ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
30 березня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/2671/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді: Принцевської Н.М.
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Райффайзен Банк»
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.01.2026 про зупинення провадження (повний текст ухвали складено 29.01.2026)
у справі №916/2671/25
за позовом Акціонерного товариства “Райффайзен Банк»
до відповідачів:
1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське»;
2. ОСОБА_1 ;
про стягнення 5 574 606,84 грн,
(суддя першої інстанції: Малярчук І.А., дата та місце прийняття ухвали: 28.01.2026, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
У липні 2025 року Акціонерне товариство “Райффайзен Банк» (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» (далі - Відповідач-1) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2), у якій просило суд стягнути солідарно з Відповідачів на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» заборгованість за Кредитним договором № 011/89811/1329968 від 03.01.2022, що становить 5 574 606,84 грн (з яких заборгованість за тілом - 5 000 000 грн та заборгованість за процентами 574 606,84 грн).
У підготовчому засіданні 26.11.2025 було закрито підготовче провадження та призначено справу №916/2671/25 до розгляду по суті.
Ухвалою суду від 16.01.2026 поновлено ОСОБА_1 строк для пред'явлення усного клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження по справі №916/2671/25; задоволено усне клопотання ОСОБА_1 про повернення до стадії підготовчого провадження по справі №916/2671/25; призначено повторно провести у справі №916/2671/25 підготовче провадження; призначено підготовче засідання суду на 28.01.2026.
16.01.2026 до суду від ОСОБА_1 надійшли пояснення за вх.№ 1591/26, в яких останній зазначив про те, що Закон України “Про внесення змін до розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» передбачає можливість звернення з заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за грошовим зобов'язанням за договором кредиту лише для позичальника, яким за кредитним договором є ТОВ “Новопетрівське» та ОСОБА_1 , який є поручителем позбавлений такої можливості згідно чинного законодавству. На підставі викладеного, ТОВ “Новопетрівське» 03.11.2025 звернулось до АТ “Райффайзен Банк» із заявою про застосування мораторію на нарахування та сплату коштів за спірним договором кредиту, за результатом розгляду якої позивач 25.11.2025 надіслав відмову у застосуванні мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за спірним кредитним договором, у зв'язку з цим, ТОВ “Новопетрівське» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про визнання незаконним та скасування рішення про відмову АТ “Райффайзен Банк» у застосуванні мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за договором кредиту, яка ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі №910/15619/25. Відтак, відповідач вважає, що розгляд даної справи №916/2671/25 неможливий до ухвалення рішення у справі №910/15619/25, встановлення обставин по якій є преюдиціальним для розгляду даної справи №916/2671/25, у зв'язку з чим, на підставі ч.4 ст.236 ГПК України відповідач вважає, що є необхідним повернення до стадії підготовчого провадження та зупинення згідно п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України провадження у справі №916/2671/25.
21.01.2026 за вх.№ 2309/26 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зупинення провадження у справі №916/2671/25 до набрання законної сили остаточним рішенням по справі №910/15619/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» до відповідача Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» про зобов'язання вчинити дії.
26.01.2026 до суду від АТ “Райффайзен Банк» надійшли заперечення за вх.№ 2985/26 про зупинення провадження у справі, адже банк вважає, що ОСОБА_1 у заяві про зупинення провадження у справі №916/2671/25 не зазначено, які саме фактичні обставини у справі № 910/15619/25 не можуть бути встановлені у даній справі, є необхідними для її розгляду та створюють об'єктивну неможливість розгляду. Також, позивач вважає, що ЗУ “Про внесення змін до розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» передбачає можливість зупинення примусового виконання заборгованості, що не позбавляє позивача права на звернення до суду з позовом про стягнення такої заборгованості.
У підготовчому засіданні 28.01.2026 представники відповідачів підтримали заяву від 21.01.2026 за вх.№ 2309/26 про зупинення провадження по справі №916/2756/25, позивач заперечував щодо зупинення розгляду справи №916/2756/25.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.01.2026 у даній справі задоволено клопотання ОСОБА_1 від 21.01.2026 за вх.№ 2309/26 про зупинення провадження у справі №916/2671/25; зупинено провадження у справі №916/2671/25 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням по справі №910/15619/25; зобов'язано представників сторін повідомити суд про результати розгляду справи №910/15619/25.
У своїй ухвалі суд, дослідивши положення Закону України “Про внесення змін до розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» № 4340-ІХ від 27.03.2025, який набрав чинності 10.08.2025 та яким запроваджено спеціальний правовий режим регулювання кредитних зобов'язань, зокрема можливість застосування мораторію на нарахування та сплату грошових зобов'язань за кредитними договорами, наслідком чого є зупинення дій щодо примусового стягнення відповідної заборгованості, встановив, що у межах судового провадження № 910/15619/25, яке перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва та відкрите ухвалою від 22.12.2025, вирішується питання правомірності рішення АТ “Райффайзен Банк» як кредитора щодо відмови ТОВ “Новопетрівське» у застосуванні зазначеного мораторію, а також визначаються його обсяг і правові наслідки застосування Закону України № 4340-ІХ від 27.03.2025 до спірного кредитного договору. Наразі, п. 29 Закону України “Про внесення змін до розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану» визначає у вигляді встановлення в судовому порядку безпідставності відмови кредитора у застосуванні мораторію, як наслідок такого застосування мораторію з моменту отримання кредитором заяви позивальника.
Суд зазначив, що вказані обставини мають безпосередній вплив на існування та розмір грошового зобов'язання, заявленого до стягнення у даній справі. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що обставини, які підлягають встановленню у справі № 910/15619/25, мають преюдиціальне значення для вирішення спору у справі №916/2671/25, оскільки від результатів їх встановлення залежить правовий режим спірного зобов'язання та наявність або відсутність у Відповідачів обов'язку зі сплати сум, заявлених позивачем до стягнення. За таких умов господарський суд у межах справи №916/2671/25 об'єктивно позбавлений можливості самостійно встановити відповідні обставини, оскільки вони є предметом дослідження в іншому судовому провадженні між тими самими сторонами та з того самого кредитного договору. Таким чином, у суду наявні підстави, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, для зупинення провадження у справі, оскільки подальший її розгляд до вирішення спору у справі №910/15619/25 створює ризик ухвалення взаємовиключних судових рішень, порушує принцип правової визначеності та унеможливлює повне, всебічне й об'єктивне з'ясування фактичних обставин справи, у зв'язку з цим суд зупиняє провадження у справі № 916/2671/25 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №910/15619/25.
Не погодившись з такою ухвалою суду, Акціонерне товариство “Райффайзен Банк» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.01.2026 у справі № 916/2671/25; передати справу № 916/2671/25 до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду по суті.
Як зазначає Апелянт, суд першої інстанції не довів наявності об'єктивної неможливості розгляду справи № 916/2671/25. Ключовою обставиною, яка проігнорована судом, є те, що: строк кредитного договору № 011/89811/1329968 від 03.02.2022 закінчився ще 03.05.2023; з 04.05.2023 зобов'язання Відповідачів набуло статусу простроченого грошового зобов'язання; предметом позову є стягнення заборгованості після закінчення строку договору, а не виконання діючого кредитного договору; ТОВ “Новопетрівське» звернулось із першою заявою про застосування мораторію 03.11.2025.
Так, матеріали справи № 916/2671/25 містять Кредитний договір, Договір поруки, виписки по рахунках навіть рішення банку про відмову у застосуванні мораторію, більш того, Господарським судом Одеської області вже було закрито підготовче провадження у справі, а це означає, що судом було виконано всі дії, передбачені для стадії попереднього розгляду справи.
Апелянт зазначає, що наслідки застосування стосовно Боржника мораторію не передбачають повне звільнення від виконання зобов'язань (лише відстрочення примусового виконання), не змінюють умови договорів, а оскільки заборгованість, яка є предметом позову у даній справі була сформована ще станом на 04.05.2023 та розмір якої не заперечується жодним учасником справи, об'єктивна неможливість розгляду Господарським судом справи № 916/2671/25 відсутня.
Крім того, ухвалення Господарським судом Одеської області рішення по суті вимог у справі про стягнення заборгованості № 916/2671/25 не може бути перешкодою у подальшому застосування правового режиму мораторію до Кредитного договору № 011/89811/1329968 від 03.02.2022, внаслідок або скасування рішення банку у справі № 910/15619/25, або задоволення Банком іншої заяви Боржника про застосування мораторію, (п.2. Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо особливостей кредитування та фінансового лізингу у період дії воєнного стану»).
Тобто, на переконання Апелянта, наявність чи відсутність мораторію стосовно кредитного договору, жодним чином не впливає на дійсність та розмір вимог кредитора, не вносить змін до кредитних договорів, не змінює розмір зобов'язання відповідно об'єктивна неможливість розгляду справи про стягнення заборгованості до вирішення судових спорів, про наявність або відсутність мораторію є надуманою.
Апелянт також звертає увагу суду, що предметом розгляду у справі № 916/2671/25 є стягнення простроченої заборгованості за кредитним договором № 011/89811/1329968 від 03.02.2022. У той же час, предметом розгляду справи № 910/15619/25, яка перебуває на розгляді у Господарському суді м. Києва, є рішення АТ «Райффайзен Банк» стосовно відмови у застосуванні мораторію стосовно ТОВ «Новопетрівське».
Як зазначає Апелянт, у справі№ 910/15619/25 Господарським судом м. Києва, не встановлюється факт настання строку виконання кредитного зобов'язання; не досліджується факт прострочення з 04.05.2023; не визначається розмір заборгованості; не вирішується питання відповідальності поручителя; не розглядається чинність кредитного договору та договору поруки або їх окремих умов.
Отже, на переконання Апелянта, навіть у разі ухвалення рішення у справі №910/15619/25, воно не матиме преюдиціального значення для вирішення спору про стягнення простроченої заборгованості. Суд першої інстанції фактично визнав преюдиціальними ймовірні майбутні висновки, що суперечить ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Апелянт стверджує, що посилання суду на можливість застосування мораторію заднім числом, з моменту звернення ТОВ “Новопетрівське» із заявою про застосування мораторію 03.11.2025 (п. 29 Закону № 4340-ІХ) не створює об'єктивної неможливості розгляду справи та не може бути підставою для її зупинення, оскільки наявність рішення по суті спору про стягнення заборгованості жодним чином не перешкоджає застосуванню мораторію/
Також Апелянт вважає, що зупинення провадження у даній справі порушує принцип розумності строків розгляду справи та створює можливість безстрокового зупинення розгляду справи та порушує право кредитора на доступ до суду.
На переконання Позивача, суд, зупинивши провадження, фактично надав перевагу потенційним майбутнім діям боржника над реалізацією чинного права кредитора на судовий захист, що є несумісним із принципом балансу інтересів сторін та правової визначеності.
Апелянт вважає, що оскаржувана ухвала не відповідає завданням господарського судочинства та вимогам справедливого судового розгляду, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, а справа - передачі до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду по суті.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» та ОСОБА_1 не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що у відповідності до ч.3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, фактичні обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою зупинено провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; розумність строків розгляду справи судом.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду з визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи.
Зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.
Статтями 227, 228 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Згідно з п.4 ч.1 ст.229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.
Як зазначено Верховним Судом у постанові від 01.06.2018 по справі № 922/699/17, зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.
Верховний Суд у постанові від 23.04.2025 у справі № 922/2714/23 (752/11425/22) вказав, що умовами застосування пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України є:
- об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи; тобто, неможливість для суду самостійно встановити обставини, які встановлюються судом у іншій справі;
- пов'язаність справи з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення;
- обґрунтованість судового рішення, в якому має бути проаналізовано, чи дійсно від наведених обставин залежить вирішення спору в цій справі, та належно мотивовано, що зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи зумовлюється виявленням в ній саме обставин, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено і саме це і є першопричиною перешкоди у здійсненні правосуддя в справі, що зупиняється.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи у розумінні пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 990/24/23).
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 виснував, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі, з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд повинен у кожному конкретному випадку з'ясувати:
- чи існує вмотивований зв'язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;
- чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.
Водночас, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зауважив, що за приписами пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Крім того, зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 10.06.2019 у справі № 914/1983/17, від 16.01.2020 у справі № 908/1188/19).
Судова колегія зазначає, що, враховуючи вимоги процесуального закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, та чим обумовлюється неможливість розгляду спору.
При цьому, пов'язаною є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі, в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (ч. 4-6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України).
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, яким чином пов'язана справа, яка розглядається іншим судом, а також, чим саме обумовлюється неможливість розгляду цієї справи. Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №906/750/21.
Водночас, підставою для зупинення провадження у справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України є не лише пов'язаність справ, а і об'єктивна неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом, яка (неможливість) полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
Отже, сама по собі взаємопов'язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі,
У постановах Верховного Суду від 17.04.2019 у справах № 924/645/18 та №910/23396/16, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 20.12.2019 у справах № 910/13234/18 та № 910/759/19, від 29.04.2020 у справі № 903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14 908/4808/14, від 04.12.2020 у справі № 917/514/19 та від 25.03.2021 у справі № 873/148/20, від 12.05.2021 у справі № 922/2838/20 неодноразово зазначалося, що враховуючи положення пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Як зазначалось раніше, суд першої інстанції, зупиняючи провадження у даній справі, зазначив, що у межах судового провадження № 910/15619/25, яке перебуває на розгляді Господарського суду міста Києва та відкрите ухвалою від 22.12.2025, вирішується питання правомірності рішення АТ “Райффайзен Банк» як кредитора щодо відмови ТОВ “Новопетрівське» у застосуванні мораторію, а також визначаються його обсяг і правові наслідки застосування Закону України № 4340-ІХ від 27.03.2025 до спірного кредитного договору.
Суд зазначив, що вказані обставини мають безпосередній вплив на існування та розмір грошового зобов'язання, заявленого до стягнення у даній справі. З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що обставини, які підлягають встановленню у справі № 910/15619/25, мають преюдиціальне значення для вирішення спору у справі №916/2671/25, оскільки від результатів їх встановлення залежить правовий режим спірного зобов'язання та наявність або відсутність у відповідачів обов'язку зі сплати сум, заявлених Позивачем до стягнення. За таких умов господарський суд зазначив, що у межах справи №916/2671/25 він об'єктивно позбавлений можливості самостійно встановити відповідні обставини, оскільки вони є предметом дослідження в іншому судовому провадженні між тими самими сторонами та з того самого кредитного договору. Таким чином, у суду наявні підстави, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України, для зупинення провадження у справі, оскільки подальший її розгляд до вирішення спору у справі №910/15619/25 створює ризик ухвалення взаємовиключних судових рішень, порушує принцип правової визначеності та унеможливлює повне, всебічне й об'єктивне з'ясування фактичних обставин справи, у зв'язку з цим суд зупиняє провадження у справі № 916/2671/25 до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі №910/15619/25.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, дійсно, на розгляді Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15619/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" про визнання незаконним та скасування рішення про відмову Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" від 25.11.2025 на заяву від 03.11.2025 за вих. №01-03/11-НП Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» про застосування мораторію на нарахування та сплату грошового зобов'язання за Кредитним договором № 011/89811/1329968 від 03.02.2022, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» та Акціонерним товариством "Райффайзен Банк".
Проте, у даній справі (№916/2671/25) Акціонерне товариство “Райффайзен Банк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Новопетрівське» та ОСОБА_1 , у якій просило суд стягнути солідарно з Відповідачів на користь Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» заборгованість за Кредитним договором № 011/89811/1329968 від 03.01.2022, що становить 5 574 606,84 грн (з яких заборгованість за тілом - 5 000 000 грн та заборгованість за процентами 574 606,84 грн).
Предметом розгляду у справі № 916/2671/25 є стягнення простроченої заборгованості за Кредитним договором № 011/89811/1329968 від 03.02.2022. У той же час, предметом розгляду справи № 910/15619/25, яка перебуває на розгляді у Господарському суді міста Києва, є рішення АТ “Райффайзен Банк» щодо відмови у застосуванні мораторію стосовно ТОВ “Новопетрівське».
