Справа №348/28/26
Номер провадження 2/348/532/26
23 березня 2026 року м.Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого судді О.Ю.Максименко
за участю секретаря судових засідань О.Р.Боєчко
за участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивач ОСОБА_2 звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що від спільного проживання з відповідачем вони мають сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04.08.2017 з відповідача стягнуто аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 900 грн щомісячно на дитину до її повноліття. На даний час позивач ніде не працює, доходів від підсобного господарства не має, підприємницькою діяльністю не займається, тому сама не в змозі забезпечувати всім необхідним малолітнього сина. Син навчається у Пнівському ліцеї та комунальному закладі початкової спеціалізованої освіти "Школа мистецтв Пасічнянської сільської ради", навчання потребує значних коштів, а присуджений розмір аліментів у 2017 році у сумі 900 грн є недостатнім для забезпечення нормальних умов розвитку сина, беручи до уваги вік та його потреби. Відповідач зовсім не цікавиться станом здоров'я сина, не проявляє уваги, не надає, крім аліментів, ніякої додаткової матеріальної допомоги. Також, ОСОБА_4 постійно хворіє, і знаходиться на Д обліку у педіатра. У зв'язку із чим вважає за доцільне змінити спосіб стягнення аліментів та стягувати з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду та до досягнення дитиною повноліття, припинивши стягнення аліментів в розмірі, визначеному рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04.08.2017.
Позивач в судове засідання не з'явилася.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити, надавши пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.
Відповідач в судові засідання 24.02.2026 та 23.03.2026 не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації. Судові повістки повернуті до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні ... відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Отже, ОСОБА_3 вважається належно повідомленим про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзив на позовну заяву суду не надав.
Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 09.01.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 05.02.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
23.03.2026 постановлено ухвалу із занесенням в протокол судового засідання про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі кожний окремо та в їх сукупності, приходить до наступного.
Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.9).
Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04.08.2017 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 стягнено аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 900 грн щомісячно на дитину (а.с.10-12).
Витягами з реєстру територіальної громади зазначено, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7, 8).
З акту обстеження матеріально-побутових умов від 02.01.2026 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_2 не працює, в неї на вихованні і утриманні знаходиться малолітня дитина, з батьком дитини вона не проживає, він вихованням дитини не займається. Заявниця проживає у важких матеріально-побутових умовах (а.с.13).
В довідці, виданій 02.01.2026 КНП "Дитяча лікарня Надвірнянського району" Надвірнянської міської ради ОСОБА_4 , зазначено, що він знаходиться на "Д" обліку у лікаря педіатра, часто хворіє респіраторними захворюваннями, лікування амбулаторне та стаціонарне (а.с.14).
В довідці, виданій Управлінням освіти, культури, молоді та спорту Пасічнянської сільської ради Комунальний заклад початкової спеціалізованої освіти "Школа мистецтв Пасічнянської сільської ради" від 02.01.2026 № 1, зазначено, що ОСОБА_4 дійсно навчається в Комунальному закладі початкової спеціалізованої освіти "Школа мистецтв Пасічнянської сільської ради" (а.с.15).
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Положеннями частин другої та третьої статті 181 СК України визначено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до частини першої статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися, як аліменти на дитину, визначається судом.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 грн.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною першою ст. 12 зазначеного Закону встановлено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її стан здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v.UKRAINE, №31111/04, §54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).
У підпункті 1 пункту 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
У правовій позиції Верховного Суду України від 05.02.2014 року у справі за №6-143цс13 колегія суддів дійшла висновку про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно із частиною четвертою статті 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно позовних вимог позивач просила суд змінити спосіб присудження аліментів, зокрема з твердої грошової суми на стягнення у частці від заробітку (доходу) батька дитини.
При цьому право вимагати зміни розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
Наведене узгоджується з правовою позицією, висловленою в постановах Верховного Суду від 06.06.2018 року у справі № 383/160/17-ц та від 15 квітня 2020 року у справі № 583/5413/18 (провадження № 61-13942св19).
Зі змісту вказаних норм права вбачається, що спосіб стягнення аліментів (у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі) встановлюється рішенням суду, але за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів і спосіб їх стягнення може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом, та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05.06.2014 року).
Вибір способу стягнення аліментів відповідно до Сімейного кодексу України покладається на позивача, а відсутність інформації про офіційне працевлаштування відповідача не суперечить призначенню аліментів у частці від усіх видів його заробітку (доходу), оскільки закон не пов'язує вибір способу стягнення аліментів з наявністю чи відсутністю у відповідача офіційного місця праці.
При вирішенні питання про зміну способу стягнення аліментів суд враховує, що з моменту ухвалення рішення про стягнення аліментів змінився розмір прожиткового мінімуму для дитини і мінімальний розмір аліментів.
Норми національного та міжнародного права вказують на те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, їхні найкращі інтереси повинні стояти понад усе, дитині має забезпечується такий захист, який є необхідним для її благополуччя.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Пунктом 23 постанови пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що аліменти у новому розмірі сплачуються з дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави в сумі 1331,20 грн.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Представник позивача в позовній заяві зазначив, що орієнтовний розмір витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи становить 3500, які складаються із попереднього опрацювання матеріалів та законодавчої бази - 500 грн., складення процесуальних документів (позовної заяви) - 2000 грн., представництво сторони при розгляді справи в суді першої інстанції за одне судове засідання - 1000 грн.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача надано: договір про надання правничої допомоги № 3 від 02.01.2026, квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки № 75170555 від 07.01.2026 судові витрати за правничу допомогу адвоката по справі за позовом до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на утримання дитини, попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат від 07.01.2026, ордер про надання правничої допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до вимог ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є зміна способу стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 3500 грн є належним чином обґрунтованими, та підтвердженими належними та допустимими доказами та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 51 Конституції України, Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 180, 181, 182, 183, 184, 192 СК України, ст. 9, 10, 12, 13, 15, 18, 77-82, 89, 141, 259, 263-265, 272-273, 280-289, 354-355 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.
Змінити спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04 серпня 2017 року.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду та до досягнення дитиною повноліття, припинивши стягнення аліментів в розмірі, визначеному рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 04.08.2017.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь держави судовий збір в сумі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати на правничу допомогу в сумі 3500 (три тисячи п'ятсот) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: Гураш Михайло Васильович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 001238 від 03.11.2017, адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя Надвірнянського районного суду
Івано-Франківської області О.Ю. Максименко
Повне судове рішення складено 27.03.2026.