Справа №: 398/7115/24
провадження №: 2/398/246/26
Іменем України
"26" березня 2026 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:
головуючого судді Петренко С.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Шаповал Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Олександрія справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЖДИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ТОВ «Діджи фінанс» звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 103261909 від 03.04.2021 року в розмірі 41400,00 грн., 2 422,40 грн. сплаченого судового збору та 6 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Свої вимоги обґрунтувало тим, що 04.03.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/, ОСОБА_1 подано заявку на отримання кредиту № 103261909. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/. Законодавством України передбачено оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Оскільки, ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору №103261909 від 04.03.2021pоку, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/. Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит №103261909 від 04.03.2021pоку з ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного доручення відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в 9000,00 грн. Кредитний договір №103261909 від 04.03.2021pоку. Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин. 23.06.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 03Т, ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) відступило право вимоги за Кредитним договором №103261909 від 04.03.2021pоку на користь ТОВ «Діджи фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «Діджи фінанс» набуло права вимоги до відповідача. Згідно Договору відступлення права вимоги, сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 41400,00 грн, з яких: - заборгованість за тілом кредиту становить - 9000,00 грн; - заборгованість за відсотками становить - 32400,00 грн.Керуючись ст. ст. 512-514, 516 ЦК України та у зв'язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі, направлено повідомлення про відступлення права вимоги від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору. Незважаючи на це, позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором. В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за кредитним договором, позивач просив суд стягнути кредитну заборгованість, а також понесені судові витрати по справі.
Заочним рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.03.2025 року у справі № 398/7115/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЖДИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором.
ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Гаморя М.В., звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з заявою про перегляд заочного рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.03.2025 року у справі № 398/7115/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЖДИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29.04.2025 року заочне рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21.03.2025 року у справі № 398/7115/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЖДИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором, скасовано і призначено справу до розгляду.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Разом з тим, скористався своїм правом та надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить застосувати строк позовної давності та в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЖДИ ФІНАНС" відмовити. В обґрунтування вказував, що позивачем не надано суду копію Договору про споживчий кредит №103261909 від 04.03.2021року, укладеного між банком та ОСОБА_1 , даний договір не містить підписів сторін договору, в тому числі електронних підписів. Графік платежів та інші додатки, тобто позивач не підтвердив факт укладання кредитного договору, а тому вважала, що кредитний договір є не укладеним, оскільки не вчинено необхідні дії з ідентифікацією особи позичальника за ПІБ, фінансовим номером телефону, прив'язаних до банківської картки, та електронною поштою. Також, вказувала, що відповідачу не направлялося жодних письмових повідомлень про відступлення права вимоги, не надано належних доказів переходу права, у зв'язку, з чим, ТОВ «ФК «ДІДЖИ ФІНАНС» є неналежним позивачем. Також, вказував, що відповідно до договору про споживчий кредит № 1032612909 від 04.03.2021 року, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , останньому повинні були бути надані кошти у розмірі 9000,00 грн. на строк з 04.03.2021 року по 03.04.2021 року, а також нараховано відсотки з 04.03.2021 року по дату завершення кредитування. Враховуючи те, що пролонгації договору не було, датою строку кредитування та нарахування відсотків є 03.04.2021 року. Відтак, строк позовної давності сплинув 03.04.2024 року, у зв'язку з чим, просить застосувати строк позовної давності до вказаних правовідносин.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІЖДИ ФІНАНС" скористалось свої правом та надати відповідь на відзив, відповідно до якої, просять позов задовольнити у повному обсязі, у зв'язку з тим, що вказаний позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, не заперечив проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. До початку судового засідання від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, просить в задоволенні позову відмовити з урахуванням наданого відзиву на справу.
Представник третьої особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» в судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів у справі встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 04.03.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/, відповідачем подано заявку на отримання кредиту №103261909.
Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.
Законодавством України передбачено оформлення Кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.
Оскільки, ТОВ «Мілоан» було направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов Кредитного договору №103261909 від 04.03.2021pоку, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.
Таким чином, відповідач уклав Договір про споживчий кредит №103261909 від 04.03.2021pоку з ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) та на підставі платіжного доручення відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 9000,00 грн.
Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин.
23.06.2021 року згідно умов Договору відступлення прав вимоги № 03Т, ТОВ «Мілоан» (ЄДРПОУ: 40484607) відступило право вимоги за Кредитним договором №103261909 від 04.03.2021pоку на користь ТОВ «Діджи фінанс» (ЄДРПОУ: 42649746), а відповідно ТОВ «Діджи фінанс» набуло права вимоги до відповідача.
Згідно Договору відступлення права вимоги сума боргу перед новим кредитором (ТОВ «Діджи фінанс») є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 23000,00грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 9000,00 грн; заборгованість за відсотками становить - 32400,00 грн.
Окрім того, суд зауважує, що на виконання ухвали Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10.10.2025 року, від АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» надійшли письмові докази, відповідно до яких, вказують, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 . Номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною картою № НОМЕР_1 за період 04.03.2021 року - 12.03.2021 року. Фінансовий номер телефону : НОМЕР_2 . Номер телефону, який знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 : НОМЕР_2 .
Водночас відповідач не погоджується з фактом нарахування йому відсотків за кредитом з підстав наявності у нього пільг, передбачених п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань виконання військового обов'язку та ведення військового обліку» від 30 березня 2021 року №1357-IX, який набрав чинності 23 квітня 2021 року пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції: «15. Військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються».
Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р., який неодноразово продовжувався і діє на час розгляду справи. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв'язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.
Частиною 9 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» визначено, що військовослужбовці це особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.
Відповідно до ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України (далі військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.
Згідно з п.19 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, які належать до учасників бойових дій, належать військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані, добровольці Сил територіальної оборони) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, особи, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
Сталою практикою Верховного Суду підтверджено, що пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою, дія якої поширюється на всіх військовослужбовців в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без виключення (постанова Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц; постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №175/377/16-ц; постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №521/9626/15- ц; ), у тому числі на військовослужбовців за контрактом (постанова Верховного Суду від 14.05.2021 у справі №502/1438/18), офіцерів запасу (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №642/548/21), тощо.
Окрім того, положення п.15 ст.14 Закону не обмежують своє застосування виключно щодо позичальників за кредитними зобов'язаннями, поширюють свою дію на усі випадки нарахування санкцій та процентів за невиконання будь-яких зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, в тому числі банками/фінансовими небанківськими установами.
Застосування приписів п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» обумовлено самим фактом наявності статусу військовослужбовця у конкретної особи, яка несе відповідальність перед банківською установою/фінансовою небанківською установою, їх застосування є обов'язком суду та жодним чином не обумовлено відомостями про обізнаність банку/фінансової небанківської установи щодо наявності в особи спеціального статусу.
У рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства або прийняттям нових законодавчих актів.
Відповідач ОСОБА_1 , як військовослужбовець, який проходив військову службу під час дії особливого періоду, та є учасником бойових дій, що підтверджується довідкою від 31.01.2025 року, наданої командиром військової частини НОМЕР_3 (а.с.186 зворотня сторона), військовим квитком серії НОМЕР_4 (а.с.187,188) відтак має право на пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідач має статус військовослужбовця та учасника бойових дій, а тому на нього поширюються пільги, передбачені п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
З огляду на те, що ОСОБА_1 , має статус військовослужбовця, суд приходить до висновку, що він має право на визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» пільги, гарантії та компенсації, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», зокрема, на звільнення від обов'язку сплачувати проценти за користування кредитом, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Незважаючи на це, позичальник не виконав свого обов'язку та припинив повертати наданий йому Кредит в строки, передбачені Кредитним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Щодо доводів представника відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Крім того, частинами 1, 3 ст. 264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30.06.2023 року.
Постановою КМУ від 27.06.2023 року № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 12.03.2020 по 30.06.2023 року.
Разом з цим, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні"» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, починаючи з березня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону № 4434-IX від 14.05.2025, який набув чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.
Отже, суд погоджується з доводами представника позивача, що за загальним правилом строк позовної давності за договором про споживчий кредит № 103261909 від 04.03.2021 року не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану.
Враховуючи наведене, оцінивши надані у справі докази за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, суд доходить до висновку, що факт неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору знайшов своє підтвердження при розгляді справи і є підставою, відповідно до змісту договору, наданого позивачем розрахунку боргу та вимог чинного законодавства для часткового задоволення позову, в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9000,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України та абз. 1 п. 36 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» суд стягує з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір, пропорційно до задоволених вимог.
Щодо заявлених витрат на правничу допомогу.
ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
При визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Враховуючи незначну складність справи, ціну позову та час, витрачений на підготовку адвокатом документів для подання до суду, при цьому розгляд справи відбувся без участі представника позивача в судовому засіданні, суд прийшов до висновку про часткове задоволення вимог позивача про стягнення вират на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 280-282,352, 354 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІЖДИ ФІНАНС" до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації, установлене судом: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346)заборгованість за кредитним договором № 103261909 від 04.03.2021pоку в розмірі 9 000,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце реєстрації, установлене судом: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (07405, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, буд. 243-А, а/с 897, код ЄДРПОУ 42649746, IBAN: НОМЕР_6 в АТ «СЕНС БАНК», МФО 300346)судовий збір у розмірі 526,60 грн. та 2 000,00 грн. витрат на правову допомогу.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено 26.03.2026 року.
Суддя С.Ю.ПЕТРЕНКО