Провадження № 11-сс/803/629/26 Справа № 204/2005/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 22026040000000333 від 17 лютого 2026 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Нікополі Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06 березня 2026 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України у Дніпропетровської області підполковника юстиції ОСОБА_9 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_8 та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 строком до 03 травня 2026 року без визначення застави.
В обґрунтування прийнятого рішення, слідчий суддя зазначив, що прокурором доведено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, підозрюваний, намагаючись уникнути покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Запобігти вище зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого, а застосування більш м'якого запобіжного заходу, за відсутності дієвих стримуючих чинників, є недоцільним, оскільки не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 5 ч.1 ст. 177 Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК).
Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, зважаючи на те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч.2 ст. 111 КК, беручи до уваги, що на даний час на території України введено воєнний стан, враховуючи, характер вчиненого кримінального правопорушення, що свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи, суд в даному випадку вважав за доцільне не визначати розмір застави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі з доповненнями захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування апеляційних вимог захисник посилається на необґрунтованість ухвали слідчого судді. У клопотанні слідчого в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 184 КПК не вказує, які докази підтверджують окремо або сукупності наявність зазначених ризиків та обставин, на які посилається слідчий. Слідчий суддя не дотримався приписів ст. 178 КПК, оскільки ухвала та матеріали справи не містять інформації щодо врахування віку та стану здоров'я підозрюваного, репутацію, відсутність судимостей, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, вагомість доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення. Підстави, час та обставини затримання судом не встановлено та не досліджено, відповідно до протоколу затримання ОСОБА_10 було затримано о 13 год 25 хв, що не відповідає дійсності, оскільки останній фактично затриманий до проведення обшуку близько 08.00 години та вже під контролем співробітників СБУ доставлений до адреси у м. Нікополі. Слідчий не зазначив, які саме ознаки давали йому або іншим співробітникам підстави для затримання. Крім того, слідчий ОСОБА_9 фактично ОСОБА_7 не затримував, а лише склав протокол про затримання, що перешкоджає здійсненню належної перевірки обставин затримання. Також посилається на необґрунтованість пред'явленої підозри та недоведеність стороною обвинувачення заявлених ризиків та неможливості застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. Зазначає про недопустимість доказів в контексті обґрунтованої підозри.
Крім того, слідчим суддею не надано оцінку, що підозрюваний є особою похилого віку, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, не має закордонного паспорту, не з'ясовано, що останній має істотне захворювання нерву та травму голови, має погіршення розумових здібностей та погану пам'ять, не перевірено його репутацію та не досліджено реальність визначених слідчим ризиків.
Вказує також на допущення судом порушень права на захист під час розгляду клопотання. Відеозапис обшуку не надано, що є невід'ємним до протоколу. Слідчий суддя не розглянув можливість визначити заставу.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисник та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу і з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Прокурор в судовому засіданні в режимі відеоконференції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
За вимогами ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, висновки слідчого судді та матеріали, долучені до клопотання слідчого, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею дотримані належним чином, а доводи захисника щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає необґрунтованими.
Висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, а саме у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності України шляхом надання представнику іноземної держави допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану за обставин, викладених в повідомленні про підозру, є достатньо обґрунтованими і такими, що підтверджуються сукупністю матеріалів, доданих до клопотання слідчого і з такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Повідомлення про підозру має містити відомості, зокрема зміст підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).
З наданих матеріалів слідує, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується: протоколом за результатами проведення негласних слідчих (розшукових дій) від 23.02.2026 відповідно до ухвали слідчого судді Дніпровського апеляційного суду від 19.02.2026 - зняття інформації з електронних інформаційних систем, а саме відомостей, які передаються ОСОБА_7 в Інтернет-месенджері «Telegram» через особистий акаунт, де встановлено список чатів, серед яких є листування з абонентом « ОСОБА_11 », зокрема з якого спостерігається передача відомостей розвідувального характеру на території Нікопольського району Дніпропетровської області щодо місць дислокації СОУ, інформації щодо обстрілу тощо; відповіддю НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 02.03.2026, згідно з якою відповідна інформація про місця дислокації особового складу та військової інфраструктури 8 прикордонного закону ДПСУ за відповідними розташуваннями не була розміщена у відкритому доступі; відповіддю ІНФОРМАЦІЯ_2 від 24.02.2026, згідно з якою підтверджено функціонування та дислокацію 21.02.2026 особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 за відповідною адресою та така інформація не була розміщена у відкритому доступі; протоколом обшуку від 05 березня 2026 року та іншими долученими до клопотання матеріалами в сукупності.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає їх непереконливими і такими, що спростовуються матеріалами справи.
Крім того, апеляційний суд зауважує, що на стадії досудового розслідування слідчий суддя та суд апеляційної інстанції не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Отже на даній стадії слідчий суддя та апеляційний суд не повинен керуватись стандартом доказування “поза розумним сумнівом», оскільки стадія досудового розслідування ще триває і здійснюється збір доказів та фіксування певних обставин, для забезпечення цього, зокрема і застосовуються запобіжні заходи.
Таким чином, долучені до клопотання слідчого докази дають підстави для висновку, що дії ОСОБА_7 містять ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічним позбавленням волі, з конфіскацією майна, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, дає матеріально-правові підстави для застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 5 ч. 1 ст. 177 КПК і такі висновки суду є належним чином мотивованими.
Суд першої інстанції правильно врахував, що тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у випадку визнання його винуватим у вчиненні злочину, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Апеляційний суд також зважає на характер інкримінованого ОСОБА_7 злочину, яке свідчить про підвищену суспільну небезпеку, зокрема, що останній, згідно з твердженням сторони обвинувачення, протягом певного періоду часу продовжував вчиняти дії, ініціативно надавав допомогу представнику іноземної держави у проведенні підривної діяльності проти України, зважаючи на його лояльність до ЗС рф, які здійснюють збройну агресію проти України, існує ризик вчинення цього ж злочину, або подібних злочинів, що можливо нівелювати виключно шляхом тримання підозрюваного під вартою. При цьому у разі не обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваний зможе продовжити вчиняти злочин за допомогою месенджерів та мережі інтернет, оскільки правоохоронні органи не в змозі контролювати процес користування останнім мережею інтернет та месенджерами, що створить передумови для продовження злочину та вчинення нових.
Окрім того, враховуючи обставини кримінального правопорушення, які інкримінуються стороною обвинувачення ОСОБА_7 , то є достатні підстави вважати, що він з метою уникнути покарання за інкримінований злочин може вдатися до дій щодо виїзду до непідконтрольних територій України та в подальшому переховуватися на території рф.
З огляду на вищевикладене, у цьому кримінальному провадженні тяжкість інкримінованої ОСОБА_7 статті кримінального закону не є вирішальною обставиною для висновку суду про наявність реального ризику можливих спроб підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, обґрунтовано існує, враховуючи, що наразі не проведені всі необхідні слідчі та розшукові дії, тому є підстави вважати, що без застосування відповідного запобіжного заходу підозрюваний може спотворити докази у кримінальному провадженні.
Судом першої інстанції розглянуто питання про застосування до підозрюваного будь-якого альтернативного запобіжного заходу і апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що на даний час достатнім та необхідним є запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім того, на час військового стану законодавець встановив заборону застосувати інший запобіжний захід, окрім як тримання під вартою до осіб, які підозрюються, обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК та надав дискреційні повноваження не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо цих злочинів (ч. 6 ст. 176, ч. 4 ст. 183 КПК).
Апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді в частині не визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу з огляду на положення ч. 4 ст. 183 КПК.
Дана норма, хоча і носить диспозитивний характер щодо права слідчого судді не визначати розмір застави в передбачених випадках, однак апеляційний суд з урахуванням обставин кримінального правопорушення, при яких ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого проти основ національної безпеки України під час дії воєнного стану, вважає, що слідчий суддя обґрунтовано не визначив підозрюваному розмір застави, а відповідні доводи захисника є неспроможними.
В суді апеляційної інстанції захиснику відмовлено в задоволенні клопотання про дослідження відеозапису обшуку, оскільки це клопотання не заявлялося в суді першої інстанції ні підозрюваним, ні його захисником. З долучених матеріалів видно, що 05 березня 2026 року слідчим був проведений обшук в період часу з 09 години 30 хвилин до 13 години 18 хвилин та після його завершення о 13 годині 25 хвилин ОСОБА_7 був затриманий на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК, про що було повідомлено його доньку ОСОБА_12 та центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги для призначення адвоката. В цей же день 05 березня 2026 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про підозру в присутності захисника ОСОБА_13 та 06 березня 2026 року слідчим суддею застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з часу його фактичного затримання. Доводи захисника щодо допущення порушень при затриманні підозрюваного ОСОБА_7 , зокрема невідповідності часу його затримання підлягають перевірці під час подальших судових засідань.
Апеляційний суд зауважує, що доводи апеляційної скарги захисника переважно ґрунтуються на твердженнях про недостовірність та недопустимість доказів, проте такі доводи є передчасними, з огляду на особливості судового контролю на стадії досудового розслідування та менш вимогливий стандарт доказування під час застосування запобіжних заходів. Отже, твердження захисту щодо визнання протоколу обшуку від 05.03.2026 та його результатів недопустимими доказами у кримінальному провадженні є передчасними.
Колегія суддів не погоджується з доводами захисника про порушення слідчим суддею права підозрюваного на захист під час розгляду клопотання, з огляду на те, що в судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_13 , який безпосередньо здійснював захист прав підозрюваного, права та обов'язки останньому були повідомлені та йому зрозумілі, про що свідчить наявна в матеріалах справи його розписка з особистим підписом. При цьому в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підозрюваний підтвердив, що ця розписка була ним надана.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КПК заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
При цьому апеляційний суд враховує доводи захисту щодо незадовільного стану здоров'я підозрюваного, проте відсутні відомості в матеріалах провадження щодо наявності в нього захворювання нерву та травми голови, а також про неможливість надання останньому адекватної медичної допомоги в установі попереднього ув'язнення.
Суд апеляційної інстанції також зважає на доводи захисника про міцність соціальних зв'язків підозрюваного, його вік, відсутність судимостей, позитивну характеристику, однак вказані обставини не можуть бути самодостатньою підставою для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки на даному етапі досудового розслідування забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти заявленим ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, для запобігання встановленим вище ризикам, забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та забезпечення ефективності досудового розслідування, суд апеляційний інстанції вважає, що рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим та належним чином мотивованим, а відтак підлягає залишенню без змін, а скарга захисника без задоволення.
Керуючись статті 132, 176, 177, 183, 193, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра від 06 березня 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 ,підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 Кримінального кодексу України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4