Номер провадження: 11-сс/813/235/26
Справа № 523/27058/25 1-кс/523/8419/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
26.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах Міністерства юстиції України на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 22.12.2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність з боку посадових осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою від 07.11.2025 року (№161461/38.4.3/15-25),
установив
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин
Ухвалою слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 22.12.2025 відмовлено у задоволені скарги представника Міністерства юстиції України - ОСОБА_6 на бездіяльність посадових осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) ТУ ДБР, розташованого у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою від 07.11.2025 року (№161461/38.4.3/15-25).
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою зобов'язати уповноважених осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві внести до ЄРДР відомості про вчинене кримінальне правопорушення за заявою від 07.11.2025 року за №161461/38.4.3/15-25.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у заяві поданій в порядку ст.214 КПК України Міністерство юстиції України повідомляє про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.364, 365 та 367 КК України, вчинених невстановленими особами органів державної влади відносно громадянина ОСОБА_7 , в результаті яких Державному бюджету України завдано збитків, внаслідок виплати відшкодування в розмірі 22773, 55 грн (еквівалент 500 євро) на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коптєлов та інші проти України».
Прокурор, будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, тому апеляційний розгляд проведено за його відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.306 КПК України відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора.
Представник МЮУ ОСОБА_6 в судове засідання також не з'явилась, із клопотаннями про відкладення судового розгляду не зверталась, а тому .
Заслухавши суддю-доповідача; вивчивши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з положеннями ст. 24 КПК України, які узгоджуються з приписами ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Главою 26 КПК України передбачений інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності на стадії досудового розслідування, який служить вихідною гарантією захисту прав учасників кримінального провадження і є однією із засад кримінального провадження.
Статтями 303, 304 КПК України визначено рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, право на оскарження та строк подання скарги.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора під час досудового розслідування має відбуватись з дотриманням певних умов.
Так, п.1 ч.1 ст.303 КПК України передбачає можливість оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (ч.1 ст.304 КПК).
З матеріалів провадження вбачається, що Міністерство юстиції України звернулось із заявою від 07.11.2025 року до Державного бюро розслідувань, в якій посилаючись на вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 365 та 367 КК України, невстановленими особами органів державної влади відносно громадянина ОСОБА_7 , в результаті яких Державному бюджету України було завдано збитків, внаслідок виплати йому відшкодування в розмірі 22773,55 гривень, на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коптєлов та інші проти України», та просило внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості за фактом вчинення кримінальних правопорушень.
На вказану заяву Другий слідчий відділ (з дислокацією у місті Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві надіслав відповідь, з якої вбачається, що склад вищезазначених кримінальних правопорушень (ст.ст. 364, 365, 367 КК України), в тому числі є матеріальним та обов'язковим елементом його об'єктивної сторони виступає завдання істотної шкоди або тяжких наслідків охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб. Відповідно до пунктів 3, 4 примітки до ст. 364 КК України істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 КК України вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а тяжкими є наслідки, які у двісті п'ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян.
Посадові особи Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) ТУ ДБР у м. Миколаєві дійшли висновку про відсутність об'єктивної сторони складу кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.364, 365, 367 КК України, і як наслідок про відсутність підстав для внесення відомостей про злочини до Єдиного реєстру досудових розслідувань відсутні..
У відповідності до положень ч.1 ст.11 КК України злочином (кримінальне правопорушення) є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Внесення відомостей до ЄРДР врегульовано Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженим Наказом Генерального прокуратура від 30.06.2020 №298 (із змінами, внесеними згідно з Наказом Офісу Генерального прокурора №231 від 17.08.2023).
Згідно з п.1 Глави 2 Розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами п.п.4, 5 ч.5 ст.214 КПК України.
Однак, до ЄРДР вносяться не будь-які заяви, які надходять до органів досудового розслідування, а лише відомості про кримінальне правопорушення, коли такі відомості викладені особою в заяві чи повідомленні про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Одночасно, зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема, ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого чинним КК України.
Системний аналіз положень кримінального процесуального закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Якщо у заяві чи повідомленні таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що повинні бути обов'язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. До того ж законодавцем розмежовано поняття внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР у відповідності до положень ч. 1 ст. 214 КПК України та прийняття і реєстрації відповідних заяв, про що йдеться у ч. 4 ст. 214 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 36, ч. 5 ст. 40, ч. 4 ст. 40-1 КПК України прокурор, слідчий та дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
При цьому, нормами кримінального процесуального законодавства передбачено, які саме діяння є правопорушеннями (злочинами), в чому полягає об'єктивна та суб'єктивна сторона того чи іншого злочину, кваліфікуючі ознаки та інше.
Разом з цим, передбачено необхідність попередньої оцінки слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
У випадках, якщо в заяві чи повідомленні є ті чи інші об'єктивні дані, що свідчать про ознаки певного кримінального правопорушення, то є підстави вважати таку заяву чи повідомлення саме заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення, і тільки такі заяви і повідомлення повинні вноситись до ЄРДР за відповідною правовою кваліфікацією. Якщо ж у повідомленнях чи заявах таких ознак немає, то вони не можуть вважатись такими, які підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Повноваження слідчого судді при розгляді скарг заявника, потерпілого, його представника чи законного представника, підозрюваного, його захисника чи законного представника, володільця тимчасово вилученого майна на стадії досудового розслідування зводяться до права на зобов'язання сторони кримінального провадження, якою є прокурор, слідчий чи дізнавач вчинити процесуальні дії, як-то розглянути клопотання, проте рішення по суті викладеного приймаються уповноваженою особою самостійно.
Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 20 квітня 2023 року в справі №373/18/23, і відповідно до цих висновків реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постановах від 30 січня 2019 року в справі №818/1526/18 та від 24 квітня 2019 року в справі №818/15/18 зауважила, що у межах процедури за правилами п.1 ч.1 ст.303 КПК України слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
На думку апеляційного суду, слідчий суддя об'єктивно та всебічно дослідив матеріали провадження та дійшов обґрунтованого висновку про те, що в поданій заяві не міститься достатніх відомостей про кримінальні правопорушення, що можуть свідчити про їх вчинення.
Зокрема, із відповіді від 11.12.2025 року Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) ТУ ДБР розташованого в м. Миколаєві вбачається, що підставою для відмови у невнесенні відомостей до ЄРДР стало те, що із аналізу долучених заявником до своєї заяви документів встановлено, що порушення, констатовані у рішенні ЄСПЛ у справі «Коптєлов та інші проти України» за заявою ОСОБА_7 , допущені через існування недоліків у чинному законодавстві України системного характеру, які є основою виявленого ЄСПЛ порушення, що не може бути підставою притягнення службових осіб органів державної влади, досудового розслідування, прокуратури та суду до кримінальної відповідальності, оскільки положення ст.ст. 23, 24, 25, 364, 365, 367 КК України передбачають встановлення у діях таких службових осіб вини у формі умислу або необережності різних видів.
З огляду на встановлені ЄСПЛ порушення, проаналізовані уповноваженою особою ДБР, з них неможливо встановити конкретну особу, дії якої могли призвести до завдання збитків Державному бюджету України у зв'язку з виконанням рішення ЄСПЛ «Коптєлов та інші проти України».
Натомість порушення у даній справі, як зазначено в листі Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) ТУ ДБР розташованого в м. Миколаєві пов'язані не з діями конкретних осіб, а з огляду на недоліки у чинному законодавстві України, що стосувалось даної справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність слідчого, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою від 07.11.2025 року.
Оскільки за результатами апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено допущення істотних порушень вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею районного суду, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись вимогами ст.ст. 214 303, 309, 399, 376, 404, 407, 409, 412, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах Міністерства юстиції України - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 22.12.2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність з боку посадових осіб Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, щодо невнесення відомостей до ЄРДР за заявою від 07.11.2025 року (№161461/38.4.3/15-25) - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4