Провадження № 22-ц/803/1749/26 Справа № 204/1907/24 Суддя у 1-й інстанції - Чудопалова С. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 81
17 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Макарова М.О., Пищиди М.М.,
при секретарі - Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 жовтня 2025 року про закриття провадження у справі, у складі судді Чудопалової С.В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», треті особи: Акціонерне товариство «Райфазен Банк», Акціонерне товариство «Оксі Банк», ОСОБА_2 про визнання боргу безпідставним, -
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 жовтня 2025 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» про визнання боргу безпідставним, закрито.
Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю підстав для застосування положень пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України та закриття провадження у справі, оскільки у ОСОБА_1 відсутній борг за кредитним договором 014/137375/3101/74 від 27 вересня 2007 року, з підстав його повного виконання за рахунок предмету іпотеки, що свідчить про відсутність предмету спору у даній справі.
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що вирішуючи питання про закриття провадження, суд першої інстанції не в повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини у справі, не перевірив доводи та надав їм неналежну правову оцінку, постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам закону. Вказує, що висновки суду першої інстанції не обґрунтовані та не підтверджені письмовими матеріалами справи, тому суд безпідставно закрив провадження у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» просило залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 31 серпня 2018 року між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір про відступлення прав вимоги, за умовами якого ПАТ «Оксі Банк» відступило права вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» за кредитним договором №014/137375/3101/74 від 27 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Дніпропетровською ОД «Райффайзен Банк Аваль».
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 014/137375/3101/74 від 27 вересня 2007 року, який є додатком до договору відступлення права вимоги, розмір кредитної заборгованості на момент відсутплення права вимоги складав 969807,75 грн.
31 серпня 2018 року на підставі укладеного договору про відступлення прав вимоги від 31 серпня 2018 року між ПАТ «Оксі Банк» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» був укладений договір відступлення права вимоги за договором іпотеки №014/3101/137385 від 27 вересня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровой О.В., за реєстровим № 1189. Предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
22 жовтня 2018 року в порядку статті 37 Закону України «Про іпотеку» ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» було набуто право власності на предмет іпотеки - на квартиру АДРЕСА_1 .
В подальшому, 08 листопада 2018 року між ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Огородник Л.В. за реєстровим №1847.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником даного майна є ОСОБА_4 .
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Способами захисту цивільних прав та інтересів, за правилами частини другої статті 16 ЦК України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
З урахуванням викладеного, відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Зміст спірних матеріальних правовідносин сторін становлять права та обов'язки, тому відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами. Отже відсутність спірного матеріального правовідношення, тобто відсутність предмета судового розгляду, тягне за собою припинення провадження у справі. Підстави припинення матеріального правовідношення як цивільного зобов'язання визначені Цивільним кодексом України. І лише за відсутності спору сторін щодо відповідних прав та обов'язків і відсутності з боку жодної із сторін дій, які свідчать про наявність між ними неврегульованих спірних питань, може йтися про закриття провадження в справі на підставі пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України, у зв'язку із відсутністю предмета спору.
До такого висновку дійшов Верховний Суд у своїй постанові від 30 березня 2021 року у справі № 456/48/19.
Відповідно до статті 36 Закону України «Про іпотеку» після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов'язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Отже, у разі якщо виконання кредитного договору забезпечено іпотекою та кредитор реалізував своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, то після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними у зв'язку з припиненням зобов'язань за кредитним договором внаслідок його виконання.
Під завершенням процедури позасудового врегулювання, якщо звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем, потрібно розуміти державну реєстрацію права власності за іпотекодержателем на предмет іпотеки, що є забезпеченням за основним зобов'язанням.
Проте, як вірно встановлено судом першої інстанції, за рахунок предмету іпотеки ТОВ ФК «Дніпрофінансгруп» було задоволено вимоги за кредитним договором 014/137375/3101/74 від 27 вересня 2007 року, укладеним між ОСОБА_1 та Дніпропетровською ОД «Райффайзен Банк Аваль», тобто на теперішній час позивачем не відновлено право власності на предмет іпотеки, а отже сторони не повернулись в первісний стан, який існував до звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку.
Тобто, в даному випадку, у ОСОБА_1 відсутній борг за кредитним договором 014/137375/3101/74 від 27 вересня 2007 року, з підстав його повного виконання за рахунок предмету іпотеки, що не заперечувалось і відповідачем під час розгляду справи, за таких обставин, наразі у даній справі відсутній предмет спору.
Суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судом судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції належним чином дослідив матеріали справи, врахував вищенаведені обставини, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про закриття провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції закриваючи провадження у справі не дослідив і не оцінив обставини в справі, не спростовують правильності висновків суду, ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм процесуального права.
З огляду на викладне, необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно закрив провадження у справі.
Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції без змін.
Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 жовтня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 17 березня 2026 року
Повний текст судового рішення складено 27 березня 2026 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: М.О. Макаров
М.М. Пищида