Судова колегія вважає слушними доводи апеляційної скарги та погоджується з ними, оскільки у справі № 910/15619/25 Господарським судом міста Києва, не встановлюється факт настання строку виконання кредитного зобов'язання; не досліджується факт прострочення з 04.05.2023; не визначається розмір заборгованості; не вирішується питання відповідальності поручителя; не розглядається чинність кредитного договору та договору поруки або їх окремих умов.
Так, Відповідачем у заяві про зупинення провадження у справі не доведено об'єктивної неможливості розгляду цієї справи №916/2671/25 до вирішення іншої справи № 910/15619/25, що розглядається в порядку господарського судочинства.
Колегія суддів вважає, що у даній справі наявні докази для встановлення судом обставин і можливості розгляду справи по суті, а заявником не доведено суду наявність об'єктивної неможливості розгляду справи по суті.
Судова колегія зауважує, що місцевий господарський суд в оскаржуваній ухвалі не навів жодних висновків про неможливість встановити та оцінити певні обставини, що мають суттєве значення для вирішення цього спору на підставі наявних в матеріалах справи доказів, не вказав, які саме обставини унеможливлюють самостійне дослідження судом наданих сторонами доказів під час розгляду цієї справи.
Посилання на те, що обставини, які підлягають встановленню у справі № 910/15619/25, мають преюдиціальне значення для вирішення спору у справі №916/2671/25, оскільки від результатів їх встановлення залежить правовий режим спірного зобов'язання та наявність або відсутність у Відповідачів обов'язку зі сплати сум, заявлених Позивачем до стягнення, не є в даному випадку достатнім для зупинення провадження у даній господарській справі, оскільки у даній справі з моменту звернення ТОВ “Новопетрівське» із заявою про застосування мораторію 03.11.2025 (п. 29 Закону № 4340-ІХ) не створює об'єктивної неможливості розгляду справи та не може бути підставою для її зупинення, оскільки наявність рішення по суті спору про стягнення заборгованості жодним чином не перешкоджає застосуванню мораторію.
Крім того, строк кредитного договору у даній справі закінчився 03.05.2023, заборгованість заявлена до стягнення станом на 04.05.2023, тобто після настання строку виконання зобов'язання, що виключає залежність розгляду справи від спору щодо застосування мораторію.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на предмет та підстави заявленого позову усі обставини даної справи можуть бути судом встановлені самостійно, за наявними у матеріалах цієї справи доказами, тобто, без очікування результатів розгляду справи №910/15619/25.
З огляду на приписи п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Заявником не наведено суду жодних належних мотивованих та аргументованих доводів щодо об'єктивної неможливості розгляду даної справи, як і не наведено мотивів про неможливість встановити та оцінити певні конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення цього спору, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Тобто, незалежно від результату розгляду справи №910/15619/25, господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення спору по суті в межах даної справи на підставі наявних у справі доказів на момент звернення Позивача до суду. Вказане вище у сукупності свідчить про відсутність саме об'єктивної неможливості розгляду даної справи.
При цьому необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Виходячи з аналізу положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами. Крім того, виходячи з аналізу ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, звернення до господарського суду повинно мати ефективний спосіб захисту порушених прав.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої ст. 6 Конвенції ( рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі “Фрідлендер проти Франції», рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України»). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ ( рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі “Красношапка проти України»).
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 910/31771/18, від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19, від 20.01.2021 у справі № 906/129/20, від 01.04.2021 у справі №902/1177/15, від 13.05.2021 у справі №917/349/20.
Отже, судова колегія дишла висновку, що при постановленні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність у нього процесуальних підстав для зупинення провадження у даній справі на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи по суті.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За змістом ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадку скасування судом апеляційної інстанції ухвали про зупинення провадження у справі, справа передається на розгляд суду першої інстанції.
За вищенаведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 28.01.2026 про зупинення провадження у даній справі, як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направлення справи №916/2671/25 до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, мають бути вирішені судом першої інстанції, за результатом розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 253 - 254, 269, 270 - 271, 275 - 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Райффайзен Банк» на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.01.2026 про зупинення провадження по справі №916/2671/25 - задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.01.2026 про зупинення провадження по справі №916/2671/25 - скасувати.
3. Справу №916/2671/25 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош