Номер провадження: 11-кп/813/1706/26
Справа № 501/4031/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
25.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
Головуючий суддя ОСОБА_2 ,
Судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 на ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 03.02.2026 року у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 12021162160000110 від 26.02.2021 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Лиманське Роздільнянського району Одеської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України,
установив:
Зміст оскарженого судового рішення.
Оскарженою ухвалою ОСОБА_8 звільнений від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності.
Кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Цивільний позов потерпілої до ТОВ Фірми «Ліман», третя особа: ОСОБА_8 про стягнення 200 000 грн. моральної шкоди залишений без розгляду.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави документально підтверджені судові витрати на залучення експертів в розмірі 4 118,64 грн.
Також вказаню ухвалою вирішено долю речових доказів у вказаному кримінальному провадженні.
Оганом досудового розслідування ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується в тому, що він 26.02.2021, приблизно о 07 годині 20 хвилин, більш точний час в ході розслідування встановити не надалось можливим, в світлий час доби, без опадів, при переважно сухому, місцями зволоженому дорожньому покритті, керуючи технічно справним загальним автобусом "Mercedes-Benz 308 D ПЕ", реєстраційний номер НОМЕР_1 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу належить ОСОБА_10 , маючи при собі відповідний реєстраційний документ на вказаний транспортний засіб, перебуваючи на автобусному маршруті регулярних перевезень №15 «Бурлача Балка (Рибний порт) - м. Чорноморськ», при виконанні своїх функціональних обов'язків по перевезенню пасажирів, під час руху заднім ходом по проїзній частині вул. Віталія Шума м. Чорноморськ Одеської області, з боку вул. Парусна у напрямку до вул. 1 Травня м.Чорноморськ, безпосередньо, по виділеній зупинці маршрутних транспортних засобів і таксі, яка визначена дорожнім знаком 5.41.1 «Пункт зупинки автобуса» та дорожньою розміткою 1.17 «Позначає зупинки маршрутних транспортних засобів і таксі» Правил дорожнього руху України, маючи реальну і об'єктивну можливість, перед початком руху, для забезпечення безпеки руху звернутися за допомогою до інших осіб, маючи реальну і об'єктивну можливість своєчасно виявити небезпеку та перешкоду для свого руху у вигляді пішохода ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на той час рухалась у темпі спокійного кроку, котячи за собою візок, по вищевказаній зупинці вздовж бордюрного каменю, позаду автобуса у напрямку до задньої його частини, та діючи з необережності у виді злочинної самовпевненості, передбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховуючи на їх відвернення, водій ОСОБА_8 не вжив належних і своєчасних заходів, в порушення пунктів 10.1. та 10.9. Правил дорожнього руху України, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, в результаті чого, здійснивши рух заднім ходом, створив небезпеку для пішохода ОСОБА_11 та допустив наїзд на неї задньою правою частиною керованого ним автобусу.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішоходу ОСОБА_11 було спричинене тілесне ушкодження у вигляді закритого, уламкового, черезвертлюгового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням уламків з відривом малого вертлюга стегнової кістки, яке за своїм характером і перебігом зазвичай призводить, до розладу здоров'я на строк понад трьох тижнів і за цим критерієм, згідно н. 2.3.5. «Правила судово- медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» (1995р), відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Водій загального автобусу "Mercedes-Benz 308 D ПЕ" реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , маючи реальну, об'єктивну і технічну можливість належно виконати вимоги пунктів 10.1. та 10.9. Правил дорожнього руху України, запобігти настанню дорожньо-транспортної пригоди - наїзду керованого ним автобусу на пішохода ОСОБА_11 , грубо порушив вимоги зазначених пунктів Правил дорожнього руху України, згідно з якими:
п. l0.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
п. 10.9. Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Допущенні водієм ОСОБА_8 порушення вимог пунктів 10.1. та 10.9. Правил дорожнього руху України, знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення потерпілій ОСОБА_11 середньої тяжкості тілесного ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а саме: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції прокурор Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій вказує, що ухвала є незаконною та підлягає зміні з підстав істотного порушення кримінального процесуального закону.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що ОСОБА_8 був звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, а кримінальне провадження відносно нього - закрито, відтак витрати на проведення експертиз мали б бути віднесені на рахунок держави, оскільки ініціатором проведення експертизи був орган досудового розслідування.
На підставі викладеного прокурор просить виключити з мотивувальної та резолютивної частини ухвали рішення суду про стягнення з ОСОБА_8 документально підтверджених витрат на залучення експерта для проведення судових експертиз в сумі 4118, 64 грн.
Віднести процесуальні витрати на проведення експертиз у сумі 4118, 64 грн. на рахунок держави.
В іншій частині ухвалу залишити без змін.
Позиції учасників судового розгляду в судовому засіданні.
Прокурор ОСОБА_6 , обвинувачений ОСОБА_8 та захисник ОСОБА_7 підтримали вимоги апеляційної скарги прокурора в повному обсязі та просили її задовольнити.
Представник потерпілої ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_12 звернувся на адресу апеляційного суду із клопотанням про розгляд справи без участі потерпілої сторони.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, захисника, дослідивши матеріали кримінального провадження та доводи наведені в апеляційній скарзі, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до положень статей 7, 9 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження. Під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи прокурора про незаконність рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_8 процесуальних витрат на користь держави.
Так, оскарженою ухвалою Чорноморського міського суду Одеської області від 03.02.2026 року ОСОБА_8 , обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст.49 КК України, п.1 ч.2 ст.284 КПК України - звільнений від кримінальної відповідальності, в зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до резолютивної частини оскарженої ухвали, суд першої інстанції вирішив стягнути з ОСОБА_8 на користь держави процесуальні витрати на суму 4118, 64 грн.
Разом з тим, в мотивувальній частині ухвали, суд першої інстанції не зазначив обґрунтування мотивів необхідності стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат, пов'язаних з проведенням у кримінальних провадженнях експертиз.
Відповідно до п.2) ч.1 ст.372 КПК України в мотивувальній частині ухвали зазначаються: суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.
Положеннями ч.2 ст.124 КПК України встановлено, що в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Об'єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду в Постанові від 12 вересня 2022 року справа №203/241/17 зробила висновок згідно з яким: « Якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов'язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту».
Апеляційний суд звертає увагу на те, що, відповідно до реєстру матеріалів кримінального провадження № 12021162160000110 від 26.02.2021 року ініціатором проведення експертиз був орган досудового розслідування, про що також зазначає прокурор у своїй апеляційній скарзі.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а саме, звільнивши ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, суд повинен був процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертиз у кримінальних провадженнях, віднести на рахунок держави.
Згідно з п.2 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду апеляційний суд має право змінити вирок або ухвалу.
Пунктом 4 ч.1 ст.408 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції змінює вирок в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
Відповідно до положень п.3 ч.1 ст.409 та ч.1 ст.412 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржена ухвала суду першої інстанції зміні.
Керуючись статями 376, 404, 405, 407, 408, 409, 412, 418, 419, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу прокурора Чорноморської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Ухвалу Чорноморського міського суду Одеської області від 03.02.2026 року, якою ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст.49 КК України, п.1 ч.2 ст.284 КПК України - звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження № 12021162160000110 від 26.02.2021 року закрито, - змінити в частині стягнення процесуальних витрат.
Процесуальні витрати пов'язані з проведенням експертиз у кримінальному провадженні № 12021162160000110 від 26.02.2021 року в розмірі 4 118 грн. 64 коп. - віднести на рахунок держави.
В іншій частині оскаржену ухвалу залишити без змін.
Ухвала Одеського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4