іменем України
Справа № 210/899/25
Провадження № 1-кс/210/445/26
26 березня 2026 року слідчий суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 42024042060000075 від 01.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 204, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 204 КК України про арешт майна,
Слідчий відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна.
В обґрунтування заявленого клопотання слідчий посилався на те, що Слідчими відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні
№ 42024042060000075 від 01.07.2024 за ознаками ч. 3 ст. 204 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що у період з першої половини травня 2024 року по 18 березня 2025 року (викриття злочинної діяльності правоохоронними органами) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи у складі організованої групи, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, за відсутності відповідних ліцензій на право виробництва та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, усвідомлюючи та порушуючи покладені на них права і обов'язки щодо дотримання законодавства України, яким регулюється обіг підакцизних товарів, незаконно виготовляли алкогольні напої, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, зберігали та транспортували з метою збуту вказані підакцизні товари до торговельних закладів, розташованих у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, де збували незаконно виготовлені алкогольні напої суб'єктам господарювання.
У вказаному кримінальному провадженні повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянину України, має вищу освіту, раніше не судимого зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
ч. 3 ст. 27 ч.3 ст. 28 ч. 3 ст. 204 КК України, тобто в організації незаконного виготовлення алкогольних напоїв, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, збуту таких товарів, що призвело до отруєння, вчинене організованою групою;
ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 204 КК України, тобто в організації незаконного зберігання з метою збуту, транспортування з метою збуту та збуті незаконно виготовлених алкогольних напоїв, вчинене організованою групою.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 170, ст. 98 КПК України з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, наявні всі підстави для арешту майна, належного на праві власності підозрюваному ОСОБА_4 .
Відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.10.2025 зареєстровано право власності на автомобіль «BMW 520D», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 .
Згідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_9 з 18.02.2011 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У зв'язку з цим, на даний час наявні підстави для накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ОСОБА_6 , як на об'єкт спільної сумісної власності подружжя, оскільки вказані норми Сімейного кодексу України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Таким чином, майно, набуте підозрюваним ОСОБА_4 та ОСОБА_9 у період їх перебування у шлюбі є їх спільною сумісною власністю, щодо якої відсутні відомості щодо поділу на частки.
Просить накласти арешт на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, а саме на автомобіль «BMW 520D», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , шляхом заборони користуватися, відчужувати і розпоряджатися.
Слідчий в судовому засіданні присутній не був, надав заяву в якій просить проводити розгляд клопотання про арешт майна без його участі, клопотання підтримує.
Відповідно до ст.. 172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
Суд розглядає дане клопотання у відсутність власника майна або його представника з метою збереження вилученого майна, так як відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалось.
Слідчий суддя, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК арешт майна відноситься до заходів забезпечення кримінального провадження, та застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до частини 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до частини 5 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Судом встановлено, Слідчими відділення поліції № 2 Криворізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024042060000075 від 01.07.2024 за ознаками ч. 3 ст. 204 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області, громадянину України, має вищу освіту, раніше не судимого зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
ч. 3 ст. 27 ч.3 ст. 28 ч. 3 ст. 204 КК України, тобто в організації незаконного виготовлення алкогольних напоїв, що становлять загрозу для життя і здоров'я людей, збуту таких товарів, що призвело до отруєння, вчинене організованою групою;
ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 204 КК України, тобто в організації незаконного зберігання з метою збуту, транспортування з метою збуту та збуті незаконно виготовлених алкогольних напоїв, вчинене організованою групою.
Встановлено, що відповідно до реєстраційної картки транспортного засобу за ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 09.10.2025 зареєстровано право власності на автомобіль «BMW 520D», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 .
Згідно з відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян ОСОБА_9 з 18.02.2011 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази, слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв'язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт.
Накладення арешту на майно є необхідним для виконання цілей кримінального провадження, зокрема їх використання під час досудового розслідування з метою уникнення можливості приховати, пошкодити або передачі вказаного майна, що впливатиме на повне та об'єктивне проведення досудового розслідування по вказаному кримінальному провадженню.
Положеннями ч. 2, ч. 6 ст. 170 КПК України визначено, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання щодо арешту майна слідчий суддя повинен враховувати сукупність чинників та факторів, серед яких, правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ст.173 ч.1 КПК України).
Враховуючи вищенаведене, з метою забезпечення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування у кримінальному провадженні, досягнення дієвості кримінального провадження конфіскації майна як виду покарання, клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170 - 173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , в рамках кримінального провадження № 42024042060000075 від 01.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 204, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 204 КК України про арешт майна - задовольнити.
Накласти на майно, що належить підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як об'єкт спільної сумісної власності подружжя, а саме на автомобіль «BMW 520D», державний реєстраційний знак НОМЕР_1 , шляхом заборони користуватися, відчужувати і розпоряджатися.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя: ОСОБА_1