27 березня 2026 року м.Київ справа № 320/35594/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження звіт Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про виконання рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного Фонду України в місті Києві про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, викладені у листі №28687-27515/П-02/8-2600/24 від 16.07.2024, щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті заборгованості пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.05.2024 №13/3939/С про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018, що враховується для перерахунку пенсії, включаючи наступні складові грошового забезпечення: посадовий оклад - 8320,00 грн., оклад за військове звання - 1480,00 грн., надбавка за вислугу років - 4900,00 грн., надбавку за особливості проходження служби - 9555,00 грн., надбавку за службу в умовах режимних обмежень - 1248,00 грн., премію - 2912,00 грн., без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених раніше виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату заборгованості пенсії ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 31.03.2019 на підставі нової довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.05.2024 №13/3939/С про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.03.2018, включаючи наступні складові грошового забезпечення: посадовий оклад - 8320,00 грн., оклад за військове звання - 1480,00 грн., надбавка за вислугу років - 4900,00 грн., надбавку за особливості проходження служби - 9555,00 грн., надбавку за службу в умовах режимних обмежень - 1248,00 грн., премію - 2912,00 грн., без обмеження виплати пенсії максимальним розміром, починаючи з 01.01.2018, з 01.06.2018, з 01.07.2018, з 01.12.2018 та з 01.01.2019, з урахуванням раніше проведених виплат.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.03.2018 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.05.2024 №13/3939/С про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.05.2024 №13/3939/С про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.07.2025 заяву позивача про встановлення судового контролю задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві у 10-денний строк з моменту отримання цієї ухвали (її тексту, отриманого засобами телекомунікаційного зв'язку) подати до суду звіт про виконання рішення у цій справі з відповідними доказами.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05.09.2025 відмовлено у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 29.07.2025 №2600-0804-8/135090 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2025 у справі №320/35594/24.
Встановлено для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві новий строк для надання звіту про виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2025 у справі №320/35594/24 - один місяць з моменту отримання цієї ухвали суду.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 прийнято звіт Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 07.10.2025 №2600-0804-8/177956 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2025 у справі №320/35594/24.
Встановлено для Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві новий строк для надання звіту про виконання судового рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2025 у справі №320/35594/24 - один місяць з моменту отримання цієї ухвали суду.
13.03.2026 Київським окружним адміністративним судом зареєстровано звіт від 19.01.2026 №2600-0904-8/8504 про виконання судового рішення, який був сформований відповідачем у підсистемі ЕСІТС "Електронний суд" та поданий до суду 20.01.2026.
У вказаному звіті зазначено, що на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду було здійснено перерахунок пенсії позивачу за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.05.2024 №13/3939/С про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018.
Розмір пенсії до виплати з 01.01.2018 становить 13730,00 грн.
Також, відповідач зазначає, що відсутні підстави для здійснення перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру пенсії з 01.01.2018, 01.06.2018, 01.07.2018,01.12.2018 та 01.01.2019, оскільки спірні правовідносини у даній справі стосувались виключно відмови у здійснені перерахунку та виплати пенсії на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення. Починаючи з 01.06.2018 розмір пенсії позивача виплачується з урахуванням максимального розміру у розмірі 13730,00 грн., відповідно до рішення суду від 14.09.2018 у справі №826/9098/18.
За період з 01.01.2018 по 31.05.2018 були нараховані кошти в сумі 3590,60 грн., виплату яких буде здійснено в межах бюджетних асигнувань, виділених на цю мету з урахуванням Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.
У листі відповідач також зазначає, що бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2025 року №1152 “Деякі питання бюджету Пенсійного фонду України на 2025 рік». Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821.
Згідно електронної пенсійної справи позивача в переліку підсистем ПВП ДКГ обліковуються заборгованості, нараховані на виконання рішень судів, у розмірі 1030641,01 грн., та підлягають виплаті в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821. Із загальної суми боргу у 2025-2026 роках було здійснено виплату у розмірі 562,05 грн. Як наслідок, проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів ПФУ, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань. Отже, у ГУ ПФУ в м.Києві відсутня можливість самостійно формувати бюджет та виділяти кошти із державного бюджету на фінансування пенсій, що має наслідком можливість виконання у повному обсязі покладених на нього зобов'язань після надходження відповідних коштів з Державного бюджету України в порядку черговості.
Відповідач звертає увагу, що облік фінансових зобов'язань, що виникають внаслідок нарахування коштів на виконання судових рішень, здійснюється органами Пенсійного фонду України в автоматизованих системах обробки пенсійної документації (електронних пенсійних справах) та на їх підставі - в автоматизованій базі даних у підсистемі "Реєстр судових рішень" Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі - ІКІС ПФ).
Також наголошено на тому, що Головним управлінням внесено до автоматизованої бази даних у підсистемі "Реєстр судових рішень" ІКІС ПФ відомості про зобов'язання з виплати заборгованості позивачу на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі № 320/35594/24 в сумі 3590,60 грн.
Розглянувши поданий відповідачем звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Конституційний Суд України, аналізуючи приписи Основного Закону України щодо обов'язковості виконання судових рішень, неодноразово наголошував на потребі визначити на законодавчому рівні належні й дієві національні юридичні механізми здійснення судочинства та виконання судових рішень, які засновані на основних засадах судочинства, що їх установлено в Конституції України, та які уможливлюють забезпечення судового захисту, поновлення порушених прав і свобод особи.
Так, Конституційний Суд України вказував, що виконання судового рішення охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); “обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання» (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р (II)/2019).
Крім того, в Рішенні від 01.03.2023 №2-р (II)/2023 Конституційний Суд України вказав на те, що судовий контроль за виконанням судового рішення є щонайпершим елементом у юридичному механізмі забезпечення виконання судового рішення; держава для забезпечення виконання судового рішення має насамперед запровадити дієвий, а не ілюзорний юридичний механізм здійснення судового контролю за виконанням судового рішення, який дасть змогу особі, на користь якої ухвалено судове рішення, домогтися його виконання, щоб реально захистити та поновити права, свободи та інтереси.
Для належного та своєчасного виконання судових рішень в адміністративних справах суд повинен здійснювати контроль за їх виконанням, про що детально зазначено в розділі IV “Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» КАС України, у якому визначено повноваження адміністративного суду з питань контролю за виконанням судових рішень.
Судовий контроль за виконанням судового рішення, метою якого є забезпечення своєчасного захисту та охорони прав і свобод людини та громадянина, окрім розв'язання судом низки процесуальних питань, охоплює також і контроль, під час якого оцінюється законність дій суб'єкта владних повноважень, який зобов'язаний виконати рішення суду, тобто він спрямований на недопущення зловживань з боку такого суб'єкта владних повноважень чи його посадової особи під час вчинення дій (прийняття відповідних рішень) на виконання рішення суду. Брак визначених на законодавчому рівні належних і дієвих національних юридичних механізмів, які засновані на основних засадах судочинства й здатні забезпечити судовий захист, поновлення порушених прав і свобод кожної особи, може призвести до невиконання державою позитивного обов'язку виконати судове рішення (як невіддільного складника права кожного на судовий захист) з огляду на ускладнення або унеможливлення такого процесу, обов'язковості судових рішень, які набрали законної сили, чим спричинить порушення права особи на доступ до суду, знівелює дієвість судочинства, що є несумісним із принципом верховенства права, що його встановлено частиною першою статті 8 Конституції України.
Відповідно до частини першої-другої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Суд наголошує на тому, що подання особою, на користь якої ухвалено судове рішення, заяви в порядку статті 382 КАС України про встановлення судового контролю за виконанням такого рішення спрямоване на забезпечення належного виконання судового рішення.
Виконання судового рішення є умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист. Визначена статтею 382 КАС України процедура судового контролю за виконанням судового рішення спрямована на забезпечення обов'язкового виконання судового рішення, ухваленого на користь особи, задля реального захисту та поновлення її прав, свобод, інтересів, що зазнали порушення, без гарантування яких неможливо забезпечити право кожного на судовий захист.
Верховний Суд у постанові від 10.02.2022 у справі №160/13013/19 зазначив, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Частиною п'ятою статті 382-3 КАС України визначено, що суд за клопотанням суб'єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб'єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Згідно з частиною одинадцятою статті 382-3 КАС України якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Верховний Суд в ухвалі від 05.08.2025 у справі №580/2522/24 наголосив на тому, що посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Водночас, Верховний Суд України у своїх постановах, зокрема, від 24.01.2018 у справі №405/3663/13-а, від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а від 21.08.2019 у справі №754/3105/17, від 21.05.2020 у справі №310/6910/16-а, неодноразово вказував про те, що невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів, за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів, не може вважатись невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.
Відповідно до частини першої статті 10 Бюджетного кодексу України видатки та кредитування бюджету класифікуються за:
1) бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та кредитування бюджету);
2) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча класифікація видатків та кредитування бюджету);
3) функціями, з виконанням яких пов'язані видатки та кредитування бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування бюджету).
Відповідно до частини другої статті 10 Бюджетного кодексу України програмна класифікація видатків та кредитування бюджету використовується у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Програмна класифікація видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) формується Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом), за пропозиціями, поданими головними розпорядниками бюджетних коштів під час складання проекту закону про Державний бюджет України (проекту рішення про місцевий бюджет) у бюджетних запитах, при цьому визначається шляхом розподілу видатків та кредитування державного бюджету (місцевого бюджету) за бюджетними програмами у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) і може бути уточнена під час виконання державного бюджету (місцевого бюджету) при внесенні змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) та у разі застосування положень частини шостої статті 23 та частини другої статті 24 цього Кодексу.
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій на середньостроковий період, на підставі відповідних граничних показників видатків бюджету та надання кредитів з бюджету.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду у цій справі відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 та нараховано заборгованість у розмірі 3590,60 грн. Розмір пенсії позивача з 01.01.2018 становив 13730,00 грн.
Однак, станом на дату розгляду звіту про виконання судового рішення від 19.01.2026 №2600-0904-8/8504 доказів виплати нарахованої заборгованості за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 в розмірі 3590,60 грн. матеріали справи не містять.
Оскільки рішення суду на теперішній час є невиконаним у повній мірі з огляду на невиплату позивачу нарахованої заборгованості по перерахованій пенсії протягом тривалого періоду часу, суд дійшов висновку про наявність підстав для неприйняття звіту про виконання судового рішення від 19.01.2026 №2600-0904-8/8504.
При цьому, суд не вбачає підстав для застосування штрафу в даному випадку, з урахуванням того, що обставини невиконання відповідачем рішення суду в частині виплати нарахованої різниці пенсії не залежать від відповідача, а вини керівника пенсійного органу у невиконанні рішення суду в цій частині не встановлено.
Водночас, враховуючи невиконання судового рішення у справі №320/35594/24, суд вважає за можливе змінити спосіб виконання рішення з огляду на таке.
Так, відповідно до частини третьої статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Частиною третьою статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Як зазначено у пояснювальні записці до проєкту Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-IX (далі - Закон №4094-IX), яким положення частини третьої статті 378 КАС України були доповнені абзацом другим вищенаведеного змісту, він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов'язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв'язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №1218-р.
Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов'язку суб'єкта владних повноважень.
Зміни до частини третьої статті 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни способу виконання після двох місяців невиконання рішення.
З цього приводу суд зазначає, що прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення.
Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту.
Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України.
Суд зазначає, що рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 набрало законної сили 15.04.2025.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено перерахунок пенсії позивача та донараховано на виконання судового рішення у справі №320/35594/24 кошти у розмірі 3590,60 грн.
Проте, матеріали справи не містять доказів виплати відповідачем позивачу означеної суми протягом тривалого часу.
На переконання суду, у даній справі саме зміна способу виконання судового рішення є ефективним процесуальним засобом, оскільки встановлення судом судового контролю та розгляд звітів Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві не призвело до виконання рішення суду.
Отже, у даній ситуації наявний факт невиконання відповідачем рішення суду, яке набрало законної сили, щодо виплати на користь позивача перерахованої пенсії, протягом більш ніж двох місяців, внаслідок чого застосування процесуального механізму, передбаченого абзацом другим частини третьої статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов'язання вчинити дії на стягнення з відповідача нарахованої суми коштів є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав позивача.
При цьому, зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов'язання, оскільки сума заборгованості є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем.
Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 28 жовтня 2025 року у справі № 380/7706/22.
За таких обставин, оскільки відповідачем не забезпечено виконання рішення суду у справі №320/35594/24, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зміни способу і порядку виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/35594/24 з:
“Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.05.2024 №13/3939/С про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.»
на:
“Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (ідентифікаційний код 42098368, адреса: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але невиплачену суму пенсії в розмірі 3590,60 грн (три тисячі п'ятсот дев'яносто грн 60 коп.)».
Керуючись статтями 243, 248, 378, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Відмовити у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві від 19.01.2026 №2600-0904-8/8504 про виконання рішення Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2025 у справі №320/35594/24.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 14.03.2025 у справі №320/35594/24 з:
“Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2018 по 31.03.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.05.2024 №13/3939/С про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.»
на:
“Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м.Київ, вул.Бульварно-Кудрявська, буд.16) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) нараховану, але невиплачену суму пенсії в розмірі 3590,60 грн (три тисячі п'ятсот дев'яносто грн 60 коп.)».
Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя Дудін С.О.