Провадження № 11-кп/803/1481/26 Справа № 204/5516/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 березня 2026 року у кримінальному провадженні № 12025042140000508 від 24 квітня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_6 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Тернівці Дніпропетровської області, громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
обвинуваченої ОСОБА_6
захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 березня 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченій ОСОБА_6 строк тримання під вартою до 30 квітня 2026 року включно із визначенням застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно складає 242 240,00 грн.
Суд першої інстанції врахував характер пред'явленого обвинувачення ОСОБА_6 та продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), а саме остання може переховуватися від суду з метою уникнення покарання, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, враховуючи, що свідок ОСОБА_8 , залишається не допитаним, а тому існує ймовірний ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченої на свідка, він може надавати неправдиві свідчення або ж відмовитись від їх надання, а також вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що остання раніше судима, що свідчить про антисоціальну спрямованість її особи та стійкість її протиправної поведінки, не працює і не має легального джерела доходу.
Крім того, судом враховано, що обвинуваченій інкримінується вчинення дій у даному кримінальному провадженні під час того, як у Амур-Нижньодніпровському районному суді м. Дніпропетровська відносно неї вже перебувало кримінальне провадження №12024041570000596 від 30.09.2024 року, за яким ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК, що також свідчить на користь обґрунтованості існування ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі з доповненнями обвинувачена просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою застосувати до обвинуваченої альтернативний запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою або зменшити розмір застави, яка не повинна бути завідомо непомірною.
Обвинувачена вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим та таким, що винесена з істотним порушенням вимог законодавства. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував характер пред'явленого обвинувачення та її особу, має легальне джерело доходу, наявність 5 неповнолітніх дітей, перебування в декреті, наявність постійного місця проживання в м. Дніпро та місця реєстрації, має міцні соціальні зв'язки. На її думку, обвинувачення ґрунтується на неналежних доказах, не встановлено факт збуту. Вказує про відсутність намірів переховуватися від суду, впливати на свідків, обвинувачена посилається наявність майна у власності у вигляді частини квартири в м. Тернівка та отримання заробітку від продажу речей дитячих в інтернеті та здачі квартири в оренду. Вважає, що до неї можливо застосувати більш м'який запобіжний захід, що забезпечить належну її поведінку та надасть можливість займатися вихованням та піклуванням своїх неповнолітніх дітей.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні обвинувачена та в режимі відеоконференції її захисник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги обвинуваченої, апеляційний суд дійшов про їх часткову обґрунтованість з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує, що в провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра є кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 307 КК, яке перебуває на стадії судового розгляду.
Прокурором в судовому засіданні в суді першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 з підстав наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває на стадії судового розгляду і ОСОБА_6 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
Разом з тим, враховуючи стадію кримінального провадження апеляційний суд не має повноважень входити в перевірку доказів кримінального провадження та надавати їм оцінку, оскільки в такому випадку неминуче увійде у вирішення тих питань, які на цій стадії відносяться до повноважень суду першої інстанції, який розглядає кримінальне провадження по суті.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора у контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК, суд першої інстанції правильно встановив, що вони є достатньо обґрунтованими, а заявлені ризики об'єктивно існують.
За змістом ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тощо.
Перевіривши матеріали провадження та клопотання прокурора, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме, що ОСОБА_6 , перебуваючи без жодного запобіжного заходу та усвідомлюючи суворість можливого покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, суд першої інстанції, відповідно до ст. 178 КПК врахував тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 , який відноситься до категорії тяжких, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 6 до 10 років з конфіскацією майна та яке їй загрожує у разі визнання її винуватою та відповідно наявність передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК ризиків, які не припинили існувати, тому дійшов до переконливого висновку про необхідність продовження останній строку тримання під вартою та відсутність процесуальної необхідності застосування менш суворого виду запобіжного заходу.
