Провадження №2/748/91/26
Єдиний унікальний № 748/2128/25
24 березня 2026 рокум. Чернігів
Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді: Майбороди С.М.,
з участю секретаря судового засідання Пасько К.П.,
представника відповідача - адвоката Марченко Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Представник позивача Тараненко А.І. звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 772572017 від 15.07.2021 у розмірі 78028,00 грн, та понесених судових витрат. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 15.07.2021 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 772572017 на суму 20 000,00 грн. Кредитний договір укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний Відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора MNV6F52Y. У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки. Первісний кредитор свої зобов'язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі, що підтверджується Платіжним дорученням. 28.11.2018 між Первісним кредитором та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу № 28/1118-01. У подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання Договору факторингу 1 підписали Реєстр прав вимоги № 155 від 12.10.2021, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання Договору факторингу 2 підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30.05.2023 до Договору факторингу 2, за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. 29.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено Договір факторингу № 29/05/25-Е відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників № б/н від 29.05.2025 за Договором факторингу 3 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача на загальну суму 780258,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам.
Ухвалою Чернігівського районного суду Чернігівської області від 30 червня 2025 року справу прийнято до провадження Чернігівського районного суду Чернігівської області та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов.
30.07.2025 представником відповідача надіслано відзив на позов, яким останній просить відмовити у задоволенні позову, оскільки факт видачі ОСОБА_1 кредитних коштів, розмір заборгованості та порядок нарахування процентів за кредитом не підтверджено жодними доказами.
За клопотанням відповідача ухвалою суду від 31.07.2025 розгляд справи призначено проводити в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
05.08.2025 представником позивача надано відповідь на відзив, якою останній наполягав на задоволенні позовних вимог, вказуючи, що позивачем було виконано умови договору та перераховано кошти за реквізитами, вказаними клієнтом. Крім того, відповідач виконував умови кредитного договору, здійснюючи часткові платежі. Це свідчить про те, що він усвідомлював існування даного договору та визнавав його зобов'язання за ним. Відповідачем не надано доказів , що на його картковий рахунок не зараховувались кошти, до його карткового рахунку мали доступ інші особи або доказів повернення боргу. Нарахування відсотків за кредитом здійснювалось згідно кредитного договору, з яким відповідач був ознайомлений та погодився, про що свідчить його підпис.
Позивач не забезпечив явку свого представника в судове засідання, в матеріалах справи мається клопотання про розгляд справи у відсутності представника позивача.
Представник відповідача просила відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що відповідач сплатив суму кредиту, позивач за договором факторингу не набув право на стягнення кредитних коштів.
Заслухавши представника відповідача, дослідивши обставини справи, судом встановлено наступне.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 15.07.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідач ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії №772572017, у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір про надання кредиту підписано відповідачем ОСОБА_1 за допомогою одноразового паролю ідентифікатора MNV6F52Y (а.с.13-15).
Відповідно до п.1.1. вказаного укладеного договору, кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 20000 грн. 00 коп., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Згідно п. 1.3, п. 1.7 договору, кредитодавець надає перший транш за договором, який має бути повернутий до 12.08.2021 року.
Відповідно до п. 1.9.1. договору виключно на період строку, визначеного в п. 1.7 Договору, нарахування процентів здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 171,55 процентів річних, що становить 0,47 процентів від суми кредиту за кожен день користування.
Згідно з п. 1.9.2. за умови продовження Дисконтного періоду на умовах, передбачених п. 1.8 договору, з наступного дня після закінчення строку, вказаного в п. 1.7. договору, нарахування процентів нарахування процентів здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 440,93 процентів річних, що становить 1,21 процентів від суми кредиту за кожен день користування.
При цьому пунктом 1.9.3. передбачено, що у випадку користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8 договору, умови щодо нарахування процентів за Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 % процентів в день від суми кредиту за кожен день користування ним.
Згідно з п. 4.3 договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами за користування грошовим коштами в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до пунктів 4.2. та 4.4 договору строк дії договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Сторони дійшли згоди, що у всіх правовідносинах між ними в якості підпису буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.
15.07.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 20000 грн. на банківську карту ОСОБА_1 № НОМЕР_1 . ( а.с.34)
У відповідності до листа АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» № БТ/Е-8736 від 26.07.2025, на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 банком була емітована платіжна картка НОМЕР_3 . За період з 15.07.2021 по 20.07.2021 на платіжну картку НОМЕР_4 дійсно було зараховано кошти в сумі 20000 грн. Номер телефону НОМЕР_5 був фінансовим номером ОСОБА_1 та знаходився у його анкетних даних (а.с.110).
Згідно довідки про рух коштів по картці від 22.07.2025, на платіжну картку НОМЕР_3 , 15.07.2021 було зараховано 20000 грн через платіжний сервіс Глобус банку (а.с. 112).
Згідно довідки ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», на виконання договору № 772572017 від 15.07.2021 кредитодавцем було ініційовано платіжну операцію, шляхом подання надавачу фінансових платіжних послуг платіжної інструкції, а надавачем платіжних послуг з наступними реквізитами : надавач платіжних послуг платника : АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ГЛОБУС», надавач платіжних послуг отримувача : АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «УНІВЕРСАЛ БАНК», особа платника : ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА», особа отримувача - ОСОБА_1 (а.с.36).
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, строк дії якого закінчується 28.11.2019 року. Відповідно до умов договору факторингу, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату і на умовах, визначених договором (а.с.42-45).
28.11.2018 між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01 (а.с. 42-45).
Згідно з п.2.1. цього Договору Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, зазначених вказаним договором.
Розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором за кожен реєстр прав вимоги становить 100 грн (ціна продажу), що сплачуються клієнтом протягом 5 банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимоги на банківський рахунок фактора, зазначений у відповідному пункті цього договору (п. 2.3. Договору факторингу).
Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів встановлюється в кожному Реєстрі прав вимог окремо. Розмір фінансування сторони погоджують шляхом укладання Додаткової угоди. Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 (п'яти) банківських днів з моменту підписання сторонами такого Реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання Додаткової угоди. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у 13 розділі цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта (п. 3.1 Договору факторингу).
Відповідно до п. 1.3, 4.1 указаного договору, під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним Реєстром права вимоги.
Пунктом 8.2. договору визначено, що він закінчується 28.11.2019, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором.
28.11.2019 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 (а.с. 47 на звороті).
31.12.2020 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою текст договору факторингу №28/1118-01 викладено у новій редакції. Зокрема, пункти 1.3, 4.1 викладено у такій редакції: право вимоги - право грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитним договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникають у майбутньому. Наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги, по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує» (а.с. 48-51).
31.12.2021 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2022 (а.с. 53).
31.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2023 (а.с. 53-зворот).
31.12.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, згідно з якою строк дії Договору продовжено до 31.12.2024 (а.с. 54).
12.10.2021 між ТОВ «ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано реєстр прав вимоги №155, з витягу з якого вбачається, що боржником є ОСОБА_1 за кредитним договором №772572017 від 15.07.2021 на загальну суму 51 348 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 20000 грн, заборгованість по відсотках - 31 348 грн (а.с. 55-56).
12.10.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «ФК «Таліон Плюс» підписано протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимог № 155 від 12.10.2021, відповідно до якого клієнтом розглянуто та прийнято пропозицію фактора щодо фінансування під відступлення прав грошових вимог, визначених в Реєстрі прав вимоги №155 від 12.10.2021, до всіх визначених в цьому Реєстрі боржників та у визначеному Реєстром обсязі. Сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов щодо відступлення клієнтом фактору прав грошових вимог, визначених в Реєстрі, правочин щодо їх передачі є завершеним. Сторони підтверджують, що предмет факторингової операції, зокрема зміст та обсяг відступлених прав вимоги згідно Реєстру (як то ПІБ та РНОКПП боржника, № та дата кредитного договору, суми заборгованості (сума відступленої грошової вимоги) (грн.) і далі за переліком згідно Реєстру) індивідуалізовано належним чином. Сторони підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в Реєстрі - 12.10.2021. З урахуванням п. 4.1 договору, вони перейшли від клієнта до фактора у вказану дату, будь-яких зауважень не має. Клієнт передав, а фактор прийняв за Реєстром прав вимоги до боржників в кількості 3183 осіб. Загальна сума заборгованості переданої за Реєстром становить 55869183,92 грн (а.с. 57 - зворот).
31.12.2021 ТОВ «ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано акт звірки взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за Реєстром прав вимоги №155 від 12.10.2021 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, за яким сторони підтверджують, що станом на 31.12.2021 Фактором здійснено повну оплату фінансування за відступлення (передачу) прав вимоги (а.с. 57).
05.08.2020 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Фактор) та ТОВ «Таліон Плюс» (Клієнт) укладено договір факторингу №05/0820-01 (а.с. 58-60), за умовами якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.3. договору факторингу №05/0820-01 передбачено, що право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному Реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом 5 банківських днів з моменту підписання сторонами такого Реєстру прав вимог, якщо іншого строку не передбачено відповідним Реєстром прав вимоги. Фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений в пункті 12 цього Договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта (п. 3.1 договору факторингу).
Право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги, по формі встановленій у відповідному додатку (п. 4.1).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1 договору та закінчується 04.08.2021, але у будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п. 8.2 ).
03.08.2021 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду № 2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, якою продовжили строк дії договору до 31.12.2022 включно (а.с.62 - зворот).
30.12.2022 ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» уклали додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020, якою продовжили строк дії договору до 30.12.2024 включно (а.с.63).
30.05.2023 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та ТОВ «ФК «Таліон Плюс» підписано протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно Реєстру прав вимог № 9 від 30.05.2023, відповідно до якого клієнтом розглянуто та прийнято пропозицію фактора щодо фінансування під відступлення прав грошових вимог, визначених в Реєстрі прав вимоги №9 від 30.05.2023, до всіх визначених в цьому Реєстрі боржників та у визначеному Реєстром обсязі. Сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов щодо відступлення клієнтом фактору прав грошових вимог, визначених в Реєстрі, правочин щодо їх передачі є завершеним. Сторони підтверджують, що предмет факторингової операції, зокрема зміст та обсяг відступлених прав вимоги згідно Реєстру (як то ПІБ та РНОКПП боржника, № та дата кредитного договору, суми заборгованості (сума відступленої грошової вимоги) (грн.) і далі за переліком згідно Реєстру) індивідуалізовано належним чином. Сторони підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених в Реєстрі - 30.05.2023. З урахуванням п. 4.1 договору, вони перейшли від клієнта до фактора у вказану дату, будь-яких зауважень не має. Клієнт передав, а фактор прийняв за Реєстром прав вимоги до боржників в кількості 19691 осіб. Загальна сума заборгованості переданої за Реєстром становить 666162445,30 грн (а.с.66).
Відповідно до платіжної інструкції № 4097 від 30.05.2023 здійснено оплату права вимоги згідно реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 та договору факторингу від 05.08.2020 на суму 3 818 981,17 грн. ( а.с.66-зворот)
30.05.2023 між ТОВ «ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» підписано реєстр прав вимоги №9, з витягу з якого вбачається, що боржником є ОСОБА_1 за кредитним договором №772572017 від 15.07.2021 на загальну суму 78028,00 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 20000 грн, заборгованість по відсотках - 58028 грн. ( а.с.64-65)
29.05.2025 між ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (Клієнт) укладено договір факторингу № 29/05/25-Е (а.с. 67-73).
Відповідно до п. 1.1 Договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід'ємною частиною Договору.
Ціна продажу за договором становить 4 437 227,55 грн без ПДВ (п. 3.3 договору факторингу №29/05/25-Е).
До договору додаються наступні додатки, що складають невід'ємну його частину: додаток №1 - форма реєстру боржників; додаток №2 - форма акту прийому-передачі реєстру боржників; додаток №3 - форма акту повернення права вимоги заборгованості (п. 9.8. договору факторингу №29/05/25-Е).
29.05.2025 між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанси» складено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників в кількості 7 277 після чого, з урахуванням пункту 1.2 Договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 258 598 755,46 грн. Реєстр боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу № 29/05/25-Е від 29.05.2025, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а.с. 74).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №29/05/25-Е від 29.05.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступив ТОВ «ФК «ЕЙС» право вимоги заборгованостей, зокрема, до ОСОБА_1 за кредитним договором №772572017 від 15.07.2021 на загальну суму 78028,00 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) - 20000 грн, заборгованість по відсотках - 58028 грн (а.с. 72-73).
Згідно з платіжними інструкціями від 04.06.2025 № 243 ТОВ «ФК «ЕЙС» сплатило ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» 1 000 000,00 грн по договору факторингу №29/05/25-Е, від 04.06.2025 № 245 - 1 000 000,00 грн, від 05.06.2025 № 246 - 1000 000,00 грн, від 05.06.2025 № 247 - 1 000 000,00 грн, від 06.06.2025 № 248 - 437 227,55 грн (а.с. 75-79).
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Приписами ч. 2 ст. 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи, крім іншого, зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79, 80 ЦПК України).
Згідно приписів ст. 12, ч. 1, 5-7 ст. 81, ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У противному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 525 ЦК України передбачена заборона односторонньої відмови від зобов'язання або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
- електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Також частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Договір №772572017 від 15.07.2021 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Його підписано ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.
За вказаних обставин, суд вважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору № 772572017 від 15.07.2021 із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» свої зобов'язання за договором виконало, що підтверджується платіжним дорученням та випискою з рахунку ОСОБА_1 в АТ «Універсал банк». ( а.с.34,110)
Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої статті 510 ЦК України сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (пункти 37, 38)).
Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (стаття 517 ЦК України).
Відповідно до статті 519 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.
Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов'язання за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог (постанова Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №761/33403/17).
Права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача (п.132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20, п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21).
З наведених норм вбачається, що права вимоги (майнові права) можуть бути відступлені (продані) лише за існуючим зобов'язанням; первісний кредитор може відступити (продати) тільки ті права вимоги (майнові права), які дійсно існують та йому належать; відступлення (продаж) прав вимоги (майнових прав) здійснюється виключно в межах того обсягу прав, який має в такому зобов'язанні кредитор.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21) зазначено, що право вимоги, яка відступається (продається), може мати так звану номінальну вартість та реальну вартість. Номінальною вартістю права вимоги в такому разі є розмір самої вимоги, що відступається (продається) за відповідним договором відступлення. Реальна вартість права вимоги, як і будь-якого майна, формується з урахуванням ринкових умов, а саме попиту на такий вид вимоги, ліквідності такої вимоги, що залежить від імовірності її задоволення, зокрема, через наявність спору щодо вимоги або складний фінансовий стан боржника, а в процедурах банкрутства - через запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів, черговість задоволення таких вимог, недостатній обсяг ліквідної маси боржника для їх повного задоволення. Реальна вартість права вимоги має динамічний характер (може змінюватися в будь-який момент залежно від низки обставин), на відміну від номінальної вартості, яка визначається лише розміром самої вимоги кредитора до боржника.
Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни. Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути обумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не свідчить про наявність фінансової послуги, яка надається новим кредитором попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18).
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що сторони договору відступлення права вимоги, зокрема договору купівлі-продажу права вимоги, мають право на власний розсуд визначити ціну, за якою право вимоги продається, з огляду на реальну вартість права вимоги, що відступається (продається), яка може бути як більшою, так і меншою за номінальну вартість такої вимоги.
Звертаючись з цим позовом та обґрунтовуючи заявлені вимоги, ТОВ «ФК «ЕЙС» указувало на те, що право вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перейшло до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС», на підставі договорів факторингу, які були укладені 28.11.2018, 05.08.2020, 29.05.2025 та на підставі додаткових угод, якими продовжено строк дії договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 та договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020.
Підставою зміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав, у даному випадку кредитора, у матеріальних правовідносинах.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).
У даній справі суд виходить з того, що у справі відсутні докази на підтвердження оплати за договором факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018.
Розділом 3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, ураховуючи додаткову угоду № 26, визначено фінансування та порядок розрахунків. Зокрема, пунктом 3.1.1 передбачено, що фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, розмір якої погоджується та визначається сторонами в кожному реєстрі прав вимоги окремо. За умовами пункту 3.1.2, фінансування - належна до сплати клієнту сума грошових коштів, яка вказана у відповідному реєстрі прав вимог, сплачується фактором одним платежем протягом п'яти банківських днів з моменту підписання сторонами такого реєстру прав вимог, якщо інші умови сторони не погодили шляхом укладання додаткових угод. Пунктом 3.1.3 передбачено, що фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору. Сума фінансування вважається отриманою після її зарахування на рахунок клієнта.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договором факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01, які б засвідчували факт набуття ТОВ «Таліон Плюс» прав вимоги за кредитним договором № № 772572017 від 15.07.2021.
Підписаний 31.12.2021 ТОВ «ФК «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» акт звірки взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 не є доказом оплати, оскільки він не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує факт господарської операції, а лише фіксує стан розрахунків між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №910/1389/18 зазначено, що сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Усі укладені до договору факторингу від №28/1118-01 від 28.11.2018 додаткові угоди не змінюють визначений самим договором порядок оплати: фінансування сплачується фактором на банківський рахунок клієнта, зазначений у розділі 13 цього договору.
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Отже, належні докази щодо підтвердження оплати договорів факторингу на кожному етапі відступлення права вимоги входять до предмета доказування (наявність у ТОВ «ФК «Ейс» права вимоги) у цій справі, а обов'язок надати докази на підтвердження заявлених вимог покладено на позивача.
Крім того, як слідує з доданих розрахунків заборгованості зазначено про сплату як боргу в сумі 20000 грн так і відповідно процентів. (а.с.80-84)
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, того, що в ході судового розгляду не встановлено факту набуття позивачем права грошової відносно ОСОБА_1 за договором № 772572017 від 15.07.2021, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 526, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, суд
В задоволенні позовних вимог ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 30 березня 2026 року.
Відомості про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
Позивач : ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса : Харківське шосе, 19, офіс 2005, м. Київ.
Відповідач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_1 .
Суддя С. М. Майборода