Справа № 203/2665/26
1-кс/0203/2272/2026
25 березня 2026 року Центральний районний суд м.Дніпра в складі:
слідчого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань,-
До Центрального районного суду міста Дніпра надійшла вищезазначена скарга ОСОБА_3 , подана в порядку п.1 ч.1 ст.303 КПК України. В останній зазначено, що 13.03.2026 року на адресу ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, нею було подано заяву про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 КК України. Посилаючись на те, що станом на дату подачі скарги відомості щодо виконання слідчим вимог ст.214 КПК України відсутні, скаржник просила зобов'язати уповноважену особу ТУ ДБР, розташованого у м.Полтаві, внести до ЄРДР відомості за заявою від 13.03.2026 року, з наданням відповідного витягу з ЄРДР.
В призначене судове засідання скаржник та слідчий не з'явились.
В наданій заяві скаржник просила здійснювати розгляд справи за її відсутності, зазначивши про підтримання скарги.
Слідчий про причини своєї неявки не повідомив.
За вказаних обставин, враховуючи положення ст.ст.26,28 КПК України, а також, що відповідно до ч.3 ст.306 КПК України неявка слідчого не перешкоджає розгляду скарги, з метою дотримання розумних строків розгляду скарги, слідчий суддя вважає за можливе провести розгляд скарги по суті за відсутності скаржника та слідчого.
Перевіривши викладені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Згідно п.1 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.11 КК України, кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення.
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.
Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Частиною 5 ст.214 КПК України передбачено, що до Єдиного реєстру досудових розслідувань вносяться відомості про: 1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 2) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника; 3) інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення; 4) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; 5) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) прізвище, ім'я, по батькові та посада службової особи, яка внесла відомості до реєстру, а також слідчого, прокурора, який вніс відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування; 7) інші обставини, передбачені положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань.
Положення ст.214 КПК України перебувають у взаємозв'язку з ч.1 ст.2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора №298 від 30.06.2020 року, відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, повідомленні чи виявлені з іншого джерела повинні відповідати вимогам п.4 ч.5 ст.214 КПК України, зокрема, мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.
Верховний Суд у своїй постанові від 30.09.2021 року по справі №556/450/18, провадження №51-4229км20, вказав, що: «…слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР».
В постанові від 16.05.2019 року (справа №761/20985/18, провадження №51-8007км18) Верховний Суд наголосив: «...якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин».
Відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі №818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Таким чином, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті, які містять достатні відомості про кримінальне правопорушення та можуть об'єктивно свідчити про вчинення особою такого кримінального правопорушення.
Підставами вважати, що в заяві чи повідомленні містяться відомості саме про злочин є об'єктивні дані, які дійсно свідчать про наявність ознак злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджує реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину).
Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає та є очевидним, що обставини, викладені в них, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР, що слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу.
Частиною 1 ст.384 КК України передбачено кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання свідка, потерпілого, завідомо неправдивий висновок експерта, спеціаліста, складені для надання або надані органу, що здійснює досудове розслідування, виконавче провадження, суду, Вищій раді правосуддя, тимчасовій слідчій чи спеціальній тимчасовій слідчій комісії Верховної Ради України, подання завідомо недостовірних або підроблених доказів, завідомо неправдивий звіт оцінювача про оцінку майна, а також завідомо неправильний переклад, зроблений перекладачем у таких самих випадках.
Частиною 2 ст.384 КК України передбачено кримінальну відповідальність за ті самі дії, поєднані з обвинуваченням у тяжкому чи особливо тяжкому злочині, або зі штучним створенням доказів обвинувачення чи захисту, а також вчинені з корисливих мотивів.
У постанові Верховного Суду від 07.12.2021 року у справі №461/4425/18) зазначено, що за відсутності встановленої вироком суду, який розглядає справу, недостовірності показань свідка, неможливо встановити обов'язковий елемент складу злочину, передбаченого ст.384 КК України.
В постанові Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.10.2024 року по справі №607/9210/22. у кримінальному провадженні зазначено, що за відсутності судового рішення, у якому дана оцінка доказу - показанням свідка, твердження сторони обвинувачення щодо вчинення особою кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України, суперечить вимогам кримінального процесуального закону України, оскільки оцінка доказу щодо його допустимості (ст.86 КПК України) чи недопустимості (ст.87 КПК України), надається судом під час судового розгляду, відповідно до ч.1 ст.89 КПК України, їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.
У постанові Верховного Суду від 07.06.2022 року у справі №461/4421/18, провадження №51-2847км21, зазначено, що висновок суду за обвинуваченням у завідомо неправдивому показанні свідка до того, як достовірність показань цього свідка стане предметом розгляду й оцінки упровадженні, у якому він дає показання, порушить право обвинуваченого у цьому провадженні, оскільки зведе нанівець його право на перехресний допит свідка.
Більше того, ст.94 КПК України передбачає, що суд, який приймає рішення за обвинуваченням, вирішує справу за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження і за умови, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Якщо суд вирішує справу за обвинуваченням свідка у наданні завідомо неправдивих показань за відсутності вироку у справі, в якій такі показання надавалися, він таким чином обмежує можливість суду у тій справі повно і всебічно дослідити всі надані сторонами докази і прийняти рішення за своїм внутрішнім переконанням. Крім того, досліджуючи питання достовірності доказів свідка, суд змушений досліджувати докази, які є предметом оцінки в іншому кримінальному провадженні, а за обставин цієї справи також питання, хто саме є винуватим у тому провадженні.
Таким чином, суд погоджується з судами попередніх інстанцій, що за відсутності встановленої вироком суду, який розглядає справу, у якій свідок дає показання, недостовірності його показань, неможливо встановити обов'язковий елемент складу злочину, передбаченого ст.384 КК України.
З поданої ОСОБА_3 заяви від 13.03.2026 року вбачається, що в останній ставилось питання про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ст.384 КК України, що полягало у наданні ОСОБА_4 неправдивих свідчень під час його допиту слідчим в якості свідка в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні №62025170030008893.
При цьому, з доводів скарги та додатків до неї вбачається, що зазначене вище кримінальне провадження до суду не передавалось, судове рішення у ньому не виносилось та, після скасування постанови про закриття кримінального провадження, по ньому триває досудове розслідування.
За вказаних вище обставин, оскільки наведені в заяві ОСОБА_5 від 13.03.2026 року не містять даних, які б свідчили про вчинення діянь, що утворюють всі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого ст.384 КК України, та, таким чином, остання не є заявою про вчинення кримінального правопорушення в розумінні ст.214 КПК України, не внесення по цій заяві відомостей до ЄРДР не є бездіяльністю, про яку зазначає скаржник, а тому в задоволенні скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.214,303,307,369-372 КПК України, слідчий суддя -
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддя ОСОБА_1