Справа № 953/10590/24 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11-сс/818/373/26 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія: тримання під вартою
24 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків в режимі відеокнференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2026 року, якою задоволено клопотання слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_10 , погоджене прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 та продовжено строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 22024220000001108 від 23 жовтня 2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, до 18 квітня 2026 року -
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
У провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024220000001108 від 23 жовтня 2024 року, в якому ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
21.08.2025 року ОСОБА_9 затриманий в порядку ст. 208 КПК України.
22.08.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
04.09.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про нову та зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України.
Також, 28.10.2025 року ОСОБА_9 повідомлено про нову підозру за ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України.
Ухвалою слідчого судді від 23.08.2025 року підозрюваному ОСОБА_11 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 23.10.2025 року, без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово продовжувався, останній раз до 22.02.2026 року.
Також, 21.11.2025 року о 14:45 год. ОСОБА_9 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої підозри за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191 КК України у кримінальному провадженні № 22024220000001108 від 23.10.2024.
Постановою першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_12 від 22.01.2026 року доручено здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024220000001108 від 23.10.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 209, ч. 1 ст. 332 КК України, іншому органу розслідування - СУ ГУНП в Харківській області.
Постановою прокурора у кримінальному провадженні - начальника другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_6 від 23.01.2026 об'єднано матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях № 22024220000001108 від 23.10.2024 року, № 12025220000000614 від 07.05.2025 року в одне кримінальне провадження за № 22024220000001108.
Крім того, ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18.02.2026 року було продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024220000001108 від 23.10.2024 року до 10 місяців, тобто до 22 червня 2026 року включно.
16.02.2026 року до суду слідчий подав клопотання, погоджене з прокурором, про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_11 .
В обґрунтування клопотання слідчий посилалася на тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_11 та продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2026 року задоволено клопотанняслідчого.
Продовжено строк застосування до підозрюваного ОСОБА_11 запобіжного заходу у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» до 18.04.2026 року без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі з урахуванням доповнень захисник просить поновити строк на апеляційне оскарження та ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання слідчого, постановити нову, якою застосувати до ОСОБА_11 запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку захисник зазначає про те, що в судовому засіданні було проголошено лише резолютивну частину ухвали та лише 05.03.2026 року захисник зміг ознайомитись з повним текстом судового рішення, проаналізувати його та підготовити апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що стороною обвинувачення не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України. Вказує, що ОСОБА_11 має ряд захворювань, на даний час його стан погіршується у зв'язку зі стресом, він потребує постійного нагляду лікаря та перебування у СІЗО створює реальну загрозу його життю.
Зазначає, що ОСОБА_11 має на утриманні неповнолітніх дітей, та хвору мати. Також дружина ОСОБА_13 зареєстрована як фізична особа-підприємець, однак у зв'язку з вилученням усієї техніки фактично позбавлена можливості працювати, через постійне психоемоційне навантаження у неї діагностовано порушення роботи серця та потребує медичного догляду.
Також, просить врахувати, що 23.03.2026 року ОСОБА_9 через свою дружину ОСОБА_13 здійснив добровільне відшкодування встановленої у кримінальному провадженні шкоди на суму 300 000 грн. на рахунок КП «КВПВ»
Позиції учасників судового провадження
Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши доводи підозрюваного та його захисника на підтримання вимог апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Мотиви суду
Твердження апелянта щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження матеріалами справи не спростовуються, а тому, дотримуючись конституційних гарантій забезпечення кожній особі доступу до правосуддя та права на оскарження судового рішення (п.8 ч.1 ст.129 Конституції України), строк на подачу апеляційної скарги підлягає поновленню.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Окрім того, стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику суду.
Згідно ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства», запобіжний захід у виді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.177, 178 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Згідно з вимогами ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст.178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
В силу ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Частиною 5 статті 199 КПК України, передбачено, що слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Перевіркою наданих до апеляційного суду матеріалів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
Як убачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_11 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, вказано зміст підозри та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється останній, із зазначенням статей (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_11 інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 369-2, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 369-2 КК України, раніше перевірялась судом першої інстанції при обранні йому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та матеріали провадження не містять нових даних на спростування цього.
Згідно до ч.3 ст.197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 18.02.2026 року було продовжено термін досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22024220000001108 від 23.10.2024 року до 10 місяців, тобто до 22 червня 2026 року включно.
Як убачається з матеріалів провадження, для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні існує законодавчо встановлена необхідність у проведенні слідчих та процесуальних дій, обґрунтованість та необхідність яких зазначена в постанові та клопотанні слідчого, погодженого прокурором.
Зміст оскаржуваного рішення підтверджує, що слідчий суддя також дослідив доводи клопотання щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про продовження строку тримання під вартою підозрюваного та, з урахуванням особливостей даного кримінального провадження, об'єму висунутої підозри, необхідності виконання ряду слідчих і процесуальних дій, обґрунтовано дійшов висновку про наявність обставин, які виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою у межах продовженого строку досудового розслідування.
Колегія суддів приймає до уваги наявність обставин, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені п.п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Надаючи оцінку продовження існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування або суду, колегія суддів зазначає, що ЄСПЛ в своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» неодноразово зазначав, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Судом першої інстанції також правильно взято до уваги й самі фактичні обставини (фабули злочинів) згідно підозри, а саме те, що ОСОБА_11 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, особливого тяжкого кримінального правопорушення проти власності, нетяжкого та тяжкого кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, колегія суддів вважає, що у цьому судовому провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.
Таким чином, колегія суддів вбачає, що існує суспільний інтерес, який свідчить про те, що більш м'який запобіжний захід, ніж продовження застосування тримання під вартою не зможе запобігти ризикам, передбаченим п.1,3 ч.1 ст.177 КПК України.
Колегія суддів враховує, що Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним, та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
За таких обставин колегія суддів зазначає, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що продовжують існувати ризики того, що підозрюваний може вдатися до втечі, переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків досудового розслідування, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Крім того, колегія суддів зазначає, що при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, статті 95, 224 КПК).
Таким чином, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин доводи захисника про недоведеність висновків суду першої інстанції з цього приводу та їх декларативність не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, не є слушними та не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не ґрунтуються на відомостях провадження.
З врахуванням зазначених обставин, суті самої підозри, висновки суду, що продовження саме такого суворого виду запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_11 та слугуватиме досягненню процесуальним задачам і меті досудового розслідування є законними та обґрунтованими.
Інтереси проведення повного та об'єктивного досудового розслідування вимагають проведення необхідних слідчих і процесуальних дій за умов, коли підозрюваним не зможе здійснюватися незаконний вплив на інших учасників кримінального провадження, а також приховання чи знищення слідів вчинення злочинів та речових доказів, пошук яких органом досудового розслідування триває.
Разом з тим, наявність у підозрюваного соціальних зав'язків, відсутність судимостей, враховуючи обсяг підозри та самі обставини інкримінованих кримінальних правопорушень, не є підставою для змінення підозрюваному запобіжного заходу на більш м'який та не спростовує правильності прийнятого судом рішення і жодним чином не впливає на його висновки.
Посилання захисника на можливість обрання щодо підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, суперечать приписам ч.6 ст.176 КПК України, якими передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою, у зв'язку з чим, доводи захисника про те, що прокурором не доведено необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою не заслуговують на увагу.
Частину шосту статті 176 КПК України визнано такою, що відповідає Конституції України (є конституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 7-р(II)/2024 від 19.06.2024 року.
Конституційний Суд України у рішенні зауважив, що застосування за частиною шостою статті 176 Кодексу під час дії воєнного стану запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до особи, яку підозрюють або обвинувачують у вчиненні злочинів проти основ національної безпеки України, громадської безпеки, миру, безпеки, людства та міжнародного правопорядку, за наявності ризиків, визначених статтею 177 Кодексу, є потрібним засобом для забезпечення ефективності розслідування цих злочинів і виконання завдань кримінального провадження в умовах воєнного стану, що обумовлено потребою посиленого захисту суверенітету, територіальної цілісності, недоторканності, обороноздатності, державної, економічної й інформаційної безпеки України.
Також, Конституційний Суд України зазначив, що частина шоста статті 176 Кодексу не суперечить статтям 3, 8, частинам першій, другій статті 29, частині першій статті 55, частині першій статті 62, частині першій статті 64 Конституції України, оскільки ця норма Кодексу забезпечує посилені гарантії захисту конституційного права на свободу та особисту недоторканність особи від свавільного втручання, що їх визначено частиною другою статті 29 Конституції України.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Крім того, колегія судів погоджується з висновками слідчого судді, який враховуючи положення ч.3,4 ст. 183 КПК України, а також беручи до уваги підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, вважав за можливе не визначати розмір застави у даному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_11 при продовженні строків застосування запобіжного заходу у виді тримання його під вартою, оскільки останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Твердження захисника про те, що стан здоров'я ОСОБА_11 погіршується та перебуваючив ДУ «ХСІ» він позбавлений належного лікування є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, особам які утримуються у слідчому ізоляторі забезпечується надання первинної лікувально-профілактичної допомоги, яка включає консультацію лікаря, діагностику і лікування основних найпоширеніших захворювань, травм та отруєнь, профілактичні заходи, направлення хворого ув'язненого чи засудженого для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої допомоги.
Колегія суддів роз'яснює щодо процесуального права захисника та підозрюваного подавати клопотання про проведення відповідних судово-медичних експертиз і за наявності відповідних висновків, ставити питання про зміну запобіжного заходу, а також право оскаржувати у відповідному порядку дії, рішення або бездіяльність посадових осіб адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» у випадках, коли не приймаються заходи щодо звернень підозрюваного, в тому числі, стосовно стану здоров'я.
Крім того, слідчим суддею було досліджено зазначені доводи захисника та надана ним відповідна оцінка. Зокрема, було встановлено, що ухвалами слідчих суддів Салтівського районного суду м. Харкова від 23.08.2025 року, 14.01.2026 року було зобов'язано відповідальну службову особу Харківської медичної частини №27 філії ДУ «Центр охорони здоров'я державної кримінально-виконавчої служби України» у Харківській та Луганській областях невідкладно організувати проведення медичного огляду підозрюваного ОСОБА_9 , подальше лікування та надання медичних рекомендацій для організації режиму утримання, а також зобов'язано уповноважену особу ДУ «Харківський слідчий ізолятор» забезпечити режим утримання підозрюваного ОСОБА_9 з урахуванням наданих медичних рекомендацій.
Крім того, ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного суду від 10.02.2026 року, зокрема, було звернено увагу адміністрації ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на можливість проведення медичного обстеження та, за необхідності, проведення необхідного лікування підозрюваного ОСОБА_9 .
На виконання зазначених ухвал Завідувачем Харківської міської медичної частини № 27 філії ЦОЗ ДКВС України у Харківській та Луганській областях було надано довідку від 13.02.2026 року № 408/26.10ХК-25-вих, щодо проведення огляду стану ОСОБА_9 відповідно до якої станом на час складання довідки загальний стан здоров'я ОСОБА_9 задовільний. Перебуває на обліку лікарів ХММЧ № 27, отримує курс амбулаторного медикаментозного лікування згідно листа лікарських призначень. Лікарськими засобами забезпечений в повному обсязі. Екстреної медичної допомоги, стаціонарного лікування, в тому числі за межами установи, не потребує.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необґрунтованими, а тому і такими, що не підлягають задоволенню доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та про необхідність зміни запобіжного заходу.
За таких обставин, ухвала слідчого судді відповідно до вимог ст.370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу органу досудового розслідування, що ОСОБА_11 дійсно тривалий час перебуває під вартою, а досудове розслідування не закінчено, що може привести до порушення засад кримінального провадження (п.21 ч.1 ст.7 КПК України) та приписів ч.4 ст.28 КПК України.
Істотних порушень вимог КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів
Клопотання захисника ОСОБА_7 задовольнити, поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2026 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Харкова від 18 лютого 2026 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4