18.03.2026 Справа № 914/787/24
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,
суддів: Бонк Т.Б.,
Якімець Г.Г.,
секретар судового засідання Бабій М.М.
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» б/н від 07.03.2025,
на рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2025 суддя: Матвіїв Р.І., м. Львів, повний текст рішення складено 17.02.2025,
у справі №914/787/24
за позовом керівника Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі
позивача Відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради, м. Новий Калинів, Самбірський район, Львівська область,
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», м. Львів,
про визнання недійсними додаткових угод № 2-5 та стягнення 65 720,20 грн,
явка учасників справи:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Хлапоніна О.Р.;
Короткий зміст позовних вимог позивача
26.03.2024 керівник Самбірської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі позивача відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 95 885, 79 грн.
03.07.2024 і 13.08.2024 прокурором подано до місцевого господарського суду заяви про зміну предмета позову, яка була прийнята судом до провадження 14.08.2024, у зв'язку з чим предметом спору є оскарження додаткових угод № 2-5 і стягнення заборгованості в сумі 65 720, 20 грн.
Відповідно до зміненого предмету спору останній виник між позивачем та відповідачем у справі внаслідок укладення до договору на постачання електричної енергії додаткових угод № 2 - 5, які прокурор просить визнати недійсними як такі, що укладені з порушенням ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Крім цього, кошти в розмірі 65 720, 20 грн, сплачені позивачем на виконання недійсних додаткових угод, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача як безпідставно отримані.
Прокурор як підставу заявлених вимог зазначає, що за будь - яких умов ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі, укладеному за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору, на підтвердження чого заявник посилається на практику Верховного Суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 05.02.2025 позов задоволено повністю. Визнано недійсною додаткові угоди №2 від 27.09.2021, № 3 від 20.10.2021, № 4 від 29.10.2021 та № 5 від 18.11.2021 до договору про постачання електричної енергії споживачу № 51829/2021 від 18.01.2021, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» і відділом освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» на користь відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради грошові кошти в сумі 65 720,20 грн.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» на користь Львівської обласної прокуратури 15 140, 00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. Повернено Львівській обласній прокуратурі з державного бюджету України 3 028,00 грн. сплаченого судового збору, як надмірно сплаченого, у зв'язку із зміною предмета позову.
Оскаржуване рішення ґрунтується на тому, що відповідно до спірних додаткових угод № 2- 5 до договору № 51829/2021 про публічні закупівлі від 18.01.2021 ціна за одиницю товару в зв'язку з коливанням ціни на ринку була збільшена понад 10 % від первісної ціни, визначеної у договорі, що, за висновком суду першої інстанції є порушенням вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Суд першої інстанції виходив із того, що збільшення ціни за одиницю товару більш ніж на 10 % від ціни, погодженої сторонами під час укладення договору за результатами процедури публічної закупівлі, суперечить вимогам законодавства у сфері публічних закупівель та загальним засадам цивільного законодавства.
З огляду на встановлені обставини, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання спірних додаткових угод недійсними, а також для стягнення з відповідача грошових коштів, сплачених позивачем на їх виконання, як безпідставно отриманих у відповідності до вимог ст.1212 ЦКУ.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та заперечення інших учасників справи.
10.03.2025 до Західного апеляційного господарського суду через систему «Електронний суд» надійшла апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» б/н від 07.03.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2025, у справі №914/787/24, за змістом якої скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2025 та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову прокурора відмовити.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків щодо порушення вимог пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» та неправильно застосував зазначену норму матеріального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що вказана норма допускає можливість неодноразового підвищення ціни за одиницю товару у зв'язку з коливанням ціни на ринку, за умови, що кожне таке підвищення не перевищує 10%, а загальна сума договору не змінюється. Отже, укладення спірних додаткових угод № 2- 5, кожна з яких передбачала підвищення ціни в межах 10 %, є правомірним, а висновок суду про перевищення допустимого порогу у 10 % від первісної ціни є помилковим.
Водночас апелянт звертає увагу на те, що суд першої інстанції визнав спірні додаткові угоди недійсними виключно з підстав перевищення 10-відсоткового обмеження, не встановивши відсутності коливання ціни на ринку чи недоведеність таких обставин, а отже, не дослідив усіх істотних обставин справи.
З огляду на викладене, відповідач вважає оскаржуване рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, а в задоволенні позову прокурора слід відмовити у повному обсязі.
