27 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/30717/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року (суддя Е.О. Юрков) у справі № 160/30717/25 за позовом ОСОБА_1 до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України», у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача Центр оцінювання функціонального стану особи ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України», яка полягає у залишенні без розгляду скарги позивачки від 12.04.2025 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи - номер витягу № 205/25/546/В від 18.03.2025 (номер рішення №205/25/546/Р) відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних доповнень до скарги від 22.04.2025 та 27.04.2025, що спричинило моральні та фізичні страждання позивача у розмірі 100 тис. грн. (сто тисяч гривень);
- зобов'язати відповідача ДУ «УкрДержНДІМСПІ МОЗ України розглянути скаргу від 12.04.2025 та доповнення до неї від 22.04.2025 та 27.05.2025 з відповідними додатками на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи - номер витягу №205/25/546/В від 18.03.2025 (номер рішення №205/25/546/Р) відповідно до критеріїв визначення форми проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, встановлених у додатку 1, та відповідних клопотань особи, вивчити рішення експертної команди щодо результату оцінювання, що оскаржується №205/25/546/В від 18.03.2025(номер рішення № 205/25/546/Р), та врахувати всі викладені у мотивувальній частині та у додатках доводи, за результатами розгляду скарги прийняти рішення про визнання оскарженого рішення експертної команди номер витягу № 205/25/546/В від 18.03.2025 (номер рішення №205/25/546/Р) протиправним, про формування нового законного рішення за результатами оцінювання, встановлення позивачці другої (II) групи інвалідності, та оплатити витрати на моральні та фізичні страждання позивача внаслідок залишення без розгляду її скарги від 12.04.2025, доповнення до неї від 22.04.2025 та 27.05.2025, у розмірі 100 тис. гри. (сто тисяч
гривень).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 205/25/546/В від 18.03.2025 позивачці було встановлено III групу інвалідності довічно. Позивачка подала скаргу від 12.04.2025 та доповнення до скарги від 22.04.2025 та від 27.04.2025 на рішення експертної команди, проте скарга та доповнення до неї відповідачем розглянуті не були. Позивачка вважає таку бездіяльність протиправною, у зв'язку з чим звернулася до суду.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України щодо нерозгляду скарги позивачки від 12.04.2025 та доповнення до скарги від 22.04.2025 та від 27.04.2025 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 205/25/546/В від 18.03.2025;
- зобов'язано Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України розглянути скаргу позивачки від 12.04.2025 та доповнення до скарги від 22.04.2025 та від 27.04.2025 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 205/25/546/В від 18.03.2025 та прийняти рішення за наслідками розгляду скарги з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Судом першої інстанції зазначено, що станом на час вирішення цієї справи відповідач не подав до суду жодних доказів розгляду скарги позивача від 12.04.2025 та доповнення до скарги від 22.04.2025 та від 27.04.2025 на рішення експертної команди та не зазначив обставин, що позбавляли б його від обов'язку здійснити такий розгляд.
За таких обставин суд вказав на допущення експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи протиправної бездіяльності щодо не розгляду та неприйняття рішення за наслідками розгляду скарги позивача від 12.04.2025 та доповнення до скарги від 22.04.2025 та від 27.04.2025 на рішення експертної команди.
Відтак, суд дійшов висновку, що слід зобов'язати відповідача (як орган, який допустив протиправну бездіяльність) розглянути скаргу позивача від 12.04.2025 та доповнення до скарги від 22.04.2025 та від 27.04.2025 на рішення експертної команди № 205/25/546/В від 18.03.2025 та прийняти рішення за наслідками розгляду скарги з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині цього рішення.
Суд наголосив, що сам лише факт порушення прав позивача щодо не розгляду скарги від 12.04.2025 та доповнення до скарги від 22.04.2025 та від 27.04.2025 на рішення експертної команди № 205/25/546/В від 18.03.2025 не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково підтверджена належними та допустимими доказами, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість вимоги про відшкодування моральної шкоди.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для оплатити витрат на моральні та фізичні страждання позивача внаслідок залишення без розгляду її скарги від 12.04.2025, доповнення до неї від 22.04.2025 та 27.05.2025, у розмірі 100 тис. грн..
Отже, суд зазначив, що позовні вимоги слід задовольнити частково.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо моральної шкоди, стягненні судових витрат та ухвалити нове рішення про задоволення цих вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, скаржник вказує, що суд першої інстанції помилково не стягнув судові витрати - комісію банку за оплату судового збору та витрати на послуги поштового зв'язку. Вважає, що суд першої інстанції надав хибну оцінку щодо моральної шкоди, яка завдана позивачці протиправною бездіяльністю відповідача. Зауважує, що через бездіяльність відповідача позивачці завдано моральну шкоду, а саме невизначеність ситуації, стурбованість і тривогу, психічне напруження тощо.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 205/25/546/В від 18.03.2025 позивачці було встановлено III групу інвалідності довічно.
12.04.2025 позивачка засобами поштового зв'язку звернулась до Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України зі скаргою на рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 205/25/546/В від 18.03.2025 в якій просила: за результатами розгляду скарги прийняти рішення про скасування оскарженого рішення експертної команди номер витягу № 205/25/546/В від 18.03.2025 (номер рішення №205/25/546/Р) та про формування нового рішення щодо результату оцінювання та встановлення позивачці другої (II) групи інвалідності.
Зазначену скаргу згідно трекінгу поштового відправлення 5192700911858 вручено представнику адресата за довіреністю 18.04.2025 року.
22.04.2025 позивачкою засобами поштового зв'язку було направлено доповнення до скарги від 12.04.2025 року в якій позивачка також просила скасувати рішення експертної команди номер витягу № 205/25/546/В від 18.03.2025 (номер рішення № 205/25/546/Р) та про формування нового рішення щодо результату оцінювання та встановлення позивачці другої (II) групи інвалідності.
Зазначене доповнення до скарги згідно трекінгу поштового відправлення 5192700911645 вручено за довіреністю 29.04.2025 року.
Крім того, 27.04.2025 позивачкою засобами поштового зв'язку було направлено доповнення до скарги від 12.04.2025 року в якій позивачка просила врахувати її виписці епикриз № 3265/313 від 23.04.2025 із медичної картки стаціонарного хворого, її діагнози.
Зазначене доповнення до скарги згідно трекінгу поштового відправлення 5192700911580 вручено за довіреністю 30.04.2025 року.
Проте відповіді про результати розгляду скарг позивачці надано не було.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції визнано протиправною бездіяльність Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України щодо нерозгляду скарги позивачки від 12.04.2025 та доповнення до скарги від 22.04.2025 та від 27.04.2025 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 205/25/546/В від 18.03.2025, зобов'язано Центр оцінювання функціонального стану особи Державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України розглянути скаргу позивачки від 12.04.2025 та доповнення до скарги від 22.04.2025 та від 27.04.2025 на рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи № 205/25/546/В від 18.03.2025 та прийняти рішення за наслідками розгляду скарги з урахуванням висновків суду у мотивувальній частині рішення.
Так, рішення суду першої інстанції у вищевказаній частині не оскаржено, а тому в силу положень ч.1 ст.308 КАС України в цій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.
Стосовно аргументів позивачки щодо моральної шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів (п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України); приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України).
Колегія суддів враховує, що загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17.
Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52).
Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 55).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу статті 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов'язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (частина друга статті 77 КАС України) (п. 57).
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду скарги позивачки та доповнень до скарги.
В свою чергу, позивачка наполягає, що через таку протиправну бездіяльність відповідача позивачці спричинено моральну шкоду, а саме виникнення у неї стурбованості, тривоги, психічного напруження, невизначеності у ситуації.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням тих, які подані суду апеляційної інстанції та враховуються через підтвердження позивачкою причин, що визначені у ч.4 ст.308 КАС України, зокрема медичні документи щодо хвороб та стаціонарного лікування позивачки, враховуючи вік та стан здоров'я позивачки, колегія суддів вважає, що наведені позивачкою обставини дійсно свідчать про спричинення їй душевних страждань, переживання стресу та відчуття невизначеності, тобто заподіяння їй моральної шкоди.
Що стосується розміру моральної шкоди, то у силу частини третьої статті 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночним поняттям, суд, який встановлює фактичні обставини справи, має широкий діапазон розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд зазначає, що бездіяльність відповідача дійсно заподіяла позивачці моральну шкоду, однак заявлений позивачкою розмір моральної шкоди 100000,00 грн. не відповідає вимогам розумності та справедливості (не є співмірним до порушення).
Відтак, оскільки встановлено факт заподіяння позивачці моральної шкоди, колегія суддів вважає за необхідне визначили її розмір з урахуванням вимог ч. 3 ст. 23 ЦК України, а саме у розмірі 5000 грн.
Отже, керуючись ч.2 ст.9 КАС України, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав з метою належного захисту прав позивачки стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
Щодо судових витрат позивачки.
Згідно із ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
У ч. 3 ст. 132 КАС України наведено вичерпний перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи. Докладніше кожна з категорій цих витрат конкретизована у ст. 134, 135, 137, 138 КАС України
Вжитий у ст. 138 КАС України термін «інших процесуальних дій» стосується вчинення учасниками справи, або особами, які не є учасником судового процесу, дій пов'язаних саме з процесом доказування (збір доказів, їх огляд та забезпечення) у справі.
Встановлення законом вичерпного переліку судових витрат означає, що на присудження судом саме цих витрат у разі настання відповідних обставин (задоволення позову, залишення його без розгляду, чи закриття провадження у справі), а не будь-яких інших може розраховувати особа, що звернулася до суду з позовом.
Разом з цим, комісія банку за сплату судового збору, поштові витрати та інфляційні витрати не відносяться до судових витрат, передбачених зазначеним вище переліком, а тому такі витрати не можуть бути предметом відшкодування за наслідками розгляду судової справи, оскільки КАС України не передбачає їх відшкодування.
Аналогічний висновок вказано Верховним Судом в ухвалі від 07.03.2019 року у справі №200/10765/18-а.
Отже, є хибними аргументи скаржника про те, що суд першої інстанції помилково не стягнув судові витрати - комісію банку за оплату судового збору та витрати на послуги поштового зв'язку.
Підсумовуючи, оскільки суд першої інстанції дійшов помилкових висновків стосовно моральної шкоди, керуючись ст.317 КАС України суд апеляційної інстанції зазначає про наявність підстав апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні вимог щодо моральної шкоди та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову про часткове їх задоволення. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Апеляційний суд зауважує, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду (п. 11 частини 2 статті 3 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір").
Крім того, колегія суддів зазначає, що вимоги щодо судових витрат не відносяться до позовних та не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також враховуючи, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, то і підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду в частині розподілу судових витрат відсутні.
Отже, колегія суддів зазначає, що за подання апеляційної скарги позивачка не мала сплачувати судовий збір, а тому підстави для стягнення на користь позивачки судового збору згідно ст.139 КАС України за подання апеляційної скарги - відсутні.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно ч.2 ст. 132 КАС України сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи у порядку, який визначено приписами ст.7 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 160/30717/25, в частині відмови у задоволенні вимог стосовно моральної шкоди скасувати та в цій частині заявлених вимог ухвалити нову постанову про часткове задоволення позову.
Стягнути з Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров'я України» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5000 грн.
В іншій частині рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2025 року у справі № 160/30717/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 27.03.2026
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров