Справа №591/156/26 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Ковтун О. М.
Номер провадження 33/816/1085/26 Суддя-доповідач Терещенко О. І.
Категорія 130 КУпАП
30 березня 2026 року суддя Сумського апеляційного суду Терещенко О.І., розглянув з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у залі суду в місті Суми справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 04.03.2026, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Зарічного районного суду м. Суми від 04.03.2026 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік за те, що він 04.01.2026 о 23:50 год у м. Суми по вул. Харківській, 106 керував т/з Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки за згодою водія транспортного засобу за допомогою Alcotest 6820, проба позитивна - 0,70 проміле, водій з результатом згоден, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор Motorola Solutions VB400 470824, 471623, 471976, Xiaomi YI CAR DVR. Своїми діями порушив п. 2.9 «а» ПДР та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись зі вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Зарічного районного суду м. Суми від 04.03.2026 та закрити провадження у справі на підставі п. 4 ст. 247 КУпАП у зв'язку зі вчиненням діяння у стані крайньої необхідності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що є діючим військовослужбовцем та проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_2 на Сумському напрямку. Після завершення виконання бойових завдань, пов'язаних з облаштуванням позицій, у свій вільний час, а саме пізнього вечора 04.01.2026, відпочивав у м. Суми за місцем дислокації свого підрозділу. До нього звернувся начальник відділу з військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_2 і віддав негайний наказ терміново підвезти боєкомплект для виконання бойового завдання підрозділу, який виїхав раніше. У період з 22:00 до 23:00 год він вжив алкоголь та попередив командира про неможливість виконання поставленого завдання. Однак, інших водіїв, які б могли виконати поставлене завдання, не було. Через об'єктивну неможливість в інший спосіб виконати наказ командира та доставити боєкомплект на бойову пощицію, з метою виконання бойового завдання, вирішив рухатись автомобільним транспортом, діючи в межах крайньої необхідності, з метою виконання службових обов'язків по захисту держави, а зволікання із виїздом могло загрожувати загибелі побратимів та прориву державного кордону.
Заслухавши доповідь головуючої-судді щодо змісту оскарженої постанови та доводів апеляційної скарги, доводи ОСОБА_1 , який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, апеляційний суд дійшов таких висновків.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Визнаючи винним та накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суддя суду першої інстанції виходив з того, що у його діях наявний склад адміністративного правопорушення, яке полягає в керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, чим порушені вимоги пункту 2.9 «а» ПДР України).
Із зазначеним висновком судді місцевого суду апеляційний суд погоджується, вважає його правильним, обґрунтованим та таким, що відповідає наявним у матеріалах справи доказам, а саме:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 559048 від 05.01.2026 року (а. с. 1);
- роздруківці тесту №2140 від 04.01.2026 з результатом 0,70 проміле (а. с. 3);
- акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого результат огляду ОСОБА_1 - проба позитивна 0,70 проміле, водій з результатом згоден (а. с. 4);
- відеозапису на оптичних носіях, які підтверджують обставини, викладені в протоколі, виконання працівниками поліції вимог КУпАП при їх складанні та дотримання процедури при виявленні у водія ознак сп'яніння та керування т/з саме ОСОБА_1 (а. с. 8).
Вказані докази зібрані у передбаченому законом порядку, узгоджуються між собою, є належними та допустимими і ставити їх під сумнів у апеляційного суду підстави відсутні.
Переглядом відеозапису, долученого до справи, апеляційний суд установив, що ОСОБА_1 зупинили працівники поліції о 23:50 год 04.01.2026, тобто у період дії комендантської години, встановленої у Сумській області, що і стало підставою для зупинення автомобіля під його керуванням. ОСОБА_1 одразу повідомив, що є діючим військовослужбовцем та виконує наказ командира про негайну доставку БК до лінії фронту (с. Верхнє Піщане). Такий наказ він отримав пізно вночі, оскільки більш нікому було його виконувати. При цьому на прохання поліцейських ОСОБА_1 назвав паролі та надав посвідчення водія, документи на автомобіль. На запитання поліцейських він відповів, що вживав алкоголь ще до отримання наказу командира. Також ОСОБА_1 просив допомогти йому доставити вантаж до лінії фронту, а після цього він пройде огляд на стан сп'яніння, на що поліцейські категорично відмовилися. ОСОБА_1 пройшов огляд на місці події із застосуванням приладу алкотесту Drager 6820, тестом №2140 установлено позитивний результат 0,70‰. Будь-яких заперечень щодо результатів огляду ОСОБА_3 не висловлював.
Працівники поліції роз'яснили ОСОБА_3 , що допустимою нормою алкоголю у крові є 0,2 ‰, а його результат перевищив дану норму. Перед складанням протоколу поліцейська повідомила ОСОБА_3 його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП.
Протокол складено 05.01.2026 у присутності ОСОБА_3 . Під час складання протоколу поліцейська повідомила про час та місце розгляду справи, що підтверджується підписами останнього у протоколі.
За змістом протоколу, ОСОБА_3 пояснив, що за терміновим викликом підвозив БК на позиції, підписав його, що об'єктивно підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин апеляційний суд зазначає, що в діях ОСОБА_3 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Разом із цим, досліджені судом матеріали відеозапису фактично підтверджують те, що водій ОСОБА_1 , який є діючим військовослужбовцем, у момент зупинки його працівниками поліції перебував у стані крайньої необхідності, зумовленої необхідністю за терміновим наказом командира доставити БК на лінію фронту.
Також на підтвердження того, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, останній надав апеляційному суду такі документи:
- довідку начальника першого відділення вогневої підтримки (105 гармати) відділу вогневої підтримки «МЕДЖИБІЖ» (з м.д. н.п. Шрубків) ОСОБА_4 , згідно з якою 04.01.2026 о 23:30 год старший сержант ОСОБА_1 отримав від нього наказ на переміщення боєприпасів до 105 мм гармати на транспортному засобі Volkswagen Transporter, д.н.з. НОМЕР_1 на вогневу позицію. Інші водії, які могли б виконати цей наказ, були залучені до виконання інших завдань в Глухівському районі Сумської області;
- витяг з журналу бойових дій першого відділення вогневої підтримки (105 мм гармати) відділу вогневої підтримки «МЕДЖИБІЖ» НАДПСУ Держприкордонслужби України про результати виконання бойових завдань з 00.00 по 23.59 год 05.01.2026, згідно з яким у цей час ОСОБА_1 виконував бойове завдання, необхідне для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, шляхом патрулювання, спостереження, прослуховування, роботою з місцевим населенням, охорони та оборони у Сумській міській територіальній громаді.
Вказані документи не суперечить матеріалам відеозапису, долученого до справи, а також доводам, зазначеним у апеляційній скарзі, та поясненням, наданим ОСОБА_1 в суді першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.
Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при таких обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність завданої діями ОСОБА_1 фактичної шкоди, апеляційний суд визнає його дії вчиненими в стані крайньої необхідності та вважає, що вчинене ним правопорушення є менш значним, ніж відвернута шкода.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони.
З огляду на викладене, вважаю, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому постанова судді місцевого суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись статтею 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Зарічного районного суду м. Суми від 04 березня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік скасувати.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із вчиненням діяння у стані крайньої необхідності.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя О. І. Терещенко