Прокурор подав відзив на апеляційну скаргу від 03.04.2025, в якому заперечив доводи апелянта, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
07.04.2025 від відповідача надійшла відповідь на відзив, у якій останній заперечив доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, та підтримав позицію, викладену ним в апеляційній скарзі.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2025 справу №914/787/24 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бойко С.М., суддів Бонк Т.Б., Якімець Г.Г.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» б/н від 07.03.2025 на рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2025 у справі №914/787/24.
Ухвалою суду від 08.04.2025 розгляд справи призначено на 28.05.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 клопотання товариства з обмеженою відповідальністю “Львівенергозбут» про зупинення апеляційного провадження у справі №914/787/24 - задоволено. Зупинено апеляційне провадження у справі №914/787/24 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24. Зобов'язано сторін повідомити Західний апеляційний господарський суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі №914/787/24.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2025 поновлено апеляційне провадження у справі №914/787/24 та призначено розгляд справи на 18.03.2026.
У судове засідання 18.03.2026 з'явився прокурор, позивач та відповідач в судове засідання не з'явилися хоча належним чином були повідомлені про дату час та місце розгляду справи в порядку, визначеному ч.5 ст. 242, ст. 285 ГПК України, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції.
Прокурор заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому наводив доводи аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
Рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2025 у цій справі оскаржується відповідачем в повному обсязі.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради, суд першої інстанції обґрунтовано встановив дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та наявність правових підстав для такого представництва. Зазначене питання не є предметом апеляційного оскарження, у зв'язку з чим апеляційний господарський суд його не переглядає.
Переглянувши рішення місцевого господарського суду, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке.
Предметом позову є визнання недійсними додаткових угод № 2- 5 до договору про постачання електроенергії №51829/2021 від 18.01.2021 та стягнення 65?720,20 грн, сплачених за цими угодами як безпідставно отриманих.
Як встановлено судами, відповідно до оголошення про проведення відкритих торгів (оприлюднено 31.12.2020) за замовленням Відділу освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради проведено закупівлю UA-2020-12-31-000937-c електричної енергії, обсягом 265 000 кВт*год, строк поставки - до 31.12.2021.
Переможцем процедури закупівлі визначено товариство з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» з ціновою пропозицією 646 600, 00 грн з ПДВ.
Як наслідок, між Відділом освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради (споживач згідно з договором) і товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» (постачальник згідно з договором) 18.01.2021 укладено договір №51829/2021 про постачання електричної енергії споживачу, предметом якого є постачання електричної енергії споживачу у 2021 році ДК 021:2015-09310000-5.
Договірні обсяги закупівлі електричної енергії за цим договором визначені в додатку №1 до договору. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреби в електроенергії (п.2.2., 2.3. договору).
Загальна вартість цього договору відповідно до п. 5.1. договору становить 538 833,33 грн, крім того ПДВ - 107 766,67 грн, разом з ПДВ - 646 600,00 грн. У п. 5.2. договору сторони визначили, що ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 2,03333333 грн без ПДВ, ПДВ - 0,40666667 грн, разом з ПДВ 2,44 грн, та складається з закупівельної ціни на ринку електричної енергії; регульованого тарифу на передачу електричної енергії, затвердженого у встановленому порядку, і тарифу (маржі) постачальника електричної енергії.
Ціна за 1 кВт*год не включає вартість послуг з розподілу електричної енергії, які оплачуються споживачем самостійно оператору системи розподілу.
Додатком № 1 до договору є договірні обсяги закупівлі електричної енергії, додатком №2 - порядок розрахунків, додатком № 3 - перелік об'єктів споживача, за якими здійснюється постачання електричної енергії.
Відповідач звертався до позивача з листами щодо внесення змін до договору від 25.08.2021, від 17.09.2021, від 18.10.2021, 26.10.2021, 16.11.2021, до яких згідно з додатками долучались цінові довідки Львівської торгово-промислової палати.
Внаслідок цього сторонами підписано додаткову угоду № 1 від 30.08.2021 щодо збільшення ціни (п. 5.2. договору) за 1 кВт*год електричної енергії до 2, 64851 грн з ПДВ.
Надалі, 27.09.2021, сторонами підписано додаткову угоду № 2 і внесено такі зміни в п. 5.2 договору: ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 2, 803392 грн з ПДВ. Внаслідок укладання цієї угоди ціна зросла на 14,89% порівняно з початковою ціною Договору.
Додатковою угодою № 3 від 20.10.2021 викладено п. 5.2 договору в новій редакції: ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 3, 048204 грн з ПДВ. Угода набирає чинності з 01.11.2021 і діє протягом терміну дії договору. Внаслідок укладання цієї угоди ціна зросла на 24,93% порівняно з початковою ціною Договору.
Додатковою угодою № 4 від 29.10.2021 викладено п. 5.2. договору в такій редакції: ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 3, 317472 грн з ПДВ. Угода набирає чинності з 11.11.2021 і діє протягом терміну дії договору. Внаслідок укладання цієї угоди ціна зросла на 35,96% порівняно з початковою ціною Договору.
Додатковою угодою № 5 від 18.11.2021 викладено п. 5.2. договору в такій редакції: ціна за 1 кВт*год електричної енергії за цим договором становить 3, 613644 грн з ПДВ. Угода набирає чинності з дати її підписання і діє протягом терміну дії договору. Внаслідок укладання цієї угоди ціна зросла на 48,10% порівняно з початковою ціною Договору.
Сторонами договору підписано акти приймання - передавання товарної продукції у період серпень - грудень 2021 року у загальній кількості 99 018 кВт*год на суму 327 970, 35 грн, зокрема: б/н від 31.08.2021 у обсязі 8 187 кВт*год по ціні 2,2 грн без ПДВ на загальну суму 21 683, 34 грн, № 9 від 30.09.2021 у обсязі 16 322 кВт*год по ціні 2, 33616 грн без ПДВ на загальну суму 45 756, 96 грн, № 680000331421101 від 31.10.2021 у обсязі 15 418 кВт*год по ціні 2, 76456 грн без ПДВ на загальну суму 51 148, 79 грн та у обсязі 7 344 кВт*год по ціні 2, 54017 грн на загальну суму 22 386, 01 грн (загалом по акту на суму 73 534, 80 грн), № 680000331421111 від 30.11.2021 у обсязі 26 084 кВт*год по ціні 3, 01137 грн без ПДВ на загальну суму 94 258, 30 грн, № 680000331421121 від 21.12.2021 у обсязі 25 663 кВт*год по ціні 3, 01137 грн без ПДВ на загальну суму 92 736, 95 грн.
Позивач здійснив оплату зазначеної спожитої електроенергії у період вересень - грудень 2021 року у вказаній сумі - 327 970, 35 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: № 431 від 14.09.2021 у сумі 12 318, 22 грн, № 139 від 14.09.2021 - 143, 03 грн, № 296 від 14.09.2021 - 9 222, 09 грн, № 351 від 19.10.2021 - 15 253, 26 грн, № 167 від 19.10.2021 - 560, 68 грн, № 508 від 19.10.2021 - 29 943, 02 грн, № 567 від 11.11.2021 - 46 216, 72 грн, № 187 від 11.11.2021 - 2 549, 08 грн, № 398 від 11.11.2021 - 24 769, 00 грн, №200 від 13.12.2021 - 2 796, 96 грн, № 457 від 13.12.2021 - 28 826, 05 грн, № 657 від 13.12.2021 - 62 635, 29 грн, № 692 від 21.12.2021 - 69 035, 06 грн, № 215 від 21.12.2021 - 2 168, 19 грн, №482 від 21.12.2021 - 21 533, 70 грн.
Відповідач долучив до матеріалів справи інформацію з вебсайту «Оператора ринку» www.oree.com.ua та витягу із договору про участь у ринку «на добу наперед» та внутрішньодобовому ринку» № 197/01 №13770В/19 від 29.06.2019, укладеного між державним підприємством «Оператор ринку» та товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут», як доказ того, що відповідач протягом дії спірних правовідносин був учасником ринку «на добу наперед».
Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.
До способів захисту цивільних прав та інтересів належить визнання правочину недійсним (ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України).
Як вбачається з позовних вимог, прокурор просив визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 27.09.2021, №3 від 20.10.2021, №4 від 29.10.2021, № 5 від 18.11.2021 до договору про постачання електричної енергії №51829/2021 від 18.01.2021, укладені між товариством з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» і відділом освіти, молоді та спорту Новокалинівської міської ради за результатами проведення процедури публічних закупівель.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно із частинами третьою, четвертою статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до преамбули Закону України "Про публічні закупівлі", цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно з частиною п'ятою статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", замовники, учасники процедур закупівлі, суб'єкт оскарження, а також їхні представники повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом. Забороняється зловживання правами, у тому числі правом на оскарження рішень, дії чи бездіяльності замовника.
У силу положень частини четвертої статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" відносини, пов'язані із сферою публічних закупівель, регулюється виключно цим Законом і не можуть регулюватися іншими законами, крім випадків, встановлених цим Законом.
Частиною першою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
Із системного аналізу норм ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю.
Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі (частина четверта статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Разом з тим пунктом 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (далі - Закон № 1530-IX) передбачено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.
Аналізуючи норму вказаного Закону, апелянт робить висновки про правомірність неодноразового підвищення ціни за одиницю товару в межах 10 % кожного разу при укладенні нової додаткової угоди, апеляційний господарський суд зазначає, що такі доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Спростовуючи доводи апелянта, апеляційний суд враховує правову позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 та зазначає наступне.
Внесеними Законом № 1530-IX змінами у першому реченні пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" у попередній редакції (Закон № 922-VIII) слова "підписання договору про закупівлю" замінені словами "підписання договору про закупівлю / внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару", а друге речення після слів "дизельного пального" доповнено словом "природного". Ці зміни полягали, зокрема, у корегуванні обмеження щодо мінімального 90-денного строку змін до ціни за одиницю товару після підписання договору про закупівлю. Водночас порогове значення у 10 % залишилося незмінним і застосовується й надалі.
Так, на відміну від норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIIIу редакції Закону № 114-ІХ, який урегульовував можливість збільшення ціни за одиницю товару не частіше ніж один раз на 90 днів лише з моменту підписання договору про закупівлю, положеннями цього пункту в редакції Закону № 1530-IX визначено, що строк зміни умов договору може відраховуватись як з моменту підписання договору, так і з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Тобто редакцією цієї норми законодавець передбачив лише можливість внесення зміни до ціни договору неодноразово: вперше - один раз у перші 90 днів з дня підписання договору; другий і подальші рази - один раз на 90 днів, які починаються з моменту останньої зміни ціни.
Додатково на підтвердження зазначеного свідчить зміст пояснювальної записки до проєкту Закону № 1530-IX (див. https://itd.rada.gov.ua/billinfo/Bills/pubFile/634356), згідно з якою метою його прийняття було завершити реформу органу оскарження у сфері публічних закупівель, що відповідно дозволяє стверджувати, що подібні зміни вочевидь не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель (виконавцям) після підписання договору збільшувати ціну за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни товару, погодженої сторонами в договорі про закупівлю.
Іншими словами, зміни та доповнення до пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII, внесені Законом № 1530-IX, стосуються лише встановлення альтернативного варіанта визначення моменту початку обчислення строку для зміни ціни за одиницю товару - 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю або 90 днів з моменту внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.
Положення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону № 922-VIII у редакції Закону № 1530-ХІ не містять змін щодо максимально можливого збільшення розміру ціни за одиницю товару, погодженої сторонами договору закупівлі, визначеної попередньою редакцією цієї норми на рівні не більше 10 %. У будь-якому випадку загальний розмір збільшення ціни не може перевищувати 10 % ціни, встановленої в договорі закупівлі.
Зазначені положення Закону України "Про публічні закупівлі" дають підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов:
- відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проєкту, який входив до тендерної документації);
- підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником);
- ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%;
- загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі № 903/383/22).
У постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару у бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі (пункт 56 постанови).
Філологічне тлумачення пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" свідчить, що зміна істотних умов договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі допускається лише у випадках, прямо передбачених цією нормою. Одним із цих випадків є збільшення ціни товару, але за умови, що таке збільшення не може перевищувати нормативно визначеного відсоткового значення суми, встановленої в договорі про закупівлю, яке у пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" унормовано на рівні не більше 10%.
До того ж визначене законодавцем відсоткове значення обмеження суми є граничним (пороговим) і відповідний ліміт зміни ціни слід враховувати при кожному внесенні змін до договору про закупівлю, а не застосовувати щоразу до кожного окремого випадку внесення змін. Іншими словами, це означає, що сукупне значення збільшення ціни при послідовних змінах до договору (у разі коливання ціни товару на ринку) не може перевищувати нормативно закріпленого 10 % значення для зміни ціни, визначеної в договорі про закупівлю (пункти 139, 140 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, до розгляду якої було зупинено апеляційне провадження у цій справі).
Верховний Суд неодноразово зауважував, що передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний уже укладений договір і щоб не проводити новий тендер Закон України "Про публічні закупівлі" дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної у договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).
Тендер проводиться не лише для того, щоб закупівля була проведена на максимально вигідних для держави умовах, але й для того, щоб забезпечити однакову можливість усім суб'єктам господарювання продавати свої товари, роботи чи послуги державі.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.08.2021 у справі № 912/994/20 з подібних правовідносин виклав правову позицію про те, що перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом так званого «каскадного» укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця (п. 57 постанови).
Ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Відповідний висновок про застосування норм пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 січня 2024 року по справі №922/2321/22.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладено декілька додаткових угод до основного договору, якими неодноразово збільшено ціну електричної енергії з одночасним зменшенням обсягу її постачання.
Внаслідок укладення додаткової угоди №2 від 27.09.2021, відсоток збільшення ціни на товар склав 14,89% від ціни зазначеної в Договорі.
Додатковою угодою №3 від 20.10.2021 відсоток збільшення ціни на товар склав 24,93% від ціни зазначеної в Договорі.
Внаслідок укладення додаткової угоди №4 від 29.10.2021, відсоток збільшення ціни на товар склав 35,96% від ціни зазначеної в Договорі.
Внаслідок укладення додаткової угоди №5 від 18.11.2021, відсоток збільшення ціни на товар склав 48,10% від ціни зазначеної в Договорі.
Всі додаткові угоди укладалися на підставі листів-повідомлень ТОВ «Львівенергозбут», в яких зазначено, що у відповідності до довідки, виданої Львівською торгово-промисловою палатою, ціна на електроенергію зросла.
Таким чином, відсоток збільшення ціни на товар склав 48,10% від ціни за всіма додатковими угодами від первісної ціни за результатами торгів та договору №51829/2021 від 18.01.2021. Тим самим перевищено 10 % максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в Договорі, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі».
Суд, аналізуючи обставини справи у сукупності, звергає увагу на те, що договір укладено у січні 2021 року, строк дії договору - до кінця 2021 року. У період дії договору сторони, упродовж серпня - листопада 2021 року щомісяця змінювали ціну в бік збільшення, а обсяги закупівлі - в бік зменшення. При цьому у жовтні 2021 року сторони двічі внесли такі зміни у договір із різницею у 9 днів.
Надаючи оцінку такій поведінці учасників закупівлі суд керується стандартом «добросовісності», що є однією із засад цивільного законодавства та принципом здійснення публічних закупівель в контексті конкуренції серед учасників такої процедури.
Враховуючи вищевикладене, внаслідок підписання додаткових угод, ціна 1 кВт/год електричної енергії збільшилася, а обсяг поставки електричної енергії за Договором істотно зменшився.
Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).
Так, у п. 5.3., 5.4. договору сторони визначили, що умови цього договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю) переможця процедури закупівлі. Істотні умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків передбачених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» у передбачених пп. 5.4.1., 5.4.2. випадках.
Сторони у п. 5.4.2. передбачили можливість зміни істотних умов договору у разі коливання ціни товару на ринку в межах до 10 % від ціни за одиницю товару, зацікавлена сторона ініціює внесення змін у договір щодо зміни ціни за одиницю товару. Факт коливання ціни електричної енергії на ринку підтверджується довідкою (ми) або листом(ми) (завіреними копіями цих довідки(ок) або листа(ів) відповідних органів або установ або організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію, щодо коливання ціни товару на ринку. Інформація в довідках повинна бути складена з використанням інформації, оприлюдненої Державним підприємством «Оператор ринку», на своєму офіційному веб-сайті (https://www.oree.com.ua) про результати торгів на ринку «на добу наперед» (у відповідній торгівельній зоні) за 10 днів місяця/20 днів місяця/місяць, відповідно до Закону № 2019.
В залежності від періоду укладання договору або внесення змін до договору, до розрахунку відсотку коливання ціни приймається ціна за одиницю товару на РДН у відповідній торговельній зоні за відповідний період: десять днів місяця, в якому було визначено ціну договору (або внесені змін до договору) /двадцять днів місяця, в якому було визначено ціну ж на договору (або внесені змін до договору) /місяць, в якому було визначено ціну договору (або внесені змін до договору)) та за десять днів розрахункового місяця/двадцять днів розрахункового місяця /кінець розрахункового місяця. Інформація про коливання ціни, що відбулася у окремі дні місяця до уваги не береться (п. 5.4.2 договору).
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що аргументи відповідача щодо відповідності поданих цінових довідок торгово-промислової палати вимогам п. 5.4.2 договору як доказу коливання ціни товару не спростовують підстав заявлених позовних вимог, оскільки оскаржуваними додатковими угодами допущено збільшення ціни понад 10 %, що є порушенням вимог Закону України «Про публічні закупівлі» незалежно від обґрунтування причин такого підвищення.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про відсутність у рішенні суду аналізу доказів, які підтверджують коливання ціни, та про недослідження судом усіх обставин справи є необґрунтованими, оскільки встановлене судом порушення граничного рівня підвищення ціни саме по собі є достатньою підставою для задоволення позову.
За таких обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що укладення додаткових угод №2-5 здійснено з порушенням вимог частини п'ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що є підставою для визнання їх недійсними.
Статтею 203 ЦК України унормовано, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або частково.
Відповідно до ст. 236 Цивільного кодексу України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.
Відповідно ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Таким чином, обов'язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК (правова позиція Об'єднаної палати Верховного Суду, викладена у постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19).
Частиною 1 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому, згідно із п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Оскільки зазначені додаткові угоди № № 2 - 5 визнаються судом недійсними, тобто не породжують правових наслідків, а також враховуючи чинну додаткову угоду № 1, то до правовідносин між позивачем та відповідачем щодо ціни електричної енергії, поставленої за договором №51829/2021 від 18.01.2021 застосовуються положення п. 5.2. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 30.08.2021, відповідно до якої ціна з 01.08.2021 визначена в розмірі 2, 64851 грн. з ПДВ за 1 кВт*год.
Враховуючи підписані сторонами, починаючи з серпня 2021 року, акти отриманої електроенергії, обсягом 99 018 кВт*год, і застосовуючи з 01.08.2021 ціну 2,64851 грн за 1 кВт*год загальна вартість отриманого газу становить 262 250,16 грн. Натомість відповідно до встановлених вище обставин справи позивач сплатив відповідачу 327 970, 35 грн, що є на 65 720,19 грн. більшою від реальної вартості поставленого газу.
Відповідно грошові кошти в сумі 65 720, 20 грн (сума при заокругленні 9 копійок в бік збільшення до найближчої суми, яка закінчується на 0) були сплачені на виконання недійсних додаткових угод, і за наслідками визнання їх недійсними підлягають поверненню стороні правочину, яка їх сплатила.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції також дійшов правомірного висновку про наявність правових підстав для стягнення з постачальника грошових коштів (різницю між ціною, встановленою Договором, та фактично сплаченими коштами за ціною, передбаченою додатковими угодами до Договору) на підставі норм статей 216, 1212 ЦК України (правозастосування яких узгоджується із сталою та послідовною практикою Верховного Суду у даній категорії спорів, у тому числі Великої Палати Верховного Суду у вже наведених справах № 922/2321/22 та № 920/19/24).
Апеляційний господарський суд, на підставі вищевикладеного, вважає доводи, викладені в апеляційній скарзі помилковими та такими, що ґрунтуються на неправильному розумінні апелянтом норм матеріального та процесуального права, а тому погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову, звідси і заперечення, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2025 у справі №914/787/24 постановлено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2025 у справі №914/787/24 прийнято з дотриманням вимог норм матеріального і процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.
Апелянтом не спростовано висновки суду першої інстанції, які тягнуть за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення, оскільки не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.
Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції, посилання на норми матеріального права базуються на неправильному ним розумінні цих норм права.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що Європейським судом з прав людини у рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Судові витрати.
У зв'язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну товариства з обмеженою відповідальністю «Львівенергозбут» б/н від 07.03.2025 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Львівської області від 05.02.2025 у справі №914/787/24 - залишити без змін.
Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до касаційної інстанції визначені ст.ст. 287-289 ГПК України.
Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.03.2026.
Головуючий суддя Бойко С. М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.