Дата документу 09.03.2026
Справа № 334/5034/25
Провадження № 2/334/205/26
09 березня 2026 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Козлової Н.Ю., за участю секретаря Александрової А.С., представника позивача адвоката Завгородньої В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди
У червні 2025 року, позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди.
Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 23.06.2025 року, позов надійшов у провадження судді Козлової Н.Ю.
Ухвалою суду від 26.06.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 31.07.2025 року.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, разом з копією позовної заяви та додатками до нього направлено відповідачу з роз'ясненням права на подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач своїм правом на написання відзиву на позовну заяву не скористався. У судові засідання, призначені на 31.07.2025 року, 27.10.2025 року не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином, зокрема смс - повідомленнями, які доставлялися відповідачу завчасно.
27.10.2025 року, за відсутністю відповідача, суд закрив підготовче судове засідання та призначено справу до розгляду по суті на 26.01.2026 року.
26 січня 2026 року судове засідання не відбулося у зв'язку з неявкою представника позивача та відповідача.
09 березня, у судовому засіданні за участю представника позивача, остання заявила клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження та витребування доказів.
В обґрунтування зазначеного клопотання представник позивача посилалася на те, що відповідач, який безпідставно отримував грошові кошти від позивача нібито на потреби ЗСУ, не отримує судових повісток та повідомлень від суду, оскільки за офіційними даними перебуває на військової службі. Проте, в матеріалах справи відсутні будь які докази того. Крім того, її довіритель, позивач ОСОБА_1 усно повідомив, що грошові кошти, які він перераховував відповідачу нібито на потреби ЗСУ, ОСОБА_2 привласнював собі на власні потреби. З вищенаведених підстав, позивач звернувся до компетентних органів поліції з заявою про вчинення злочину. Проте кримінальне провадження порушено не було та запропоновано позивачу звернутися до суду з цивільним позовом.
Отже, враховуючи вищевикладене, представник позивача просила суд повернутися до стадії підготовчого судового засідання для витребування доказів щодо проходження відповідачем військової служби та за наявності певних обставин, можливості позивачу змінити предмет позову.
Вивчивши клопотання сторони позивача, суд приходить до наступного.
Згідност.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17 (провадження № 61-9545сво21).
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно із частиною третьою статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до ч.1 ст. 189 ЦПК України, завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до частини другої статті 189 ЦПК України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Відповідно до ч.2 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про:1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.02.2021 у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20, постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 січня 2022 року у справі N 234/11607/20 (провадження N 61-15126св21), зроблено висновок, що: "при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод".
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року). Верховний Суд дійшов висновку, що згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.02.2021 у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 у справі № 923/525/20, постанові від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21 суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Встановлено, що після закінчення підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті, у справі дійсно необхідно вчинити ряд процесуальних дій, які можливо реалізувати лише на стадії підготовчого судового засідання, а тому доводи представника позивача адвоката відповідачів - адвоката Завгородньої В.В. є слушними.
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується (п. 1 ч. 2ст. 84 ЦПК України); обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати (п. 2 ч. 2ст. 84 ЦПК України); підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа (п. 3 ч. 2ст. 84 ЦПК України); вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (п. 4 ч. 2ст. 84 ЦПК України).
До вказаного вище клопотання представником позивача наведені докази того, що самостійно отримати докази сторона не може, оскільки інформацію щодо перебування особи у лавах ЗСУ надається лише за ухвалою суду.
Суд враховує, що з боку представника позивача вживалися самостійні заходи по отриманню доказів, однак на її запит інформації станом на час розгляду справи надано не було.
За таких обставин, клопотання представника позивача про витребування доказів підлягає задоволенню.
Роз'яснити, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали.
У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 12, 43, 84, 189, 200, 263, 353 ЦПК України, суд
Клопотання представника позивача адвоката Завгородньої В.В. про повернення до стадії підготовчого провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди та витребування доказів, - задовольнити.
Повернутися до розгляду справи № 334/5034/25 у підготовчому провадженні.
Витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 інформацію щодо проходження військової служби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Роз'яснити, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов'язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов'язку подати витребувані судом докази.
Підготовче засідання відкласти на 10 годину 30 хвилин 15 квітня 2026 року.
Витребувані докази надати суду до 15.04.2026 року.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: Козлова Н. Ю.