Справа №384/39/26
пров. № 3/384/16/2026
25 березня 2026 року с-ще Вільшанка
Вільшанський районний суд
Кіровоградської області
у складі:
головуючого судді Сорокіної О.О.,
з участю серетаря судового засідання ОСОБА_1 ,
розглянувши (відповідно до закріпленого статтею 279 КУпАП порядку) у відкритому судовому засіданні у залі суду в с-щі Вільшанка Кіровоградської області справу про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області, українця, громадянина України, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
- до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП,
за участі:
прокурорів Іваніщева О.В., ОСОБА_3 ,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, №36/26 від 27 січня 2026 року ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, яке передбачене частиною 1 статті 172-6 КУпАП, за таких обставин.
Розпорядженням селищного голови від 17.02.2025 № 42 к «Про звільнення ОСОБА_4 », ОСОБА_2 з 17.02.2025 звільнено з посади старости Добрянського старостинського округу.
Таким чином, ОСОБА_2 , станом на 00 год. 00 хв. 18.02.2025 був суб'єктом декларування та відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 45 Закону, суб'єктом, на якого поширюється і поширювалася дія цього Закону.
Частиною 2 ст. 45 Закону визначено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"г" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
З урахуванням положень вказаного нормативного акту можна дійти висновку, що у суб'єкта декларування ОСОБА_2 , 18.02.2025 виник обов'язок подати декларацію особи, яка припиняє діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, у період з 00 год. 00 хв. 18.02.2025 до 00 год. 00 хв. 20.03.2025.
Разом з тим, відповідно до відомостей з публічної частини Реєстру декларація особи, яка припиняє діяльність пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування ОСОБА_2 , як суб'єкта декларування, опублікована (подана) шляхом заповнення відповідної форми на веб-ресурсі https://public.nazk.gov.ua 24.10.2025 о 19 год. 03 хв., тобто після кінцевої дати подачі такої декларації - несвоєчасно.
Таким чином, з урахуванням викладеного, положень зазначених законодавчих та підзаконних актів в сукупності, а також встановлених обставин, ОСОБА_2 , будучи суб'єктом декларування, вчасно (до 00 год. 00 хв. 20.03.2025) не подав без поважних причин декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, що є порушенням вимог частини 2 статті 45 Закону, натомість подав вказану декларацію 24.10.2025 о 19 год. 03 хв. - несвоєчасно, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_2 свою вину визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що 17 лютого 2025 року його звільнили. У юридичному відділі при звільненні його попередили про необхідність подати декларацію, але він її не подав, оскільки вважав це звільнення незаконним. 6 березня 2025 року звернувся до адміністративного суду з позовом про скасування рішення Вільшанської селищної ради і скасування розпорядження. В місячний термін не подав декларацію при звільненні, але 16 березня 2025 року подав щорічну декларацію за 2024 рік. 05 травня 2025 року суд поновив його на посаді. 24.10.25 подав таку декларацію із запізненням, тому що зрозумів, що треба виконати свій обов'язок. Вважає, що злого умислу і приховування доходів у нього не було, збитків державі та суспільству не наніс і таке правопорушення вчинив вперше. 23 січня 2026 року його знову було звільнено з посади старости і він вчасно подав декларацію при звільненні в місячний термін.
Просив застосувати статтю 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тому що умислу не мав, не наніс збитків державі і суспільству, щиро розкаюється.
Прокурор Лівітчук А.О. в судовому засіданні просила суд визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, заперечувала щодо застосування ст.22 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , прокурора, всебічно і об'єктивно дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, які є належними та такими, що повністю узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, надавши їм належну оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП, передбачено що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статей 251, 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання корупції», правопорушення, пов'язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
Згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1 Закону суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в" -" г" пункту 2, пункті 4 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону №1700-VII особи, зазначені у п. 1, п. п. "а", "в" - "ґ" п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у п. "а", "в" - "ґ" п. 2 ч. 1 ст. 3, зобов'язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Згідно з п. 15 ч. 1 ст. 11 Закону №1700-VII НАЗК надає рекомендаційні роз'яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів.
Наказом НАЗК від 08.11.2023 №252/23 затверджено Порядок заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі Порядок №252/23).
Зокрема, ч. 2 Розділу II Порядку №252/23 передбачено, що суб'єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог:
1) щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.
Суб'єкт декларування, поновлений на роботі за рішенням суду після завершення періоду декларування, до 01 квітня року, наступного за роком, у якому відбулося поновлення, подає щорічну декларацію за рік, у якому відбулось поновлення. Якщо така особа поновлена на роботі до завершення періоду декларування, щорічна декларація подається за минулий рік. Щорічна декларація за час вимушеного прогулу не подається.
Якщо особа, яка припинила здійснення діяльності, до завершення визначеного Законом строку подання щорічної декларації знову розпочинає здійснення діяльності, вона подає щорічну декларацію як особа, яка продовжує здійснювати діяльність. Щорічна декларація (після звільнення) у такому випадку не подається;
2) декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - протягом 30 днів з дня припинення діяльності.
Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.
Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.
Декларація при звільненні не подається у таких випадках: особа, яка припинила здійснення діяльності на одній посаді, продовжує здійснювати діяльність на іншій посаді; особа, яка припинила здійснення діяльності, упродовж 30 днів з дня припинення діяльності знову розпочала здійснення діяльності.
Відтак, обов'язком суб'єкта декларування є знання і безумовне виконання вимог Закону №1700-VII, у тому числі вимог ст. 45 вказаного Закону в частині своєчасності подання декларацій.
Диспозицією ч.1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що відповідно до розпорядження селищного голови Вільшанської селищної ради Кіровоградської області Миколи Паранчевського від 01 лютого 2022 року №30-к, призначено ОСОБА_2 на посаду старости Добрянського старостинського округу з посадовим окладом згідно із штатним розписом, залишено ОСОБА_2 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування в межах V категорії посад (а.с.19).
Розпорядженням секретаря Вільшанської селищної ради Кіровоградської області Сергія Пироженка від 30 січня 2024 року №10-к, присвоєно Кокулу Олегу Анатолійовичу, старості Добрянського старостинського округу Виконавчого комітету Вільшанської селищної, 10 ранг п'ятої категорії посадової особи місцевого самоврядування з 01 лютого 2024 року (а.с.20).
17 лютого 2025 року ОСОБА_2 було повідомлено про обов'язок подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та роз'яснено зміст ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (а.с.23-24).
Розпорядженням секретаря Вільшанської селищної ради Кіровоградської області Сергія Пироженка від 17 лютого 2025 року №42-к звільнено ОСОБА_2 з посади старости Добрянського старостинського округу 17 лютого 2025 року згідно з п.9 ст. 36 КЗпП України (а.с.21-22).
16 березня 2025 року о 20 год. 43 хв. ОСОБА_2 подав щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року у справі №340/1516/25 адміністративний позов ОСОБА_2 до Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення позачергової шістдесят восьмої сесії VIII скликання Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області №1484 від 06 лютого 2025 року «Про скасування рішення селищної ради від 28.01.2022 року № 652 «Про затвердження старости Добрянського старостинського округу». Визнано протиправним та скасовано Розпорядження Вільшанського селищного голови № 42-к від 17 лютого 2025 року «Про звільнення ОСОБА_2 ». Поновлено ОСОБА_2 на посаді старости Добрянського старостинського округу з 18 лютого 2025 року.
Згідно з постановою Третього адміністративного апеляційного суду від 23 січня 2026 року у справі №340/1516/25, апеляційну скаргу Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області задоволено. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року скасовано. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено у повному обсязі.
Отже, у ОСОБА_2 виник обов'язок подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні за період з 01 січня 2025 року по 17 лютого 2025 року не пізніше 00 год. 00 хв. 20.03.2025.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларацію при звільненні ОСОБА_2 подано лише 24 жовтня 2025 року о 19 год. 03 хв., тобто несвоєчасно (а.с.8-15).
Таким чином ОСОБА_2 , будучи суб'єктом декларування та суб'єктом, на якого поширюється дія Закону, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування при звільненні за період з 01 січня 2025 року по 17 лютого 2025 року, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, як несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Доводи ОСОБА_2 про те, що він не був обізнаний про необхідність подання декларації при звільненні не є слушними, так як згідно доданої до протоколу копії розписки встановлено, що 17 лютого 2025 року ОСОБА_2 під підпис був ознайомлений з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» (а.с.23-24), що свідчить про те, що йому було відомо про обов'язок подати декларацію при звільненні в установлений законодавством строк, проте останній своїх обов'язків не виконав, чим допустив порушення вимог фінансового контролю.
Посилання ОСОБА_2 на те що ним, протягом 30 календарних днів, а саме 16 березня 2025 року подана декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2024 рік суд не бере до уваги, оскільки така декларація не охоплює період з 01 січня 2025 року по 17 лютого 2025 року.
Твердження ОСОБА_2 про те, що його на підставі рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року було поновлено на посаді, у зв'язку з чим він не був зобов'язаний подавати декларацію при звільненні, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до вимог ч.2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» він зобов'язаний був з дня припинення відповідної діяльності з 00 год. 00 хв. 18.02.2025, протягом 30 календарних днів, тобто до 00 год. 00 хв. 20.03.2025, подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме з 01 січня 2025 року по 17 лютого 2025 року.
При цьому, відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний, зокрема, неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.
Таким чином, звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення про звільнення ОСОБА_2 не є поважною причиною для невиконання вимог ч.2 ст.45 ЗУ «Про запобігання корупції» щодо обов'язку протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Більше того, відповідно до постанови Третього адміністративного апеляційного суду від 23 січня 2026 року у справі №340/1516/25, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 05 травня 2025 року скасовано. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Вільшанської селищної ради Голованівського району Кіровоградської області про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено у повному обсязі.
Доводи ОСОБА_2 про малозначність правопорушення та застосування положень ст.22 КУпАП, оскільки вказане правопорушення вчинив вперше, будь-яких реальних негативних наслідків не настало, суд не може взяти до уваги з наступних підстав.
Відповідно до ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
Проте законодавство не містить чітких вказівок на ознаки, що дозволяють визначати малозначність вчиненого адміністративного правопорушення.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 порушено вимоги ЗУ «Про запобігання корупції», який визначає засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, щодо системи об'єктивного фінансового контролю за майновим станом публічних службовців, тобто вчинене протиправне, винне діяння за яке законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, адміністративне правопорушення, передбачене ст. 172-6 КУпАП, по своїй суті не може бути визнане малозначним, оскільки передбачає відповідальність за порушення вимог фінансового контролю, який є обов'язковим для всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування і вказані особи мають виконувати передбачені законом вимоги щодо фінансового контролю.
Таким чином, посилання ОСОБА_2 на відсутність прямого умислу на вчинення правопорушення, відсутність істотної шкоди інтересам суспільства та відсутність негативних наслідків від його дій, не є таким критерієм, за яким можливо оцінити малозначність інкримінованого йому діяння, оскільки дії, вчинені особами, які притягуються до відповідальності за таке правопорушення, в подальшому можуть слугувати негативним прикладом для інших суб'єктів адміністративних правопорушення, пов'язаних з корупцією.
Більш того, порушення вимог щодо фінансового контролю особами, уповноваженими на виконання функцій держави, є суттєвим посяганням на порядок здійснення державою превентивних антикорупційних механізмів.
Окрім того, суд враховує, що ОСОБА_2 тривалий час перебував на державній службі, тобто він об'єктивно достеменно обізнаний з вимогами ЗУ «Про запобігання корупції» та мав можливість подати декларацію при звільненні у встановлені строки не очікуючи прийнятих судами рішень.
Міжнародні стандарти протидії корупції зобов'язують держави вживати заходів для встановлення у своєму національному законодавстві відповідальності за вчинення корупційних діянь. Це закріплено, зокрема, у Главі ІІ «Кримінальної Конвенції про боротьбу з корупцією» від 27.01.1999, ОСОБА_5 додаткового протоколу до неї від 15.05.2003, Главі ІІ «Конвенції ООН проти корупції» від 31.10.2003, що ратифіковані Верховною Радою України 18.10.2006 та є обов'язковими для України.
Визнання малозначним адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, суперечить принципам запобігання і протидії корупції, не відповідає міжнародним стандартам у цій сфері, не сприятиме зміцненню авторитету країни, може завдати шкоди демократичним засадам управління суспільством, функціонування державного апарату, порушить встановлений порядок здійснення повноважень посадовими і службовими особами органів державної влади та місцевого самоврядування.
При цьому ст. 23 КУпАП передбачено, що стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Виходячи із суті вчиненого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, суворості передбаченого за дане правопорушення стягнення, завдань кодексу України про адміністративні правопорушення та мети адміністративного стягнення визначеної у ст.ст.1, 23 вказаного Кодексу, твердження ОСОБА_2 про можливість застосування до нього ст.22 КУпАП та закриття провадження в справі через малозначність вчиненого, є безпідставними і не ґрунтуються на нормах закону.
З урахуванням викладеного, доводи ОСОБА_2 про звільнення його від адміністративної відповідальності за малозначністю є непереконливими з огляду на те, що вчинене ним адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, не може бути визнано малозначним, оскільки є правопорушенням, пов'язаним з корупцією, тяжкість якого обумовлена ступенем недовіри суспільства до осіб, уповноважених на виконання функцій держави.
Наведені обставини безумовно виключають можливість застосування положень ст. 22 КУпАП у даній справі.
Відповідно до вимог статті 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставиною, що пом'якшує відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, визнається щире розкаяння особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Обставин, що обтяжують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення судом не встановлено.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням особи ОСОБА_2 , ступеню його вини, характеру та суспільної небезпеки вчиненого ним правопорушення, суд вважає, що до ОСОБА_2 слід застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу, в межах санкції ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Дана міра адміністративного стягнення буде необхідною і достатньою для попередження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в скоєнні нових адміністративних правопорушень.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно із п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, а тому з ОСОБА_2 необхідно стягнути 665 грн. 60 коп. судового збору.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 280, 283, 284, 285, 294 КУпАП,
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. на користь держави на р/р UA908999980313010106000011513, отримувач коштів: ГУК у Кіров.обл./тг с-щеВільш/21081100, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37918230, код класифікації доходів бюджету: 21081100.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Добрянка Вільшанського району Кіровоградської області, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 60 коп. судового збору на користь Державної судової адміністрації на р/р UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету: 22030106.
Орган, за матеріалами якого прийнято рішення: Управління стратегічних розслідувань в Кіровоградській області Департаменту стратегічних розслідувань (код ЄДРПОУ 43305056; Кіровоградська область, м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 30, поштовий індекс 25006).
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік правопорушень.
Постанова може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 287-289 КУпАП до Кропивницького апеляційного суду через Вільшанський районний суд Кіровоградської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено органом, правомочним розглядати дану справу.
Строк звернення постанови до виконання - протягом трьох місяців з дня її винесення.
Повний текст постанови складено та оголошено 26 березня 2026 року о 16 год. 30 хв.
Суддя О.О. Сорокіна