Справа № 297/1982/25
24.03.2026 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря: ОСОБА_4 ,
учасників судового розгляду: захисника - адвоката - ОСОБА_5 , прокурора - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 11-кп/4806/453/25 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. москва рф, мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, раніше судимого, учня 6-го класу ЗОШ
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України,
Вироком Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 186 КК України та призначено йому покарання за ч. 4 ст. 186 КК України із застосування ст. 102 КК України у виді 7-ми (семи) років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України, з врахуванням ст. 72 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Берегівського районного суду від 01.05.2025 у справі № 297/1171/25, до покарання, призначеного за даним вироком, остаточно призначено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 покарання у вигляді позбавлення волі на строк 7 років 1 місяць.
Запобіжний захід визначений ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Речові докази: мобільний телефон марки “Samsung Galaxy F10» повернуто потерпілій ОСОБА_8 .
Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.
01.05.2025 в період з 16 год 00 хв до 16 год 30 хв ОСОБА_7 , перебуваючи на відстані близько 50 метрів від перехрестя вул. Мужайської та вул. Бертолона Лінера в м. Берегове, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів та з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність, та настання суспільно-небезпечних наслідків, підійшов до ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та попросив останню надати йому мобільний телефон під приводом здійснення телефонного дзвінка в службу таксі, яка, неусвідомлюючи протиправні наміри ОСОБА_7 та розраховуючи на повернення останнім мобільного телефону після здійснення дзвінка, добровільна передала ОСОБА_7 свій мобільний телефон марки “Samsung Galaxy F10», вартість якого згідно висновку експерта про вартість об'єкта оцінки від 02.05.2025 становить 800 гривень, одразу після чого ОСОБА_7 , нереагуючи на її вимогу повернути мобільний телефон, втік в напрямку вул. Мужайської в м. Берегове, чим у такий спосіб відкрито заволодів вищевказаним мобільним телефоном, та спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 800 грн.
Цими діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення передбачене за ч. 4 ст. 186 КК України, за кваліфікуючою ознакою відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений повторно в умовах воєнного часу.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 неоспорюючи висновків суду першої інстанції щодо встановлених фактичних обставин кримінального провадження, доведеності вини обвинуваченого, апеляційну скаргу вносить у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
Просить суд, оскаржуваний вирок суду змінити в частині призначеного покарання, призначити обвинуваченому ОСОБА_7 покарання не пов'язане з позбавленням волі.
На апеляційну скаргу прокурор подав заперечення, в яких зазначає, що вирок суду є законним та справедливим, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника - ОСОБА_5 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечив доводам апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Апеляційний розгляд проводиться за відсутності обвинуваченого та потерпілої сторони, неявка яких, з огляду на положення ст. 405 КПК України, не перешкоджає розгляду справи. З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений та потерпіла сторона вважається належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги; даних про поважність причин неявки та заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший термін від учасників судового процесу не надходило; прокурор та захисник не заперечували щодо можливості апеляційного розгляду кримінального провадження без обвинуваченого та потерпілої сторони.
Згідно з положеннями ч.1 ст.404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, встановлених вироком суду першої інстанції, та правова кваліфікація його дій за ч.4 ст.186 КК Украни, ґрунтуються на зібраних по справі, перевірених та оцінених судом доказах, являються обґрунтованими, належним чином мотивованими, не оспорюються в апеляційній скарзі стороною захисту, а тому судом апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.404 КПК, не перевіряються.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги захисника, про можливість пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
В оскарженому вироку захисник-адвокат ОСОБА_5 наводить доводи проте, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_9 врахував такі обставини як вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, щире каяття, активне сприяння в розкритті злочину, відшкодування шкоди потерпілій, позитивні характеристики за місцем проживання, однак не надав обґрунтування.
Факт визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого як обставину, що пом'якшує покарання. Адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.
Між тим, у ч. 1 ст. 69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Отже, підставами призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, визнані дві групи чинників, які характеризують як вчинений злочин, так і особу винного, та мають враховуватися в їх сукупності, а саме: а) наявність декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину; б) дані, які певним чином характеризують особу винного.
У кожному випадку застосування ст. 69 КК України суд зобов'язаний у своєму рішенні зазначити, які саме обставини справи або дані про особу винного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання.
Також зі змісту ст. 75 КК України вбачається, що застосування закріплених у ній правил - звільнення від відбування покарання з випробуванням - допустиме лише за наявності обґрунтованих підстав для висновку, що виходячи з тяжкості злочину, особи винного та інших обставин кримінального провадження виправлення засудженого є можливим без ізоляції від суспільства. Застосування судом ст. 75 КК України має бути належним чином умотивовано.
Як вбачається з вироку, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання, врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, котрий за місцем проживання характеризувався позитивно, вчинив кримінальне правопорушення будучи неповнолітнім, а також обставину, що пом'якшує покарання - щире каяття.
Інші обставини, які б свідчили про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення судом не встановлені, атому підстав застосування положень статей 69,75 КК України судом не встановлено.
Крім цього, неповнолітній ОСОБА_7 вчинив даний злочин після проголошення відносно нього вироку Берегівським районним судом по справі 297/1171/25 від 01.05.2025 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, що вже в свою чергу дає підстави стверджувати, що неповнолітній немав наміру перевиховуватись в суспільстві та стверджує про його рішучість у вчиненні кримінальних правопорушень.
А тому доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої інстанції під час розгляду кримінального провадження норм кримінального процесуального закону, які би ставили під сумнів обґрунтованість прийнятого рішення.
Наведені обставини свідчать про те, що судом першої інстанції винесено обґрунтований вирок, яким обвинуваченому ОСОБА_7 призначено законне покарання в межах санкцій ч. 4 ст. 186 КК України, яке є необхідним і достатнім для його виправлення.
Таке покарання, на переконання апеляційного суду, повністю відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, а також принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Підстав для зміни оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає.
З врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2025 року без змін.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 09 липня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.186 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців із дня її проголошення.
Судді