Справа №: 398/7388/25
Провадження №: 2-а/398/17/26
Іменем України
"27" березня 2026 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого судді Петренко С.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Шаповал Є.О.,
представника позивача Ковальова А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Олександрії адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ковальов Андрій Ігорович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ковальов А.І. звернувся до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області з позовом, відповідно до якої просить скасувати постанову № 1756 від 17.11.2025 року, винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП; провадження по справі закрити; стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову представник позивача вказує, що 17.11.2025 року ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 1756 за справою про адміністративне правопорушення, якою було притягнуто до адміністративної відповідальності громадянина ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі - 17 000,00 грн. 17.11.2025року позивач ОСОБА_1 під підпис отримав копію оскаржуваної постанови № 1756 від 17.11.2025 року. Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом10 днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом 10 днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою),правомочним розглядати скаргу(ст.289КУпАП). На підставі вищеозначеного, враховуючи, що оскаржувана постанова № 1756 була винесена 17.11.2025 року, тому станом на момент звернення до суду з даним позовом строк для її оскарження не був пропущений та поновленню в судовому порядку не підлягає. В оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення №1756 від 17.11.2025року вказано, що ОСОБА_1 в особливий період, введений на території України у відповідності до Указу Президента від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», порушив правила військового обліку передбачені Законом України «Про військовий обов'язоківійськову службу», а саме в порушення вимог пункту 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_1 по повістці № 4168983, разом з цим не зазначено, на який час необхідно було з'явитися, чи одержана у належний спосіб позивачем вищеозначена повістка, не зазначено конкретну мету виклику за повісткою (наприклад, які саме військово-облікові дані не було оновлено чи уточнено, чи які невідповідності було виявлено і які можливо чи не можливо отримати шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами), тощо. Відповідач в оскаржуваній постанові №1756 від 17.11.2025 року зазначає про те, що засобами поштового зв'язку УДППЗ «Укрпошта» на зареєстровану/задекларовану адресу ОСОБА_1 була надіслана поштова повістка №4168983 рекомендованим листом № 06 102 6415 7075, який було повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».Варто зазначити те, що працівником об'єкта поштового зв'язку не було проінформовано ОСОБА_1 про отримання ним рекомендованого повідомлення з позначкою «Повістка ТЦК», шляхом вкладення до його абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК» та за наявним номером телефону. Виходячи з наведеного, в контексті спірних правовідносин, визначальним для кваліфікації дій позивача як порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене під час дії особливого періоду, є факт неявки позивача до ІНФОРМАЦІЯ_2 за повісткою, як це вказано в постанові - 05.07.2025 року. Дата неявки особи - є датою вчинення адміністративного правопорушення. Варто зазначити те, що з моменту вчинення правопорушення пройшло більше 3-х місяців, а у відповідності до ч.7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачене статтею 210 КУпАП цього Кодексу, може бути накладено протягом 3-х місяців з дня його виявлення,але не пізніше року з дня його вчинення.Відповідачем було винесено оскаржувану постанову стосовно ОСОБА_1 поза межами строку, визначеного ч.7 ст. 38 КУпАПдлянакладеннястягненнязач.3ст.210КУпАП. З огляду на вищеозначене, вбачається, що строки притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - закінчились, а отже наявні підстави для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення № 1756 від 17.11.2025 року, передбаченого ч.3ст.210КУпАП,та закриття провадження у справі. Звертаємо увагу суду на те, що ОСОБА_1 уточнив свої військово-облікові дані, що підтверджується сформованим витягом у застосунку Резерв+, копію якого прикладаємо до даного позову. Відповідно до відкритої інформації, яка міститься на офіційному веб-сайті Міністерства оборони України, за стосунок «Резерв+»надає можливість оперативного оновлення даних та доступу до інформації у реєстрі Оберіг. Крім того, з наданого витягу «Резерв +» сформованого 13.11.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має відстрочку, через встановлену інвалідність ІІІ (третьої) групи, причина інвалідності: інвалідність з дитинства. При цьому, відповідно до статті 14-1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» електронний кабінет- це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Вказаний кабінет реалізовано у форматі застосунку Резерв+.
10.12.2025 року відповідач скористався своїм правом та надав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог в справі. Посилається на те що, військовозобов'язаний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_4 та з 12.11.2025 р. користується правом на відстрочку від призову на військову службу. Проте, на момент формування повістки про виклик позивач не був визнаний в установленому порядку особою з інвалідністю, оскільки була встановлена 3 група інвалідності тільки 17.10.2025р. відповідно до даних з ЄСІТС «Оберіг». 17 березня 2014 року наказом виконувача обов'язки Президента України ОСОБА_3 було розпочато першу хвилю мобілізації на особливий період тривалістю 45 днів, в ході якої було здійснено призов військовозобов'язаних та резервістів до Збройних сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту та інших військових формувань України. За задекларованим місцем проживання ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_1 рекомендованим листом УКРПОШТИ з описом вкладення № 0610264157075 була направлена повістка № 4168983, яка була згенерована в автоматичному режимі, про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 09 годину 00 хвилин 05.07.2025 року. 05.07.2025 р. позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та у визначений законом термін не надав підтверджуючих документів про поважні причини своєї неявки. 12.11.2025 року було виявлено факт неявки позивача за повісткою та в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 провідним спеціалістом відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 було складено Протокол № 1756 від 12.11.2025 про адміністративне правопорушенняза ч. 3ст. 210-1 КУпАП. Розгляд справи призначено на 09 годину 00 хвилин 14.11.2025, про що зазначено у протоколі та повідомлено позивача. Відповідний факт підтверджується наявним підписом останнього на Протоколі у відповідному місці. Звертаємо увагу суду, що позивач жодним чином не був обмежений у праві звернутись за правовою допомогою та термін до розгляду справи був достатній для її отримання. Звертаємо увагу, що позивачем не надано під розгляду адміністративної справи, зокрема не долучено до пояснення, та не долучено до позовної заяви будь-які докази, щоб свідчили про наявність підстав для сумніву у добросовісності дій листоноші. Виключно суб'єктивні відомості викладені позивачем, просив в задоволенні позову відмовити.
Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 25.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Представник позивача, адвокат Ковальов А.І. у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову з підстав викладених у позові.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився про день та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що на адресу ОСОБА_1 була надіслана судова повістка № 4168983, відповідно до якої останній повинен з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_2 - 05.07.2025 року о 09:00год. для уточнення даних.
05.07.2025 року зазначений лист з повісткою було повернуто з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
12.11.2025 року провідним спеціалістом відділення призову ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 складено протокол № 1756 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, ОСОБА_1 було повідомлено про розгляд вказаного протоколу на 14.11.2025 року о 09:00 год., про що повідомлено під особистий підпис ОСОБА_1 (а.с.28).
Постановою №1756 від 17.11.2025 року, винесеної ТВО начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, що складає 17000 грн. Копію постанови ОСОБА_1 особисто отримав 17.11.2025 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правомірність оскарженої позивачем постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.3 ст.210 КУпАП суд виходить з такого.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно із вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами ( ст.251 КУпАП).
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення (ст.283 КУпАП).
Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значні наслідки для суб'єктів приватного права.
Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Суд зауважує, що диспозиція ч.3 ст. 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період. Ця норма є бланкетною, тому зміст обов'язків, порушення яких тягне відповідальність, визначені в нормах інших законодавчих актів.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII(далі - Закон № 2232-ХІІ), Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі Закону № 3543-XII).
Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону № 2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону № 2232-ХІІ персонально-якісний облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
11 квітня 2024 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закону № 3633-ІХ), який набрав чинності 18 травня 2024 року.
Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-ІХ установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 3 березня 2022 року №2105-IX: громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Згідно з абзацом 2 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції Закону № 3633-ІХ) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до абзацу 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII, в редакції Закону № 3633-ІХ) громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), додатком 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі також - Правила військового обліку).
Відповідно до положень пункту 1 Правил військового обліку призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні, зокрема:
- прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів;
- проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров'я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;
- особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з абз. 3 підпункту 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 22 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 резервісти та військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані (адресу місця проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інші персональні дані) через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або місцезнаходження чи відповідному підрозділі розвідувальних органів України, Центральному управлінні або регіональному органі СБУ.
Абзацом 7 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції Закону № 3633-ІХ) визначено, що інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Протокол № 1756 від 12.11.2025 року складений відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КупАП, та в оскаржуваній постанові його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП. Проте у фабулі постанови №1756 від 17.11.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП.(а.с.32 зворотня сторона).
Так, відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( ч.3 ст.210 КУпАП).
Тобто, за порушення правил військового обліку передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.210 КУпАП та, враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період, ОСОБА_1 підлягав притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, а не за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості , що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Притягнення до адміністративної відповідальності за статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення, діяння за яким не вчинено, є порушенням права особи на захист. Суд же в даному випадку не наділений повноваженнями перекваліфікувати діяння позивача.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, відповідач в оскаржуваній постанові невірно кваліфікував дії позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, що тягне за собою її скасування та закриття провадження у справі.
Також слушними є доводи представника позивача з приводу порушення відповідачем строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно із положеннями ст.139 КАС України при задоволенні позову суд стягує із відповідача судові витрати по справі, а тому на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн.
Щодо стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 6000 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 ч.3ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ч.1 та ч.2ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з п.1 ч.3ст.134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.7ст.139 КАС України розмір витрат,які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи,встановлюється судомна підставі поданих сторонами доказів (договорів,рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Таким чином, з аналізу положень ч.3ст. 134 та ч.7 139 КАС України встановлено, що у разі прийняття судом рішення на користь сторони, відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено. Згідно з вищезазначеними положеннями законодавства на сторону, яка заявляє вимогу про стягнення на її користь витрат на професійну правничу допомогу, покладається обов'язок надати докази, які підтверджують заявлений розмір витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем та його представником надано докази, які підтверджують заявлений розмір витрат, понесених позивачем у зв'язку із розглядом справи, а тому а тому на користь позивача слід стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 6000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 243, ч. 6 ст. 250 КАС України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Ковальов Андрій Ігорович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковника ОСОБА_2 № 1756 від 17.11.2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн. - скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 484,48 грн., а також 6000 грн 00 коп. витрати на правову допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.Ю. ПЕТРЕНКО