Провадження № 11-кп/803/1475/26 Справа № 204/4617/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
24 березня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 11 березня 2026 року у кримінальному провадженні №12024040000000274 від 11 березня 2026 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новомосковськ Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 301-1 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
захисника ОСОБА_6
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 11 березня 2026 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів до 09 травня 2026 року включно, визначено заставу в кримінальному провадженні у розмірі 429 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у розмірі 1 299 012,00 гривень.
Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 301-1 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином. Злочин має високий ступінь суспільної небезпеки, обвинувачений може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; впливати на потерпілого; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.
Суд під час розгляду клопотання врахував особу обвинуваченого, який характеризується відсутністю міцних соціальних зв'язків, роботи та стримуючих факторів, які б вказували на те, що ним не будуть вживатися перешкоди щодо цього кримінального провадження. Обвинувачений зареєстрований в Одеській області, до затримання мешкав у м. Новомосковську Дніпропетровської області, що є віддаленим від м. Дніпра, отже, обвинувачений ОСОБА_7 характеризується відсутністю стимулюючих факторів та міцних соціальних зв'язків, які б могли утримати його від залишення місця проживання з метою ухилення від суду.
Також вказав, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, ураховуючи обставини кримінального правопорушення, майновий стан обвинуваченого, дані про нього, ризики кримінального провадження та виснував, що застава раніше визначеному розмірі є такою, що достатньою мірою може гарантувати виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та забезпечить його належну поведінку у кримінальному провадженні. Суд не вбачав підстав для задоволення клопотання сторони захисту про зменшення розміру застави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою застосувати до нього більш м'який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, особистого зобов'язання або альтернативний запобіжний захід у вигляді значного зменшення розміру застави.
В обґрунтування апеляційних вимог вважає оскаржувану ухвалу суду необґрунтованою, незаконною та такою, що порушує конституційні права ОСОБА_7 і норми КПК України, зокрема статей 178, 194, 199, а також принципів, закріплених у статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Досудове розслідування у даному провадженні завершене, справа слухається по суті, усі матеріали долучені, основні свідки допитані, а щодо інших обвинувачених у цій справі - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - 08 жовтня 2025 року вже винесено судове рішення. Зазначені обставини виключають будь-який ризик впливу з боку ОСОБА_7 на хід провадження.
Захисник вважає, що фактично, ризики, на які посилався прокурор, перестали існувати, а суд безпідставно продовжив застосування найсуворішого запобіжного заходу. Заперечує обґрунтованість обвинувачення та вважає що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували безпосередню участь ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого злочину.
На думку сторони захисту щодо ОСОБА_7 формально залишено альтернативу у вигляді застави, визначено її розмір у сумі 1 299 012,00 гривень, що є для ОСОБА_7 завідомо непомірним та таким, що фактично унеможливлює реалізацію права на звільнення з-під варти. Суд не врахував наявність у нього сталих соціальних зв'язків, позитивної характеристики, тривалий строк розгляду справи та погіршення стану здоров'я, подальше тримання ОСОБА_7 під вартою є явно непропорційним втручанням у його право на свободу та особисту недоторканність і не відповідає вимогам необхідності та співмірності запобіжного заходу.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні в режимі відеоконференції захисник підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити ухвалу суду без змін.
Інші учасники судового розгляду про час та дату апеляційного провадження повідомлені належним чином, клопотань про особисту участь до суду не надходило, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 422-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд здійснює розгляд без їх участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги захисника, апеляційний суд дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує, що у провадженні Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч.4 ст. 301 КК, яке перебуває на стадії судового розгляду.
Прокурором у судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 з підстав наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває вже на стадії судового розгляду і ОСОБА_7 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження та клопотання прокурора, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме, що ОСОБА_7 , перебуваючи без жодного запобіжного заходу та усвідомлюючи суворість можливого покарання, може переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, впливати на малолітнього потерпілого, свідків, які не допитані в судовому засіданні та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
За змістом ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тощо.
Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, враховує особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину за ч. 4 ст. 301-1 КК за якими чинним законодавством передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від дев'яти до п'ятнадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, що може свідчити про можливість ухилення обвинуваченого від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , та суворість можливого покарання, яке може бути йому призначено у випадку визнання його винуватим, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику, що підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
При цьому, як додаткову обставину в підтвердження ризику переховування від суду, апеляційний суд враховує ведення в Україні військового стану через агресію Російської Федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, іншого запобіжного заходу, що може значно ускладнити органам правопорядку вжиття заходів реагування на таку поведінку обвинуваченого та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_7 характеризується відсутністю міцних соціальних зв'язків, стабільного місця роботи та інших стримуючих чинників, які б свідчили про відсутність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню. Обвинувачений зареєстрований в Одеській області, тоді як до затримання проживав у місті Новомосковську Дніпропетровської області, що є територіально віддаленим від міста Дніпра. За таких обставин обвинувачений характеризується відсутністю стимулюючих факторів та міцних соціальних зв'язків, які б могли утримати його від залишення місця проживання з метою ухилення від суду.
Вищевикладені обставини, враховані апеляційним судом в контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК та ймовірності їх настання, за умови застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Обґрунтовано суд визнав доведеним і ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК, оскільки обвинувачений, у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Крім того, маючи доступ до мережі Інтернет та доступ до створених ним акаунтів, соціальних мереж, може знищити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.
Крім того, апеляційний суд в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність ризику впливу на малолітнього потерпілого та свідків. Так, на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а саме дослідження письмових доказів. Перебуваючи на свободі та під загрозою можливого застосування тяжкого покарання, у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, що є вагомим психологічним фактором, обвинувачений може впливати на малолітнього потерпілого, свідків, які не допитані в судовому засіданні. Вірно звернув увагу на малолітній вік потерпілого та, відповідно, можливість в обвинуваченого ОСОБА_7 вибудувати рівень довіри, завдяки якому, він може спонукати потерпілого надати свідчення на його користь.
Обґрунтованими є доводи про доведеність ризику незаконного впливу на свідків шляхом вмовляння, підкупу, психологічними чи фізичними методами впливу, з метою відмови або зміни в подальшому ними свідчень.
Такий ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК, обґрунтовано продовжує існувати з огляду мету, спосіб, обстановку кримінального правопорушення у вчиненні, якого обвинувачується ОСОБА_7 , а саме обвинувачений може створити штучні докази своєї невинуватості, а ураховуючи, що вчинення кримінальних правопорушень здійснено за допомогою мережі Інтернет, соціальних мереж для спілкування, маючи можливість вільного доступу до цих мереж обвинувачений матиме можливість створення штучних обставин вчинення кримінального правопорушення іншими особами.
Крім того, прокурором зазначається, що ОСОБА_7 не має стійких соціальних зв'язків, не має постійного місця роботи та джерела доходу, що підвищує рівень заявлених прокурором ризиків і виключає застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу. Апеляційний суд дійшов висновку, що викладені обставини у сукупності свідчать про те, що застосування до обвинуваченої запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виправданим і більш м'які запобіжні запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження в межах, необхідних для вирішення питання в порядку ст. 331 КПК та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Суд апеляційної інстанції також зважає на доводи захисника про наявність сталих соціальних зв'язків обвинуваченого, про незадовільний стан його здоров'я, однак вказані обставини не можуть бути самодостатньою підставою для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції та на даний час не спростовують правильності висновків суду.
Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).
Водночас, перевіривши висновки суду в частині визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з огляду на обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, відомості про його особу та тривалість перебування його під вартою, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити раніше визначений розмір застави.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
У пунктах 25, 26 рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України», Заява № 23312/15, від 13.04.2022, суд зазначає, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред'явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року).
Нездійснення національними судами оцінки спроможності заявника сплатити необхідну суму може призвести до встановлення порушення Судом. Однак обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинен сумлінно надати достатню інформацію, яку можна перевірити у випадку необхідності, про розмір застави, який має бути встановлений (див. рішення у справах «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria), заява № 56308/00, пункт 68, від 10 серпня 2006 року, та «Іванчук проти Польщі» (Iwanczuk v. Poland), заява № 25196/94, пункт 66, від 15 листопада 2011 року).
Розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підсудного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі (GAFA v. MALTA, no. 54335/14, 22 травня 2018, п. 70).
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 16.08.2024 ОСОБА_7 визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 1 299 012,00 гривень.
Колегія суддів враховує ту обставину, що визначений розмір застави обвинуваченим за цей час не внесено, що свідчить про непомірний для нього розмір застави та неможливість її виконання.
Отже, на переконання апеляційного суду, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, його майнового стану, а також існування встановлених ризиків, застава у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде відповідати критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить досягнення її мети, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.
Керуючись статтями 183, 315, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 11 березня 2026 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 301-1 Кримінального кодексу України скасувати.
Постановити нову, якою клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 09 травня 2026 року включно.
Визначити, що у разі внесення обвинуваченим або іншою фізичною або юридичною особою застави у розмірі 300 (триста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 998 400, 00 гривень (дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч чотириста гривень 00 копійок), обвинувачений ОСОБА_7 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти, покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі не з'явлення його за викликом до суду без поважних причин або не повідомлення про причини своєї неявки, або порушення обов'язків, покладених на у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Строк дії обов'язків встановити до 09 травня 2026 року включно.
Копію ухвали направити для виконання до ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4