27 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/29738/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
ознайомившись з апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року по справі № 160/29738/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -
05 березня 2026 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, направлена через підсистему “Електронний суд» 04.03.2026.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху у відповідності до частини 3 статті 298 КАС України. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження, в якій вказати поважні підстави для поновлення строку з наданням відповідних доказів на обґрунтування заяви.
Згідно довідки про доставку електронного листа, сформованої в автоматизованій системі діловодства спеціалізованого суду, ухвала про залишення апеляційної скарги без руху доставлена до електронного кабінету Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 10.03.2026 о 15:53 год.
На виконання вимог ухвали суду Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області засобами підсистеми «Електронний суд» подало до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Підставами для поновлення строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає те, що основною причиною пропуску процесуального строку є перебування головного спеціаліста-юрисконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах №1 Юридичного управління, на яку було розписано рішення суду першої інстанції по цій справі, у соціальній відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами з 01.12.2025 по 05.04.2026, а також загальновідомі обставини щодо постійних обстрілів і тривалих повітряних тривог, зокрема, в Дніпропетровській області та запровадження відключення світла у зв'язку з постійними обстрілами енергетичної системи України. Також скаржник посилається на нестабільну роботу протягом тривалого часу підсистеми «Електронний суд», що позбавляє можливості звернутися вчасно до суду апеляційної інстанції.
Оцінюючи наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи заяву скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд виходить
з наступного.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом 2 частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Отже, учасники справи мають діяти вчасно та в належний спосіб дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, установлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи викладене, пропущений строк апеляційного оскарження може бути поновлений судом, якщо за результатами оцінки та перевірки наведених заявником у відповідній заяві підстав пропуску такого строку, суд дійде висновку про їх поважність.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Однак наведена скаржником обставина, яка, як зазначає скаржник, є основною причиною пропуску процесуального строку, щодо перебування працівника Головного управління, на яку було розписано рішення суду першої інстанції по цій справі, у соціальній відпустці є суто суб'єктивною та пов'язана виключно з неналежною організацією відповідачем процесу щодо оскарження судового рішення.
Дана обставина не може бути визнана поважною причиною для пропуску строку на апеляційне оскарження рішення державним органом, оскільки така стосується внутрішніх питань організації його роботи та не є свідченням наявності об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали своєчасному оскарженню рішення суду першої інстанції.
Суд зазначає, що обставини організації трудового процесу в межах одного державного органу та визначення відповідальних осіб є суб'єктивними, та, відповідно, не можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є державним органом, який має правовий статус суб'єкта владних повноважень, та має визначену штатним розписом чисельність працівників, і його процесуальна дієздатність не пов'язана з конкретними особами.
Законодавством покладено обов'язок дотримання процесуальних строків саме на учасника справи, а не на його окремих працівників.
З метою виконання процесуального обов'язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в органі жодним чином не впливають на неухильність виконання своїх процесуальних обов'язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань.
Суд зазначає, що неможливість здійснення процесуальних прав учасником процесу (задля визнання поважною причини пропуску процесуального строку) має бути реальною.
Суд зауважує, що скаржник є державним органом і неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з його боку, виникнення організаційних складнощів для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Що стосується інших доводів заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, то суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
Органи державної влади продовжують здійснювати свої повноваження в умовах воєнного стану.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який неодноразово продовжувався. Воєнний стан діє і дотепер.
При цьому, суд зауважує, що Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 та всі подальші, стосується лише введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо строків розгляду справ, інших процесуальних строків вказаний Указ не містить, зміни в частині процесуальних строків до КАС України не вносились.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків у судових справах.
Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Отже, лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
У заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення скаржник посилається на тривалі повітряні тривоги в Дніпропетровській області.
Однак, такі посилання відповідача не можуть бути основною та поважною причиною для поновлення строку на подання апеляційної скарги, оскільки повітряні тривоги не мають постійного та безперервного характеру та не доводять фактичну неможливість подання скаржником апеляційної скарги протягом усього встановленого процесуальним законом строку. Більш того, тривоги оголошуються у різних регіонах України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання внутрішньої організації роботи органу державної влади, пов'язані із повітряними тривогами, є суб'єктивними чинниками, які не вказують на наявність об'єктивно непереборних обставин, які б перешкоджали своєчасному зверненню до суду у цій справі, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з їх наявністю, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Як на підставу для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник також покликається на запровадження відключення світла та нестабільну роботу протягом тривалого часу підсистеми «Електронний суд».
Суд наголошує, що для здійснення судом належної оцінки та перевірки доводів, наведених заявником в обґрунтування поважності причин пропуску строку апеляційного оскарження, такі доводи повинні бути підтверджені відповідними письмовими документами або іншими доказами, з яких достовірно можна встановити наявність обставин, зазначених у заяві про поновлення строку.
Відтак, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Проте скаржник, з метою доведення наведених ним обставин, не надано жодних доказів щодо відсутності у нього можливості подати апеляційну скаргу у зв'язку із плановими та/або аварійними відключеннями електроенергії, зокрема таких от, як графіки відключень, акти фіксації відсутності електроенергії та доступу до мережі Інтернет, електронних підсистем, зокрема, «Електронний суд» в приміщенні відповідача, при цьому останній лише узагальнено покликається на вказані обставини та введення в Україні воєнного стану.
При цьому, суд звертає увагу, що відключення електропостачання в даному випадку не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку, оскільки такі обставини не мали ознаки безперервності, а скаржником не надано належних і допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між зазначеними перебоями та пропуском процесуального строку.
Крім того, суд звертає увагу, що дані відключення електропостачання мають загальний характер та не позбавляють суб'єкта владних повноважень обов'язку належним чином організувати свою діяльність з урахуванням можливих технічних або організаційних ризиків. За таких обставин зазначені доводи не можуть бути визнані поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження.
При цьому, суд звертає увагу, що у скаржника існували альтернативні способи звернення до суду, наприклад засобами поштового зв'язку із апеляційною скаргою оформленою в паперовій формі, або надати її безпосередньо до суду.
Скаржник, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатися отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, у тому числі, і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами.
Щодо посилання скаржника на право доступу до суду, то слід зауважити на наступному.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що звернення до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою це право сторони, а не обов'язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків, встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Також, суд зазначає, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені скаржником доводи, якими обгрунтована поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження, з огляду на проаналізовані обставини, не можуть бути розцінені як обставини особливого і непереборного характеру, які об'єктивно унеможливили звернення відповідача з апеляційною скаргою аж до 04.03.2026 (звернення відбулося після спливу більше трьох місяців від дати вручення судового рішення) та не є такими, що можуть зумовити перегляд остаточного і обов'язкового судового рішення після закінчення строку його апеляційного оскарження, на виконання якого має законні очікування позивач.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є неповажними.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням викладеного, у відкритті апеляційного провадження слід відмовити.
Керуючись п.4 ч.1 ст.299 КАС України, суд, -
Відмовити в задоволенні заяви Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року по справі № 160/29738/25.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року по справі № 160/29738/25.
Ухвала набирає законної сили з 27.03.2026 відповідно до ч.2 ст.325 КАС України та може бути оскаржена у касаційному порядку в строк, визначений ст.329 КАС України.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров