Справа № 347/2186/25
Провадження № 2/347/100/26
27 березня 2026 року м. Косів
Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Книщука Р.М.,
секретаря Лазорик А.М.,
представника Рогалевича А.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Косів цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 09.07.2024 між ТОВ « Макс Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір №00-9847280 на суму 7 475грн. у формі електронного документа з використанням електронного підпису.
20.01.2025 між ТОВ « Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Відповідач умови кредитного договору не виконав в результаті чого його заборгованість складається з: 7 475грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8 105,50грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом. В добровільному порядку відповідач не бажає погасити вказану суму заборгованості, а тому просить позов задоволити. Крім цього, просить стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 7000грн.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подав до суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без участі представника позивача.
Представник відповідача Рогалевич А.Б. позовні вимоги не визнав та просить в позові відмовити в повному обсязі, оскільки матеріали справи не містять доказів про перерахування на рахунок відповідача грошових коштів в сумі 6500грн., а тому факт виникнення між сторонами зобов'язання є недоведеним.
Окрім цього, зі змісту позовної заяви та долучених до неї матеріалів вбачається, що між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 нібито було укладено елекгронний Договір кредитної лінії № 00-9847280 від 09.07.2024 року. У зв'язку з цим, відповідно статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», позивач мав обов'язок подати виключно оригінал такого доказу, а саме електронний документ у його первісному вигляді з усіма обов'язковими реквізитами, включаючи кваліфікований електронний підпис автора або інший підпис, прирівняний до власноручного згідно із Законом України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».Разом із тим поданий позивачем електронний документ, який позиціонується як належний доказ укладення кредитного договору, був перевірений за допомогою офіційного вебресурсу Центрального засвідчувального органу, уповноваженого відповідно до законодавства здійснювати перевірку кваліфікованих та удосконалених електронних підписів.За результатами такої перевірки, проведеної 11.12.2025 року із використанням відповідного онлайн-сервісу, було сформовано протокол створення та перевірки електронного підпису, з якого вбачається, що вказаний електронний документ (Договір кредитної лінії № 00-9847280 від 09.07.2024 року) підписаний не уповноваженою особою ТОВ «МАКС КРЕДИТ», тобто фінансової установи, яка, за твердженням позивача, надала кредит Кидановському Н.Б., а директором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (фаторингова компанія) Поляковим Олексієм Володимировичем (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 15.10.2025 року о 23:25:52. Таким чином, наданий до суду електронний документ не містить електронних підписів сторін правочину, натомість на нього накладено підпис третьої особи, а саме факторингової компанії, яка не була стороною договору на момент його укладення.
Суд, вислухавши представника відповідача та вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
В свою чергу, положеннями ст.ст. 525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.
Крім цього, статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Пунктом 3 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Як вбачається з матеріалів справи 09.07.2024 між ТОВ «Макс Кредит» та відповідачем укладено кредитний договір №00-9847280, який укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором 22540.
Згідно п.1.2 кредитного договору сума ліміту кредитної лінії (сума кредиту) складає 6500грн.
Відповідно до інформації АТ КБ «Приват Банк» від 06.01.2026р. вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) та інші картки. По рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 6500гр.н від 09.07.2024р.
Вказані обставини спростовують твердження представника відповідача про те, що позивачем не надано жодних належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт перерахування первісним кредитором грошових коштів в сумі 6500грн. на рахунок позичальника ОСОБА_1 09.07.2024р.
Згідно п.1.6 Кредитного договору, кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає: 975.00, яку позичальник зобов'язаний сплатити на умовах, визначених пунктом 3.5 цього Договору.
Судом встановлено, що позивачем включено в тіло кредиту комісію, яка була стягнута первісним кредитором за надання кредиту, натомість такі умови договору є нікчемними, оскільки надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно ст.1054 ч.1 ЦК України є обов'язком фінансової установи, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.
Разом із тим, суд звертає увагу, що у кредитному договорі не зазначено, які саме послуги надаються за комісію, пов'язану з наданням кредиту. Натомість з її змісту вбачається, що вона є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику, що було обов'язком первісного кредитора за кредитним договором, тобто не є послугами, що об'єктивно надаються позичальнику, а тому стягненню з відповідача комісія за надання кредиту не підлягає.
Також в детальному розрахунку заборгованості, який проведений позивачем вказані штрафні санкції в сумі 3250грн., однак відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Отже, в силу прямої норми закону, банк (фінансова установа) зобов'язаний був списати боржнику заборгованість за неустойкою (штрафом) в сумі 3250грн., адже вона нарахована за кредитним договором укладеним у період дії воєнного стану, що нині триває. Однак кредитор списання неустойки не здійснив, а звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, що включає неустойку.
Згідно матеріалів справи вбачається, що 20.01.2025 між ТОВ « Макс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено Договір факторингу № 20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором 00-9847280.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України.
Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1048 ЦК України стверджується, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Таким чином, наведені обставини дають суду підстави для часткового задоволення позову щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, яка складається з 6500грн. - заборгованість по тілу кредиту та 8105,50 грн. - заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, а всього на суму 11 355,50 грн.
Що стосується витрат на правову допомогу, то Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
А тому, враховуючи те, що розгляд даної справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, як малозначної справи, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час, виходячи з критерію реальності та розумності, суд вважає, що з відповідача слід стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 3000грн.
Згідно ч.1ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь позивача з відповідачки слід стягнути оплачений судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
На підставі наведеного, ст.ст. 509, 526, 1046-1049, 1050-1054 ЦК України та керуючись ст.ст. 263-265 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (02090, Україна, місто Київ, вулиця Алматинська, будинок 8, офіс 310а, ЄДРПОУ 42986956 Рахунок: НОМЕР_5 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352, МФО: 322001) заборгованість за кредитним договором №00-9847280 від 09.07.2024 року у розмірі 11 355 (одинадцять тисяч триста п'ятдесят п'ять) гривень 50 копійок, 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок оплаченого судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя Р.М. Книщук