Справа № 404/1519/26
Номер провадження 2-о/404/40/26
27 березня 2026 року місто Кропивницький
Суддя Кіровського районного суду міста Кіро вограда Людмила Дмитріївна Кулінка, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ); заінтересовані особи: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради (місцезнаходження: 25006, місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок № 41), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), про усиновлення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про усиновлення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 404/1519/26, номер провадження 2-о/404/40/2026 визначено суддю Фортечного районного суду міста Кропивницького Кулінка Л.Д.
Судом з'ясовано, що відповідно до відомостей із системи документообігу суду «Д-3», в провадженні Фортечного районного суду міста Кропивницького знаходиться аналогічна заява ОСОБА_1 (справа № 404/2339/26, номер провадження 2-о/404/72/26 суддя Варакіна Н.Б.). Інформація про зазначений факт, заявником, в порушення вимог статті 175 Цивільного процесуального кодексу України, повідомлена суду не була.
За частиною першою статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до норм частини третьої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
За приписами пункту 6 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України заява повертається у випадках коли позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
При цьому, відповідно до пункту 2 частини першої статті 44 Цивільного процесуального кодексу України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Суд зазначає, що Європейський суд з прав людини застосовує положення, передбачене частиною третьою статті 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.
Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15 вересня 2009 року), про зловживання правом у розумінні пункту 3 статті 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до суду, порушує встановлений порядок роботи суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому, суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).
Зловживання правом це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.
Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.
Європейський суд з прав людини визнає неприйнятними заяви, на підставі зловживання правом, якщо вони позбавлені серйозних підстав та є явно сутяжними, тобто повторюють зміст тих скарг, щодо яких судом раніше було прийнято рішення про їх неприйнятність. Зокрема, у справі «Філіс проти Греції» (рішення від 17 жовтня 1996 року) Комісія встановила, що заявник уже неодноразово подавав скарги щодо аналогічних або пов'язаних одне з одним питань та відмітила, що такі дії є умисними, так як в багатьох випадках заявник був докладно проінформований особисто про дію Конвенції. Комісія стверджує, що вирішення низки необґрунтованих і сутяжних заяв обумовлюють непотрібну роботу, яка є несумісною з реальними функціями Суду та заважає їх здійсненню, а тому вказані вище дії заявника є зловживанням правом.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що в даному випадку подання ідентичних заяв про усиновлення є очевидним зловживанням учасниками справи своїми процесуальними правами, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Заслуговує на увагу і той факт, що заявником в січні 2026 року вже була подана заява про усиновлення, яка була залишена без руху (ухвала судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 13.01.2026 року) та повернута заявнику ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького від 04.02.2026 року на підставі пункту 3 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України в зв'язку з її відкликанням (справа № 404/217/26, номер провадження № 20о/404/2/26, суддя Л.Д. Кулінка).
Крім того, про маніпуляцію автоматизованим розподілом справ між суддями свідчитьі форма поданої заяви, яка не відповідає вимогам статтей 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема, до заяви не додані додатки, що підтверджено актом Фортечного районного суду міста Кропивницького від 12 лютого 2026 року про відсутність вкладень.
Враховуючи вищевикладене, суд розцінює дії заявників як такі, що вчинені з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.
Суд роз'яснює, що частиною четвертою статті 44 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Зважаючи на зловживання процесуальними правами суд стягує у дохід державного бюджету з заявника штраф 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб що складає 998,40 грн та відповідає приписам частини першої статті 148 Цивільного процесуального кодексу України.
Враховуючи, що заявником подано до Фортечного районного суду міста Кропивницького іншу аналогічну заяву про усиновлення і щодо цієї заяви не постановлено ухвалу про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення заяви або залишення заяви без розгляду, зважаючи на приписи статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, вважаю за необхідне повернути ОСОБА_1 заяву про усиновлення.
На підставі вищевикладеного, керуючись статями 44, 185, 293, 294, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-
Визнати дії заявника ОСОБА_1 щодо подання аналогічних заяв про усиновлення,- зловживанням процесуальними правами.
Заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ); заінтересовані особи: Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради (місцезнаходження: 25006, місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок № 41), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), про усиновлення, повернути заявнику.
Стягнути з ОСОБА_1 штраф 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998,40,00 грн на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.
Боржник: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_1 .
Стягувач Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795; місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Липська, будинок № 18/5).
Ухвала про стягнення штрафу є виконавчим документом.
Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання протягом 3 (трьох) місяців з дня набрання нею законної сили.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст судового рішення складено 27.03.2026 року.
Суддя Фортечного районного
суду міста Кропивницького Людмила КУЛІНКА
Суддя Фортечного районного суду
міста Кропивницького Л. Д. Кулінка