Справа № 420/34217/25
27 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бездрабка О.І.,
при секретарі - Собчук Є.В.,
за участю:
представника позивача - Подорожнього А.С.,
представника відповідача - Согутовської О.В.,
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовною заявою до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 р. № 36021 на суму штрафних санкцій 2768893,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що за результатами проведеної фактичної перевірки складу ФОП ОСОБА_1 , який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області складено акт від 12.06.2025 р. № 28840/Ж5/15-32-07-06/ НОМЕР_1 , в якому зафіксовано не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів на суму 1544 грн. у готівкових коштах та на суму 5537015,66 грн. у безготівкових коштах згідно банківський виписок (еквайринг). На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 р. № 36021, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 2768893,90 грн. за порушення п.п.1, 2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Вважає вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, оскільки ФОП ОСОБА_1 здійснює розрахунки за допомогою електронних платіжних засобів, QR-коду, а висновки контролюючого органу про не проведення позивачем розрахункових операцій на суму 5537015,66 грн. у без готівкових коштах на підставі банківських виписок (еквайринг), які не надавалися позивачем під час фактичної перевірки, є безпідставними, недоведеними, нічим не підтверджені, що виключає підстави для застосування штрафних санкцій.
Ухвалою від 10.10.2025 р. позовну заяву позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк на усунення недоліків.
У встановлений строк позивач усунув недоліки позовної заяви і ухвалою від 17.10.2025 р. відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 18.11.2025 р. на 10:00 год.
05.11.2025 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що підставою призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 стала наявна податкова інформація, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, встановлено декларування обсягів доходів згідно податкової декларації платника єдиного податку за 2024 рік та відсутності зареєстрованих реєстраторів розрахункових операцій. Відповідно до умов та порядку допуску до проведення фактичної перевірки, передбачених законодавством, посадовими особами контролюючого органу позивачу були пред'явлені службові посвідчення, направлення від 02.06.2025 р. № 11224/15-32-07-06, № 11225/15-32-07-06 на перевірку та вручено копію наказу від 02.06.2025 р. № 5894-п. За результатами перевірки складено акт від 11.06.2025 р. № 28840/Ж5/15-32-07-06/ НОМЕР_1 , яким встановлено, серед іншого, порушення п.п.1, 2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та п.85.2 ст.85 ПК України. Так, в ході перевірки встановлено не проведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів на суму 1544 грн. у готівкових коштах та на суму 5537015,66 грн. у безготівкових коштах, згідно банківських виписок (еквайринг). Пунктом 1 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено відповідальність за не проведення розрахункових операцій через РРО з фіскальним режимом роботи у вигляді фінансових санкцій у розмірі 50 % вартості проданих з порушенням товарів за кожне наступне вчинене порушення. Враховуючи викладене, прийняте Головним управлінням ДПС в Одеській області податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 р. № 36021/15-32-07-06 на суму штрафних санкцій 2768893,90 грн. є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Ухвалою від 18.11.2025 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.01.2026 р. на 10:00 год.
Протокольною ухвалою від 15.01.2026 р. відкладено судове засідання у зв'язку з неявкою представника позивача на 04.02.2016 р. на 10:00 год.
Протокольною ухвалою від 04.02.2026 р. оголошено перерву в судовому засіданні для виклику свідків до 23.02.2026 р. до 10:00 год.
Протокольною ухвалою від 23.02.2026 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 11.03.2026 р. до 10:00 год.
10.03.2026 р. від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що банківські виписки АТ "Райффайзен Банк" здійснено 09.06.2025 р. самим позивачем з використанням систем дистанційного обслуговування, а тому твердження про те, що банківські виписки надано не ФОП ОСОБА_1 не відповідають дійсності. Під час перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 забезпечує можливість оплати товарів (послуг) шляхом сканування QR-коду, після чого покупець автоматично перенаправляється на платіжну сторінку банку-еквайра Райффайзен Банк, яка функціонує через процесинговий центр (secure.upc.ua). Зазначена платіжна сторінка містить реквізити торговця, поля для введення суми платежу, передбачає введення або підтвердження оплати платіжною карткою, функціонує у системі інтернет-еквайрингу та передбачає приймання платежів із використанням платіжних карток через платіжний шлюз банку-еквайра. Таким чином, QR-код у даному випадку виконує виключно технічну функцію переходу на платіжну сторінку, тоді як фактична оплата здійснюється із використанням платіжної карти через систему інтернет-еквайрингу. Отже, якщо оплата за товари (послуги) здійснюється із використанням платіжної картки через систему інтернет-еквайрингу, така операція відповідає визначенню розрахункової операції у розумінні Закону № 265/95-ВР, незалежно від того, чи використовується вона шляхом використання QR-коду, посилання або іншого електронного інструменту. Тому суб'єкт господарювання у разі приймання платежів через зазначену платіжну сторінку банку-еквайра зобов'язаний проводити відповідні операції через зареєстрований РРО/ПРРО із формуванням фіскального розрахункового документа. Не виконання такого обов'язку свідчить про порушення вимог Закону № 265/95-ВР та є підставою для застосування до суб'єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій, передбачених ст.17 зазначеного Закону.
Протокольною ухвалою від 11.03.2026 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 20.03.2026 р. до 10:00 год.
20.03.2026 р. від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких зазначає, що відповідачем не надано жодного доказу отримання банківських виписок у відповідності до вимог Податкового кодексу України, оскільки відсутній акт опису наданих документів, а банківські виписки не засвідчені позивачем. Порядок здійснення еквайрингу визначається ст.37 Закону України "Про платіжні послуги". Еквайринг здійснюється еквайром на підставі договору, укладеного з отримувачем, з урахуванням вимог законодавства. Відповідач, вказуючи, що це еквайринг повинен був посилатися на відповідний договір в акті перевірки та надати таких доказ під час розгляду справи, або зазначити про не надання такого договору, а цього не було вчинено. Згідно наданого відповідачем розрахунку від 18.03.2026 р. сума проведених операцій складає 5608522,23 грн., що не відповідає сумі, визначеній в акті перевірки, що ставить під сумнів розрахунок фінансових санкцій. Крім того, контролюючим органом порушено черговість накладення стягнення, яке впливає на розмір штрафних санкцій. Зокрема, сам відповідач вказує, що розрахунок фінансових санкцій взятий за період з 01.10.2023-04.06.2025, в той час як першим порушенням відповідач визначив 04.06.2025 р. на суму 1543,75 грн., а повторне - з 01.10.2023-04.06.2025.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, вказаних у позовній заяві та додаткових поясненнях.
Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з вказаних у відзиві та додаткових поясненнях підстав.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 04.03.2008 р. за № 25560000000067967 з видами діяльності за КВЕД: 47.22 Роздрібна торгівля м'ясом і м'ясними продуктами в спеціалізованих магазинах (основний); 46.32 Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами; 46.38 Оптова торгівля іншими продуктами харчування, у тому числі рибою, ракоподібними та молюсками в спеціалізованих магазинах; 47.29 Роздрібна торгівля іншими продуктами харчування в спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 73.11 Рекламні агентства; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
На підставі пп.19-1.1.4, пп.19-1.1.8 п.19-1 ст.19-1, ст..20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.2 п.80.2 ст.80, пп.69.2, п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, у зв'язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення, а саме: встановлено декларування обсягів доходів згідно поданої податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2024 рік та відсутності зареєстровані реєстратори розрахункових операцій, в.о. начальника Головного управління ДПС в Одеській області прийнято наказ від 02.06.2025 р. № 5894-п "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 ", згідно якого наказано провести фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 за адресою господарського об'єкта: АДРЕСА_1 , з 02 червня 2025 року тривалістю 10 діб, за період діяльності з 24.10.2023 р. по дату закінчення фактичної перевірки з метою здійснення контролю щодо дотримання норм з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Також в.о. заступника начальника Головного управління ДПС в Одеській області оформлено направлення на перевірку від 02.06.2025 р. № 11224/15-32-07-06, № 11225/15-32-07-06.
Копію наказу про проведення фактичної перевірки вручено ФОП ОСОБА_1 04.06.2025 р. о 11:48 год.
Головним управлінням ДПС в Одеській області на підставі наказу від 02.06.2025 р. № 5894-п та направлень від 02.06.2025 р. № 11224/15-32-07-07, № 11225/15-32-07-06 проведено фактичну перевірку складу ФОП ОСОБА_1 , що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої складено акт від 11.06.2025 р., який зареєстровано 12.06.2025 р. за № 28840/Ж5/15-32-07-06/ НОМЕР_1 .
У акті перевірки зазначено, що встановлено порушення, зокрема, п.п.1, 2 ст.3 Закону України від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: непроведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програми реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних документів на суму 1544 грн. у готівкових коштах та на суму 5537015,66 грн. у безготівкових коштах згідно банківських виписок (еквайринг).
Відповідно до акту від 12.06.2025 р. № 4964/Ж6/15-32-07-06-18 ФОП ОСОБА_1 відмовився від підписання та отримання акту про результати фактичної перевірки.
На підставі акту перевірки від 11.06.2025 р., який зареєстровано 12.06.2026 р. за № 28840/Ж5/15-32-07-06/2946206515, Головним управління ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 р. № 36021, відповідно до якого до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 2768893,90 грн.
Вважаючи дане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України.
Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Згідно п.80.1 ст.80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
За приписами п.80.4 ст.80 ПК України перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 цього Кодексу може бути проведена контрольна розрахункова операція.
Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п.80.5 ст.80 ПК України).
Відповідно до п.80.7 ст.80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.
Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.
Так, згідно п.81.1 ст.81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
З аналізу даних правових норм слідує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності передбачених пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України підстав для її проведення (правова підстава) та пред'явлення документів, визначених п.81.1 ст.81 ПК України (формальна підстава).
Податковий кодекс пов'язує початок фактичної перевірки, яка здійснюється без попередження платника податків, але у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції, саме з врученням платнику податків або таким особам під розписку копії наказу про проведення перевірки. Право приступити до проведення фактичної перевірки посадові особи контролюючого органу мають за умови пред'явлення уповноваженій особі платника податку направлень на проведення такої перевірки та своїх службових посвідчень. Невиконання цих вимог не дає посадовим особам контролюючого органу права приступати до проведення фактичної перевірки та дозволяє платнику не допустити їх до проведення перевірки.
Судом встановлено, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області відповідно до наказу від 02.06.2025 р. № 5894-п "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 " за адресою господарського об'єкта: АДРЕСА_1 .
У даному наказі підставою для проведення перевірка зазначено пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПК України - у зв'язку з наявною податковою інформацією, отриманою в рамках проведеного аналізу, що свідчить про можливі порушення, а саме: встановлено декларування обсягів доходів згідно поданої податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2024 рік та відсутні зареєстровані реєстратори розрахункових операцій.
Вказана підстава визначена згідно доповідної записки начальника управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Одеській області від 27.05.2025 р. № 3143/15-32-07-06-11.
Отже, суд приходить до висновку, що контролюючим органом дотримано приписи ст.81 ПК України щодо форми та змісту наказу "Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 " від 02.06.2025 р. № 5894-п.
Копію даного наказу отримано ФОП ОСОБА_1 04.06.2025 р. о 11:48 год., також позивачу було пред'явлено службові посвідчення, у зв'язку з чим у посадових осіб Головного управління ДПС в Одеській області виникли підставі для проведення фактичної перевірки.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.06.2025 р., який зареєстровано 12.06.2025 р. за № 28840/Ж5/15-32-07-06/ НОМЕР_1 , від підписання та отримання копії якого позивач відмовився, про що складено акт від 12.06.2025 р. № 4964/Ж6/15-32-07-06-18.
Таким чином, призначення та проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 здійснено у відповідності до приписів ПК України.
Що стосується встановленого контролюючим органом в ході фактичної перевірки порушення позивачем п.п.1, 2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд зазначає наступне.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265/95-ВР).
За змістом ст.3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані:
1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;
2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов'язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).
За визначенням, наведеним у ст.2 Закону № 265/95-ВР:
розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну;
розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями.
Згідно ч.1 ст.8 Закону № 265/95-ВР форма, зміст розрахункових документів, порядок реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, а також форма та порядок подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій чи використанням розрахункових книжок, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 р. № 13 затверджено Положення про форму та зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затверджене (далі - Положення № 13), пунктом 2 розділу II якого передбачено обов'язкові реквізити для фіскального чека.
Відповідно до пункту 1 розділу II Положення № 13 фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - фіскальний чек) - розрахунковий документ/електронний розрахунковий документ, створений у паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ), реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги).
Приписами пункту 2 розділу II Положення № 13 встановлено обов'язкові реквізити фіскального касового чека на товари (послуги). Серед обов'язкових реквізитів - код товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 7); цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством) (рядок 9).
Установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов'язкові реквізити розрахункових документів/електронних розрахункових документів. У разі відсутності в документі хоча б одного з обов'язкових реквізитів, а також недотримання сфери його призначення, такий документ не прийматиметься як розрахунковий (пункт 3 розділу І Положення № 13).
Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР суб'єктами господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), встановлена ст.17 цього Закону.
Згідно п.1 ст.17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
Відповідно до п.15 розділу II "Прикінцеві положення" Закону № 265/95-ВР у період з 1 серпня 2023 року по 31 липня 2025 року, але не пізніше ніж до дати припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, до фізичних осіб-підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, що здійснюють діяльність з продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або надають послуги, фінансова відповідальність за проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, невидачу (у паперовій та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання застосовується у таких розмірах:
25 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;
50 відсотків вартості проданих з порушенням, встановленим цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.
З аналізу даних правових норм слідує, що суб'єкти господарювання зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) розрахунковий документ встановленої форми та змісту, що підтверджує виконання розрахункової операції. Наслідком проведення розрахункових операцій без застосування РРО та без видачі розрахункового документа встановленого зразка є застосування до суб'єкта господарювання за рішенням відповідних контролюючих органів фінансових санкцій.
У постановах від 02.02.2023 р. у справі № 500/6845/21, від 21.02.2025 р. у справі № 280/2615/24 Верховний Суд виснував, що пункт 1 статті 17 Закону №265/95-ВР встановлює відповідальність за невиконання суб'єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов'язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.
Перші два обов'язки суб'єкта господарювання випливають зі змісту пункту 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, а третій - з пункту 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР. Відповідно, наявність будь-якої з таких обставин (у сукупності або окремо) і утворює склад правопорушення.
Предметом доказування у справах, пов'язаних із притягненням суб'єкта господарювання до відповідальності на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, є встановлення на підставі належних і допустимих доказів фактів, з якими контролюючий орган пов'язує допущення порушення суб'єктом господарювання вимог пункту 1 та/або 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР.
При цьому у випадку притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону № 265/95-ВР, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО. У випадку ж притягнення суб'єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов'язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону № 265/95-ВР перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого розрахункового документа вимогам щодо форми і змісту.
Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 10.07.2025 р. № 36021 до позивача застосовано штрафні санкції за два порушення:
- здійснення розрахункової операції на суму 1543,75 грн. у готівкових коштах без видачі розрахункового документу та без проведення через РРО;
- здійснення розрахункових операцій на суму 5537015,66 грн. у безготівкових коштах без видачі розрахункового документа та без проведення через РРО.
Так, під час проведення перевірки 04.06.2025 р. була здійснена контрольно-розрахункова операція з придбання за готівкові кошти товару на суму 1543,75 грн. без видачі розрахункового документа встановленої форми та змісту.
Згідно опису готівкових коштів, що знаходяться на місці проведення розрахунків, у магазині " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , підписаного особою, яка здійснювала розрахункову операцію, та перевіряючими, встановлено невідповідність наявних готівкових коштів показникам "Х" - денного звіту РРО на суму 1544 грн.
За вказане порушення згідно розрахунку фінансових санкцій до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну санкції у розмірі 385,94 грн. (1543,75 х 0,25).
Позивач не оскаржує правомірність застосування штрафних санкцій за дане порушення, що підтвердив у судовому засіданні і представник позивача, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість штрафної санкції за дане порушення у розмірі 385,94 грн.
Що стосується штрафної санкції у розмірі 2768507,90 грн., то підставою для її застосування слугували банківські виписки за період з 01.10.2023 р. по 04.06.2025 р., проаналізувавши які контролюючий орган прийшов до висновку про проведення позивачем розрахункових операцій у безготівковій формі на суму 5537015,66 грн. без застосування РРО та видачі розрахункового документа.
В той же час ФОП ОСОБА_1 зауважує, що ним не надавалися банківські виписки та з них неможливо встановити, що проводилися розрахункові операції за проданий товар.
З цього приводу суд зазначає наступне.
Абзацами 1-3 пункту 86.1 статті 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені ПК України, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених ПК України випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
При цьому норми ПК України не передбачають положень щодо затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику або центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику встановленої форми акта фактичної перевірки. Тобто форма акта, який складається за результатами фактичної перевірки, нормативно-правовими актами не затверджена.
У акті фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 від 11.06.2026 р. в цій частині порушення сформульовані наступним чином: " встановлено непроведення розрахункових операцій на повну суму покупки через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій із створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів на суму 5537015,66 грн. у безготівкових коштах згідно банківським виписок (еквайрінг).
Додатком до акту перевірки вказано банківські виписки за період з 01.10.2023 р. по 31.12.2023 р., з 01.01.2024 р. по 31.12.2024 р.. з 01.01.2025 р. по 04.06.2025 р.
При цьому, ні в акті перевірки, ні у розрахунку штрафних санкцій не зазначено які конкретно операції (дата, платник, сума, найменування товару) контролюючим органом визначено як такі, що здійснені з порушенням вимог п.п.1, 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що вказана в акті перевірки сума розрахункових операцій - 5537015,66 грн. у безготівковій формі, які проведені без застосування РРО та видачі розрахункових документів та за які застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 2768507,90 грн., визначена шляхом вибірки проведених операцій по банківському рахунку позивача з призначенням платежу "Покриття по платіжним карткам...".
Судом було зобов'язано відповідача надати перелік тих операцій, які підтверджують встановлену перевіряючими суму проведених операцій у розмірі 5537015,66 грн.
Відповідачем 19.03.2026 р. було надано виписку операцій, суми за якими включено до розрахунку штрафних санкцій за це порушення, підписану ревізором ОСОБА_3 , загальний розмір яких склав 5608522,23 грн., що не відповідає сумі, зазначеній в акті перевірки (5537015,66 грн.).
Вищевикладені розбіжності у сумі безготівкових коштів (відображених в акті та у розрахунку) позбавляють суд можливості перевірити правильність нарахування штрафних санкцій за кожною розрахунковою операцією, оскільки відсутні достовірні відомості щодо конкретних операцій, які враховувалися відповідачем при нарахування штрафних санкцій.
Окрім цього, з наданих до суду банківських виписок, беручи до уваги операції з призначенням платежу "Покриття по платіжним картам...", на які вказує свідок ОСОБА_2 , неможливо встановити, що надходження коштів за період з 01.10.2023 р. по 04.06.2025 р. з таким платежем є саме розрахунковими операціями з придбання у ФОП ОСОБА_1 товарів, які реалізуються на об'єкті, де проводилася фактична перевірка, за адресою: АДРЕСА_1 , а тим паче, що такі розрахунки проведено без видачі розрахункових документів.
Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування,
Відповідно до ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідач належними, достовірними та достатніми доказами не довів правомірність застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 2768507,90 грн. за порушення п.п.1, 2 ст.3 Закону № 265/95-ВР, а тому в цій частині податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 р. № 36021 є протиправним та підлягає скасуванню.
Доводи позивача про те, що ним не надавалися банківські виписки суд відхиляє, оскільки здійснення виписок по банківському рахунку можливо лише власником такого рахунку, яким в даному випадку є ФОП ОСОБА_1 .
Крім того, факт надання банківських виписок саме позивачем підтвердив у судовому засідання свідок ОСОБА_2 .
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
З огляду на викладене позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Приписами ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог позивача було оскарження податкового повідомлення-рішення від 10.07.2025 р. № 36021, сума штрафних санкцій за яким становить 2768893,90 грн.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.07.2025 р. № 36021 на суму 2768507,90 грн., що становить 99,98 %.
Таким чином, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ФОП ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у сумі 12109,57 грн. ((12112 грн. х 99,98 %) : 100 %).
Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 21000 грн. суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Разом з тим, відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.
Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов'язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов'язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).
Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Подорожнім Андрієм Сергійовичем укладено договір про надання правової допомоги від 04.07.2025 р. № 04/07, згідно п.1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що Адвокат на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов'язання з надання наступної юридичної допомоги: представляє у встановленому порядку інтереси Клієнта в органах державної влади, в податкових органах, органах прокуратури, поліції, МВС та СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій.
Відповідно до п.4.1, 4.5 договору вартість наданих юридичних послуг Адвокат визначає самостійно після одержання від Клієнта замовлення на надання юридичної допомоги, та виставляє Клієнту відповідний рахунок. За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої Адвокатом юридичної допомоги і її вартість.
На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 21000 грн., позивачем надано рахунок - фактуру від 09.10.2025 р. № 09/10 на суму 21000 грн., акт наданих послуг від 09.10.2025 р. № 09/10, відповідно до якого адвокатом надано такі юридичні послуги: 1. надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань - 5000 грн.; 2. складання та направлення адвокатських запитів - 3000 грн.; аналіз правових документів - 4000 грн.; написання та подання позовної заяви - 9000 грн.
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи та складовими правничої допомоги, оскільки складання позовної заяви не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів, враховуючи предмет позову.
Крім того, зазначення в акті наданих послуг таких видів правничої допомоги як складання та направлення адвокатських запитів (кількість - 2, вартість 1500 грн., сума 3000 грн.), аналіз правових документів (кількість 2, вартість 2000 грн., сума 4000 грн.) не підтверджені належними доказами, так як до суду не надано жодного адвокатського запиту та не обґрунтовано в чому полягає аналіз правових документів та яких саме.
Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -
вирішив:
Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 р. № 36021 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 2768507,90 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 12109 (дванадцять тисяч сто дев'ять) грн. 57 коп.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області (65044, м.Одеса, вул.Семінарська, буд.5, код ЄДРПОУ 44069166) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у сумі 4000 (чотири тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко