26 березня 2026 року справа 160/29426/25
Третій апеляційний адміністративний суду складі колегії:
головуючий суддя Суховаров А.В.
судді Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.,
розглянувши у письмовому провадженні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 (суддя Сластьон А.О.) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про виплату грошового забезпечення і додаткової винагороди
ОСОБА_1 10.10.2025 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
- визнати протиправним ненарахування і невиплату за період з 29.09.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- зобов'язати нарахувати і виплатити за період з 29.09.2022 по 20.05.2023 грошове забезпечення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;
- визнати протиправним ненарахування і невиплату за період 01.10.2023, з 13.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 14.11.2023, з 17.11.2023 по 30.11.2023 додаткової винагороди відповідно до пункту 1-1 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час воєнного стану» в розмірі 30000гр пропорційно дням здійснення бойових завдань;
- зобов'язати нарахувати і виплатити за період 01.10.2023, з 13.10.2023 по 31.10.2023, з 01.11.2023 по 14.11.2023, з 17.11.2023 по 30.11.2023 додаткову винагороду відповідно до пункту 1-1 Постанови КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, їх сім'ям під час воєнного стану» в розмірі 30000гр пропорційно дням здійснення бойових завдань.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 позовна заява залишена без руху. Суд зазначив, що згідно наказу командира ІНФОРМАЦІЯ_1 №346 від 04.12.2024 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу. Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України в редакції, чинній з 19.07.2022, з заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутись до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. ОСОБА_1 надавалось 10 днів для подання заяви про поновлення строку звернення до суду.
Від представника ОСОБА_1 22.10.2025 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду. Пропуск строку пояснював тим, що в наказі про звільнення з військової служби не були зазначені всі суми, на які позивач мав право. Він не був письмово повідомлений про суми, нараховані і виплачені йому при звільненні. Крім того, ОСОБА_1 з 19.12.2024 по 30.12.2024 проходив стаціонарне лікування, яке не призвело до покращення та 13.03.2025 по 27.03.2025 він знову знаходився на стаціонарному лікуванні. Позивачу діагностована хвороба екзема, якою він захворів під час перебування на військовій службі. Також дружина позивача більше п'яти років проходить лікування в зв'язку з онкологічним захворюванням. З квітня 2025 року ОСОБА_1 працює водієм у ТОВ «Вайт» та в умовах ненормованого робочого часу перевозить будівельні матеріали для будівництва військових інженерно-технічних і фортифікаційних споруд вздовж лінії розмежування.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 позовна заява повернута в зв'язку неусуненням недоліків. За висновком окружного суду, названі представником позивача причини пропуску строку звернення до суду не є непереборними.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу про повернення позовної заяви. Посилається на те, що суд не дав належної оцінки доводам, викладеним в заяві про поновлення строку звернення з позовною заявою. Зокрема, що повідомлення про суми, нараховані і виплачені при звільненні, отримано лише в серпні 2025 року на адвокатський запит.
У відзиві ІНФОРМАЦІЯ_1 проти апеляційної скарги заперечував, вказуючи, що позивач не довів що його хвороба та хвороба дружини перешкоджали подати позов оскільки з березня 2025 року він є працездатний та влаштувався на роботу. Якщо ОСОБА_1 міг виконувати трудові обов'язки, він так само міг своєчасно звернутись до суду.
Надаючи оцінку законності оскаржуваної ухвали, колегія суддів виходить з наступного:
Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) в разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутись до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України №2352 від 01.07.2022 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19.07.2022, частини 1, 2 статті 233 КЗпП України викладені в такій редакції: «Працівник може звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною 2 цієї статті. З заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутись до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, в тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 дійшла висновку що правовідносини, які мали місце до 19.07.2022 підлягають правовому регулюванню відповідно до статті 233 КЗпП України у попередній редакції. Правовідносини, які мали місце після 19.07.2022 підлягають правовому регулюванню відповідно до статті 233 КЗпП України у новій редакції.
Відповідно до частини 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод, інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод, інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України, в разі подання особою позову після закінчення строків, встановлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутись до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини 2 статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Європейський суд з прав людини у справах Перез де Рада Каванілес проти Іспанії, Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії, Каменівська проти України зазначив, що право на звернення до суду не є абсолютним та може бути обмеженим. Строки позовної давності спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і дотримання принципів юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати що ці правила будуть застосовані.
В рішенні Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду в постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 зазначила що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмежене встановленням строків для звернення до суду. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатись спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитись до виконання своїх обов'язків.
Дотримання строку звернення до суду є однією з умов для реалізації права на позов в публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №826/3994/16, від 03.05.2018 у справі №826/26727/15, від 03.05.2018 у справі №826/8153/16, від 31.05.2018 у справі №826/15798/16).
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, які створили об'єктивні перешкоди для звернення з позовом і не піддавались контролю з боку особи та не залежали від її волевиявлення, пов'язані з перешкодами і труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини повинні бути підтверджені належними доказами. За загальним правилом, перебіг строку звернення до адміністративного суду починається від дня, коли особа дізналась або могла дізнатись про порушення своїх прав, свобод, інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатись не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду (постанови Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/2158/17, від 18.10.2018 у справі №826/14402/17, від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).
Для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод, інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність, він повинен довести що не міг дізнатись про порушення своїх прав, свобод, інтересів і саме з цієї причини своєчасно не звернувся до суду. Триваюча пасивна поведінка не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод, інтересів (постанови Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19, від 07.07.2023 у справі №320/2938/21, від 21.02.2024 у справі №240/27663/23).
Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що названі представником позивача причини пропуску строку звернення до суду не є непереборними, такими, що створили перешкоди та виправдовують подачу позову через десять місяців після звільнення з військової служби. Те що повідомлення про суми, нараховані і виплачені при звільненні, отримано в серпні 2025 року на адвокатський запит свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Керуючись статтями 241 - 244, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.11.2025 про повернення позовної заяви залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з 26.03.2026 та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів.
Головуючий суддя А.В. Суховаров
судді І.Ю. Добродняк
судді Я.В. Семененко