Номер провадження: 33/813/206/26
Номер справи місцевого суду: 491/1011/25
Головуючий у першій інстанції Желясков О. О.
Доповідач Журавльов О. Г.
11.02.2026 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Журавльов О.Г., за участі - секретаря судового засідання Хангельдян К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Ананьївського районного суду Одеської області від 11.11.2025, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , відповідно до витягу з ІКС «ІПНП», доданого до протоколу, протягом року не вчиняв будь-якого з порушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП,
притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлених обставин судом першої інстанції.
Постановою судді Ананьївського районного суду Одеської області від 11.11.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Встановлено, що 01 листопада 2025 року о 18 годині 38 хвилин в м. Ананьїв по вул. Єврейська біля буд. №1 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ГАЗ 31029, державний номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ст. 130 КУпАП.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
Не погодившись з постановою судді першої інстанції, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та провадження у справі закрити.
В апеляційній скарзі зазначає, що на місці зупинки працівниками поліції йому не було повідомлено про ознаки сп'яніння.
Посилається, що його огляд на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, а тому відповідно до п. 5 він вважається недійсним.
Звертає увагу, що огляд проведено не черговим лікарем, а медичною сестрою.
Крім того, разом з апеляційною скаргою ОСОБА_1 подав клопотання, в якому ставить питання про поновлення строку на оскарження постанови судді, в обґрунтування зазначає, що судове засідання проведено без його участі, повний текст постанови отримав 28.11.2025, та після ознайомлення з нею, 08.12.2025 подав апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
ОСОБА_1 та його представник були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, однак у судове засідання не з'явилися, адвокат Юраш І.О. надала заяву про розгляд справи за їх відсутності.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП, неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Враховуючи вищезазначені обставини, керуючись приписами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважаю за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його представника, у зв'язку із чим фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювати.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи про адміністративне правопорушення, прихожу до наступних висновків.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення регламентується ч. 2 ст. 294 КУпАП, відповідно до якої постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що про розгляд справи, призначений на 11.11..2025, ОСОБА_1 не був повідомлений, судове засідання проведено без його участі, копію оскаржуваної постанови він отримав лише 28.11.2025, а апеляційну скаргу подав 08.12.2025.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів клопотання про причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді Ананьївського районного суду Одеської області від 11.11.2025, а тому вважає, що даний строк апелянтом пропущений з поважних причин та підлягає поновленню.
Відповідно до вимог ч.ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є встановлений факт наявності у особи алкогольного сп'яніння, наркотичного сп'яніння чи іншого сп'яніння та відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння на місці скоєння правопорушення або в умовах лікувального закладу, щодо вживання алкогольних напоїв та лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративним правопорушенням є керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З матеріалів справи вбачається, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за кваліфікуючими ознаками: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння, повністю доведена та підтверджується належними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №500522 від 01.11.2025, в якому викладені обставини вказаного правопорушення; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 01.11.2025; відеозаписами з нагрудних камер співробітників УПП, на якому також зафіксовано обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, є безпідставними з огляду на наступне.
Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів, в тому числі алкогольного сп'яніння, передбачені ст. 266 КУпАП та Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі - Інструкція №1452).
Так, відповідно до п. 2 р. І Інструкції №1452/735, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктом 7 р. I Інструкції передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП.
Приписами ч. 3 ст. 266 КУпАП також передбачено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
З аналізу вказаних норм права вбачається, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану. Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп'яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.
Враховуючи зазначені обставини, поліцейським, встановивши наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, правомірно було запропоновано останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, від проходження якого він відмовився.
Вказані обставини зафіксовані на відеозаписі події, із якого вбачається, що працівники поліції зупинили транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 у зв'язку з порушенням останнім ПДР. Під час спілкування з водієм працівник поліції виявив у ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння, запропонував останньому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що ОСОБА_1 відмовився, проте погодився пройти такий огляд в закладі охорони здоров'я. Водночас, після доставки поліцейськими ОСОБА_1 до КНП «Ананьївська багатопрофільна лікарня Ананьївської міської ради» для проходження огляду, ОСОБА_1 неналежним чином здійснював видих повітря через мундштук, що було розцінено лікарем як порушення водієм обов'язку пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння. Після чого, працівниками поліції було роз'яснено ОСОБА_1 наслідки відмови від проходження огляду та складено протокол про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що наявні підстави вважати таку поведінку достатньою, щоб дійти висновку про небажання ОСОБА_1 проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку, в тому числі і в закладі охорони здоров'я, а отже відхиляє доводи сторони захисту в наведеній частині.
Окрім того, апеляційний суд не вбачає підстав для визнання огляду на стан алкогольного сп'яніння недійсним, оскільки такий поліцейськими не проводився за наслідком відповідної відмови водія ОСОБА_1 .
За таких обставин факт керування ОСОБА_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а також факт відмови останнього пройти огляд в установленому законом порядку, знайшов підтвердження в ході судового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій, підстави для зворотних висновків не встановлені.
Також апеляційний суд вважає голослівними твердження ОСОБА_1 про те, що його огляд здійснювався не лікарем, а медичною сестрою, оскільки такі спростовуються відеозаписом події, на якому зафіксовано як у присутності лікаря ОСОБА_1 намагався ухилитися від проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою технічного засобу, та в подальшому так його й не пройшов, а отже за таких обставин відсутні підстави для надання оцінки законності огляду, який фактично не було проведено.
Таким чином, у апеляційного суду відсутні будь-які підстави ставити під сумнів викладені у оскаржуваній постанові обставини, які були встановлені під час огляду відеозапису.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції працівниками поліції щодо порядку огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції узгоджуються з вимогами, а кваліфікація дій ОСОБА_1 відповідає кваліфікуючим ознакам ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово зазначав, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпції.
Матеріали справи, зокрема протокол про адміністративне правопорушення, відеозаписом з нагрудної відеокамери працівників поліції були оцінені суддею, узгоджуються між собою, і обґрунтовано визнані судом першої інстанції достовірними і достатніми для підтвердження відповідно до стандарту «поза розумним сумнівом» факту відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Отже, доводи апеляційної скарги з приводу невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення не знайшли свого підтвердження, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи, повністю спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого правопорушення та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.
Одночасно, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, у зв'язку із чим відсутні підстави для її скасування або зміни.
Керуючись статтями 7, 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив:
Клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку - задовольнити.
Поновити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Ананьївського районного суду Одеської області від 11.11.2025.
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову суддіАнаньївського районного суду Одеської області від 11.11.2025, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Г. Журавльов