Справа №: 398/1753/26
провадження №: 1-кп/398/374/26
Іменем України
"26" березня 2026 р. колегія суддів Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121060001620 від 19 вересня 2025 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Олександрія Кіровоградської області, українця, громадянина України, не одруженого, не маючого на утриманні малолітніх та/або неповнолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України
В провадженні суду знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 113, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 194 КК України.
В підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання обґрунтовано тим, що на теперішній час не зникли ризики, зазначені у ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого, а саме: обвинувачений може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений заперечував проти клопотання прокурора. Повідомив, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена квартира належить його бабусі. До травня 2025 року він періодично проживав то у бабусі, то у матері, то у батька, які розірвали шлюб та створили нові сім'ї. З травня 2025 року до моменту затримання він проживав на орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . З 2023 року він навчається в коледжі. Зазначив, що не має наміру переховуватися від суду чи впливати на потерпілих та свідків.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 заперечував щодо задоволення клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , мотивуючи це недоведеністю ризиків, які заявлені прокурором, оскільки переховуватись його підзахисний не буде, про що свідчить те, що після внесення за ОСОБА_6 застави він не переховувався від слідства та проживав у батька, з'являвся за кожним викликом до слідчого та суду. Щодо впливу на потерпілих та свідків вважає, що вони не доведені та є надуманими, оскільки за цей час обвинувачений зробив відповідні висновки. У зв'язку із зазначеним просив застосувати менш суворий запобіжний захід у виді домашнього арешту із покладенням обов'язку цілодобового не залишати житло.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 жовтня 2025 року відносно обвинуваченого ОСОБА_6 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави, змінений ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Кропивницького від 24.10.2025 року на запобіжний захід у виді тримання під вартою, без можливості внесення застави, який неодноразово продовжено, востаннє ухвалою слідчого судді від 29 січня 2026 року до 29 березня 2026 року включно.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та його продовження, не зменшились та продовжують існувати.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 , не одружений, не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, є особою з інвалідністю першої «Б» групи з дитинства по зору, у зв'язку з чим потребує стороннього догляду. З 2023 року є студентом денної форми навчання Олександрійського фахового коледжу культури і мистецтв. В той же час, обвинувачений періодично змінював місце проживання, проживаючи то з бабою, то з матір'ю, то з батьком, а з травня 2025 року на орендованій квартирі, тобто у нього відсутні міцні соціальні зв'язки за місцем проживання, яке він періодично змінював.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до десяти років та вчиненні готування до вчинення особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, за вчинення якого передбачене покарання у виді позбавленням волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі.
Суд враховує, що тяжкість покарання не є визначальним елементом при обранні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Разом з цим, врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилятись від суду, про що зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року.
Відтак, усвідомлюючи ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень та суворість можливого покарання, існує ризик того, що ОСОБА_8 буде переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності та без перешкод залишить своє місце проживання, чим буде перешкоджати кримінальному провадженню (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Крім того, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні ряду умисного пошкодження чужого майна шляхом підпалів, та стороні захисту на даний час відкриті матеріали кримінального провадження разом з анкетними даними та місцем проживання потерпілих та свідків, а відтак існує ризик того, що він буде незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, з метою зміни ними своїх показань та уникнення кримінальної відповідальності (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Також, колегією суддів враховується, що у обвинуваченого відсутнє законне джерело одержання доходу чи/або заробітної плати, кримінальні правопорушення, інкриміновані обвинуваченому, вчиненні з метою отримання грошової винагороди. При цьому, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину та готуванні до вчинення особливо тяжкого злочину, тобто у вчиненні декількох кримінальних правопорушень. Зазначене в сукупності свідчить про обґрунтовані підстави вважати, що існує ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Встановлені обставини виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою та вказують на недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання наведеним вище ризикам. Обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, судом не встановлено.
Стороною захисту не надано доказів того, що підстави та ризики, якими обґрунтовувалась зміна запобіжного заходу раніше застосованого до ОСОБА_6 у виді застави на тримання під вартою та продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, перестали існувати. При цьому, статус особи з інвалідністю першої «Б» групи з дитинства по зору в обвинуваченого не є безумовною обставиною для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.
Частина 6 статті 176 КПК України імперативно встановлює, що під час дії воєнного стану до осіб, які обвинувачуються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 113 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто у вигляді тримання під вартою.
За таких обставин, враховуючи, що строк тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою закінчується 29.03.2026 року та до спливу цього строку судове провадження не може бути завершене з об'єктивних причин, колегія суддів вважає за доцільне продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою.
З тих же підстав колегія суддів вважає недоцільним змінювати зазначений запобіжний захід на інший, більш м'який, оскільки жоден із запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням від вартою, не забезпечить належного виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
Абзацом 8 частини 4 статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого ст. 113 КК України.
Враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, обвинувачення ОСОБА_6 , зокрема, у готування до злочину, передбаченого ч. 2 ст. 113 КК України, під час дії воєнного стану, колегія суддів не визначає розмір застави, оскільки застава навіть в найбільшому розмірі, відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, достатньою мірою не забезпечить та не гарантує виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 205, 315, 372, 376 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на шістдесят днів, тобто з 26 березня 2026 року до 24 травня 2026 року включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченим - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Повний текст ухвали оголошено 27 березня 2026 року о 09 год 30 хв.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3