Справа № 947/45511/25
Провадження № 2/947/1143/26
30.03.2026 року м. Одеса
Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Скриль Ю.А.,
за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий виклад позовних вимог
ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 15.01.2025 № 2026547 в розмірі 82717,00 грн, судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрат на правничу допомогу - 25000,00 грн.
В обґрунтування зазначає, що 15.01.2025 між ТОВ"СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 укладено Договір № 2026547, відповідно до умов якого Кредитодавець надає Споживачу кредит у розмірі 18 100,0 грн, а Позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором. Строк кредиту 360 днів.
Кредитодавець свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав Позичальнику можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах та в розмірі, передбачених договором.
21.07.2025 було укладено договір № 21-07/25 відповідно до якого ТОВ"СЕЛФІ КРЕДИТ" відступило на користь ТОВ«ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2026547.
Позивач стверджує, що ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідачки за договором № 2026547.
Відповідачка взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконала, у зв'язку з чим у неї виникла заборгованість, яка становить 82717,00 грн та складається із: заборгованості за основним зобов'язанням(за тілом кредиту) - 18100,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 33847,00 грн; заборгованості за нарахованими процентами (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 21720,00 грн; заборгованості за пенею та/або штрафами - 9050,00 грн.
З метою захисту своїх майнових прав звернувся до суду з вказаним позовом.
Відзив на позовну заяву
Правом подання відзиву відповідачка на скористалась.
Водночас надала суду письмові пояснення відповідно до яких заперечувала проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з неї заборгованості у розмірі 82717,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн.
В обґрунтування своєї позиції зазначила, що позивач, заявляючи вимогу про стягнення неустойки в розмірі 9 050,00 гривень, не врахував, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні було введено режим воєнного стану. 15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX« Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новим пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими (позикодавцем). договорами, підлягають списанню кредитодавцем Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 61, який містить аналогічні положення.
Також зазначає, що забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону.
Посилаючись на п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» та статті 1046, 1049 ЦК України, вказує, що на договір від 15.01.2025 поширюється дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Аналогічний висновок викладений у постановах ВС від 13.03.2024 у справі №350/711/22, від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23.
Виходячи з цього, вважає заявлену вимогу щодо стягнення неустойки в розмірі 9 050,00 гривень задоволенню не підлягає.
Також у своїх поясненнях заявляє про зменшення витрат на правничу допомогу, оскільки, надані позивачем документи не дають достатніх підстав вважати ці витрати обґрунтованими, необхідними та співмірними, як того вимагає чинне законодавство України. Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, Відповідач вважає, що заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 25 000,00 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат.
Відповідач вважає, що обґрунтований загальний розмір понесених Позивачем витрат на правову допомогу складає - 500,00 грн.
З викладеного відповідач вважає заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 82 717,00 гривень є безпідставними та протиправними, без врахування змін у законодавстві щодо споживчого кредитування.
Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заперечення представника позивача на письмові пояснення відповідачки
Відповідач вважає надані пояснення відповідача необґрунтованими, такими, які не спростовують підстави, які зазначені в позовній заяві, та такими, які не підлягають взяттю до увагу.
Зазначив про правомірність нарахованих процентів за договором № 2026547 від 15.01.2025, посилаючись на 1.5.1, 1.2-1.3, 1.4, 3.1, 7.3 Договору, укладеного між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 .
Щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), позивач зазначив, що Законом № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачено, що за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, кредитодавці мають право здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань. Таким чином, починаючи з 24 січня 2024 року відновило нарахування неустойки (штрафу) за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за договорами.
Пунктом 6.4. Договору, встановлено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/ або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф: 6.4.1. у розмірі 2 715,00 гривень на 4 (четвертий) гривень день такого невиконання та/або неналежного виконання; 6.4.2. у розмірі 543,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання. Отже, розрахунок заборгованості здійснювався за кожен календарний день користування кредитними коштами, виходячи з погодженої сторонами процентної ставки та погоджених умов у випадку неналежного виконання договірних зобов'язань.
В подальшому, у зв'язку з невиконанням відповідачкою обов'язку щодо своєчасної сплати платежів, передбачених Графіком, виникло прострочення виконання грошового зобов'язання. Таким чином, неустойка (штрафні санкції) виникли виключно як наслідок порушення відповідачкою строків виконання зобов'язань, визначених договором. При цьому граничний розмір неустойки обмежується вимогами Закону України «Про споживче кредитування», що також передбачено умовами договору. Таким чином, розрахунок здійснений у повній відповідності до умов Договору.
ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» здійснило нарахування процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов первісного кредитного договору, які після відступлення права вимоги не зазнавали змін у частині розміру процентної ставки та порядку її нарахування.
Позивач вважає, що заявлена до стягнення сума заборгованості сформувалася внаслідок неналежного виконання відповідачкою договірних зобов'язань.
Щодо витрат на правничу допомогу, представник позивача зазначив, що на підтвердження понесених позивачем витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду було надано Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024 року; Прайс-лист Адвокатського об'єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС», затверджений Рішенням Загальних зборів №01-11/2023 від 01.11.2023 року; Заявку на надання юридичної допомоги № 522 від 03.11.2025 року; Витяг з Акту №23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року.
Вважає, що факт надання правничої допомоги, її обсяг та вартість підтверджуються витягом з Акту № 23 про надання юридичної допомоги від 28.11.2025 року, який містить детальний опис виконаних робіт та наданих послуг та свідчить про виконання зобов'язань виконавцем.
Що стосується оплати за надані послуги з правничої допомоги, зауважив, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. При цьому посилається на практику Верховного Суду у справах №923/560/17, №329/766/18, №178/1522/18.
Також послався на приписи ч.9 ст.141 ЦПК України, відповідно до яких у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Ураховуючи, що спір виник виключно через неналежне виконання відповідачкою своїх зобов'язань за кредитним договором, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду, вважає, що заявлена до стягнення сума витрат позивача на правову допомогу є обґрунтованою та співмірною зі складністю даної справи, натомість, зворотного відповідачкою не доведено, а тому підстави для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на правову допомогу у розмірі 25 000,00 грн відсутні, а остання підлягає задоволенню.
Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
Процесуальні дії та рух справи
Позивач через систему «Електронний суд» 17.12.2025 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з вказаним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільна справа розподілена судді Скриль Ю.А.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру від 19.12.2025 № 2153128, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 23.12.2025 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідачці визначений п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на подання відзиву на позов.
Копія ухвали суду про відкриття провадження у справі направлена за зареєстрованим місцем проживання відповідачки.
Згідно з Довідкою АТ «Укрпошта» про причини повернення поштового відправлення, останнє повернулось на адресу суду з відміткою «адресат відсутній».
Ухвалою суду від 23.12.2025 також задоволено клопотання позивача про витребування доказів: з АТ «Універсал Банк» витребувана запитувана інформація.
28.01.2025 на електронну адресу суду надійшла відповідь та витребувана інформація з АТ «Універсал Банк».
25.02.2026 від представника відповідачки через підсистему «Електронний суд» до суду надійшли письмові пояснення у справі.
03.03.2026 на адресу суду через підсистему «Електронний суд» надійшли заперчення на письмові пояснення сторони відповідача.
Заяви та/або клопотання із запереченнями проти розгляду справи у спрощеному провадженні без виклику сторін, від сторін не надійшли.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Встановлені фактичні обставини справи
15.01.2025 між ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту № 2026547 за продуктом «NewShort» шляхом акцепту публічної оферти в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію».
Договір підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором X779.
Відповідно до п. 1.2Договору, ОСОБА_1 був наданий кредит у сумі 18 100,00 грн, який 15.01.2025 перерахований на її платіжну картку4441111045512385.
Факт укладання договору, перерахування первісним кредитором кредитних коштів а також факт отримання вказаних коштів ОСОБА_1 не оспорюється відповідачкою та підтверджується, листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 22.07.2025 № 20250722-1215, а також витребуваною з АТ «Універсал Банк» інформацію та Рухом коштів по її картці.
Згідно з позицією сторони відповідача, виходячи зі змісту викладених у поясненнях заперечень, відповідачка не погоджується щодо нарахування новим кредитором процентів за користування кредитом, стягнення з неї нарахованої пені та/або штрафу у сумі 9050,00 грн.
Пунктом 1.5 Договору передбачено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти в наступному порядку та на таких умовах: 1.5.1. Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Згідно з п. 1.3 Договору, строк кредиту становить 360 днів.
Відповідно до п. 1.7. Денна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.7.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 1 % в день. Розрахунок денної процентної ставки за формулою наведеною в Законі України «Про споживче кредитування»: ( 65160 грн. / 18100 грн. ) / 360 дн. ? 100 % = 1 % в день.
Також пунктами 1.8-1.10 Договору передбачені загальні витрати на дату укладення Договору, які складають: 1.8.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 65160 грн. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: 1.9.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 2333.95 % річних. 1.10. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: 1.10.1. за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 83260 грн.
Розділом 6 Договору передбачена відповідальність сторін за невиконання умов договору, зокрема згідно з пунктами 6.1-6.4 Договору, сторони несуть відповідальність за порушення умов цього Договору згідно чинного законодавства України, цього Договору. 6.2. Порушенням умов цього Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору. У випадку повернення простроченої суми кредиту та/або сплати прострочених процентів за користування кредитом протягом 3 (трьох) календарних днів, після закінчення строку їх сплати, штраф за несвоєчасне виконання Споживачем зобов'язань за таким простроченням не нараховується.
У випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф: 6.4.1. у розмірі 2 715,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 543,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
21.07.2025 між ТОВ"СЕЛФІ КРЕДИТ" та позивачем ТОВ«ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» був укладений Договір факторингу № 21-07/25, відповідно до якого до позивача переходять права вимоги від Клієнта.
Згідно з Реєстром Боржників до позивача перейшли права вимоги за договором від 15.01.2025, укладеного з відповідачкою, за яким наявна заборгованість у розмірі 60 997,00 грн, з яких 18100,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33847,00 грн - заборгованість за нарахованими процентами, 9050,00 грн - заборгованість по штрафах/пені.
Відповідно до розрахунку, проведеного первісним кредитором, останній проведений станом на 21.07.2025 (на дату відступлення прав вимоги позивачу).
Згідно з п. 1.1 Договору факторингу, визначено поняття права вимоги, зокрема це всі права грошової вимоги (боргових зобов'язань) Клієнта за Кредитними договорами до Боржників щодо погашення Заборгованостей (право грошової вимоги Клієнта до Боржників, строк платежу за якою настав (наявна вимога) та право грошової вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога)), які виникли на підставі Кредитних договорів, виконання зобов'язань за Кредитними договорами та підтверджуються Документацією, а також інші права вимоги за Кредитними договорами, які Клієнтом відступаються Факторові за цим Договором.
Позивачем як новим кредитором, з урахуванням умов Договору факторингу, здійснене донарахування процентів за користування кредитом за період з 22.07.2025 по 03.12.2025, за процентною ставкою 1% в день, про що вказано у розрахунку заборгованості позивача. Заборгованість за процентами склала 21720,00 грн. Загальна сума заборгованості за процентами склала 55567,00 грн (33847,00 грн - заборгованість за нарахованими первісним кредитором процентами та 21720,00 грн - заборгованість за нарахованими позивачем процентами після набуття права вимоги до 03.12.2025).
Зобов'язання щодо повернення суми кредиту та процентів відповідачкою не виконані, на підтвердження протилежного стороною відповідача доказів суду не надано.
Факт переходу прав вимог від первісного кредитора до позивача стороною відповідача не оспорюється.
Мотиви суду
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Частиною 1 ст.1055 ЦК України встановлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч.2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.ч.3-6,8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.12 ст.11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року по справі № 127/33824/19 зроблено правовий висновок, що без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений; сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, а кредитні кошти не були б перераховані відповідачу.
Факт укладання договору, перерахування первісним кредитором кредитних коштів а також факт отримання вказаних коштів ОСОБА_1 не оспорюється відповідачкою та підтверджується, листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 22.07.2025 № 20250722-1215, а також витребуваною з АТ «Універсал Банк» інформацію та Рухом коштів по її картці.
Суд, керуючись ч. 2 ст. 82 ЦПК України, ураховуючи визнання їх стороною відповідача, вважає наведені обставини такими, що не підлягають доказуванню та є встановленими та доведеними.
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
Укладаючи кредитний договір, сторони погодили всі істотні умови договору, зокрема, суму кредиту, відсоткову ставку, комісію, неустойку та строк кредитування.
Ураховуючи, що відповідачка не виконала зобов'язання за укладеним договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 15.01.2025 №2026547, а саме: заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 18 100,00 грн.
Згідно з ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Щодо вимоги про стягнення заборгованості за нарахованими процентами у сумі 55 567 грн
Як встановлено судом, первісний кредитор ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» за користування кредитними коштами нарахував проценти у розмірі 33847,00 грн за період з 15.01.2025 по 21.07.2025 за відсотковою ставкою 1% в день (181 грн в день х 187 днів), що відповідає умовам договору, а також Закону України «Про споживче кредитування», частиною 5 статті 8 якого визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.
Дослідивши та оцінивши розрахунок заборгованості, проведений позивачем встановлено, що ним здійснено донарахування процентів за користування кредитом за період з 22.07.2025 по 18.11.2025 (за 120 днів, тобто в межах строків кредитування) за процентною ставкою 1%, що становить 21720 грн (181 в день х 120).
Отже, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про правомірність здійснених як первісним кредитором, так і позивачем (новим кредитором) нарахувань процентів за користування кредитом в межах строку кредитування за процентною ставкою 1%, що відповідає умовам договором та Закону України «Про споживче кредитування».
Суд виснував про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом у сумі 55 567,00 грн (33847 + 21720).
Щодо вимоги позивача про стягнення пені/штрафу в розмірі 9050,00 грн
Позивач, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просить, крім тіла кредиту та процентів, стягнути заборгованість за пенею/штрафом розмірі 9050,00 грн.
Сторона відповідача заперечувала проти задоволення вимоги про стягнення вказаної суми, посилаючись на те, що з 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні було введено режим воєнного стану. 15 березня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX« Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новим пунктом 18 відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими (позикодавцем). договорами, підлягають списанню кредитодавцем Розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення «Закону України «Про споживче кредитування» доповнено пунктом 61, який містить аналогічні положення.
Позивач у запереченнях на пояснення відповідачки зазначив, що Законом № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування», яким передбачено, що за договорами, укладеними з 24 січня 2024 року, кредитодавці мають право здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань. Таким чином, починаючи з 24 січня 2024 року відновило нарахування неустойки (штрафу) за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за договорами.
Проаналізувавши доводи та аргументи сторін, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судом, Розділом 6 Договору передбачена відповідальність сторін за невиконання умов договору, зокрема згідно з п.6.4 Договору, у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов'язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов'язаний сплатити Товариству штраф: 6.4.1. у розмірі 2 715,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та 6.4.2. у розмірі 543,00 гривень починаючи з 5 (п'ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.
Відповідно до частини 3 статті 1054 Цивільного кодексу України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Правові наслідки порушення грошового зобов'язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України які передбачають відповідальність боржника та зобов'язують його сплати суму боргу кредитору.
Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон № 3498-IX від 22.11.2023) були внесені зміни до Закону України "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень. Вказаний закон набрав чинності з 24.12.2023.
Окрім змін, внесених до п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування", на який посилався позивач, вказаним Законом № 3498-IX від 22.11.2023 також був виключений з Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» пункт 6-1, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов'язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.
Також суд бере до увагу приписи пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Норма пункту 18 у викладеній редакції включена до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на підставі Закону України № 2120-IX від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності з 17.03.2022. Вказана норма пункту 18 наразі є чинною.
Отже, виходячи з юридичної практики формул застосування норм загального та спеціального закону, викладеної у пункті 2.1 Рішення від 18 червня 2020 року № 5-р(ІІ)/2020 Конституційний Суд України, суд зазначає, що вказані формули мають застосовуватись у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня.
По-перше, Цивільний кодекс України та Закон України «Про споживче кредитування» належать до нормативно-правових актів різного рівня ієрархії: ЦК України - є основним актом цивільного законодавства та має вищу законну силу над іншими Законами України, які мають йому відповідати.
По-друге, має мати місце наявність суперечливих норм у відповідних нормативно-правових актах.
Виходячи з аналізу норм, закріплених у пункті п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України та п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування», з урахуванням виключення з останнього закону п. 6-1, який за своїм правовим змістом відповідав нормам, закріпленим у пункті 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, суд зазначає, що приписами пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції від 24.12.2023) споживачі за договорами про споживчий кредит звільняються від обов'язку сплати неустойки (штрафу, пені) лишеу період з 01.03.2020 до припинення зобов'язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (тобто до 22.01.2024), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".
Суд також звертає увагу на те, що вказаною нормою питання щодо звільнення споживачів від обов'язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов'язань за таким договором після закінчення строку, визначеного у пункті 6, не регулюється. Врегулювання цього питання вказаним Законом було передбачено пунктом 6-1, який Законом № 3498-IX від 22.11.2023 був виключений.
Натомість вказане питання щодо звільнення від відповідальності за ст. 625 ЦК України (у тому числі від обов'язку сплати неустойки, штрафу, пені) у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування врегульовано нормами пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, оскільки споживчий кредит є різновидом кредитних правовідносин, а споживач належить до категорії позичальника у кредитних правовідносинах з кредитодавцем в розумінні норм ЦК України.
З огляду на викладене, суд не вбачає наявність колізії між застосуванням норм п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» та п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а тому не вбачає підстав для застосування принципу lexspecialisderogatgenerali, суть якого полягає в тому, що спеціальний закон у межах вирішення індивідуального спору скасовує (зупиняє) дію загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.
Отже, ураховуючи, що кредитний договір між сторонами укладений 24.04.2025, тобто під час дії воєнного стану, суд вбачає наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин приписів п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, відповідно до яких позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення нарахованої пені/штрафу у розмірі 9050,00 грн не відповідають вимогам законодавства та не підлягають задоволенню.
Оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд виснував про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТЕНРС» заборгованості в розмірі 73667,00 грн, з яких: 18 100,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, 55 567,00грн - заборгованості за процентами.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Ураховуючи наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог - на 89,06% (розрахунок: 73 667 х 100/ 82717), судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2157,40 грн (2422,40 х 89,06%) покладаються на відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу у сумі 25000,00 грн
Згідно з ч. 3 ст.133 ЦПК України до судових витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Судом встановлено, що між позивачем та «ЛІГАЛ АССІСТАНС», в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В., 02.07.2024 укладено Договір про надання правової допомоги № 02-07/2024.
Заявка на надання юридичної допомоги № 522 від 03.11.2025 та витяг з акту №23 на суму 25000,00 грн складені керуючим партнером Бурдюг Т.В.
Однак суду не надано доказів того, що правову допомогу по цій справі надавав адвокат, у справі відсутні як свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю так і ордер або довіреність адвоката, а тому підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, як то передбачено ст.137 ЦПК України, не має.
Керуючись ст.ст.10, 12, 77, 78, 81, 137, 141, 247, 263, 265, 268 ЦПК України, ст.ст.509, 510, 546, 625, 611, 1050, 1054, п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитним договором від 15.01.2025 № 2026547 у розмірі 73 667 (сімдесят три тисячі шістсот шістдесят сім) гривень 00 копійок, що складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 18100,00 гривень, заборгованості за процентами - 33847,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості - 21720,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» судовий збір у розмірі 2 157 (дві тисячі сто п'ятдесят сім) гривень 40 копійок.
В частині стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС», ЄДРПОУ 42640371, місце знаходження: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, офіс 521.
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду підписане 30.03.2026.
Суддя Ю. А. Скриль