Справа № 560/15706/25
27 березня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянувши клопотання Військової частини НОМЕР_1 в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 08.08.2016 по 28.02.2018;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 08.08.2016 по 28.02.2018, починаючи з 08.08.2016 по день фактичної виплати індексації - 22.08.2025.
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12.09.2025 відкрито провадження у справі.
До суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначає про пропуск позивачем строку звернення до суду, що слід розцінювати як клопотання про залишення позову без розгляду.
Щодо цього клопотання суд зазначає та враховує таке.
Положення статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Водночас,такі строки встановлені Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
Частина 2 статті 233 КЗпП України, яка діяла в редакції до 19.07.2022, встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Надалі, 19.07.2022 набрав чинності Закон України від 01.07.2022 №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-ІХ), яким внесено зміни до КЗпП України, зокрема, частину 2 статті 233 цього Кодексу викладено у такій редакції: «Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, починаючи з 19.07.2022 законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому при звільненні, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Своєю чергою, питання, пов'язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон №2050-III).
Відповідно до статті 1 Закону №2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Статтею 2 Закону №2050-III визначено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян.
За правилами статті 4 Закону №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Вказаними положеннями закону встановлено обов'язок підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадян провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Отже, реалізація права на отримання компенсації втрати частини доходів у спосіб звернення до суду можлива за умови невиконання підприємством, установою і організацією всіх форм власності та господарювання вимог Законом №2050-III, а тому, перебіг обчислення строку для звернення до суду з такими вимогами починається з моменту, коли особа дізналася про порушення свого права.
З матеріалів справи слідує, що на виконання судового рішення у справі №560/13180/24 відповідачем 22.08.2025 виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 65674,22 грн, що підтверджується відомостями з карткового рахунку позивача та не заперечується відповідачем.
Під час виплати позивачу вказаної суми відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, що і є предметом спору в цій справі.
Таким чином, саме з дати виплати належної індексації грошового забезпечення (22.08.2025) позивач був обізнаний про порушення свого права і саме із цією датою пов'язується перебіг строку звернення до суду з позовом про виплату компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Аналогічного підходу при вирішенні подібних правовідносин дотримується Верховний Суд і у правозастосовній практиці, зокрема, у постановах від 04.07.2025 у справі №380/23695/24, від 26.12.2025 у справі №560/16507/24, від 29.01.2026 у справі №420/19035/25.
Станом на 22.08.2025 стаття 233 КЗпП України діяла у редакції Закону №2352-IX.
Враховуючи наведене, звернувшись з позовом до суду 10.09.2025, позивач не пропустив строк звернення до суду. Як наслідок, у задоволенні клопотання відповідача слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк