідних органів місцевого самоврядування.
Передача оформляється актом приймання-передачі, який підписується головою і членами комісії.
Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі, а у випадках, передбачених законом, - з дня державної реєстрації такого права.
Згідно зі статтею 41 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передача об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури здійснюється у порядку, встановленому цим Законом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Ініціатива щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність може виходити відповідно від органів, визначених статтею 3 цього Закону, підприємств, на балансі яких перебувають ці об'єкти, а також господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації).
Рішення щодо передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність приймаються, зокрема, органами, уповноваженими управляти державним майном за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад.
Враховуючи перелічені норми права, суд першої інстанції цілком обґрунтовано виснував, що Закон №147/98-ВР є спеціальним у врегулюванні відносин, пов'язаних з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад, а системний аналіз вказаних норм цього закону дає підстави для висновку, що приймання-передача об'єктів житлового фонду з державної у комунальну власність здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого управляти державним майном, та згоди відповідного органу місцевого самоврядування. Отже обов'язковою та необхідною передумовою для передачі спірних житлових будинків з державної у комунальну власність шляхом підписання акта приймання-передачі та проведення подальшої державної реєстрації права комунальної власності на такі об'єкти законодавець визначив згоду на таку передачу від органу місцевого самоврядування, що представляє інтереси територіальної громади, і така згода може існувати тільки у формі рішення, прийнятого пленарним засіданням ради після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради. Разом з тим у справі що розглядається такого рішення суду не надано.
Ці висновки суду першої інстанції не спростовані апелянтом.
Враховуючи викладене, створення виконавчим комітетом селищної ради робочої комісії з вивчення питань прийому-передачі об'єктів соціальної інфраструктури в комунальну власність не є обставиною, яка впливає на вирішення цього судового спору.
У справі що розглядається рішення ФДМ про передачу відомчого житлового фонду у комунальну власність у Приватизаційному плані відсутнє, як і відсутнє рішення ради про надання згоди на передачу у комунальну власність об'єктів житлового фонду, які не увійшли до статутного капіталу господарського товариства, створеного у процесі приватизації, разом з цим суд не може втручатися в дискреційні повноваження органу місцевого самоврядування щодо вирішення питань, які відповідно до чинного законодавства України віднесені до виключних повноважень органів місцевого самоврядування, оскільки до компетенції судів віднесено розгляд вимог виключно про спонукання розглянути певне питання та прийняти щодо нього рішення, без визначення змісту самого рішення (позитивне або негативне).
Отже, суд першої інстанції правильно виснував, що прокурором не доведено стверджуванні ним у позові обставини порушення інтересів держави, а тому заявлена ним вимога про зобов'язання відповідача прийняти з державної власності у комунальну власність територіальної громади смт Гребінки задоволенню не підлягає.
Колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що в силу закону у відповідача виник безумовний обов'язок прийняти у комунальну власність спірні об'єкти житлового фонду.
Щодо посилання прокурора на постанову Вищого господарського суду України від31.05.2005 у справі № 2-20/13777.1-04 за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим до Центральної районної ради та ВАТ «Кримське підприємство по племінній справі в тваринництві» про спонукання до прийому житлових приміщень в комунальну власність колегія зазначає, що відповідно до господарського процесуального кодексу України та Закону «Про судоустрій і статус суддів», обов'язковими для врахування є лише висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Окрім того, у цьому аспекті слід враховувати, що стаття 41 Закону України №147/98-ВР «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності», що регулює особливості передачі об'єктів житлового фонду, гуртожитків та інших об'єктів соціальної інфраструктури після ухвалення Постанови ВГСУ, на яку посилається прокурор у 2005 році зазначала змін. Зокрема, такі зміни були внесені згідно із Закон № 4712-VI від 17.05.2012.
Посилання прокурора на правові висновки, що викладені Верховним Судом у постановах від 09.02.2022 у справі № 752/19622/19, від 22.06.2022 у справі № 331/3702/19, від 08.07.2021 у справі № Б-19/81-10, від 13.05.2021 у справі № 905/2432/19, від 19.02.2019 у справі № 5023/182/12 колегія вважає помилковим, оскільки зазначені справи не є релевантними по критеріях частині суб'єктного складу та правового регулювання, адже на відміну він справи що розглядається, у перелічених справах вирішувалося питання (серед іншого), пов'язане із застосуванням положень ч. 13 ст. 41 Закону про банкрутство та ч. 7 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора не впливають на результат вирішення цього судового спору, адже викладені судом першої інстанції висновки є обґрунтованими та достатніми для відмови у задоволенні позову, разом з тим у справі, що розглядається ці норми не застосовуються.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Європейський суд з прав людини також зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 28.10.2025 у справі №911/1557/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 26.03.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова