26 березня 2026 року м. Київ справа №320/41255/25
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доІНФОРМАЦІЯ_1
провизнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчини дії
ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , щодо неприйняття рішення за наслідком розгляду заяви на відстрочку від призову від 08 липня 2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" за заявою на відстрочку від призову від 08 липня 2025..
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначає, що для реалізації свого права на відстрочку від призову 8 липня 2025 року особисто засобами поштового зв'язку позивач направив заяву на відстрочку з доданими до неї нотаріально завіреними копіями документів на адресу відповідача, проте, відповідач протиправно, на думку позивача, не розглянув подану заяву.
За посиланнями позивача, на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом, тобто відповідач повинен прийняти будь-яке рішення, оформлене протоколом, а не направляти інформаційний лист, що є грубим порушенням наведеного порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Також вважає, що для ефективного захисту та поновлення порушеного права, враховуючи протиправну бездіяльність відповідача, слід зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 відкрито провадження у справі, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ст. ст. 257-262 КАС України без повідомлення (виклику) учасників справи.
У подальшому ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив суд заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо призову його, ОСОБА_1 на військову службу по мобілізації до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2025 ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року- залишено без змін.
У встановлений судом строк відповідачем відзиву на позов не подано.
Згідно частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що відповідач по справі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, з метою додержання розумного строку розгляду справи, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ОСОБА_1 08 липня 2025 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення було направлено заяву (додаток 4 до Порядку), у якій повідомив, що є особою, яка на підставі п.13 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, у зв'язку із чим просив оформити у порядку, визначеному Постановою КМУ №560 від 16.05.2024 довідку про відстрочку від привозу на військову службу під час мобілізації.
У своїй заяві ОСОБА_1 також вказав про відсутність інших осіб, які є військовозобов'язаними та відповідно до закону повинні утримувати осіб, зазначених у п.13 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
До заяви позивач додав наступі документи:
копія нотаріально засвідченої заяви від ОСОБА_2 від 17.04.2025р.;
копія нотаріально засвідченої довідки МСЕК сер. КИО-1 №229125 від 13.04.2005р.;
копія повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження;
копія нотаріально засвідченого посвідчення (по інвалідності) №127958/001 від 11.04.2001р.;
копія нотаріально засвідченого свідоцтва про розірвання шлюбу (повторне) № НОМЕР_1 від 04.11.1998р.;
військово обліковий документ в електронній формі.
Листом від 31.07.2025 ІНФОРМАЦІЯ_3 проінформував позивача, відповідно до пункту 58 Порядку № 560 від 16.05.2024 року із змінами, внесеними у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2024 р. № 1558, визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, то підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Зазначено, у зв'язку із викладеним, з метою реалізації свого права на отримання відстрочки та її належного оформлення та за наявності обґрунтованих підстав, визначених чинним законодавством України, запропоновано повторно подати пакет документів для надання відстрочки від призову на військову службу особисто до ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_1 .
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо розгляду поданої заяви протиправною, та вважаючи наявним у себе право на відстрочку на підставі п.13 ч.1 ст.26 Закону, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, визначає Закон України Про військовий обов'язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), який закріплює загальні засади проходження в Україні військової служби визначає.
За вимогами ст.1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає, у тому числі, проходження військової служби.
Приписами ч. 5, 7 ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII(далі - Закон №3543-XII).
Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачено вичерпний перелік осіб, яким надається відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації та перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Так, відповідно до абзацу 13 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ, не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані: які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов'язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов'язаних за вибором такої особи з інвалідністю.
Суд звертає увагу, що з 18.05.2024 змінено порядок отримання відстрочки від військової служби, оскільки внесені зміни до ст.23 Закону №3543-XII. Також із вказаної дати набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі-Порядок №560), який визначає алгоритм отримання військовозобов'язаними особами відстрочки.
Так, у відповідності до пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.
Згідно з п. 58 Порядку №560 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов'язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Під час подання заяви військовозобов'язаний пред'являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації в день її подання.
Органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації зобов'язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язаним працівникам (державним службовцям), які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території якого вони розміщуються (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ або відповідному підрозділі розвідувальних органів, де військовозобов'язані працівники перебувають на військовому обліку). До відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями подаються документи, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Відповідні органи, в яких працюють посадові (службові) особи, зазначені у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, надсилають засвідчену в установленому законодавством порядку копію довідки про надання таким особам відстрочки за формою згідно з додатком 6 до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, у якому така особа перебуває на військовому обліку.
Зарахування заброньованих на спеціальний облік в територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (Центральному управлінні або регіональних органах СБУ або відповідному підрозділі розвідувальних органів) здійснюється згідно з Порядком бронювання військовозобов'язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями відповідно до переліків посад і професій військовозобов'язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 лютого 2015 р. № 45, - із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 12 і від 7 червня 2024 р. № 674, або відповідно до Порядку бронювання військовозобов'язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2023 р. № 76 (Офіційний вісник України, 2023 р., № 15, ст. 940; 2024 р., № 107, ст. 6790).
За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов'язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію (абз.1 п.59 Порядку №560).
Відповідно до п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п'яти робочих днів з дати його отримання.
Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.
Комісія зобов'язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов'язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п'ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.
Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов'язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв'язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.
Про відмову у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Перевірка підстав у військовозобов'язаного на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється протягом п'яти днів у разі:
подання військовозобов'язаним заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
видання указу Президента України про проведення мобілізації (продовження строку проведення мобілізації);
надходження звернення органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування;
отримання офіційної інформації (повідомлення) про втрату особою законних підстав для відстрочки.
Отже, на дату вирішення справи судом комісію відповідача наділено повноваженнями розглядати питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Порядок № 560 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) поряд з вимогою щодо особистого подання військовозобов'язаним заяви про відстрочку не конкретизує спосіб, в який таке подання має бути вчинене - внаслідок особистого прибуття військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, внаслідок надіслання заяви засобами поштового зв'язку, внаслідок направлення заяви електронною поштою тощо.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 підтримала правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2024 у справі № 990/305/23, згідно з якою у взаєминах із державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень суд має застосовувати правило пріоритету правової норми за найбільш сприятливим тлумаченням для особи - суб'єкта приватного права.
Зважаючи на відсутність у положеннях Порядку № 560 способу, за якого має бути подана заява про відстрочку, визначальним є встановлення, чи відповідав спосіб подання документів, обраний позивачем, вимогам щодо особистого подання заяви.
Суд при розгляді даного спору акцентує увагу на тому, що вчинення дій особисто передбачає вчинення дій особою від власного імені, персонально.
Суд зауважує, що ключовим для висновку про вчинення дії особисто є вчинення дії у такий спосіб, який би гарантував належну верифікацію особи, яка вчиняє дію, саме як особи, від імені якої така дія вчиняється. У протилежному випадку відсутні підстави вважати, що дія вчинена особою персонально, тобто особисто.
Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI визначає поняття верифікація як порівняння даних (параметрів), у тому числі біометричних, для встановлення тотожності особи документам або інформації з Реєстру для підтвердження їх ідентичності (пункт 10 частини першої статті 3 Закону).
Як зазначено вище, позивачем подано заяву про надання відстрочки засобами поштового зв'язку.
Так, Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, не містять положень щодо верифікації (ідентифікації) відправника при надсиланні поштової кореспонденції засобами поштового зв'язку, окрім подання для пересилання поштового переказу, сума якого підлягає фінансовому моніторингу.
Таким чином, подання заяви про відстрочку за допомогою засобів поштового зв'язку у спірних правовідносинах не забезпечило верифікацію (ідентифікацію) особи, що звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із відповідною заявою.
Також, на переконання суду, військовозобов'язаний має саме пред'явити військово-обліковий документ, в тому числі військово-обліковий документ в електронній формі, а не надати його копію або додати його копію до відповідної заяви.
Отже, зауваження відповідача, викладені у листі від 31.07.2025 №7018 за результатами розгляду заяви від 08.07.2025 суд вважає слушними.
Проте, в контексті надання оцінки спірним правовідносинам, суд звертає увагу, що з наявних у справі доказів суд встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_5 фактично не розглянуто по суті заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.13 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Протягом розгляду даної справи відповідач не надав до суду доказів розгляду у встановленому законом порядку заяви позивача від 08.07.2025 про відстрочку.
Суд зауважує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від ОСОБА_1 заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в такому, в якому вправі був надати оцінку дотримання порядку звернення позивачем із заявою про відстрочку.
Лист від 31.07.2025 №7018, яким позивача повідомлено про необхідність особистого подання відповідної заяви до ІНФОРМАЦІЯ_4 з одночасним пред'явленням військово-облікового документу, за своєю суттю не є управлінським рішенням суб'єкта владних повноважень з питань надання відстрочки, окрім того не містить у собі доказів розгляду заяви позивача від 08.07.2025 відповідною комісією з прийняттям, передбаченого Порядком №560, управлінського рішення, а навпаки підтверджує, що відповідачем не розглядалось питання про надання позивачу відстрочки.
У свою ж чергу відсутність належним чином оформленого рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивованої відмови в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Суд звертає увагу, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17.04.2019 у справі №342/158/17, як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов'язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з'ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.07.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.13 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Постанова КМУ №560 від 16.05.2024 передбачає обов'язок відповідача або надати відстрочку, або прийняти рішення про відмову, форма якого затверджена цією ж постановою.
Необхідність особистого подання як того вимагає пункт 58 Порядку №560 за місцем перебування на військовому обліку відповідної заяви за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5, з одночасним пред'явленням військово-облікового документу на переконання суду, не є у розумінні вимог вказаного вище Порядку №560 перешкодою для розгляду заяви позивача, та для її фактичного не розгляду.
На переконання суду, у разі наявності у відповідача підстав вважати, що позивачем подано заяву про відстрочку з порушенням вимог Порядку №560, такі могли бути покладені ним в обґрунтування відмови у наданні відстрочки за такою заявою. Проте, підставою для її не розгляду такі підстави слугувати не можуть, адже такого не передбачено Порядком №560.
Разом з цим суд не вбачає підстав для задоволення вимоги про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_5 прийняти конкретне рішення про надання відстрочки позивачу, оскільки встановлення наявності у позивача права на відстрочку не розглядалось та не досліджувалось відповідачем, як уповноваженим на те органом, не досліджувалось питання документального підтвердження такого права з урахуванням наданих позивачем документів, достатності поданих позивачем документів для надання йому відстрочки, відповідності їх подання вимогам Порядку №560, тощо.
Відтак, така вимога є передчасною, з огляду на відсутність будь-якого управлінського рішення відповідача, прийнятого за результатом розгляду заяви позивача від 08.07.2025, відповідно до Додатку 7, Постанови № 560 в редакції на момент подання заяви позивачем.
У той же час, з огляду на встановлену протиправну бездіяльність відповідача, з метою захисту порушених прав позивача, слід зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Суд зауважує, що в ході розгляду справи не надавалась оцінка наявності або відсутності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, згідно з п. 13 ч. 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки відповідачем не приймалося жодного рішення по суті порушеного питання, що позбавляє суд можливості встановити правомірність або протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень щодо вказаної обставини.
Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, суд приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, таким чином, в зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, на користь позивача необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 від 08.07.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз.13 ч.1 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснити розгляд заяви ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.