Справа № 320/47225/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
26 березня 2026 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Штульман І.В.
суддів: Кобаля М.І.,
Черпака Ю.К.,-
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
15 жовтня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 (далі - позивач) - адвокат Пальчик Володимир Леонідович звернувся в Київський окружний адміністративний суд з адміністративним позов до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач) про:
- визнання протиправними дій щодо відмови у проведенні перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, саме за 2020-2022 роки, розмір якої становить 12236,71 грн та провести виплату перерахованої пенсії з дати звернення за її перерахунком, а саме з 13 серпня 2024 року;
- зобов'язання провести перерахунок ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020-2022 роки, розмір якої становить 12236,71 грн, та провести виплату перерахованої пенсії з дати звернення за її перерахунком, а саме з 13 серпня 2024 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обчислення розміру пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком з застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 10 листопада 2023 року, тобто з моменту звернення останньої за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, з урахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1200 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 квітня 1992 року №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.
Не погоджуючись з рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (надалі - апелянт) звернулося до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати вказане судове рішення і ухвалити нове про відмову ОСОБА_1 в задоволенні позовної заяви. Апелянт зазначає, що дії відповідача є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції.
Відзив на апеляційну скаргу не подано до суду апеляційної інстанції.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження.
За змістом частини першої статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
За приписами частини другої статті 309 КАС України, виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п'ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.
Згідно з частиною четвертою статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, мотивуючи це наступним.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 2009 року до листопада 2023 року отримувала пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
10 листопада 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі поданої заяви позивача, ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії у зв'язку з переходом на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", із застосуванням показника середньої заробітної плати в галузях економіки України за 2014-2016 роки, у зв'язку з чим позивач звернулась до відповідача з заявою щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в України за 2020-2022 року.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача ОСОБА_1 (лист від 12 вересня 2024 року №35951-35503/В-02/8-2600/24), що оскільки її переведено на інший вид пенсії, що не є первинним призначенням, підстав для застосування показника середньої заробітної плати за 2020-2022 року не було.
Не погодившись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з переходом на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", адвокат Пальчик В.Л. звернувся з даним позовом до суду за захистом порушених прав та інтересів своєї довірительки ОСОБА_1 .
За приписами частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що саме він регулює відносини між суб'єктами загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Положеннями статті 9 Закону №1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби" від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ), за цим Законом призначаються пенсії: за вислугу років; по інвалідності; в разі втрати годувальника.
Проаналізувавши норми права, а також з урахуванням того, що Закон №1058-IV не передбачає такого виду пенсії, як "вислуга років", в той час коли право на призначення такого виду пенсії передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач ОСОБА_1 у 2009 році перебувала на обліку в управлінні саме за Законом №2262-ХІІ, а не за Законом №1058-IV, як помилково вважає відповідач.
Згідно статті 10 Закону №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзацом першим частини першої статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
За приписами частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
Наведене в сукупності свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV.
Судом першої інстанції встановлено, і це є правильним, що позивач ОСОБА_1 перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві з 2009 року відповідно до Закону №2262-ХІІ, а не відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з 10 листопада 2023 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", тобто, у даному випадку при зверненні позивача до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком від 10 листопада 2023 року мало місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переходу з одного виду пенсії на інший на підставі Закону №1058-IV.
Отже, за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV позивач ОСОБА_1 звернулась вперше 10 листопада 2023 року.
Верховний Суд України у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) висловив свою правову позицію стосовно того, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17 зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач ОСОБА_1 має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення.
Отже, при призначенні позивачу ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV необхідно застосовувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням цієї пенсії, тобто за 2020-2022 роки.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2025 року у справі №340/5085/24 та від 12 червня 2020 року у справі №400/293/19, для відступу від якого суд в даному випадку не вбачає підстав.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним захистом прав позивача буде зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за віком з застосуванням середньої заробітної плати (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 10 листопада 2023 року, тобто з моменту звернення останнього за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, з урахуванням фактично виплачених сум.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 прийнято у відповідності до вимог законодавства, а доводи Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 КАС України, визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 308, 311, 315, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2025 року у справі №320/47225/24 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.В. Штульман
Судді: М.І. Кобаль
Ю.К. Черпак