Провадження № 2/742/43/26
Єдиний унікальний № 742/6366/24
30 березня 2026 року м.Прилуки
Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючої - судді Короткої А.О.,
при секретарі судового засідання Бурмаці Є.В.,
за участю:
представника позивача - адвоката Фесика І.А.,
представника відповідача - адвоката Ковальчука Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів та стягнення коштів, -
Адвокат Фесик І.А. звернувся до суду з позовом ОСОБА_1 до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживачів, у якому просив зобов'язати АТ «Державний ощадний банк України» відновити залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 ОСОБА_1 до розміру, який був на ньому до проведення платіжних операцій від 02.03.2024 щодо переказу кредитних коштів у розмірі 26320,00 грн, стягнути з АТ «Державний ощадний банк України» грошові кошти у розмірі 28245,38 грн, списані на погашення заборгованості по кредитному ліміту та нарахованих процентах по картковому рахунку № НОМЕР_1 за наслідком проведення платіжних операцій від 02.03.2024, та стягнути судові витрати по справі.
Позов мотивований тим, що 12.02.2024 між ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкрито поточний рахунок з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) з встановленням відновлювальної кредитної лінії на банківську картку. Банком було встановлено на суму 27100,00 грн. Для активації картки 01.03.2024 ОСОБА_1 здійснила покупки у трьох магазина міста на суму 466,50 грн. Наступного дня, 02.03.2024, з належного їй карткового рахунку о 13 год. 33 хв. та 13 год. 34 хв. через систему мобільний банкінг були зняті кошти в сумі 26320,00 грн. Несанкціоноване списання коштів здійснювалося двома платежами: на суму 26000,00 грн та 320,00 грн. Про несанкціоноване списання коштів ОСОБА_1 дізналася в травні 2024 року, коли банком вперше були списані з її рахунку кошти на погашення відсотків (грошових зобов'язань) перед банком. У зв'язку з цим ОСОБА_1 звернулася в банк для отримання інформації, під час розмови з працівником банку вона повідомила, що кошти в розмірі 26320,00 грн списані несанкціоновано, без її згоди. Однак працівник банку повідомив, що це не можливо. Тому позивачка письмово звернулася до АТ «Державний ощадний банк України» із заявою, у якій повідомила про несанкціоноване списання коштів 02.03.2024 у сумі 26320,00 грн.
У червні ОСОБА_1 отримала відповідь від АТ «Державний ощадний банк України», у якій їй було рекомендовано звернутися до відділення банку для подачі заяви про спірну транзакцію з Витягом з ЄРДР та оригіналами документів, що посвідчують особу.
10.08.2024 за заявою ОСОБА_1 були внесені відомості до ЄРДР №12024270330000794, після чого позивачка вдруге звернулася до відповідача із заявою, у якій просила провести службове розслідування щодо несанкціонованого списання 02.03.2024 з її карткового рахунку коштів у сумі 26320,00 грн. Однак, зі змісту наданої відповідачем відповіді вбачається, що банк проігнорував заяву позивачки та не провів розслідування стосовно несанкціонованого списання коштів, а лише було вказано, що ОСОБА_1 слід звернутися до відділення банку з типовою заявою та приєднати Витяг з ЄРДР, що вона і зробила 24.10.2024.
Позивачка зауважила, що не розголошувала жодним особам інформацію про карткові рахунки, пін-коди, паролі чи іншу конфіденційну інформацію, необхідну для проведення платіжних операцій. Вона не входила до мобільного додатку і їй не надходили смс-повідомлення про списання коштів з рахунку. Яким чином відбувся переказ коштів позивачці не відомо. ОСОБА_1 вважає, що АТ «Державний ощадний банк України» не провело належну ідентифікацію клієнта та захист рахунку, внаслідок чого з рахунку позивачки було неправомірно здійснено переказ коштів стороннім особами.
26.11.2024 від представника відповідача надійшов відзив, згідно з яким представник заперечив проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що 21.05.2024 позивачкою було поповнено картковий рахунок № НОМЕР_1 на суму 28500,00 грн та 22.05.2024 на суму 1300,00 грн. 07.06.2024 за заявою позивачки зазначений рахунок було закрито.
Представник відповідача зауважив, що доводи позивачки щодо несанкціонованого здійснення операцій не відповідають дійсності, оскільки вхід у мобільний додаток «Ощад 24/7» можливий лише з підтвердженням біометрії або коду доступу, що надходить на фінансовий номер клієнта. Вхід у мобільний додаток «Ощад 24/7» відбувся коректно з підтвердженням коду доступу, що надійшов на фінансовий номер позивачки НОМЕР_7. Фактично на запит ОСОБА_1 відбулася її реєстрація в системі «Ощад 24/7», однак вона проігнорувала, не заперечила та не скасувала вказану реєстрацію шляхом повідомлення Контакт-центру банку. Тобто, ОСОБА_1 своїми діями посприяла в доступі до власного карткового рахунку та незаконному використанню невідомою особою інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, які відбулися 02.03.2024 зі списання грошових коштів шляхом використання мобільного додатку. Відтак, несанкціоновані перекази грошових коштів сталися в результаті розголошення клієнтом своїх персональних даних. Технічно банк не несе відповідальність за операції, що виконуються із ПІН-кодом в додатку «Ощад 24/7», оскільки у даному випадку немає технічної можливості встановити, ким саме була проведена операція, оскільки вважається, що код відомий тільки власнику картки. Отже, позивачкою було порушено вимоги договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб (а.п.22-29).
Представник позивачки у судовому засіданні підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, мотивуючи це тим, що несанкціоновані перекази грошових коштів сталися в результаті розголошення ОСОБА_1 своїх персональних даних.
Вислухавши думку кожної зі сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.
12.02.2024 між ОСОБА_1 та АТ «Державний ощадний банк України» було укладено договір у вигляді заяви про приєднання №77022126/210720 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) (а.п.53-59, 60, 61-63).
Відповідно до копії довідки 30.07.2020 ОСОБА_1 стала клієнтом «Державний ощадний банк України». Фінансовий номер телефону - НОМЕР_2 не змінювався з моменту заведення в систему банку (а.п.41).
Згідно з копією виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 , 02.03.2024 із зазначеного рахунку були списані кошти у сумі 26000,00 грн та 320,00 грн (а.п.7).
20.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до АТ «Державний ощадний банк України» із запитом про надання інформації про заходи, які були чи будуть вчинені банком для розслідування інциденту несанкціонованого зняття коштів з її карткового рахунку та просила припинити нараховувати відсотки на кредитні кошти по банківській картці НОМЕР_3 (а.п.9).
На зазначений запит 18.06.2024 позивачка отримала рекомендацію звернутися до відділення банку для подачі заяви про спірну транзакцію з Витягом з ЄДРДР (а.п.10).
За заявою ОСОБА_1 до ЄДРДР було внесено кримінальне провадження №12024270330000794 за ч.4 ст.190 КК України, стосовно вчинення проти ОСОБА_1 шахрайських дій, внаслідок чого з її карткового рахунку було списано грошові кошти у сумі 26320,00 грн (а.п.8).
Відповідно до копії заяви після реєстрації заяви ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення у Прилуцькому РВП ГУНП в Чернігівській області, вона повторно звернулася до АТ «Державний ощадний банк України» з проханням провести службове розслідування щодо фактів несанкціонованого списання з її карткового рахунку коштів у сумі 26320,00 грн та надати їй інформацію по даному питанню (а.п.11).
На зазначений запит 12.09.2024 позивачка отримала рекомендацію звернутися до відділення банку для подачі заяви про спірну транзакцію з Витягом з ЄДРДР (а.п.12).
24.10.2024 ОСОБА_1 було подано заяву до АТ «Державний ощадний банк України», у якій вона повідомила, що без її відома невідомими особами з її банківської картки № НОМЕР_3 02.03.2024 були списані кошти у сумі 26000,00 грн та 320,00 грн. Дані ніяким стороннім особами заявниця не розголошувала (а.п.16).
Відповідно до копії довідки, спірні транзакції було виконано 02.03.2024 о 13:34:07 на суму 320,00 грн та о 13:33:40 на суму 26000,00 грн. Перекази здійснено через «Ощад 24/7» на картку ТОВ «Нова-Пей» НОМЕР_4 ) (а.п.39).
З копії довідки вбачається, що 02.03.2024 о 13:26:18, о 13:27:42 та о 13:29:14, тобто перед здійсненням спірних транзакцій, з номера телефону НОМЕР_2 було здійснено три спроби входу до «Ощад 24/7». Транзакційні смс не надсилались, оскільки послуга смс-інформування не була підключена по картці (а.п.40).
Згідно з копією довідки 02.03.2024 о 13:31:35 вхід у додаток «Ощад 24/7» було здійснено з іншого пристрою, відмінного від пристрою ОСОБА_1 (а.п.43).
Відповідно до копії службової записки від 14.11.2024, 02.03.2024 о 13 год. 29 хв. відбувся вихідний автоматичний IVR-дзвінок на номер телефона НОМЕР_2 для підтвердження реєстрації в системі «Ощад 24/7», який був успішно прийнятий. Для підтвердження реєстрації та отримання одноразового пароля клієнту необхідно було натиснути цифру 1 на клавіатурі телефона, що клієнт і здійснив. Після підтвердження клієнту було озвучено одноразовий пароль (а.п.46).
З роздруківки дзвінків абонентського номера НОМЕР_2 вбачається, що 02.03.2024 о 13:31:26 надійшло смс-повідомлення від Ощадбанку (а.п.111-112).
Відповідно до скріншота листування позивачки та АТ «Ощадбанк», 02.03.2024 о 13 год. 32 хв. їй надійшло повідомлення про вхід у мобільний банкінг, код чи пароль для входу не надходив (а.п.156-157).
З копії виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що 01.03.2024 та 01.04.2024 було нараховано відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 1218,62 грн та 706,76 грн відповідно (а.п.13-15).
Відповідно до копії виписки по картковому рахунку, 21.05.2024 ОСОБА_1 було поповнено рахунок на суму 28500,00 грн, 22.05.2024 на суму 1300,00 грн (а.п.47-45).
05.06.2024 ОСОБА_1 подала до АТ «Державний ощадний банк України» заяву про розірвання договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та/або закриття рахунку № НОМЕР_1 (а.п.51).
Згідно з копією довідки, 07.06.2024 рахункок № НОМЕР_1 було закрито (а.п.44).
Відповідно до постанови слідчого ВРЗЗС СВ Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області старшого лейтенанта поліції Ситченка М.М. від 04.10.2024, що міститься в матеріалах кримінального провадження №12024270330000794 від 10.08.2024, яке витребовувалося судом, в ході досудового розслідування встановлено, що грошові кошти потерпілої ОСОБА_1 були списані без шахрайських дій третіх осіб. Потерпіла за підозрілими посиланнями не переходила, дзвінки шахраїв не отримувала. Таким чином, в даному випадку вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Згідно з протоколом огляду речей від 23.10.2025, що міститься в матеріалах того ж кримінального провадження №12024270330000794 від 10.08.2024, під час здійснення спірних транзакцій клієнт здійснював вхід до інтернет-банкінгу з наступних ip-адрес: НОМЕР_5 та НОМЕР_8 - провайдер ПрАТ «Київстар».
У судовому засіданні було встановлено, що фінансовий номер ОСОБА_1 НОМЕР_2 , що належить мобільному провайдеру Vodafone Україна.
Відповідно до ч.1 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За змістом ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).
У ч.2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч.1, 2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Невід'ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг (далі - Умови), розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ у мережі Інтернет.
Згідно зі ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором. Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу. Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач спеціального платіжного засобу зобов'язаний використовувати його відповідно до вимог законодавства України і умов договору, укладеного з емітентом, та не допускати використання спеціального платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення №223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі №552/2819/16-ц (провадження №61-1396св18) вказано, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено про те, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
Таким чином, судом беззаперечно встановлено, що за відсутності належного контролю з безпеки платіжних операцій з боку працівників АТ «Державний ощадний банк України» 02.03.2024 з кредитного рахунку ОСОБА_1 шахрайським шляхом були списані грошові кошти. Крім того, АТ «Державний ощадний банк України» не надало жодних належних та допустимих доказів, які б безспірно доводили, що своїми діями чи бездіяльністю ОСОБА_1 сприяла доступу до відомостей по кредитній картці та до її особового рахунку, а також незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу невстановленим особам ініціювати платіжні операції 02.03.2024. Окрім цього, виявивши безпідставне списання коштів, позивачка повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів, а відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім'я позивачки, не є підставою для відмови у задоволенні позову, у зв'язку з чим з метою захисту прав споживача банківських послуг даний позов підлягає задоволенню в частині стягнення з АТ «Державний ощадний банк України» грошових коштів у сумі 28245,38 грн, списаних на погашення заборгованості по кредитному ліміту та нарахованих процентів по картковому рахунку № НОМЕР_1 за наслідком проведення платіжних операцій 02.03.2024.
Враховуючи те, що з метою уникнення нарахування відсотків за використання кредитних коштів, позивачкою було самостійно відновлено залишок коштів на кредитному рахунку № НОМЕР_1 та внесено кошти в сумі 28245,38 грн, то в частині позовних вимог про зобов'язання АТ «Державний ощадний банк України» відновити за власний рахунок залишок коштів на картковому рахунку № НОМЕР_1 до того стану, у якому він перебував до проведення платіжних операцій 02.03.2024 щодо переказу коштів у сумі 26320,00 грн, шляхом повернення коштів, списаних внаслідок вчинення таких операцій, слід відмовити.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідача на користь держави.
На підставі викладеного та ст.1071,1073, 1092 ЦК України, керуючись ст.12, 81, 258-259, 263-265, 273, 354 ЦПК України,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_1 ) до акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (код ЄДРПОУ-00032129, місцезнаходження: вул.Госпітальна, буд.12-Г, м.Київ, 01001) про захист прав споживачів та стягнення коштів - задовольнити частково.
Стягнути з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ-00032129, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , грошові кошти у сумі 28245 (двадцять вісім тисяч двісті сорок п'ять) гривень 38 копійок, списані на погашення заборгованості по кредитному ліміту та нарахованих процентів по картковому рахунку № НОМЕР_1 за наслідком проведення платіжних операцій 2 березня 2024 року щодо переказу кредитних коштів у сумі 26320,00 гривень.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ-00032129, на користь держави судовий збір у розмірі 1331 (тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду.
Повне судове рішення складено та підписано 30.03.2026.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Анна КОРОТКА