30 березня 2026 року
м. Харків
справа № 619/2510/25
провадження № 22-ц/818/2771/26
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Яцини В.Б.,
суддів - Тичкової О.Ю., Пилипчук Н.П.,
розглянув в порядку підготовки до апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2025 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії,-
Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, 09 лютого 2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 16 березня 2026 року апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2025 року - залишена без руху.
Зазначена копія ухвали надсилалась на електронну адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Згідно довідки про доставку електронного документу Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області отримало 16 березня 2026 року копію ухвали про залишення апеляційного скарги без руху від 16 березня 2026 року (а.с. 46).
26 березня 2026 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2025 року, в обґрунтування, якого апелянт посилається на те, що рішення не було доставлено відповідачу до електронного кабінету підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС, докази відповідач не може надати, оскільки перший документ по справі № 619/2510/25, який надійшов до кабінету відповідача є саме ухвала Харківського апеляційного суду від 16.03.2026 року. Вказує, що судом першої інстанції рішення суду було направлено Пенсійному фонду України, який не є відповідачем у справі, тому вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відповідно до ч. 3 ст. 354 ЦПК України має право на поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2025 року.
Наведені доводи скаржника є необґрунтованими та не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Частиною 2 ст. 354 ЦПК України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Як вбачається з матеріалів справи оскаржуване рішення було ухвалено судом 14 серпня 2025 року, а апеляційну скаргу було подано апелянтом 10 лютого 2026 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Також матеріали справи свідчать про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області було обізнано про розгляд справи, оскільки матеріали справи містять довідку про доставку електронного документу про отримання рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2025 року (14.08.2025 року о 19:09 а. с. 27).
Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об'єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Перелік поважних причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.
Відповідно до положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, згідно з якою кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження рішення суду, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Виходячи з принципу змагальності в цивільному процесі, прав та обов'язав сторін у справі, визначених ЦПК України, суд виключно з ініціативи та в межах доводів сторін може поновити строк на звернення до суду за обґрунтованим їх зверненням.
У разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Поважними причинами можуть визнаватись лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.
Посилання апелянта на те, що рішення не було доставлено до їх електронного кабінету не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно довідки про доставку електронного документу рішення було доставлено 14.08.2025 року (а.с. 27).
Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції направлялась копія рішення на адресу Пенсійного фонду України, то такі спростовуються матеріалами справи , а саме довідкою про доставку електронного документу (а.с. 27), з якої вбачається, що копія рішення доставлялась Пенсійного фонду України в Харківській ообласті.
Отже, вимоги ухвали Харківського апеляційного суду від 16 березня 2026 року станом на 30 березня 2026 року апелянтом не виконані.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
За змістом статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Вирішити питання про прийняття апеляційної скарги без усунення її недоліків не є можливим.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Обов'язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів (рішення Європейського суду з прав людини від 04 жовтня 2001 року у справі «Тойшлер проти Германії» (Тeuschler v. Germany)).
Оскільки вимоги ухвали від 16 березня 2026 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не виконані, суд вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись ст. ст. 357, 358 ЦПК України, суд
Відмовити у відкритті апеляційного провадження по справі за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 14 серпня 2025 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплаченої пенсії.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання суддями і протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді О.Ю. Тичкова.
Н.П. Пилипчук.