Єд. унік. № 243/2892/26
Провадження № 2/243/1217/2026
27 березня 2026 року м. Слов'янськ
Суддя Слов'янського міськрайонного суду Донецької області Соловйова О.О., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дейниченко Вячеслав Ігорович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-
25 березня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дейниченко В.І., звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Разом з тим, в позовній заяві зазначено про звільнення позивача від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» з урахуванням висновку, викладеного в постанові КЦС ВС від 19 жовтня 2022 року у справі № 743/1481/21.
Вивчивши позовну заяву та додані до неї матеріали суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно із ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
У постанові Верховного Суду від 19 жовтня 2022 року у справі №743/1481/21 зазначається, що при стягненні за виконавчим написом нотаріуса боржник не позбавлений права на захист своїх прав. Стягнення провадиться в рамках виконавчого провадження, яке дозволяє боржнику користуватися правом захисту, в тому числі судового. Предметом позову в таких справах є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.
Таким чином, позов про визнання виконавчого напису про стягнення заборгованості за кредитним договором таким, що не підлягає виконанню, стосується кредитних правовідносин. У випадку пред'явлення такого позову споживачем фінансових послуг підлягає застосуванню положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Також у вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що споживач, що звернувся до суду з позовом про захист своїх прав, звільнений від сплати судового збору як за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, так і на наступних стадіях цивільного процесу.
Водночас, у постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 року у справі № 638/6060/18 йдеться про необхідність суду з'ясувати, чи пов'язаний позов з порушенням прав споживача. Так, колегія суддів Верховного Суду відхилила аргумент касаційної скарги про те, що позов стосується захисту прав споживача, оскільки позивач не зазначив жодних доводів та доказів того на які саме потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб, в чому полягало порушення прав позивача як споживача.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі №922/404/19 зроблено висновок, що позовом є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. При цьому під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 03 листопада 2021 року справа №757/40852/17, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.
Отже, для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
У даному випадку предметом позову є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, тобто матеріально-правові відносини, які виникли з приводу вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, а не відносини, які виникли з приводу надання позивачу кредиту, який виданий не на конкретні споживчі цілі.
Разом з тим, позивач не зазначає в чому полягає порушення прав позивача, саме як споживача фінансових послуг.
Тому доводи представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору з посиланням на ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» є помилковими.
Таким чином, відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання позовної заяви про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, заявнику слід сплатити судовий збір у сумі 1064,96 грн (з урахуванням подачі заяви в електронному вигляді) за такими реквізитами: на розрахунковий рахунок UA598999980313111206000005658, отримувач коштів: Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37967785, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), Код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Враховуючи наведене, вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про її залишення без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 175, 176, 177, 185, 260, 261, 353 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дейниченко Вячеслав Ігорович, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АЛАНД», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Бучанського районного нотаріального округу Київської області Грисюк Олена Василівна, Приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Нордіо Вадим Вікторович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - залишити без руху.
Надати позивачу термін для усунення недоліків, вказаних в ухвалі, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання нею ухвали.
Повідомити позивача про необхідність усунення недоліків вказаних в ухвалі шляхом направлення йому копії даної ухвали та роз'яснити, що у разі не усунення недоліків позову у строк, встановлений судом, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута.
Копію ухвали надіслати позивачу та його представнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.О. Соловйова