Справа № 1-738/2011
1/212/2/26
26 лютого 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд м. Кривого Рогу в складі:головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора Донецької обласної прокуратури ОСОБА_3 розглянувши у попередньому судовому засіданні в залі кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 185 КК України,-
В провадження суду надійшов обвинувальний висновок за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.
Відповідно до обвинувального висновку, 30.06.2010 близько 18:30 ОСОБА_4 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння з малознайомим йому ОСОБА_5 в центральному міському парку культури та відпочинку за адресою: м. Артемівськ, вул. Лермонтова, під час бесіди попросив у ОСОБА_5 належний йому велосипед марки «ArdisSantana» для використання по особистим справам, при цьому ОСОБА_4 не мав мети на заволодіння. Далі, після погодження ОСОБА_5 на прохання, ОСОБА_4 рухаючись на вищезазначеному велосипеді по вул. Привокзальна м. Артемівська, де діючи умисно та повторно, з раптово виниклим корисним мотивом на викрадення чужого майна, таємно від ОСОБА_5 , викрав велосипед марки «Ardis Santana» вартістю 510 гривень, належний ОСОБА_5 . Після чого, разом з вищезазначеним викраденим майном, зник з місця скоєння кримінального правопорушення та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду у вищезазначеному розмірі.
ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні таємного викрадення чужого майна (крадіжка), тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, яке відповідно до ч. 4 ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів.
Прокурор подала до суду клопотання та просила суд звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 185 КК України на підставі ч. 2 ст. 49 КК України у зв'язку зі закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрити.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала з підстав казаних у ньому.
Дослідивши подане клопотання та матеріали кримінальної справи, суд дійшов висновку про його задоволення.
Відповідно до пункту 11 Перехідних положень КПК України (в редакції Закону №2147-VIII від 03.10.2017 року) кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, з урахуванням положень, передбачених §3 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів».
Пункт 5 ч. 1 ст. 7-1 КПК України (в редакції 1960 року) визначає закінчення строків давності, як одну із підстав закриття судом провадження в кримінальній справі.
Відповідно до ч. 2 ст.11-1 КПК України (в редакції 1960 року) суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених ч.1 ст. 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв'язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.
Як вбачається з п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення минуло п'ять років у разі вчинення нетяжкого злочину.
Згідно до ч. 2 ст. 49 КК України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку - п'ять років.
У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п'ятнадцять років.
З матеріалів кримінальної справи встановлено, що з дня вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення (30.06.2010), передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, минуло більше 15 років.
Суд вказує , що існування в КК України інституту звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності обумовлюється недоцільністю кримінального переслідування особи, оскільки після спливу вказаних строків притягнення до кримінальної відповідальності особи не може мати належного карального і превентивного впливу, а також тим, що не вчинення підсудним у цей період нового злочину, як правило, свідчить про втрату ним суспільної небезпечності.
На підставі викладеного, на теперішній час закінчився строк давності притягнення особи до кримінальної відповідальності. Закінчення вказаного строку відповідно до вимог ст. 49 КК України, ст. ст. 7-1, 11-1 КПК України (в редакції 1960 року) є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, оскільки в зв'язку з цим припиняються повноваження держави щодо кримінального переслідування такої особи.
Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 02.02.2023 у справі № 735/1121/20, визначені у статті 49 КК України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності.
Велика Палата вважає, що встановлені частиною другою статті 49 КК України загальні строки мають преклюзивний характер і спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу.
Пункт 8 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України є обов'язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України.
При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 у справі № 200/4664/14-к, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, суд не зобов'язаний встановлювати чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення.
Згідно ч. 1 ст. 248 КПК України (в ред. 1960 року) при наявності обставин, передбачених ст. 6, ч. І ст. 7, ст. ст. 7-1, 7-2, 8, 9, 10 і 11-1 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою закриває справу, скасовує запобіжні заходи, заходи забезпечення цивільного позову і конфіскації майна, а також вирішує питання про речові докази, зокрема про гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Європейська конвенція з прав людини), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що кримінальна справа надійшла до суду з обвинувальним висновком, з моменту вчинення злочину минуло більше п'ятнадцяти років, вважаю за можливе, застосувати давність притягнення до кримінальної відповідальності відносно ОСОБА_4 і звільнити його від кримінальної відповідальності, провадження у справі закрити.
Керуючись ст.ст. 49 КК України, 248, 262, 282 КПК України (в редакції 1960 р.), суд-
Клопотання прокурора задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 185 КК України на підставі ч. 2 ст. 49 КК України у зв'язку зі закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрити
На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторони можуть подати апеляції до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя: ОСОБА_1