30.03.2026 Справа № 907/927/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желіка М.Б.
розглянув без повідомлення (виклику) представників сторін апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна фірма "Яворник"
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.11.2025 (повне рішення складено 18.11.2025, суддя Пригуза П.Д.)
у справі № 907/927/25
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ,
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Акціонерна фірма "Яворник", смт. Великий Березний,
про стягнення коштів
Господарський суд Закарпатської області у рішенні від 18.11.2025 ухвалив: - позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задоволити частково; - стягнути з Публічного акціонерного товариства "Акціонерна фірма "Яворник" заборгованість у загальному розмірі 110 133, 20 грн, з яких: 53 926,32 грн заборгованості за поставлену електроенергію; 45 822,00 грн інфляції; 10 384,88 грн 3% річних та 3028,00 грн судового збору; - судові витрати покласти на відповідача.
При ухваленні рішення місцевий суд виходив з того, що між сторонами виникли договірні відносини постачання електроенергії постачальником «останньої надії», які вважаються укладеними з моменту фактичного споживання електроенергії, при цьому факт її поставки та наявність заборгованості відповідача підтверджені матеріалами справи і не спростовані належними доказами, що свідчить про порушення відповідачем грошового зобов'язання; водночас, застосовуючи принципи розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зокрема, зменшивши розмір річних з 15% до 3%, із одночасним стягненням інфляційних втрат як обґрунтованих.
Не погодившись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.11.2025 про стягнення коштів.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що:
- суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність між сторонами договірних відносин постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», оскільки належні докази укладення такого договору саме з відповідачем відсутні, а сам факт постачання електроенергії не свідчить автоматично про виникнення зобов'язань у конкретної юридичної особи. Фактичним споживачем електричної енергії за спірними правовідносинами була інша особа - суб'єкт, який діяв у межах договору про спільну діяльність та мав окремий облік і баланс, у зв'язку з чим позов пред'явлено до неналежного відповідача;
- позивачем порушено вимоги законодавства щодо нарахування штрафних санкцій, оскільки відповідно до ч.6 ст.232 ГК України штрафні санкції за прострочення виконання зобов'язання можуть нараховуватися лише протягом шести місяців від дати, коли зобов'язання мало бути виконано. Судом першої інстанції це порушення не враховано, у зв'язку з чим позивач безпідставно нарахував штрафні санкції та відсотки річних за період, що значно перевищує встановлений законом строк;
- посилання позивача на збільшення строку позовної давності є необґрунтованим, оскільки така домовленість має бути оформлена у письмовій формі, тоді як відповідний договір між сторонами відсутній. Оскільки зобов'язання щодо оплати електричної енергії виникли у 2019 році, а позов подано після закінчення встановленого трирічного строку, сплив строку позовної давності є підставою для відмови у позові.
Скориставшись своїм правом, наданим статтею 263 ГПК України, Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому висловлено заперечення проти доводів апелянта, зокрема, з огляду на таке:
- договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання, який вважається укладеним з моменту фактичного споживання електроенергії споживачем у разі відсутності іншого постачальника, при цьому, постачальник «останньої надії» не має права відмовити у постачанні. Укладання договору не потребує окремого підписання сторонами, а акцепт відбувається фактом споживання електроенергії;
- ДПЗД «Укрінтеренерго» здійснює постачання електричної енергії як постачальник «останньої надії». Боржником за зобов'язаннями з постачання електричної енергії є ПАТ "Акціонерна фірма "Яворник", як учасник договору про спільну діяльність. Відтак, твердження відповідача про пред'явлення позову до неналежного відповідача є безпідставними;
- з початку дії карантину та в умовах воєнного стану перебіг строків позовної давності за Цивільним кодексом України був продовжений і зупинений. Сторони договору за комерційною пропозицією № 2 домовились про п'ятирічний строк позовної давності, який станом на 24.02.2022 не сплинув і перебіг якого зупинився на період воєнного стану.
З огляду на приписи ч. 10 ст. 270 ГПК України, з врахуванням ціни позову, розгляд апеляційної скарги ПАТ "Акціонерна фірма "Яворник" здійснюється Західним апеляційним господарським судом без виклику представників сторін.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, судова колегія встановила наступне:
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 ДП «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» з 01.01.2019 до 31.12.2023.
На підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1344 від 06.11.2018, ДП «Укрінтеренерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
27.12.2018 між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (позивач, за договором - постачальником) та Публічним акціонерним товариством «Акціонерна фірма «Яворник» (відповідач, за договором - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» та комерційної пропозиції, розробленої з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та відповідно до вимог ЗУ «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання споживача (п.1.1 договору) Постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач здійснює оплату вартості спожитої (купованої) електричної енергії та інші платежі відповідно до умов договору, зазначених у додатку № 1 до договору (комерційна пропозиція) (п.2.1). Постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави (п.3.1). Споживач здійснює розрахунки з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), визначеними відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», яка є додатком до договору (п.5.1). Методика визначення ціни (тарифу) на електричну енергію зазначається у комерційній пропозиції Постачальника (п.5.2). Ціна (тариф) на електричну енергію формується постачальником відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором (п.5.3). Ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися у рахунках на оплату спожитої електричної енергії, у тому числі у разі зміни ціни (тарифу) (п.5.7). Розрахунковим періодом за договором є календарний місяць (п.5.8). Оплата виставленого постачальником рахунку здійснюється споживачем у термін, зазначений у рахунку, але не менше п'яти робочих днів з дати отримання рахунку або протягом п'яти робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем (п.5.10). Договір набирає чинності з факту початку споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого Правилами роздрібного ринку електричної енергії, та діє у частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх виконання, а у частині постачання електричної енергії - не більше 90 діб (п.13.1).
Сторонами також підписано зміни № 1 від 31.01.2019 до комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».
Відповідно до змін № 1 від 31.01.2019, до комерційної пропозиції, споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом п'яти банківських (робочих) днів з моменту отримання рахунку. Остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну енергію в розрахунковому місяці здійснюється на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживача за розрахунковий період з урахуванням ПДВ. Акт купівлі-продажу складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від оператора системи (ОС). Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС, постачальник надсилає на електронну адресу споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписану зі свого боку. Споживач протягом трьох робочих днів після отримання сканованої версії акту підписує її та надсилає скановану версію на електронну адресу постачальника. Оригінал акта у двох примірниках надсилається поштою на адресу споживача, а підписаний з боку споживача один екземпляр документу протягом трьох робочих днів повертається на поштову адресу постачальника.
На момент укладення договору діючою була комерційна пропозиція № 2 від 27.12.2018.
Згідно з додатком 1 до договору (комерційною пропозицією), ціна на електричну енергію формується відповідно до порядку формування ціни, за яким здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179. Ціни постачальника наведено у додатку до комерційної пропозиції.
Додатком до комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018 визначено ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» споживачам.
Умовами комерційної пропозиції встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, окрім сплати штрафних санкцій та відшкодування збитків, сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення зобов'язання, а також 15% річних від суми простроченого або неналежно виконаного зобов'язання. Сторони, керуючись статтею 259 ЦК України, домовились про збільшений строк позовної давності: загальний строк позовної давності щодо вимог про стягнення боргу - 5 років; спеціальний строк позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) - 2 роки.
До матеріалів справи позивачем долучено повідомлення оператора системи про точки комерційного обліку споживачів, постачання електричної енергії за якими здійснюється Постачальником «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу (передачі) АТ «Укрзалізниця». У переліку серед споживачів зазначено відповідача під порядковим номером 111.
Також до матеріалів справи долучено звіт щодо фактичного корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» ДПЗД «Укрінтеренерго», приєднаних до електричних мереж або що відносяться до території ліцензованої діяльності АТ «Укрзалізниця» за лютий та березень 2019 року. Серед переліку споживачів зазначено відповідача під порядковим номером 192 (за лютий 2019 року) та під порядковим номером 137 (за березень 2019 року).
З розрахунку заборгованості за спожиту електричну енергію станом на 16.06.2025 за договором про спільну діяльність від 05.02.1996 № 480/06/02/1996/001 між ПАТ АФ «Яворник» та ОСР: АТ «Укрзалізниця» підтверджується наявність заборгованості у розмірі 53 926,32 грн.
Позивач виставляв відповідачу (споживачу) два рахунки: за березень 2019 року на суму 53 926,32 грн з ПДВ та за лютий 2019 року на суму 21 595,18 грн з ПДВ, а також направляв акти купівлі-продажу електроенергії: № 00219 від 31.03.2019 на суму 53 926,32 грн та № 001427 від 28.02.2019 на суму 21 595,18 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивач направляв відповідачу претензію-вимогу від 28.03.2025 № 44/11-010477 щодо сплати 53 926,32 грн, однак вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до господарського суду з вимогою про захист порушеного права.
Оцінивши наявні у справі докази та перевіривши їх відповідність встановленим обставинам, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення відсутні, з огляду на таке:
За положеннями ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).
Відповідно до ст.2 ЗУ «Про ринок електричної енергії», основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором (Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг). Правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов'язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».
За приписами ст.4 ЗУ «Про ринок електричної енергії», учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку (ч.1 ст. 58 казаного Закону).
За приписами ст.64 ЗУ «Про ринок електричної енергії», постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку. Постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті. Електропостачальник, неспроможний постачати електричну енергію, має повідомити про дату припинення постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», споживачів, Регулятора, оператора системи передачі та оператора системи розподілу. Постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу. Порядок заміни електропостачальника на постачальника «останньої надії» визначається правилами роздрібного ринку.
Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі Правила), затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за № 312 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 1.2.9 Правил, постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Відповідно до п. 3.4.1 Правил, постачальник «останньої надії» повідомляє споживача про умови постачання, ціну на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника шляхом оприлюднення зазначеної у цьому пункті інформації на своєму офіційному веб-сайті.
Згідно з пунктом 3.4.4 Правил, договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у ч.1 ст.64 ЗУ «Про ринок електричної енергії», постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до п.66 ч.1 ст.1 цього Закону, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання Споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.
Відповідно до ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ст. 634 ЦК України).
Згідно з ст. 57 ЗУ «Про ринок електричної енергії», електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Таке право електропостачальника передбачено також п.7.1 договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
За приписами ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», споживач зобов'язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов'язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на споживача п. 6.2 договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
З врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини між сторонами виникли у зв'язку з постачанням електричної енергії постачальником «останньої надії» та такі регулюються умовами публічного договору постачання електричної енергії, комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, а також змін № 1 від 31.01.2019 до неї, розроблених відповідно до вимог цивільного законодавства та законодавства у сфері функціонування ринку електричної енергії.
При цьому, укладення договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» не пов'язується з його підписанням сторонами у письмовій формі, а є наслідком фактичного споживання електричної енергії за відсутності іншого електропостачальника та віднесення споживача оператором системи до портфоліо постачальника «останньої надії». Відтак, доводи апелянта про відсутність договірних відносин як підставу для звільнення від виконання грошового зобов'язання є безпідставними.
Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що облік спожитої електричної енергії у спірний період здійснювався за точками комерційного обліку, віднесеними до відповідача, який включений до переліку споживачів постачальника «останньої надії», що підтверджується відповідними повідомленнями оператора системи та звітами про фактичний корисний відпуск електричної енергії за лютий та березень 2019 року. Належних та допустимих доказів, які б спростовували віднесення відповідача до споживачів у спірних правовідносинах, матеріали справи не містять.
Нарахування позивачем вартості спожитої електричної енергії здійснено на підставі даних комерційного обліку, що відображені у відповідних звітах оператора системи, а також оформлено рахунками та актами купівлі-продажу електричної енергії за відповідні розрахункові періоди. Вказані документи узгоджуються між собою, відповідають умовам договору та не спростовані відповідачем у встановленому законом порядку.
Колегія суддів також враховує, що матеріали справи містять докази направлення позивачем на адресу відповідача рахунків та актів, тоді як доказів їх оплати або мотивованих заперечень щодо обсягів чи вартості спожитої електричної енергії відповідачем не надано.
За таких обставин, факт постачання електричної енергії відповідачу у спірний період, а також наявність заборгованості за неї є належним чином підтвердженими, а доводи апеляційної скарги в цій частині не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Доводи апеляційної скарги про пред'явлення позову до неналежного відповідача колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки матеріалами справи підтверджується, що саме відповідач визначений оператором системи як споживач електричної енергії постачальника «останньої надії», включений до відповідних переліків та за ним обліковуються точки комерційного обліку, за якими здійснювалося споживання у спірний період, а також рахунки та акти купівлі-продажу електричної енергії оформлені саме на нього та направлялися на його адресу; посилання апелянта на участь іншої особи у межах договору про спільну діяльність не впливає на характер спірних правовідносин, оскільки такий договір регулює внутрішні відносини його учасників і не змінює обов'язку відповідача як сторони публічного договору постачання електричної енергії здійснювати оплату її вартості перед постачальником, а доказів покладення такого обов'язку на іншу особу матеріали справи не містять, скаржником не подані суду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з обґрунтованістю висновків місцевого господарського суду про те, що заборгованість ПАТ «Акціонерна фірма «Яворник» перед Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» за договором постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 27.12.2018 у розмірі 53 926,32 грн за спожиту електричну енергію є належним чином доведеною.
Внаслідок неналежного виконання зобов'язання позивачем нараховано відповідачу 15% річних від простроченої суми основної заборгованості в розмірі 51 060,76 грн та інфляційні втрати у розмірі 45 822,00 грн, у відповідності до розрахунку, доданого до позовної заяви та за вказані в ньому періоди.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Умовами комерційної пропозиції встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також 15% річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
За змістом ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та відсотків річних входять до складу грошового зобов'язання є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Наведене спростовує посилання апелянта на неправомірність нарахування інфляційних втрат та процентів річних, а також на застосування до таких нарахувань обмеження, передбаченого ч.6 ст.232 ГК України, оскільки вказана норма регулює питання нарахування штрафних санкцій (штрафу, пені) і не поширюється на правовідносини, пов'язані із застосуванням наслідків, визначених ст.625 ЦК України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та процентів річних, колегія суддів встановила, що він здійснений відповідно до вимог чинного законодавства, арифметично правильний та відповідає встановленим у справі обставинам.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції враховує, що місцевий суд дійшов висновку про можливість зменшення розміру процентів річних з передбачених договором 15% до 3%, що відповідає положенням ст. 625 ЦК України. Вказане зменшення є проявом дискреційних повноважень суду при вирішенні спору та здійснене з урахуванням конкретних обставин справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для перегляду судом апеляційної інстанції відповідних висновків.
Щодо доводів апеляційної скарги про пропуск позивачем строку позовної давності, колегія суддів зазначає таке.
Як встановлено матеріалами справи, спірні правовідносини виникли у 2019 році, водночас, умовами комерційної пропозиції № 2 від 27.12.2018, яка є складовою частиною договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», сторони, керуючись ст. 259 ЦК України, погодили збільшений строк позовної давності, зокрема щодо вимог про стягнення заборгованості - тривалістю п'ять років. Доказів недійсності відповідної умови договору матеріали справи не містять.
Крім того, колегія суддів враховує, що перебіг позовної давності підлягав продовженню та зупиненню у зв'язку із запровадженням карантину та введенням воєнного стану на території України, що узгоджується з положеннями чинного законодавства.
З огляду на викладене, станом на момент звернення позивача до суду строк позовної давності не сплинув, а тому підстави для застосування наслідків його спливу відсутні, у зв'язку з чим відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Згідно з положеннями ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
З врахуванням викладеного та оцінених у справі доказів, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є таким, що ухвалено відповідно до норм чинного законодавства та встановлених обставин справи. Аргументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть слугувати підставою для його зміни чи скасування.
Судові витрати, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна фірма "Яворник" відмовити.
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 18.11.2025 у справі № 907/927/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню не підлягає.
Справу повернути в Господарський суд Закарпатської області.
У зв'язку з перебуванням членів колегії суддів у справі № 907/927/25 на навчанні, а надалі - у відпустці, складення та підписання повного тексту постанови здійснено у перший робочий день після їх завершення.
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік