Справа № 212/2560/26
1-кп/212/929/26
26 березня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Кривого Рогу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041730000004 від 02 січня 2026 року, №12026041730000127 від 06 лютого 2026 року по обвинуваченню ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
В провадженні суду перебуває вищезазначене кримінальне провадження, у якому стосовно обвинуваченого під час досудового розслідування обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
25 березня 2026 року прокурор ОСОБА_6 , подав до суду клопотання про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час не зменшилися ризики, передбачені п. 1, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які були встановлені під час обрання запобіжного заходу. Так, ОСОБА_4 , знаходячись на волі зможе переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження злочину, у якому він обвинувачується.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про продовження у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з підстав викладених у ньому.
Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що ризики заявлені прокурором не обґрунтовані. Просив застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_5 заперечив проти клопотання прокурора, підтримав думку свого підзахисного.
Заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.
Ухвалою слідчого судді від 30 січня 2026 року до обвинуваченого ОСОБА_4 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою по 30 березня 2026 року включно.
Розгляд справи відкладений на 16 квітня 2026 року.
Відповідно до ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Відповідно до ч.1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про продовження /зміну/ запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачений ст. 177 КПК України, і на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам зазначених прокурором.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу суд враховує вимоги ст. 177 КПК України, згідно з якою підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання продовження запобіжного заходу, судом враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність його соціальних зв'язків; наявність постійного місця роботи або навчання.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого, суд враховує, що тримання під вартою є винятковим та відповідно до ст. 176 КПК України найбільш суворим запобіжним заходом.
Суд також приймає до уваги практику ЄСПЛ, зокрема про те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Крім того, ризик втечі має оцінюватися у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками.
Суд враховує дані про особу обвинуваченого, а саме обвинувачений є військовослужбовцем, який самовільно залишив військову частину, офіційно не працевлаштований, не одружений, дітей не має, утриманців не має, раніше неодноразово судимий, має зареєстроване та фактичне місце проживання.
При цьому, суд враховує характер та фактичні обставини інкримінованого обвинуваченому злочину, що в сукупності вказує про суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи, яка обвинувачується у його вчиненні, а також те, що цей злочин віднесено згідно статті 12 КК України до тяжкого злочину, а саме ч. 4 ст. 185 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 8 років.
Отже, на підставі викладеного суд, виходячи з положень статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та вимог частини першої статті 197 КПК України, дійшов висновку, що обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру і тяжкості діяння, яке йому інкримінуються, а разом з іншим, допомагає уникнути ризику, існування якого доведено, і який є реальним, а саме ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, тому суд приходить до висновку про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого строком на 60 днів.
При цьому суд зауважує, що заявлені прокурором ризики переховування від органів досудового розслідування та суду, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, є необґрунтованими, і в даному судовому засіданні прокурором не доведено їх існування та як наслідок збільшення ризиків.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, на даному етапі кримінального провадження, а також які мають значення при вирішенні питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому та які не існували і не розглядались на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у судовому засіданні не встановлено.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд відповідно до ст. 182, 183 КПК України вважає за необхідне визначити обвинуваченому альтернативний запобіжний захід у виді застави, розмір якої відповідно визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави для різних категорій кримінальних правопорушень (злочинів) визначений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, та з-поміж інших, щодо осіб, підозрюваних у вчиненні тяжкого злочину, встановлений у розмірі від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Застава в жодному разі не виконує функції покарання особи або ж відшкодування збитків, обрання цього заходу не означає доведення її вини, натомість її розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в такому випадку перетворилося б на безальтернативне.
У рішенні у справі «Істоміна проти України» від 13.01.2022 (заява 23312/15) Суд вважав, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов'язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції.
Таким чином, з урахуванням обставин вчинення кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_4 , тяжкість злочину, з урахуванням особи обвинуваченого, його майнового стану, достатнім розміром застави для забезпечення завдань кримінального провадження може бути сума у виді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень.
Окрім цього, застосовуючи щодо обвинуваченого альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути внесений у будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою, суддя вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. 177, 182, 183, 194, 331, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, тобто по 24 травня 2026 року включно.
Визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень, яка може бути внесена в будь-який момент протягом дії ухвали як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області: отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, код ЄДРПОУ 26239738, рахунок UA158201720355229002000017442, відкритий в ДКСУ м. Київ (МФО 820172 ).
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 покласти на нього, такі обов'язки:
1)з'являтися за викликом Покровського районного суду міста Кривого Рогу для участі в судових засіданнях, а в разі неможливості з'явитися з поважних причин - завчасно повідомити про це суд;
2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду;
3)повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;
4)не виїжджати за межі України.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з під варти, обвинувачений вважається таким, до якого застосований запобіжний захід у виді застави.
Копію ухвали вручити сторонам кримінального провадження, направити уповноваженій особі за місцем ув'язнення обвинуваченого.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Суддя ОСОБА_1