Іменем України
27 березня 2026 року
м. Харків
справа № 638/4184/25
провадження № 22-ц/818/1255/26
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Пилипчук Н.П.
суддів: Яцини В.Б., Мальованого Ю.М.
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника- адвоката Ломакіна Едуарда Володимировича на рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2025 року, постановлене суддею Хайкіним В.М.,
У березні 2025 року представник КП «Харківводоканал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, згідно прохальної частини якої просить суд: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 57 484,07 грн., з яких: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.12.2008 року по 31.01.2025 року у сумі 36 979,56 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.01.2007 року по 31.01.2025 року у сумі 19 556,35 грн., за абонентське обслуговування за період з 01.05.2022 року по 31.01.2025 рік у сумі 948,16 грн.; судовий збір у сумі 2 422,40 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюється за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . В порушення приписів чинного законодавства свого обов'язку щодо проведення оплати за комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення відповідач не здійснює, внаслідок чого утворилась заборгованість за послуги централізованого водопостачання та водовідведення на загальну суму у розмірі 56 535,91 грн. Просить суд позов задовольнити.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.12.2008 року по 31.01.2025 року у розмірі 36 979,56 грн., за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.01.2007 року по 31.01.2025 рік у розмірі 19 556,35 грн., за абонентське обслуговування за період з 01.05.2022 року по 31.01.2025 рік у розмірі 948,16 грн., а всього стягнуто 57 484 (п'ятдесят сім тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 07 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. та понесені витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 00 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період до 27.02.2019 року та відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частини стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період до 01 квітня 2017 року у зв'язку із спливом строку позовної давності та застосувати наслідки його спливу.
Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, не врахував важливі обставини справи, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Так, як убачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 - лише 27 лютого 2019 року. До цієї дати вона не була власником чи співвласником вказаного житла, не користувалася послугами з централізованого водопостачання та водовідведення, а тому не могла бути стороною правовідносин із КП «Харківводоканал» і, відповідно, не несе відповідальності за оплату послуг, спожитих попередніми власниками чи користувачами. Крім того, судом проігноровано загальне правило позовної давності, а відтак суд помилково прийшов до висновку, що позовні вимоги КП «Харківводоканал» підлягають задоволенню у повному обсязі, незважаючи на те, що значна частина заявленої до стягнення заборгованості стосується періоду, за який сплив строк позовної давності.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрнутованості позовних вимог.
Колегія судді не може в повній мірі погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1
Згідно розрахунку у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.12.2008 року по 31.01.2025 року у сумі 36 979,56 грн.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.01.2007 року по 31.01.2025 року у сумі 19 556,35 грн., за абонентське обслуговування за період з 01 травня 2022 року по 31 січня 2025 року у сумі 948,16 грн.
Згідно рішенням виконкому ХМР № 286 від 16.05.2012 року КП «Харківводоканал» визначено виконавцем послуг централізованого водопостачання та водовідведення.
За рішенням ХМР від 16.05.2017 року №286 «Про визначення виконавців послуг у житловому фонді» КП «Хаківводоканал» визначено виконавцем послуг централізованого водопостачання та водовідведення.
Як на підставу позовних вимог Комунальне підприємство «Харківводоканал» посилалося на те, що відповідач належним чином не виконує своїх обов'язків зі своєчасної оплати наданих позивачем послуг, тому сума заборгованості становить 57484,07 грн.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).
Відповідно до вимог Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуги з централізованого водопостачання та водовідведення віднесено до комунальних.
Згідно п.5 ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги в строки, встановлені договором або законом.
Пунктом 18 «Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, встановлено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.
Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача виник борг перед КП «Харківводоканал», між тим, колегія суддів не може погодитись щодо періоду стягнення заборгованості за надані послуги, виходячи з наступного.
Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,кий в електронному виді доданий до позовної заяви, ОСОБА_1 набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 - 27 лютого 2019 року, отже, оскільки відповідач стала власником нерухомого майна 27.02.2019 року, тому заборгованість за надані послуги підлягають стягненню саме з цієї дати.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за період з 27 лютого 2019 року по 31 січня 2025 року у сумі 31 498,24 грн.
Стосовно доводів апелянта щодо строку позовної давності. Колегія суддів зазначає.
Відповідно до ст. 257, п. 4 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).
Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.
Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.
Виходячи із взаємозв'язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦКУкраїни щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.
Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).
Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії.
Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі 947/8885/21.
Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми матеріального права, суд приходить до висновку, що заборгованість за комунальні послуги підлягали б стягненню починаючи з 02.04.2017 року, проте, оскільки ОСОБА_1 стала власником квартири у лютому 2019 року, то такі доводи апелянта не можуть бути застосовані у вказані справі.
За таких обставин рішення суду підлягає зміні в частині суми стягнення, а апеляційна скарга задоволенню.
Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено на 54,7%, сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 1352,40 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі».
За звернення з апеляційною скаргою відповідачем сплачено 2906,88 грн., та оскільки апеляційну скаргу задоволено на 45,3% з КП «ХТМ» на користь відповідача підлягає стягненню 1316,81 грн.
Шляхом взаємозаліку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 35,59 грн.
Керуючись ст.ст.367, 368,п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника- адвоката Ломакіна Едуарда Володимировича - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2025 року змінити в частині суми стягнення.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за комунальні послуги за період з 27.02.2019 року по 31.01.2025 року у розмірі 31 498,24 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір у розмірі 35,59 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина