Справа № 1203/7204/12
Провадження № 6/0186/44/26
30 березня 2026 року м.Шахтарське.
Шахтарський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Янжули С.А.,
при секретарі - Лиман Н.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Шахтарському цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", заінтересовані особи: ПАТ "Укрсиббанк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про заміну сторони виконавчого провадження, шляхом заміни стягувача його правонаступником,
28 січня 2025 року в провадження Шахтарського міського суду Дніпропетровської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", заінтересовані особи: ПАТ "Укрсиббанк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про заміну сторони виконавчого провадження, шляхом заміни стягувача його правонаступником.
Заява мотивована тим, що 12 вересня 2018 року Білокуракинським районним судом Луганської області постановлено ухвалу по справі № 1203/7204/12 за позовом АТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом та пені відповідно до якого позовні вимоги Банку задоволено частково, а саме стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на користь АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11368311000 від 09 липня 2008 року у розмірі 17677 доларів США 58 центів, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ - 141296 гривень 90 копійок. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1868 гривень 00 копійок.
30 грудня 2021 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» (надалі - АТ «УкрСиббанк») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «УКРФІНСТАНДАРТ» (надалі - ТОВ «ФК «Укрфінстандарт») було укладено Договір факторингу № 225/2, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 11368311000 від 09 липня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК» «Укрфінстандарт».
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Звернення правонаступника первісного кредитора із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні відповідає вимогам ст.ст. 512, 514 ЦК України та ст.15 ЗУ «Про виконавче провадження».
Таким чином, заявник наполягає, що він став новим кредитором, а тому, з метою забезпечення його прав, просить суд замінити стягувача його правонаступником у виконавчому провадженні, відкритому за рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області по справі №1203/7204/12 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором №11368311000 від 09 липня 2008 року.
Представник заявника - ТОВ "ФК"Укрфінстандарт" в заяві про заміну сторони виконавчого провадження просив розглянути дану справу в його відсутність.
Інші учасники по справі в судове засідання не з'явилися, про причину неявки суду не повідомили, були належним чином повідомлені про день та час розгляду справи.
Відповідно ч.3 ст.442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
За таких обставин та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Ухвалою Шахтарського міського суду Дніпропетровської області №1203/7204/12 від 02 березня 2026 року частково відновлене втрачене судове провадження - цивільна справа Артемівського районного суду м.Луганська за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Судом встановлено, що рішенням Артемівського районного суду міста Луганська від 06 грудня 2013 року №1203/7204/12 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки були задоволені частково; стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і.код № НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.код № НОМЕР_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.код № НОМЕР_3 суму заборгованості за кредитним договором № 11368311000 від 09 липня 2008 року у розмірі 17677 (сімнадцять тисяч шістсот сімдесят сім) доларів США, 58 центів, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ - 141296 (сто сорок одна тисяча двісті дев'яносто шість) гривень, 90 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, згідно договору іпотеки від 09 липня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Швидкою І.М., за реєстровим № 2458, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 02 квітня 2008 року шляхом проведення прилюдних торгів, за ціною, визначеною на підставі звіту про оцінку майна суб'єкта оцінюючої діяльності в процедурі виконавчого провадження; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) гривень, 00 коп. В інших вимогах Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» - відмовлено за необґрунтованістю.
Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 02 квітня 2014 року рішення Артемівського районного суду м. Луганська від 06 грудня 2013 року залишено без змін.
Ухвалою Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 вересня 2018 року було частково відновлено втраченого судове провадження - цивільна справа Артемівського районного суду м.Луганська за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки.
Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2019 року було закрито касаційне провадження в справі №1203/7204/12.
Судом були видані виконавчі листи по справі №1203/7204/12, які перебувають на виконанні в Луганському ВДВС у Луганському районі Луганської області ХМУ МЮ України (ВП №65436009 та №65436979).
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
30 грудня 2021 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК"Укрфінстандарт" було укладено Договір факторингу № 225/2, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором №11368311000 від 09 липня 2008 року, укладеним між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є АТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК» «Укрфінстандарт».
Копією платіжної інструкції №1498 від 30 грудня 2021 року підтверджується, що ТОВ "ФК"Укрфінстандарт" сплатило на користь АТ "Укрсиббанк" грошові кошти за договором факторингу №225/2 від 30 грудня 2021 року.
Копією витягу з реєстру боржників до договору факторингу №225/2 від 30 грудня 2021 року підтверджується, що заявник набув право вимоги до боржника - ОСОБА_1 .
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків - є договори та інші правочини.
Частинами 1, 3 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, відступлення прав вимоги - є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину та допускається протягом усього часу існування зобов'язання.
Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено, що до нового Кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 516 ЦК України), водночас, первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст. 519 Цивільного кодексу України).
Статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України встановлено правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, при цьому, правила належності доказів спрямовані, насамперед, на досягнення процесуальної економії через усунення з судового розгляду доказів, які не мають значення для вирішення справи. Належними є докази, що належать до предмета доказування, суд має відібрати лише ті докази, що містять інформацію щодо предмета доказування, виключивши з процесу доказування докази, що не належать до справи, наявність яких ускладнює процес доказування, встановлення дійсних обставин справи, затягує розгляд справи. Значення ознаки належності, полягає в тому, що вона дозволяє правильно визначити обсяг доказового матеріалу, відібрати лише ті докази, які дійсно потрібні для встановлення фактичних обставин справи, тобто належність доказів - це наявність їхнього значення для цивільної справи.
Статтею 204 Цивільного кодексу України визначено «Презумпцію правомірності правочину», а отже, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним, оскільки, презумпція правомірності правочину є важливою гарантією реалізації цивільних прав учасниками цивільних відносин та полягає у припущенні, що особа, вчиняючи правочин, діє правомірно, водночас, своїм підґрунтям - встановлення презумпції правомірності правочину має визначальний принцип приватного права «Дозволено все, що прямо не заборонено законом», а також такі засади цивільного права, як свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність цивільного законодавства, а тому, згідно з цими засадами припускається, що особа може, реалізуючи своє право свободи договору (а точніше - право свободи правочину) вчиняти з метою створення, зміни, припинення тощо цивільних прав і обов'язків будь-які правомірні дії, при цьому, не вимагається прямої вказівки на правомірність дій в акті цивільного законодавства: достатньо, що закон не визначає ці дії як заборонені.
Суд застосовує правові висновки, викладені у постановах ВC від 31.10.2018 у справі №2-а-3494/11 та від 27.08.2020 у справі №804/536/18, відповідно до яких заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
У таких висновках необхідно керуватися принципом обов'язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд наголошує, що сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах,без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов'язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Отже, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення, при цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Закінчення виконавчого провадження, у тому числі й у випадку фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, не виключає подальшого існування процесуальних правомочностей учасника справи в межах судового провадження, тож не має наслідком заборону здійснення процесуального правонаступництва щодо них. Питання процесуального правонаступництва в усіх випадках вирішується судом, який при його вирішенні повинен дослідити по суті обставини та підстави правонаступництва.
За таких обставин, існують всі підстави для заміни сторони відкритого виконавчого провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним, а тому реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87), водночас, тенденція недопущення надмірного формалізму при вирішенні судом питань, пов'язаних із реалізаціє особою свого права на доступ до правосуддя, прослідковується у правових висновках Верховного Суду, зокрема, у Постановах Верховного Суду від 26 грудня 2019 р. у справі: №367/8573/17, від 18 грудня 2018 р. у справі: №761/5894/17, від 09 липня 2019р. у справі: №826/6479/18.
Верховний Суд при розгляді справи: №6-1355/10 (за заявою про заміну сторони виконавчого провадження) здійснив висновок про те, що задовольняючи заяву ТОВ "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договором факторингу є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, при цьому, заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження, а так/само, норма статті 442 Цивільного процесуального кодексу України - має імперативний характер, оскільки, її нормами прямо визначено правило поведінки, а саме, право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінити сторону виконавчого провадження лише у відкритих виконавчих провадженнях чи за інших обставин.
За таких обставин, звертаючись до норм ст. 442 Цивільного процесуального кодексу України, законодавець чітко зазначив про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах, а тому, при наявності доказів (належних та допустимих) правонаступництва, право заміни сторони виконавчого провадження (стягувача) - є беззаперечним.
Окрім наведеного, в Постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року справа №643/4902/14-ц) наведена аналогічна позиція, з правовим висновком, зокрема, тлумачення ч.1 ст.512 ЦК дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору:
- купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК);
- дарування (ч.2 ст.718 ЦК);
- факторингу (гл.73 ЦК).
Згідно із ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
За своєю суттю заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 т.15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи, водночас, такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Аналогічний висновок зробив і Верховний Суд України в постанові від 20.11.2013 р. у справі №6-122цс13.
Судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов'язковості виконання рішення суду, при цьому, реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки, новий кредитор без вирішення питання про заміну сторони у зобов'язанні не має права звернутися до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду. Водночас, слід зазначити про те, що дії боржника щодо невиконання протягом тривалого часу рішення суду, що набрало законної сили - не можуть вчинятися на шкоду іншим учасникам цивільних правовідносин з метою уникнення виконання рішення суду та сплати боргу. Боржники, проти яких ухвалені судові рішення про стягнення боргу та не виконують їх - діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно стягувача (Кредитора), при цьому, їхні дії спрямовані на порушення майнових інтересів стягувача (Кредитора), а тому, правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом (схожий за змістом висновок викладено у Постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц).
За таких обставин, звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», адже, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною 1 статті 442 ЦПК України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником на стадії виконання судового рішення.
З наведених положень ст.442 ЦПК України вбачається, що нею регламентовано порядок заміни сторони правонаступником на стадії виконання судового рішення. Враховуючи вищезазначене та позиції Верховного Суду, заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу, оскільки, без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 2- 3897/10, від 05 грудня 2018 року в справі № 643/4902/14-ц, від 31 жовтня 2018 року в справі №201/8548/16-ц (провадження № 61-16059св18) та від 15 серпня 2018 року в справі №190/2119/14-ц (провадження № 61-20171св18), а також постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-122цс13.
Звернення правонаступника первісного кредитора, ТОВ "ФК"Укрфінстандарт" із заявою про надання йому статусу стягувача до суду - відповідає змісту статей 512, 514 Цивільного кодексу України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», в зв'язку з чим, існують правові підстави для задоволення заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК"Укрфінстандарт" про заміну вибулого стягувача виконавчого провадження у справі №1203/7204/12 на правонаступника.
Керуючись ст. 442 ЦПК України, ст.ст. 512, 514 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження», -суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт", заінтересовані особи: ПАТ "Укрсиббанк", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про заміну сторони виконавчого провадження, шляхом заміни стягувача його правонаступником - задовільнити.
Замінити стягувача у виконавчих провадженнях, відкритих на підставі виконавчих листів, виданих відповідно до рішення Артемівського міського суду міста Луганська №1203/7204/12 від 06 грудня 2013 року, стосовно боржника - ОСОБА_1 , з Публічного акціонерного товариства "Укрсиббанк", як вибулої сторони, на його правонаступника, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Укрфінстандарт".
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя: С.А.Янжула.