27 березня 2026 рокуСправа № 495/1935/26
Номер провадження 3/495/716/2026
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Братків І.І., розглянувши матеріали, які надійшли із Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець,
за ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
10.03.2026 до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення з доданими до них матеріалами відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення (далі КУпАП).
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 04.03.2026 водій керував автомобілем ВАЗ 2101 дз НОМЕР_1 ое який обмежений в праві керування транспортним засобом ВД ВС ВП 37649715 від 14.04.2019р., чим порушив п.2.1.а. ПДР - Керування Т3 особою, позбавленою права керування Т3.
Такі дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч.3 ст.126 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явився, з пам'яткою про права та обов'язки ознайомився, заперечував щодо складеного відносно нього протоколу, надав суду довідку про сплату аліментів.
Суд, дослідивши матеріали справи, та пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП з таких підстав.
Відповідності до статті 1 Кодексу, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Завданням у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді кожної справи суддя зобов'язаний з'ясувати обставини, передбачені ст. 280 КУпАП, а винесене у справі судове рішення має ґрунтуватись на конкретних доказах (ст. 245 КУпАП).
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
З'ясовуючи обставини справи, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У відповідності дост.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Так відповідно до протоколу серії ЕПР1 №605832 старшим сержантом Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області Сливинським О.О. зазначено, що ОСОБА_1 обмежений у праві керування транспортним засобом ВД ВС ВП 37649715 від 14.004.2019р., проте до матеріалів справи долучено копію довідки про сплату аліментів, з якої вбачається, що ОСОБА_1 сплатив аліменти на користь стягувачки ОСОБА_2 на утримання дитини: сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до вимог виконавчого виконавчий лист №2-4298 виданий 20.10.2006 документ видав: Білород-Дністровський міськрайонний суд про: стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку помісячно, на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість станом на 23.03.2026 року відсутня.
Санкція ч. 3 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами,- тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Суб'єктивною стороною правопорушення за ч. 3 ст. 126 КУпАП є вина у формі прямого умислу, тобто якщо особа на день скоєння правопорушення знає про встановлення тимчасового обмеження у праві щодо неї, однак, знехтувавши цим обмеження, свідомо продовжує користуватись наданим правом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення. Згідно ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а усі сумніви щодо доведеності вини тлумачиться на її користь.
При оцінці доказів суд, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Таким чином, в судовому засіданні під час розгляду матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не знайшов свого підтвердження факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Інших доказів вини ОСОБА_1 матеріали справи не містять, а протокол про адміністративне правопорушення, сам по собі, не може бути єдиною підставною для притягнення до адміністративної відповідальності та не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18.01.1978 у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v.theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".
Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій вст.62 Конституції України презумпції невинуватості.
Також позиція висловлена у п. 39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №463/1352/16-а від 08.07.2020 p., де зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції передбачано, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 року в справі № 177/525/17(2-а/177/23/17) вказав, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а тому провадження по справі про притягнення його до адміністративної відповідальності слід закрити в зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 126, 245, 247, 251, 255, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя,
Провадження у справі №495/1935/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ірина БРАТКІВ