Також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та суворість можливого покарання, яке може бути їй призначено у випадку визнання її винуватою, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику, що підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування, суд враховує введення в Україні військового стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Обґрунтованими є і висновки суду про доведеність ризику незаконного впливу з боку обвинуваченої на свідків у кримінальному провадженні з метою зміни їх показів, враховуючи, що такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом. При цьому судом також враховано, що на даний час не допитаним залишається свідок ОСОБА_8 , тому існує ризик того, що внаслідок впливу обвинуваченої на нього, він може надавати неправдиві покази або відмовитися від їх надання.
Ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, продовжує існувати, враховуючи особу обвинуваченої, яка є раніше судимою, офіційно не працевлаштована та не має легального постійного джерела доходу, наявність стосовно неї на розгляді в Амур-Нижньодніпровському районному суді міста Дніпра іншого кримінальне провадження за ч. 2 ст. 307 КК, та ОСОБА_6 знову обвинувачується у вчиненні 24.04.2025 аналогічного кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК.
Вищевикладені обставини, враховані апеляційним судом в контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК та ймовірності їх настання, за умови застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Суд апеляційної інстанції також зважає на доводи обвинуваченої про наявність в неї п'ятьох неповнолітніх дітей, однак вказані обставини не можуть бути самодостатньою підставою для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції та на даний час не спростовують правильності висновків суду про те, що інший, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну її процесуальну поведінку та запобігти наявним ризикам. Крім того судом першої інстанції встановлено, що двоє старших дітей проживають з бабусею, а троє молодших перебувають в дитячому будинку, а зважаючи на відсутність в обвинуваченої легального постійного джерела доходу, сам факт наявності дітей не може свідчить про їх утримання обвинуваченою, з чим погоджується суд апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив клопотання прокурора та продовжив обвинуваченій запобіжний захід у вигляді тримання під вартою при наявності заявлених ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а твердження обвинуваченої в апеляційній скарзі про можливість змінити запобіжний захід на більш м'який, який не пов'язаний з триманням під вартою є неспроможними.
Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).
Водночас, перевіривши висновки суду в частині визначення обвинуваченій альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, то апеляційний суд зважає, що розмір застави визначений судом без врахування зміни прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 2026 рік при визначенні розміру застави.
Відповідно до Закону України “Про державний бюджет України на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб та становить 3328 гривень, отже він збільшений порівняно з його розміром у 2025 році (3028 гривень).
Разом з тим, суд першої інстанції в ухвалі визначив заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, що вказує на те, що суд не врахував вказані зміни у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01 січня 2026 року, оскільки на час розгляду клопотання прокурора визначена судом застава - 80 прожиткових мінімумів має становити 266 240 гривень.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі (GAFA v. MALTA, no. 54335/14, 22 травня 2018, п. 70).
З урахуванням викладеного та з огляду на обставини кримінального правопорушення, продовження існування ризиків, відомості про її особу та майнового стану, строк перебування її під вартою, збільшення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 2026 року, а також ту обставину, що за цей час заставу обвинуваченою так і не внесено, що свідчить про непомірний для неї розмір та неможливість її виконання, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити раніше визначений розмір застави до 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
На переконання апеляційного суду, такий розмір застави буде відповідати критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить досягнення її мети, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга обвинуваченої є частково обґрунтованою, тому підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.
Керуючись статтями 199, 331, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 02 березня 2026 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченої за частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України, скасувати.
Постановити нову, якою клопотання прокурора ОСОБА_9 про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинуваченої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 30 квітня 2026 року включно.
Визначити, що у разі внесення обвинуваченою або іншою фізичною або юридичною особою застави у розмірі 60 (шістдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 199 680 (сто дев'яносто дев'ять тисяч шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок, обвинувачена ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченої з-під варти, покласти на неї обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну місця проживання;
- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченій, що у разі не з'явлення її за викликом до суду без поважних причин або не повідомлення про причини своєї неявки, або порушення обов'язків, покладених на неї у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Строк дії обов'язків встановити до 30 квітня 2026 року включно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4