Справа № 201/14286/25
Провадження № 2/201/1379/2026
Іменем України
30 березня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП1» про визнання недійсним кредитного договору,
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
Позивачка під час пошуку роботи через телеграм-канал в лютому 2025 року розпочала навчання з торгівлі бінарними опціонами на платформах Stockity, Binomo, де відбувається торгівля активами. В процесі навчання для роботи зареєструвала власні профілі на платформах ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , здійснювала їх поповнення шляхом перерахування особистих коштів. Під час навчання та роботи склалися дружні та довірливі відносини з менеджерам та консультантами, внаслідок чого позивачка надала особисту інформацію, доступ до банківських карток, мобільного банкінгу, копії документів, дані своєї ID картки, фото. 20.05.2025 отримала повідомлення у месенджері Вайбер від кредитного інспектора ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» про затягування оплати кредиту. Після письмового спілкування з'ясувала, що на її ім'я у вказаній компанії отримано кредит в розмірі 4000,00 грн. Після отримання актуального кредитного звіту з'ясувала, що на її ім'я без її відома і згоди укладено з різними фінансовими установами 15 кредитних договорів.
З ТОВ «Фінансова компанія «ТОП 1» 02.05.2025 укладений кредитний договір на інші споживчі цілі № ТОР1386960 на суму 7386,00 гривень, станом на листопад 2025 року заборгованість складає понад 11000,00 грн. Стверджує, що ніколи не зверталась до ТОВ «Фінансова компанія «ТОП 1», договорів не укладала особисто чи за посередництвом електронних сервісів, не доручала третім особам діяти від її імені.
Позивачка звернулася до Луцького РУП ГУ НП у Волинській області з заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 190 КК України, про що внесені відомості до ЄРДР 22.08.2025 про вчинення кримінального правопорушення за ст. 182 КК України.
Вважаю оспорюваний договір недійсним в силу положень статей 203, 215 ЦК України, оскільки вона його не укладала. На її запит ТОВ «Фінансова компанія «Процент» 21.10.2025 надав скан-копію укладеного від її імені, підписаного електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, кредитного договору на інші споживчі цілі від 29.04.2025.
Просила визнати недійсним кредитний договір № ТОР1386960 від 02.05.2025на суму 7386,00 грн, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП 1».
Заяви учасників процесу по суті справи.
Відповідач правом на відзиві не скористався.
Інші заяви учасників процесу
Представник відповідача - Тофан М.В. надала заяву, у якій вказала, що 02.05.2025 позивачка добровільно звернувся до ТОВ «Фінансова компанія «ТОП1» з метою отримання споживчого кредиту, у результаті чого з компанією укладено договір позики, відповідно до п. 3.1.1.5. якого компанія має право відступити (в тому числі продати) право вимоги за цим договором третій особі на будь-якій стадії обслуговування договору або залучити обрану позикодавцем колекторську компанію до взаємодії з позичальником у разі допущення останнім прострочення виконання та/або неналежного виконання зобов'язань за цим договором з безпосередньою передачею персональних даних позичальника. Передача персональних даних позичальника за цим пунктом не є несанкціонованим розголошенням персональних даних у розумінні Закону України «Про захист персональних даних» так як здійснюється для виконання укладеного правочину та з метою захисту прав кредитора.
01.10.2025 між відповідачем, як первісним кредитором, та ТОВ «ФК «Фінбуст» як новим кредитором укладений договір про надання фінансових послуг факторингу № 2025-10-2ФБ, за яким відповідач відступив право грошової вимоги до позивача. Таким чином, між відповідачем та ТОВ «ФК «Фінбуст» відбулася заміна кредитора за договором позики, який є предметом спору. Просив здійснити процесуальне правонаступництво відповідача у справі, замінивши його на ТОВ «ФК «Фінбуст»
Рух справи.
Ухвалою судді від 20.11.2025 відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено у спрощеному провадженні без виклику сторін (а.с. 79).
Ухвалою судді від 12.11.2025 позивачці повернута заява про забезпечення позову (а.с. 78).
Враховуючи категорію спору (малозначна справа), справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивачка надала до позову копію роздруківки непідписаної і не зареєстрованої у відділі поліції заяви про вчинення злочину до Луцького РУП ГУНП у Волинській області про вчинення злочину, передбаченого ст. 190 КК України (а.с. 6-12).
Витягу з ЄРДР, інших відомостей досудового розслідування не надано.
Також позивачка долучила копію витягу з Українського бюро кредитних історій, який містить детальний перелік усіх узятих на її ім'я кредитів, суми заборгованостей та прострочень («Манівео», «Клай Інвест», «ФК Процент», «Укр Кредит Фінанс» та інших) із зазначенням дат видачі (переважно квітень-травень 2025 року), сум тіла кредиту та сум нарахованих відсотків і штрафів. Зокрема, по одному з кредитів «Укр Кредит Фінанс» тіло становить 20300,00 грн заборгованість 50000,00 грн. Деякі кредити взяті та одразу погашені.
Інших доказів позивачка не надала, із клопотаннями про їх витребування не звернулася.
2. Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.
За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1ст. 4 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Одними із основних засад цивільного судочинства є змагальність сторін (ст. 2 ЦПК України). Відповідно до ч.ч. 1 - 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Статтями 77-80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (допустимі докази). Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Згідно з ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд наголошує, що у силу приписів ч.ч. 1 - 3 ст. 13 ЦПК України розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд та несе тягар доказування обставин на які він посилається. Натомість, всупереч вказаним принципам змагальності й доказування позивачка надала до позову лише копію роздруківки непідписаної і не зареєстрованої у відділі поліції заяви про вчинення злочину та копію витягу з Українського бюро кредитних історій. Оспорюваного договору позивачка не надала як й інших доказів, зокрема, про те, що вон дійсно договір не підписувала і зверталась до правоохоронних органів, із клопотаннями про витребування доказів не звернулася.
З урахуванням викладеного, у задоволенні позову слід відмовити у зв'язку із недоведеністю позовних вимог.
Стосовно заяви відповідача про його заміну на правонаступника, то суд зазначає про таке.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Отже, заміна відповідача здійснюється виключно за клопотанням позивача, якого позивачка не подавала, отримавши заяву відповідача, тобто не здійснила процесуального реагування на цю обставину, а суд позбавлений процесуальної можливості вчинити самостійно цю процесуальну дію.
Крім того, суд зазначає, що процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов'язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб'єкта права або обов'язку у правовідношенні, коли новий суб'єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов'язки попередника.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв'язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.
Основою процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному праві, яке настало після відкриття провадження у справі. Виходячи з цього, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав та обов'язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.
Вирішуючи питання про правонаступництво, суд досліджує обставини передачі прав кредитора новому кредитору та встановлює відповідність їх підставам, визначеним законодавством. У процесі дослідження цих обставин судом може бути встановлено недійсність передання кредитором своїх прав іншій особі (наприклад, нікчемність відповідного договору відступлення права вимоги).
Отже, процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.
Відповідно до статті 512 ЦК України підставами для заміни кредитора у зобов'язанні є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу (наведений висновок щодо застосування норми права викладено у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 914/2567/17 та у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 752/8842/14-ц).
Судом не встановлено ані обставин вчинення правочину, ані його зміст, тому заміна відповідача правонаступником є неможливою і через відсутність можливості суду з'ясувати вимоги, що існували на момент переходу цих прав.
Розподіл судових витрат.
Щодо судового збору.
На підставі ст. 141 ЦПК України у зв'язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати із відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, 259, 263-265, ч. 1 ст. 274. ч. 5 ст.279 ЦПК України, суддя,
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ТОП1» про визнання недійсним кредитного договору - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Суддя О.С. Наумова