Справа № 309/5782/22
Закарпатський апеляційний суд
25.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді кримінальне провадження 11-кп/4806/229/25 за апеляційною скаргою прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_8 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 11.04.2025.
Цією ухвалою:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, що має на утриманні малолітню дитину, несудимий, обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, звільнений від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки, а кримінальне провадження щодо нього закрито.
Відповідно до обвинувального акту встановлено, що 05.07.2022 ОСОБА_6 , будучи військовозобов'язаним прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку із оголошенням Указом Президента України № 69-2022 від 24.02.2022 загальної мобілізації та призовом на військову службу у Збройні Сили України.
ОСОБА_6 цього ж дня, перебуваючи у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації оголошеної Указом Президента України № 69-2022 від 24.02.2022, отримав бойову повістку про прибуття 07.07.2022 на 14 год до пункту відправки до військової частини НОМЕР_1 , однак останній, достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України № 64-2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв'язку з військовою агресією РФ проти України, з метою ухилення від призову за мобілізацією, без поважних причин, діючи умисно, в порушення вимог ст. 65 Конституції України, ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу України від 25.03.1992 № 2232-XII, ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 69-2022, не прибув, чим ухилився від призову на військову службу під час мобілізації в особливий період.
Ухвалу суд першої інстанції мотивував тим, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, має на утриманні малолітню дитину, яку утримує одноособово, оскільки мати позбавлена батьківських прав, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, вину визнав повністю, на даний час має право на відстрочку. Тому, суд дійшов висновку,
-2-
що вчинене ОСОБА_6 діяння втратило суспільну небезпечність та звільнив останнього від кримінальної відповідальності на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки, закривши кримінальне провадження.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду від 11.04.2025 стосовно ОСОБА_6 та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції. Посилається на те, що в ухвалі не наведено підстав, які б за наслідками прийнятого рішення в умовах воєнного стану не де мотивували інших осіб, які підлягають мобілізації, не знижували рівень військової дисципліни і боєздатність підрозділів ЗСУ та інших військових формувань. Судом не враховано суспільну небезпеку кримінального правопорушення, а також те, що на території України введено воєнний стан, тривають бойові дії, у зв'язку з чим дана категорія кримінальних правопорушень викликає значний суспільний резонанс.
Заслухавши доповідь судді, промову прокурора ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника-адвоката ОСОБА_7 , які апеляційну скаргу заперечили, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши зібрані у кримінальному провадженні докази, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ч. 1 ст. 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частина 3 статті 288 КПК України встановлює, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно із положеннями ст. 44 КК України, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 48 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
В цьому контексті суд апеляційної інстанції приймає до уваги роз'яснення, які містяться в п. 7 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005, згідно яких в зазначеній статті передбачено дві
-3-
самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.
При цьому слід розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Така правозастосовна практика викладена у постанові ККС ВС від 20.08.2025 у справі № 728/704/24 (провадження № 51 - 1600 км 25), відповідно до якого особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи в суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а саме ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації.
02.04.2025 захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_7 подав клопотання про звільнення ОСОБА_10 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, на підставі ст. 48 КК України, у зв'язку із зміною обстановки.
Врахувавши, що обвинувачений ОСОБА_6 є батьком, що одноособово утримує малолітню дитину, мати якої позбавлена батьківських прав, на даний час має право на відстрочку, з врахуванням тяжкості вчиненого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який раніше до кримінальної відповідальності не притягався, вину свою визнав повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_6 на теперішній час перестав бути суспільно небезпечною особою.
Разом з тим, колегія суддів уважає такий висновок суду першої інстанції передчасним з огляду на таке.
Для встановлення того, що на час розгляду кримінального провадження в суді обстановка змінилась, необхідно встановити не тільки те, яка обстановка існувала під час вчинення кримінального правопорушення, а й те, в чому саме полягає її зміна на час розгляду кримінального провадження.
Колегія суддів уважає, що наявність у ОСОБА_6 підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із самостійним вихованням неповнолітньої дитини, не може в даному випадку бути визнано змінами умов життєдіяльності обвинуваченого в розумінні ст. 48 КК України, оскільки така обставина
-4-
не існувала як до вчинення ним інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, так і після нього. Обставина самостійного виховання ОСОБА_6 неповнолітньої дитини, настала унаслідок прийняття 21.11.2023 Хустським районним судом Закарпатської області рішення про позбавлення матері ОСОБА_11 батьківських праві відносно дочки ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком якої є ОСОБА_6 , і він не вказував про це під час його призову за мобілізацією та тривалий час після цього.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 05.07.2022 ОСОБА_6 було вчинено інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України. За результатами досудового розслідування, 23.12.2023 обвинувальний акт скеровано до Хустського районного суду Закарпатської області. Водночас, ОСОБА_6 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно витягу з електронного військово-облікового документа Резерв +, отримав лише у 2024 році. Тобто на момент вчинення кримінального правопорушення обвинувачений не мав відстрочки, а отримав її фактично через два роки після події.
Колегія суддів уважає, що отримання ОСОБА_6 у 2024 році у встановленому законом порядку відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації строком, не співвідносяться з вимогами ст. 48 КК України.
Суд першої інстанції не встановив, в чому саме полягала зміна обстановки, що призвела до того, що вчинене ОСОБА_6 діяння перестало бути суспільно небезпечним.
Ураховуючи викладене, колегія суддів уважає, що у суду першої інстанції не було достатніх, передбачених законом, зокрема, ст. 48 КК України, підстав для висновку про втрату обвинуваченим суспільної небезпечності, внаслідок чого, не було об'єктивних підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, у зв'язку із зміною обстановки, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України є підставою для скасування ухвали суду з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів уважає доцільним зазначити, що обставини, на які посилається захист, зокрема про те, що ОСОБА_6 має на самостійному вихованні неповнолітню дитину, станом на час розгляду провадження має відстрочку від призову з цих підстав, безумовно має враховуватися під час судового розгляду як пом'якшуючі покарання обставини згідно ст. 66 КК України та обставини які характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_6 .
Відповідно до ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Вказані порушення вимог кримінального процесуального закону при постановленні судом першої інстанції ухвали від 11.04.2025 щодо ОСОБА_6 колегія суддів уважає істотними.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справив у суді апеляційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства та об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення кримінального провадження, що є безумовною підставою для скасування судового рішення та призначення відповідно до ст. 415 КПК України нового розгляду у суді першої інстанції.
-5-
При новому розгляді кримінального провадження, суду першої інстанції необхідно з чітким дотриманням вимог кримінального процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно дослідити всі обставини кримінального провадження, встановити, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 дійсно мало місце, і що воно містить склад кримінального правопорушення та особа винна у його вчиненні, а також наявність чи відсутність підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності, ретельно перевірити доводи викладені в апеляційній скарзі прокурора, та, в залежності від встановленого, прийняти законне, обґрунтоване і вмотивоване рішення, яке б відповідало вимогам ст. 370 КПК України.
У зв'язку з наведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала скасуванню з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції в іншому складі.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу прокурора Хустської окружної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 11.04.2025, якою обвинуваченого ОСОБА_13 звільнено від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України, на підставі ст. 48 КК України, а кримінальне провадження закрито, - скасувати і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції в іншому складі.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді