24 березня 2026 року м. Чернівці справа № 727/10453/25
провадження №22-ц/822 /254/26
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Перепелюк І. Б.
суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.
секретаря Черновської А.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 грудня 2025 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Держпродспоживслужби в Чернівецькій області про визнання права власності на майно,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Держпродспоживслужби в Чернівецькій області про визнання права власності на майно. Посилався на те, що він відповідно до договору купівлі-продажу від 10.06.2005 року придбав у ОСОБА_2 розкидач РОУ-6 у технічно справному стані на підставі накладної №40 від 26.01.2001 року, як майновий пай отриманий в результаті розпаювання колишнього колгоспу «Надія». В подальшому позивач переобладнав зазначений розкидач РОУ-6 у тракторний причіп.
23.06.2025 року позивач звернувся до Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області із заявою про реєстрацію самостійно складеного причепа, додавши до заяви відповідні документи.
Однак, довідкою його було повідомлено, що складений причіп в Єдиному реєстрі для ведення автоматичного обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин сільськогосподарської техніки, інших механізмів, не значиться.
Позивач просив визнати за ним право власності на самостійно складений причіп 2025 року випуску заводський номер 26-04363 від 21.04.2025.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 грудня 2025 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 грудня 2025 року скасувати та задовольнити його позов.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно посилався на те, що Головне управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області є неналежним відповідачем, оскільки виконує технічну функцію, яка полягає у відомчій реєстрації механізмів. Не погоджуючись з цим, апелянт зазначає, що оскільки Головне управління Держпродспоживслужби відмовило зареєструвати транспортний засіб у зв'язку з відсутністю свідоцтва про реєстрацію машини з відміткою про зняття його з обліку попереднім власником та документів, що підтверджують право власності або правомірність використання машини, то іншого способу крім визнання права власності у судовому порядку немає.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом
Встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу від 10.06.2005 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 розкидач РОУ-6 у технічно справному стані, який належав останньому на підставі накладної № 40 від 26.01.2001 року, як майновий пай отриманий в результаті розпаювання колишнього колгоспу «Надія».
Згідно з довідкою Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області №вих-24-10-3323-25 від 25.06.2025, ОСОБА_1 було повідомлено, що самостійно складений причіп, рік складання 2025, заводський номер 26-04363 в Єдиному реєстрі для ведення автоматичного обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин сільськогосподарської техніки, інших механізмів, не значиться.
Згідно з листом №24.10-3322-25 від 25.06.2025, наданим Головним управлінням Держпродспоживслужби в Чернівецькій області, на звернення ОСОБА_1 про відомчу реєстрацію самостійно складеного причіпа, рік складання 2025, заводський номер 26- 04368 роз'яснено, що подані документи не є підставою для реєстрації транспортного засобу в ГУ Держпродспоживслужби.
Згідно з висновком №01-02Вс-2025 від 10.02.2025 за результатами експертизи самостійно складеного технічного засобу, наданого «УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, причіп самостійно складений відповідає вимогам нормативних документів щодо технічного стану, конструкції, безпеки дорожнього руху, безпеки праці та охорони навколишнього природного середовища.
Відповідно до протоколу експертизи конструкції самостійно складеного причепа про відповідність вимогам безпеки №01-02Вс-2025 від 10.02.2025, наданого «УкрНДІПВТ ім. Л. Погорілого, зазначено, що оцінюваний з метою реєстрації самостійно складений причіп, за візуальним обстеженням та зовнішніми ознаками вузлів і агрегатів повторює конструкцію причепа За результатами оцінки відповідності самостійно складеного причепа встановлено, що він відповідає вимогам нормативних документів щодо технічного стану, конструкції, безпеки дорожнього руху, безпеки праці та охорони навколишнього природного середовища, за пунктами які визначалися.
Відповідно до висновку №3548/2025 автотоварознавчого дослідження з оцінки транспортного від 13 серпня 2025 року ринкова вартість причіп самостійно складений номерний знак Б/Н, на дату оцінки, становить 67946,88грн.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.
За приписами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, а статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права,
яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся в суд з позовом до Держпродспоживслужби в Чернівецькій області про визнання права власності на майно. Просив визнати за ним право власності на самостійно складений причіп 2025 року випуску заводський номер 26-04363 від 21.04.2025.
Відповідно до положень ст. ст. 316, 317, 319 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Постановою Кабінету Міністрів України №694 від 08.07.2009 року затверджено Порядок відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів.
В п.1 Порядок визначає процедуру відомчої реєстрації, перереєстрації, тимчасової реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів (далі - машини), здійснення інших заходів, пов'язаних з реєстрацією та веденням обліку машин, та застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про адміністративну процедуру".
2. Реєстрація та зняття з обліку машин проводяться територіальними органами Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів ( територіальні органи Держпродспоживслужби).
До проведення реєстрації, тимчасової реєстрації (крім реєстрації, тимчасової реєстрації нових машин, які не були зареєстровані територіальними органами Держпродспоживслужби), перереєстрації, зняття з обліку (крім зняття з обліку машини у зв'язку з вибракуванням), оформлення акта про присвоєння ідентифікаційного номера машини та видачі власнику машини або іншій особі, яка використовує її на законних підставах (далі - власник), дублікатів реєстраційних документів або номерних знаків спеціалістами з проведення обстеження машини на відповідність її ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації, які пройшли підготовку для провадження такого виду діяльності, проводиться дослідження таких машин.
Нові машини, які не зареєстровані територіальними органами Держпродспоживслужби, реєструються (тимчасово реєструються) після їх огляду державними інспекторами за місцем їх реєстрації. Місце огляду власник узгоджує з державним інспектором в Автономній Республіці Крим, області, мм. Києві, Севастополі або в районі.
Реєстрація та зняття з обліку машин здійснюються після отримання власником відповідного висновку спеціаліста з проведення обстеження машини на відповідність ідентифікаційних номерів і супровідних документів на предмет фальсифікації за встановленою Мінекономіки формою.
3. Власники, крім суб'єктів господарювання, визначених у підпункті 5 пункту 8 цього Порядку, зобов'язані зареєструвати в територіальному органі Держпродспоживслужби машину протягом 10 діб від дня придбання, митного оформлення або виникнення інших обставин, що є підставою для реєстрації. Строк реєстрації може бути продовжений територіальним органом Держпродспоживслужби у разі неможливості власника своєчасно її провести у зв'язку з хворобою, відрядженням чи з інших причин.
Причіпне, навісне обладнання (крім тракторних причепів і прирівняних до них машин) та інвентар, яким присвоєно ідентифікаційні номера, реєструються за бажанням власників.
4. Машина реєструється протягом семи днів на підставі зареєстрованої в установленому порядку державним інспектором заяви власника або уповноваженої ним особи у разі, коли документи, що додаються до заяви, подані у повному обсязі.
До заяви додаються:
1) документи, що підтверджують право власності або правомірність використання машини;
2) документи, що підтверджують сплату передбачених законодавством податків, а також зборів за послуги, що надаються територіальним органом Держпродспоживслужби;
4) копії паспорта та картки фізичної особи - платника податків про присвоєння ідентифікаційного номера Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платників (для фізичної особи);
5) документ, що посвідчує особу представника власника та його повноваження (у разі потреби);
6) свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про її зняття з обліку попереднім власником (якщо машина перебувала в експлуатації та була зареєстрована в територіальному органі Держпродспоживслужби чи іншому державному органі), крім відомчої реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку машин, стягнутих у дохід держави за судовим рішенням про застосування до фізичної або юридичної особи санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України “Про санкції», яке набрало законної сили;
7) митна декларація на паперовому носії або її копія, засвідчена в установленому порядку, або електронна митна декларація, або уніфікована митна квитанція МД-1 - для машин, що ввезені на митну територію України та реєструються вперше;
8) акт про присвоєння ідентифікаційного номера (у разі реєстрації машини, якій ідентифікаційний номер присвоєно відповідно до пункту 14 цього Порядку);
8-1) висновок спеціаліста;
8-2) для машин, які реєструються вперше:
декларація про відповідність, оформлена виробником або його уповноваженим представником, - для машин, на які поширюється дія Технічного регламенту безпеки машин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 62 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 9, ст. 344);
сертифікат відповідності затвердженому типу, оформлений виробником або його уповноваженим представником на підставі сертифіката затвердження типу, - для машин, на які поширюється дія Технічного регламенту затвердження типу сільськогосподарських та лісогосподарських тракторів, їх причепів і змінних причіпних машин, систем, складових частин та окремих технічних вузлів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2011 р. № 1367 (Офіційний вісник України, 2012 р., № 1, ст. 22), або сертифікат затвердження типу, виданий на одиничні зразки машин органом з оцінки відповідності, призначеним в установленому порядку на провадження діяльності щодо затвердження типу;
9) інші документи у випадках, визначених цим Порядком.
Відповідність машини, що переобладнана або самостійно складена, вимогам правил, нормативів і стандартів України щодо технічного стану, конструкції, безпеки дорожнього руху, безпеки праці та охорони навколишнього природного середовища підтверджується висновками суб'єктів господарювання, уповноважених проводити таку перевірку у порядку, визначеному законодавством.
Переобладнання машини, що призводить до зміни повної маси та її розподілу по осях, розміщення центру ваги, типу двигуна, його ваги і потужності, колісної бази чи колісної формули, системи гальмового і рульового керування та трансмісії, її складових частин проводиться за погодженням з підприємством - виробником машини або з державним підприємством "Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки" (м. Одеса), або з Державною науковою установою "Український науково-дослідний інститут прогнозування та випробування техніки і технологій для сільськогосподарського виробництва імені Леоніда Погорілого".
Позивач звертаючись до Головне управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області до заяви про реєстрацію додав :
1. висновок 01-02Вс-2025 від 10.02.2025р.
2. сертифікат відповідності №0058 від 21.02.2025
3. протокол №01-02Вс-2025 від 10.02.2025р. експертизи конструкції самостійно складеного причепа про відповідність вимогам безпеки.
4. договір-купівлі продажу від 10.06.2025р.
5. накладну №40 від 26.01.2021р.
Відмовляючи позивачу у реєстрації, Головне управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області посилалось на відсутність необхідних для реєстрації документів, передбачених Порядком відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що Головне управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області виконує технічну функцію, яка полягає у відомчій реєстрації механізмів та транспортних засобів.
Отже, позов поданий до Головне управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області про визнання права власності, є безпідставним.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, провадження № 12-158гс18).
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав
та вплив на порушника.
Тлумачення вказаних норм права свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором,
та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту,
який не суперечить закону.
Загальний перелік способів захисту цивільного права та інтересів визначені у статті 16 ЦК України, в якій зазначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового
або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право
або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права
чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження № 14-144цс18; від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, провадження
№ 12-187гс18; від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, провадження № 14-338цс18; від 11 вересня 2019 року у справі
№ 487/10132/14-ц, провадження № 14-364цс19; від 06 квітня 2021 року
у справі № 925/642/19, провадження № 12-84гс20.
Ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у цивільному процесі можливий за умови, що такі права, свободи чи інтереси справді порушені, а позивач використовує цивільне судочинство саме для такого захисту, а не з іншою метою.
Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити
до відновлення порушеного права позивача.
При розгляді справи суд має з'ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом
або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Проте, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, але є ефективним
та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення
про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 29 вересня
2020 року у справі № 378/596/16-ц, провадження № 14-545цс19,
від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20, провадження
№ 12-61гс21 (пункт 148)).
Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в даній справі, належним способом захисту прав позивача є визнання протиправною відмову Головного управління Держпродспоживслужби в Чернівецькій області у реєстрації самостійно складеного причепа, в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й суд апеляційної інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.
Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб'єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.
Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м.Чернівців від 3 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складення повної постанови до Верховного Суду.
Повна постанова складена 27 березня 2026 року.
Судді І.Б. Перепелюк
І.Н. Лисак
І.М. Литвинюк